|
ЦЕНА:
200 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
459 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Механізми залучення сільських громад до вирішення пріоритетних проблем територій (ID работы: 610) |
| Направление: | Экономика |
| Предмет: | Государственное регулирование экономики |
| Тип работы: | Магистерская работа |
| Число страниц: | 107 |
| Год защиты: | 2008 |
| ВУЗ: | Национальная Академия Государственного Управления (НАГУ) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. СІЛЬСЬКІ ГРОМАДИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ РОЗВИТКУ
1.1. Статус та основні функції сільських територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування
1.2. Сучасний стан українського села у контексті завдань суспільного розвитку України
Розділ ІІ. АНАЛІЗ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
2.1. Аналіз чинної нормативно-правової бази функціонування сільських громад в Україні
2.2. Особливості та основні напрямки розвитку соціальної інфраструктури на селі
Розділ ІІІ. МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД У ВИЯВЛЕННІ ТА РОЗВ’ЯЗАННІ ПРІОРИТЕТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
3.1. Соціальна діагностика як основа для належної організації розвитку сільських громад
3.2. Форми і методи безпосередньої участі селян у вирішенні питань місцевого значення
3.3. Програмний підхід в організації місцевого розвитку сільських громад
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК
ВСТУП
Розділ І. СІЛЬСЬКІ ГРОМАДИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ РОЗВИТКУ
1.1. Статус та основні функції сільських територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування
1.2. Сучасний стан українського села у контексті завдань суспільного розвитку України
Розділ ІІ. АНАЛІЗ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
2.1. Аналіз чинної нормативно-правової бази функціонування сільських громад в Україні
2.2. Особливості та основні напрямки розвитку соціальної інфраструктури на селі
Розділ ІІІ. МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД У ВИЯВЛЕННІ ТА РОЗВ’ЯЗАННІ ПРІОРИТЕТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
3.1. Соціальна діагностика як основа для належної організації розвитку сільських громад
3.2. Форми і методи безпосередньої участі селян у вирішенні питань місцевого значення
3.3. Програмний підхід в організації місцевого розвитку сільських громад
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК
Введение
ВСТУП
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві й державі. Логічним вираженням процесу демократизації є місцеве самоврядування. Основи організації та функціонування місцевого самоврядування в сучасний період проявляються в процесах, пов'язаних із становленням громадянського суспільства, формуванням системи парламентаризму, захистом прав та свобод людини і громадянина тощо.
Формування системи місцевого самоврядування, конституювання територіальної громади як її первинного суб'єкта, активізує глибинні процеси політичної і соціально-економічної реновації суспільства і держави, є об'єктивною і тому неодмінною передумовою та вагомим чинником процесу реформування, який відбувається в нашій країні та має на меті побудову демократичної, правової та соціальної держави.
Сучасний етап розвитку демократії в Україні концентрує у собі усі найскладніші соціально-економічні та політичні проблеми перехідного періоду, віддзеркалює його суперечливість, незавершеність та невизначеність багатьох процесів та рішень. Однак аксіоматично, що без достатньо розвинутої системи місцевого самоврядування, без законодавчого визнання та реального забезпечення можливостей територіальних громад самостійно вирішувати на місцевому рівні економічні, фінансові, соціально-побутові, культурні та інші питання, достатньо важко сформувати ринкові структури.
Отже, місцеве самоврядування, відображаючи політичні, географічні, соціально-економічні, національно-культурні та інші особливості різних територіальних одиниць, сприяє набуттю ними своєї індивідуальності, посилює почуття належності людини до певної територіальної громади, має стратегічне значення в процесі соціальної інтеграції та політичної мобілізації суспільства.
Становлення ефективного місцевого самоврядування в сучасній Україні значною мірою стримується як внаслідок об'єктивних (наприклад, слабка фінансово-економічна база), так і суб'єктивних факторів, як-то наявність суперечливих, а часом і діаметрально протилежних концептуальних підходів до розуміння справжньої природи, функцій та завдань місцевого самоврядування. Тому в зв'язку з новизною інституту місцевого самоврядування для конституційно-правового механізму здійснення публічної влади в Україні нині й виникає необхідність ґрунтовної наукової та правової розробки питань, що стосуються природи, основ, принципів організації та діяльності системи місцевого самоврядування.
Особливої уваги в процесі становлення вітчизняної теорії місцевого самоврядування потребують питання щодо місця та ролі сільської територіальної громади в системі місцевого самоврядування. Адже саме сільська територіальна громада, за словами одного з найавторитетніших теоретиків місцевого самоврядування в Європі Юрія Панейка, є головним предметом науки про самоврядування.
Хоча питання про особливу роль цих спільностей в реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування у юридичній літературі не викликає сумніву, в цілому проблеми конституційно-правового статусу сільських територіальних громад, зокрема питання щодо поняття, видів, форм діяльності, функцій, відповідальності сільських територіальних громад тощо, — є майже недослідженими.
З питань місцевого самоврядування останнім часом висловлено чимало суджень, організовано безліч конференцій, симпозіумів, круглих столів, проведено не одну дискусію та парламентське слухання. Не залишається на місці й практика. Кожна вирішена проблема поступово наближає нас до формування такої системи самоорганізації жителів та організації публічної влади на місцевому рівні, яка найбільшою мірою відповідає інтересам різних верств населення та Української держави у цілому. Становлення місцевого самоврядування — достатньо тривалий процес, який охоплює десятиліття. У зв'язку з цим для успішного початку реформ слід достатньо чітко визначити напрями, якими слід рухатися Україні при реформуванні суспільних відносин, в тому числі й на місцевому рівні, сформулювати конкретні реалістичні завдання кожного їх етапу. Помітну роль у цьому процесі мають відіграти наукові дослідження муніципальної проблематики.
Актуальність комплексного дослідження феномену сільської територіальної громади зумовлена суперечливими процесами становлення локальної демократії в Україні, неоднозначним, а іноді й ворожим ставленням до неї з боку держави. З одного боку бачимо позитивне ставлення — визнання сільських територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування, легалізація їх правової, організаційної та економічної самостійності. З іншого — відсутність державної волі у проведенні широкомасштабної муніципальної реформи, наявність патерналістських підходів та поліваріантність централістських тенденцій, небажання приймати необхідні законодавчі акти та концептуальна неузгодженість чинного законодавчого масиву, відсутність реальних інструментів захисту прав місцевого самоврядування. Зокрема це стосується адміністративної юстиції, що суттєво ускладнює процеси становлення та розвитку дієздатних сільських територіальних громад, формування компетенційної бази місцевого самоврядування, нормативне визначення й закріплення його об'єктного складу, конституювання так званих питань місцевого значення.
Актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем конституційно-правового статусу сільських територіальних громад зумовлена також комплексним характером місцевого самоврядування як правового інституту, який складається з норм різних галузей національного права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з організацією і функціонуванням місцевого самоврядування, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного тощо. Така особливість правової регламентації діяльності сільських територіальних громад і обраних ними органів вимагає досягнення оптимального співвідношення і єдиної концептуальної спрямованості цих норм. У зв'язку з цим особливого значення набуває розробка теоретичних засад функціонування територіальних громад в ординарних та екстраординарних режимах, що мають бути вихідними для галузевих науково-юридичних досліджень цієї проблематики.
Заслуговує на увагу й зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Вступ України до Ради Європи — найбільшої та найавторитетнішої міжнародної міжурядової організації континенту — обумовило реалізацію нею цілого комплексу зобов'язань, узятих при підписанні міжнародних договорів рамкового характеру, розроблених державами-членами цієї організації, в тому числі й у сфері становлення та розвитку локальної демократії. Адекватним відображенням цих процесів, зокрема, стала ратифікація 15 липня 1997 р. Верховною Радою України Європейської Хартії про місцеве самоврядування, яка закріплює фундаментальні принципи організації і функціонування місцевого самоврядування, що зобов'язало Україну не лише приєднатися до міжнародних стандартів муніципальної демократії, а й приступити до їх практичної реалізації. Пропоноване дослідження базується на науково-теоретичних та прикладних розробках, які присвячені важливим проблемам конституційно-правового статусу сільських територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування в Україні. Основна його мета — розглянути у загальних рисах генезис і етапи становлення наукових уявлень про територіальну громаду як у вітчизняній, так і в світовій політико-правовій думці. В дослідженні розкриваються поняття та ознаки територіальних громад, проводиться класифікація цих соціальних спільностей, подано характеристику їх функцій, основних об'єктів та форм діяльності. Висвітлюються концептуальні проблеми статутної нормотворчості сільських територіальних громад в Україні. Порушуються актуальні проблеми відповідальності в місцевому самоврядуванні та механізмі функціонування сільських територіальних громад. Зроблена спроба показати особливості реформування місцевого самоврядування в умовах становлення демократії, громадянського суспільства та розвитку ринкових відносин із врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, сформульовані основні тенденції становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Метою даної роботи було розглянути механізми залучення сільських громад до вирішення пріоритетних проблем територій.
Для вирішення вищевказаної мети нами було поставлено наступні завдання:
1. Дати характеристику сільським громадам.
2. Проаналізувати умови функціонування та розвитку сільських територіальних громад.
3. Розглянути механізми участі сільських громад у виявленні та розв’язанні пріоритетних соціальних проблем.
Об'єкт дослідження – сільські громади.
Предметом є теоретичні праці представників юридичної науки, а також нормативні акти земельного законодавства, що регулюють підстави і порядок участі сільських громад у вирішенні соціальних проблем.
Методологія дослідження. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання: метод системного аналізу, історичний, порівняльно-правовий та інші.
Практичне значення одержаних автором результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем, пов'язаних з організацією та діяльністю суб'єктів місцевого самоврядування. Поза всяким сумнівом у міру розвитку реального місцевого самоврядування в Україні й особливо становлення дієздатних сільських територіальних громад, вдосконалення їх правового, в тому числі конституційно-правового, регулювання, наші знання про сільські територіальні громади, функції та форми їхньої діяльності будуть змінюватися та поглиблюватися так само, як вони змінилися порівняно, наприклад, з ідеями, які розвивалися у 90~ті роки XX століття. Однак це не перешкоджає вивченню та осмисленню нових аспектів становлення сільських територіальних громад у рамках наукових досліджень та навчального процесу, чому в першу чергу й покликана сприяти пропонована робота.
Структура. Дана робота складається з трьох розділів, підрозділів, висновку, списку використаних джерел.
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві й державі. Логічним вираженням процесу демократизації є місцеве самоврядування. Основи організації та функціонування місцевого самоврядування в сучасний період проявляються в процесах, пов'язаних із становленням громадянського суспільства, формуванням системи парламентаризму, захистом прав та свобод людини і громадянина тощо.
Формування системи місцевого самоврядування, конституювання територіальної громади як її первинного суб'єкта, активізує глибинні процеси політичної і соціально-економічної реновації суспільства і держави, є об'єктивною і тому неодмінною передумовою та вагомим чинником процесу реформування, який відбувається в нашій країні та має на меті побудову демократичної, правової та соціальної держави.
Сучасний етап розвитку демократії в Україні концентрує у собі усі найскладніші соціально-економічні та політичні проблеми перехідного періоду, віддзеркалює його суперечливість, незавершеність та невизначеність багатьох процесів та рішень. Однак аксіоматично, що без достатньо розвинутої системи місцевого самоврядування, без законодавчого визнання та реального забезпечення можливостей територіальних громад самостійно вирішувати на місцевому рівні економічні, фінансові, соціально-побутові, культурні та інші питання, достатньо важко сформувати ринкові структури.
Отже, місцеве самоврядування, відображаючи політичні, географічні, соціально-економічні, національно-культурні та інші особливості різних територіальних одиниць, сприяє набуттю ними своєї індивідуальності, посилює почуття належності людини до певної територіальної громади, має стратегічне значення в процесі соціальної інтеграції та політичної мобілізації суспільства.
Становлення ефективного місцевого самоврядування в сучасній Україні значною мірою стримується як внаслідок об'єктивних (наприклад, слабка фінансово-економічна база), так і суб'єктивних факторів, як-то наявність суперечливих, а часом і діаметрально протилежних концептуальних підходів до розуміння справжньої природи, функцій та завдань місцевого самоврядування. Тому в зв'язку з новизною інституту місцевого самоврядування для конституційно-правового механізму здійснення публічної влади в Україні нині й виникає необхідність ґрунтовної наукової та правової розробки питань, що стосуються природи, основ, принципів організації та діяльності системи місцевого самоврядування.
Особливої уваги в процесі становлення вітчизняної теорії місцевого самоврядування потребують питання щодо місця та ролі сільської територіальної громади в системі місцевого самоврядування. Адже саме сільська територіальна громада, за словами одного з найавторитетніших теоретиків місцевого самоврядування в Європі Юрія Панейка, є головним предметом науки про самоврядування.
Хоча питання про особливу роль цих спільностей в реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування у юридичній літературі не викликає сумніву, в цілому проблеми конституційно-правового статусу сільських територіальних громад, зокрема питання щодо поняття, видів, форм діяльності, функцій, відповідальності сільських територіальних громад тощо, — є майже недослідженими.
З питань місцевого самоврядування останнім часом висловлено чимало суджень, організовано безліч конференцій, симпозіумів, круглих столів, проведено не одну дискусію та парламентське слухання. Не залишається на місці й практика. Кожна вирішена проблема поступово наближає нас до формування такої системи самоорганізації жителів та організації публічної влади на місцевому рівні, яка найбільшою мірою відповідає інтересам різних верств населення та Української держави у цілому. Становлення місцевого самоврядування — достатньо тривалий процес, який охоплює десятиліття. У зв'язку з цим для успішного початку реформ слід достатньо чітко визначити напрями, якими слід рухатися Україні при реформуванні суспільних відносин, в тому числі й на місцевому рівні, сформулювати конкретні реалістичні завдання кожного їх етапу. Помітну роль у цьому процесі мають відіграти наукові дослідження муніципальної проблематики.
Актуальність комплексного дослідження феномену сільської територіальної громади зумовлена суперечливими процесами становлення локальної демократії в Україні, неоднозначним, а іноді й ворожим ставленням до неї з боку держави. З одного боку бачимо позитивне ставлення — визнання сільських територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування, легалізація їх правової, організаційної та економічної самостійності. З іншого — відсутність державної волі у проведенні широкомасштабної муніципальної реформи, наявність патерналістських підходів та поліваріантність централістських тенденцій, небажання приймати необхідні законодавчі акти та концептуальна неузгодженість чинного законодавчого масиву, відсутність реальних інструментів захисту прав місцевого самоврядування. Зокрема це стосується адміністративної юстиції, що суттєво ускладнює процеси становлення та розвитку дієздатних сільських територіальних громад, формування компетенційної бази місцевого самоврядування, нормативне визначення й закріплення його об'єктного складу, конституювання так званих питань місцевого значення.
Актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем конституційно-правового статусу сільських територіальних громад зумовлена також комплексним характером місцевого самоврядування як правового інституту, який складається з норм різних галузей національного права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з організацією і функціонуванням місцевого самоврядування, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного тощо. Така особливість правової регламентації діяльності сільських територіальних громад і обраних ними органів вимагає досягнення оптимального співвідношення і єдиної концептуальної спрямованості цих норм. У зв'язку з цим особливого значення набуває розробка теоретичних засад функціонування територіальних громад в ординарних та екстраординарних режимах, що мають бути вихідними для галузевих науково-юридичних досліджень цієї проблематики.
Заслуговує на увагу й зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Вступ України до Ради Європи — найбільшої та найавторитетнішої міжнародної міжурядової організації континенту — обумовило реалізацію нею цілого комплексу зобов'язань, узятих при підписанні міжнародних договорів рамкового характеру, розроблених державами-членами цієї організації, в тому числі й у сфері становлення та розвитку локальної демократії. Адекватним відображенням цих процесів, зокрема, стала ратифікація 15 липня 1997 р. Верховною Радою України Європейської Хартії про місцеве самоврядування, яка закріплює фундаментальні принципи організації і функціонування місцевого самоврядування, що зобов'язало Україну не лише приєднатися до міжнародних стандартів муніципальної демократії, а й приступити до їх практичної реалізації. Пропоноване дослідження базується на науково-теоретичних та прикладних розробках, які присвячені важливим проблемам конституційно-правового статусу сільських територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування в Україні. Основна його мета — розглянути у загальних рисах генезис і етапи становлення наукових уявлень про територіальну громаду як у вітчизняній, так і в світовій політико-правовій думці. В дослідженні розкриваються поняття та ознаки територіальних громад, проводиться класифікація цих соціальних спільностей, подано характеристику їх функцій, основних об'єктів та форм діяльності. Висвітлюються концептуальні проблеми статутної нормотворчості сільських територіальних громад в Україні. Порушуються актуальні проблеми відповідальності в місцевому самоврядуванні та механізмі функціонування сільських територіальних громад. Зроблена спроба показати особливості реформування місцевого самоврядування в умовах становлення демократії, громадянського суспільства та розвитку ринкових відносин із врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, сформульовані основні тенденції становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Метою даної роботи було розглянути механізми залучення сільських громад до вирішення пріоритетних проблем територій.
Для вирішення вищевказаної мети нами було поставлено наступні завдання:
1. Дати характеристику сільським громадам.
2. Проаналізувати умови функціонування та розвитку сільських територіальних громад.
3. Розглянути механізми участі сільських громад у виявленні та розв’язанні пріоритетних соціальних проблем.
Об'єкт дослідження – сільські громади.
Предметом є теоретичні праці представників юридичної науки, а також нормативні акти земельного законодавства, що регулюють підстави і порядок участі сільських громад у вирішенні соціальних проблем.
Методологія дослідження. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання: метод системного аналізу, історичний, порівняльно-правовий та інші.
Практичне значення одержаних автором результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем, пов'язаних з організацією та діяльністю суб'єктів місцевого самоврядування. Поза всяким сумнівом у міру розвитку реального місцевого самоврядування в Україні й особливо становлення дієздатних сільських територіальних громад, вдосконалення їх правового, в тому числі конституційно-правового, регулювання, наші знання про сільські територіальні громади, функції та форми їхньої діяльності будуть змінюватися та поглиблюватися так само, як вони змінилися порівняно, наприклад, з ідеями, які розвивалися у 90~ті роки XX століття. Однак це не перешкоджає вивченню та осмисленню нових аспектів становлення сільських територіальних громад у рамках наукових досліджень та навчального процесу, чому в першу чергу й покликана сприяти пропонована робота.
Структура. Дана робота складається з трьох розділів, підрозділів, висновку, списку використаних джерел.
Заключение
ВИСНОВКИ
Після проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції розпочалися радикальні процеси демократизації суспільства і держави. Складовою частиною процесу демократизації української держави є визнання і гарантування місцевого самоврядування.
Звичайно, ще тривають гарячі дискусії щодо його доцільності, природи, значення й ролі, але все відчутнішими та очевиднішими є результати його функціонування в селах і селищах, все більше поваги виявляють до інститутів муніципальної демократії органи та посадові особи державної влади. Визнання сільських територіальних громад первинними суб'єктами місцевого самоврядування на селі, основними носіями його функцій і повноважень, запровадження цілісної системи муніципальної безпосередньої демократії, надання якісно нового статусу місцевим радам та утворення одноособових інститутів місцевого самоврядування — сільських, селищних голів — змінило не лише механізм здійснення публічної влади на місцях, а й політичну систему всього суспільства.
Становлення місцевого самоврядування супроводжується бурхливим розвитком законодавства в цій галузі, багатогранною локальною нормотворчістю та перманентними процесами ратифікації відповідних міжнародно-правових актів. Тому цілком закономірним наслідком цих процесів є великий науковий інтерес до проблематики муніципальної демократії.
Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків:
1. Місцеве самоврядування й сільські територіальні громади повинні розвиватися, використовуючи усе багатство теоретичної думки та накопиченого людством практичного досвіду. Вони повинні бути відкритими, здатними до саморозвитку. Активістами нових громадських, політичних, соціальних, господарських спільностей, якими мають бути територіальні громади, повинні бути професіонали — люди з міждисциплінарними знаннями, практичні та орієнтовані на результат, з високим рівнем політичної, правової та соціально-технологічної культури.
2. Визнавши на конституційному рівні сільські територіальні громади первинним суб'єктом місцевого самоврядування на селі, визначивши їх правовий статус, українська держава визнала усіх своїх громадян носіями певних локальних інтересів, інтегрованих завдяки їх функціонуванню на певній території, й таких, що проявляються на рівні місцевого самоврядування як місцева спільнота, що складається не з громадян, а з жителів села чи селища. Таким чином, держава визнала за кожним жителем, їх асоціаціями наявність якісно інших, таких, що не збігаються з державними, інтересів, які, однак, не суперечать їм. Це стало свідченням докорінних перетворень у відносинах між державою та особою, в результаті яких особа зі становища підпорядкування державі переходить у становище її рівноправного партнера, який, до того ж, має свої інтереси поза сферою державно-правового впливу. Фіксація такого положення є показником становлення в Україні громадянського суспільства та правової держави.
3. Сільська територіальна громада — це територіальна спільність, яка складається з фізичних осіб — жителів, що постійно мешкають, працюють на території села (або добровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл), селища, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на даній території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру.
Така теоретико-правова деталізація містить у собі ціннісну характеристику місцевого самоврядування, як складного, багатогранного соціального та правового явища, його місце та значення в громадському та конституційному механізмі, орієнтує на забезпечення поточної управлінської взаємодії, на регулювання зовнішніх складників місцевого самоврядування (виділення територіальних громад як первинних суб'єктів самоврядування, встановлення чітких просторових меж компетенції муніципальних органів та інших суб'єктів місцевого самоврядування, розподіл прав місцевих колективів та органів місцевого самоврядування як похідних від них суб'єктів — правопредставників своїх громад).
4. Інтерес до проблеми сільських територіальних громад цілком виправданий у зв'язку зі зростанням ролі територіального фактора в управлінському процесі, враховуючи, що територія є основою консолідації соціальних суб'єктів з політичними структурами, арена, де стикаються різнопланові (приватні, колективні, професійні, галузеві, державні) інтереси.
Відіграючи особливу роль у реалізації самоврядних процесів на місцях, сільські територіальні громади водночас виступають суб'єктами громадянського суспільства, де за їх участі виникають різні конституційно-правові відносини. Основні ж самоврядні якості сільських територіальних громад проявляються лише на місцевому рівні в процесі вирішення питань місцевого значення. Місцеве самоврядування є універсальною організацією управління, формою саморегулювання громадського життя, зменшуючи дистанцію між суб'єктами та об'єктами владарювання.
Не викликає сумніву, що на сучасному етапі розвитку суспільства домінантною ідеєю вітчизняної доктрини місцевого самоврядування має стати те, що сільська територіальна громада як первинний системоутворюючий елемент локальної демократії насамперед є «природною» корпоративною одиницею, автономність якої виходить не з державної влади, а із суверенітету народу.
5. Конституційно-правова інституціоналізація сільських територіальних громад об'єктивно детермінована рядом факторів. Серед них найхарактернішим є те, що сільські територіальні громади володіють якостями первинного суб'єкта влади та управління на місцевому рівні. При цьому провідним фактором у проблемі формування конституційно-правового статусу сільських територіальних громад слугує їх роль у формуванні всієї системи органів державної влади: від вищих до місцевих. Установчий характер діяльності сільських територіальних громад особливо рельєфно проявляється в процесах утворення та функціонування системи організаційно-правових суб'єктів місцевого самоврядування (місцевих рад, органів самоорганізації тощо), діяльність яких, виходячи з принципу субсидіарності є вторинною. Тому призначення конституційно-правового законодавства полягає в утворенні політичного і правового поля формування дієздатних сільських територіальних громад, їх функціонування як первинних соціальних суб'єктів публічної влади на місцях.
Однак конституційний інститут сільських територіальних громад повинен розглядатися не тільки як необхідна правова передумова функціонування територіального самоврядування населення на селі в процесі вирішення питань місцевого значення. Вони повинні розцінюватися насамперед як ланка громадянського суспільства, стати важливою частиною політичного процесу, носіями установчих функцій. Тому особливо важливо відобразити значення сільських територіальних громад як суб'єктів громадянського суспільства, оскільки роль соціальних спільностей завжди первинна у відносинах з елементами політичної системи, що найбільш відповідає конституційній ідеї суверенітету народу.
6. Характерними ознаками сільських територіальних громад є: самоврядна природа; свідома участь мешканців в управлінні своїми справами; децентралізований характер діяльності; здатність безпосередньо здійснювати притаманні їм функції; первинний характер щодо суб'єктів, які формуються народом, націями, територіальними, адміністративними, трудовими колективами тощо; детермінованість їхньої діяльності локально-територіальними інтересами; чітко окреслений територіальний характер; потенційна здатність функціонувати відносно самостійні соціальні групи; зв'язок членів територіальної громади з місцем проживання; кількісний склад громади; її демографічний та етнографічний склади; соціально-політична та професійна структура; наявність у них комунальної власності; здатність до самовідповідальності, управління місцевими справами тощо.
Участь сільських територіальних громад у місцевому самоврядуванні — процес неоднозначний. Його не можна форсувати одними політико-правовими актами. Тут необхідний досить високий рівень політичної та муніципальної культури, розвиток традицій, наявність матеріальної основи, а головне — прагнення до демократичних перетворень. Однак не викликає сумніву, що подальший розвиток демократичних процесів в Україні передбачає чітке закріплення в конституційному законодавстві правового статусу цих спільностей.
7. Природно, що існування самоврядування сільських територіальних громад, його еволюція пов'язані з проблемами публічної влади. Вважаємо, що місцеве самоврядування можна розглядати як специфічну форму здійснення народом своєї влади — публічну владу територіальної громади. Звідси місцеве самоврядування — це система організації діяльності місцевих жителів на відповідній території, яка є сукупністю різноманітних органів і інститутів. Ця сукупність функціонує єдиним цілісним механізмом, центральною, провідною ланкою якого є територіальна громада.
На нашу думку, місцеве самоврядування — це самостійна та незалежна від держави форма організації публічної влади територіальної громади, яка забезпечує вирішення місцевими жителями безпосередньо або через органи та посадових осіб місцевого самоврядування питань місцевого значення.
Виходячи із суб'єктно-об'єктних характеристик місцевого самоврядування, влада територіальних громад є не державницьким (у вузькому сенсі цього слова), а громадським явищем, яке продукується соціальним середовищем. Хоча й у державно-організованому суспільстві місцеве самоврядування вплетене в тканину політико-адміністративних і соціально-економічних відносин та процесів, які відбуваються в державі. За своїми сутнісними ознаками — генетичними, субстанційними, динамічними — воно якісно відрізняється від держави.
8. Однією з передумов становлення дієздатних сільських територіальних громад, створення повноцінної системи місцевого самоврядування в будь-якій державі є визначення її сфери відання. Основними об'єктами локальної діяльності сільських територіальних громад є питання місцевого значення, тобто питання (справи), які випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів села. Саме визнання з боку держави соціальної сфери дії місцевого самоврядування — питань місцевого значення — працює на користь визнання місцевого самоврядування як самостійного виду публічної влади.
Питання місцевого значення (об'єкти локальної діяльності) слід визначати як питання (справи), що випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів відповідної територіальної громади, віднесені Конституцією, законами України та статутом сільської територіальної громади до предметів відання місцевого самоврядування, а також інші питання, які не входять до компетенції органів державної влади України.
9. Становлення і розвиток форм діяльності сільських територіальних
громад в Україні є дуже актуальними проблемами у становленні й функціонуванні самого інституту місцевого самоврядування, оскільки ці форми грунтуються на розкріпаченні громадської ініціативи місцевих співтовариств, зростанні соціальної активності кожного жителя, включенні населення до самоврядного процесу.
Безпосереднє волевиявлення членів сільських територіальної громади, пов'язане з їхнім включенням до сфери громадсько-політичного життя, має кілька основних видів. До форм безпосередньої діяльності сільських територіальних громад належать місцеві вибори, референдуми, плебісцити, загальні збори громадян за місцем їхнього проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, відкликання депутатів та виборних посадових осіб місцевого самоврядування, індивідуальні та колективні письмові звернення, опитування і анкетування з питань місцевого самоврядування, громадські експертизи, громадські роботи з благоустрою території населеного пункту та надання послуг соціально незахищеним категоріям, участь мешканців у роботі органів місцевого самоврядування, громадські обговорення проектів актів органів місцевого самоврядування, участь у масових акціях, самооподаткування тощо.
10. Непересічне значення у формуванні дієздатного вітчизняного місцевого самоврядування має відігравати статут сільської територіальної громади — основний пріоритетний нормативно-правовий акт територіальної громади. Статут є своєрідною комунальною конституцією на території функціонування відповідної громади. Він має ряд особливостей: наявність особливого суб'єкта, який встановлює або від імені якого приймається статут сільської територіальної громади; установчий характер; повний та всеохоплюючий характер правового регулювання; вища юридична сила щодо інших локальних актів, які приймаються безпосередньо територіальною громадою або в системі органів та посадових осіб місцевого самоврядування; основа для подальшої локальної нормотворчості; особливий порядок прийняття статуту, а також внесення до нього змін та доповнень; є одним із правових засобів, який забезпечує реалізацію самостійності місцевого самоврядування.
Після проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції розпочалися радикальні процеси демократизації суспільства і держави. Складовою частиною процесу демократизації української держави є визнання і гарантування місцевого самоврядування.
Звичайно, ще тривають гарячі дискусії щодо його доцільності, природи, значення й ролі, але все відчутнішими та очевиднішими є результати його функціонування в селах і селищах, все більше поваги виявляють до інститутів муніципальної демократії органи та посадові особи державної влади. Визнання сільських територіальних громад первинними суб'єктами місцевого самоврядування на селі, основними носіями його функцій і повноважень, запровадження цілісної системи муніципальної безпосередньої демократії, надання якісно нового статусу місцевим радам та утворення одноособових інститутів місцевого самоврядування — сільських, селищних голів — змінило не лише механізм здійснення публічної влади на місцях, а й політичну систему всього суспільства.
Становлення місцевого самоврядування супроводжується бурхливим розвитком законодавства в цій галузі, багатогранною локальною нормотворчістю та перманентними процесами ратифікації відповідних міжнародно-правових актів. Тому цілком закономірним наслідком цих процесів є великий науковий інтерес до проблематики муніципальної демократії.
Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків:
1. Місцеве самоврядування й сільські територіальні громади повинні розвиватися, використовуючи усе багатство теоретичної думки та накопиченого людством практичного досвіду. Вони повинні бути відкритими, здатними до саморозвитку. Активістами нових громадських, політичних, соціальних, господарських спільностей, якими мають бути територіальні громади, повинні бути професіонали — люди з міждисциплінарними знаннями, практичні та орієнтовані на результат, з високим рівнем політичної, правової та соціально-технологічної культури.
2. Визнавши на конституційному рівні сільські територіальні громади первинним суб'єктом місцевого самоврядування на селі, визначивши їх правовий статус, українська держава визнала усіх своїх громадян носіями певних локальних інтересів, інтегрованих завдяки їх функціонуванню на певній території, й таких, що проявляються на рівні місцевого самоврядування як місцева спільнота, що складається не з громадян, а з жителів села чи селища. Таким чином, держава визнала за кожним жителем, їх асоціаціями наявність якісно інших, таких, що не збігаються з державними, інтересів, які, однак, не суперечать їм. Це стало свідченням докорінних перетворень у відносинах між державою та особою, в результаті яких особа зі становища підпорядкування державі переходить у становище її рівноправного партнера, який, до того ж, має свої інтереси поза сферою державно-правового впливу. Фіксація такого положення є показником становлення в Україні громадянського суспільства та правової держави.
3. Сільська територіальна громада — це територіальна спільність, яка складається з фізичних осіб — жителів, що постійно мешкають, працюють на території села (або добровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл), селища, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на даній території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру.
Така теоретико-правова деталізація містить у собі ціннісну характеристику місцевого самоврядування, як складного, багатогранного соціального та правового явища, його місце та значення в громадському та конституційному механізмі, орієнтує на забезпечення поточної управлінської взаємодії, на регулювання зовнішніх складників місцевого самоврядування (виділення територіальних громад як первинних суб'єктів самоврядування, встановлення чітких просторових меж компетенції муніципальних органів та інших суб'єктів місцевого самоврядування, розподіл прав місцевих колективів та органів місцевого самоврядування як похідних від них суб'єктів — правопредставників своїх громад).
4. Інтерес до проблеми сільських територіальних громад цілком виправданий у зв'язку зі зростанням ролі територіального фактора в управлінському процесі, враховуючи, що територія є основою консолідації соціальних суб'єктів з політичними структурами, арена, де стикаються різнопланові (приватні, колективні, професійні, галузеві, державні) інтереси.
Відіграючи особливу роль у реалізації самоврядних процесів на місцях, сільські територіальні громади водночас виступають суб'єктами громадянського суспільства, де за їх участі виникають різні конституційно-правові відносини. Основні ж самоврядні якості сільських територіальних громад проявляються лише на місцевому рівні в процесі вирішення питань місцевого значення. Місцеве самоврядування є універсальною організацією управління, формою саморегулювання громадського життя, зменшуючи дистанцію між суб'єктами та об'єктами владарювання.
Не викликає сумніву, що на сучасному етапі розвитку суспільства домінантною ідеєю вітчизняної доктрини місцевого самоврядування має стати те, що сільська територіальна громада як первинний системоутворюючий елемент локальної демократії насамперед є «природною» корпоративною одиницею, автономність якої виходить не з державної влади, а із суверенітету народу.
5. Конституційно-правова інституціоналізація сільських територіальних громад об'єктивно детермінована рядом факторів. Серед них найхарактернішим є те, що сільські територіальні громади володіють якостями первинного суб'єкта влади та управління на місцевому рівні. При цьому провідним фактором у проблемі формування конституційно-правового статусу сільських територіальних громад слугує їх роль у формуванні всієї системи органів державної влади: від вищих до місцевих. Установчий характер діяльності сільських територіальних громад особливо рельєфно проявляється в процесах утворення та функціонування системи організаційно-правових суб'єктів місцевого самоврядування (місцевих рад, органів самоорганізації тощо), діяльність яких, виходячи з принципу субсидіарності є вторинною. Тому призначення конституційно-правового законодавства полягає в утворенні політичного і правового поля формування дієздатних сільських територіальних громад, їх функціонування як первинних соціальних суб'єктів публічної влади на місцях.
Однак конституційний інститут сільських територіальних громад повинен розглядатися не тільки як необхідна правова передумова функціонування територіального самоврядування населення на селі в процесі вирішення питань місцевого значення. Вони повинні розцінюватися насамперед як ланка громадянського суспільства, стати важливою частиною політичного процесу, носіями установчих функцій. Тому особливо важливо відобразити значення сільських територіальних громад як суб'єктів громадянського суспільства, оскільки роль соціальних спільностей завжди первинна у відносинах з елементами політичної системи, що найбільш відповідає конституційній ідеї суверенітету народу.
6. Характерними ознаками сільських територіальних громад є: самоврядна природа; свідома участь мешканців в управлінні своїми справами; децентралізований характер діяльності; здатність безпосередньо здійснювати притаманні їм функції; первинний характер щодо суб'єктів, які формуються народом, націями, територіальними, адміністративними, трудовими колективами тощо; детермінованість їхньої діяльності локально-територіальними інтересами; чітко окреслений територіальний характер; потенційна здатність функціонувати відносно самостійні соціальні групи; зв'язок членів територіальної громади з місцем проживання; кількісний склад громади; її демографічний та етнографічний склади; соціально-політична та професійна структура; наявність у них комунальної власності; здатність до самовідповідальності, управління місцевими справами тощо.
Участь сільських територіальних громад у місцевому самоврядуванні — процес неоднозначний. Його не можна форсувати одними політико-правовими актами. Тут необхідний досить високий рівень політичної та муніципальної культури, розвиток традицій, наявність матеріальної основи, а головне — прагнення до демократичних перетворень. Однак не викликає сумніву, що подальший розвиток демократичних процесів в Україні передбачає чітке закріплення в конституційному законодавстві правового статусу цих спільностей.
7. Природно, що існування самоврядування сільських територіальних громад, його еволюція пов'язані з проблемами публічної влади. Вважаємо, що місцеве самоврядування можна розглядати як специфічну форму здійснення народом своєї влади — публічну владу територіальної громади. Звідси місцеве самоврядування — це система організації діяльності місцевих жителів на відповідній території, яка є сукупністю різноманітних органів і інститутів. Ця сукупність функціонує єдиним цілісним механізмом, центральною, провідною ланкою якого є територіальна громада.
На нашу думку, місцеве самоврядування — це самостійна та незалежна від держави форма організації публічної влади територіальної громади, яка забезпечує вирішення місцевими жителями безпосередньо або через органи та посадових осіб місцевого самоврядування питань місцевого значення.
Виходячи із суб'єктно-об'єктних характеристик місцевого самоврядування, влада територіальних громад є не державницьким (у вузькому сенсі цього слова), а громадським явищем, яке продукується соціальним середовищем. Хоча й у державно-організованому суспільстві місцеве самоврядування вплетене в тканину політико-адміністративних і соціально-економічних відносин та процесів, які відбуваються в державі. За своїми сутнісними ознаками — генетичними, субстанційними, динамічними — воно якісно відрізняється від держави.
8. Однією з передумов становлення дієздатних сільських територіальних громад, створення повноцінної системи місцевого самоврядування в будь-якій державі є визначення її сфери відання. Основними об'єктами локальної діяльності сільських територіальних громад є питання місцевого значення, тобто питання (справи), які випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів села. Саме визнання з боку держави соціальної сфери дії місцевого самоврядування — питань місцевого значення — працює на користь визнання місцевого самоврядування як самостійного виду публічної влади.
Питання місцевого значення (об'єкти локальної діяльності) слід визначати як питання (справи), що випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів відповідної територіальної громади, віднесені Конституцією, законами України та статутом сільської територіальної громади до предметів відання місцевого самоврядування, а також інші питання, які не входять до компетенції органів державної влади України.
9. Становлення і розвиток форм діяльності сільських територіальних
громад в Україні є дуже актуальними проблемами у становленні й функціонуванні самого інституту місцевого самоврядування, оскільки ці форми грунтуються на розкріпаченні громадської ініціативи місцевих співтовариств, зростанні соціальної активності кожного жителя, включенні населення до самоврядного процесу.
Безпосереднє волевиявлення членів сільських територіальної громади, пов'язане з їхнім включенням до сфери громадсько-політичного життя, має кілька основних видів. До форм безпосередньої діяльності сільських територіальних громад належать місцеві вибори, референдуми, плебісцити, загальні збори громадян за місцем їхнього проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, відкликання депутатів та виборних посадових осіб місцевого самоврядування, індивідуальні та колективні письмові звернення, опитування і анкетування з питань місцевого самоврядування, громадські експертизи, громадські роботи з благоустрою території населеного пункту та надання послуг соціально незахищеним категоріям, участь мешканців у роботі органів місцевого самоврядування, громадські обговорення проектів актів органів місцевого самоврядування, участь у масових акціях, самооподаткування тощо.
10. Непересічне значення у формуванні дієздатного вітчизняного місцевого самоврядування має відігравати статут сільської територіальної громади — основний пріоритетний нормативно-правовий акт територіальної громади. Статут є своєрідною комунальною конституцією на території функціонування відповідної громади. Він має ряд особливостей: наявність особливого суб'єкта, який встановлює або від імені якого приймається статут сільської територіальної громади; установчий характер; повний та всеохоплюючий характер правового регулювання; вища юридична сила щодо інших локальних актів, які приймаються безпосередньо територіальною громадою або в системі органів та посадових осіб місцевого самоврядування; основа для подальшої локальної нормотворчості; особливий порядок прийняття статуту, а також внесення до нього змін та доповнень; є одним із правових засобів, який забезпечує реалізацію самостійності місцевого самоврядування.
Литература
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 8 грудня 2004р. №2222-ІV - К., 1996р.
2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 № 280/97-ВР.
3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV.
4. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11.07.2001 № 2625-III.
5. Про державне прогнозування та розробку програм економічного та соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 № 1602-ІІІ.
6. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.92 № 2460-12.
7. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України від 17.10.1990 № 400-XII.
8. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 24.12.1999 № 1359-XIV.
9. Про основні засади розвитку соціальної сфери села: Указ Президента України від 20.12.2000 № 1356/2000.
10. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378.
11. Анимица Е. Г., Тертышный А. Т. Основи местного самоуправления. — М., 2000. — 359 с.
12. Баглай М. В., Габричидзе В. Я. Конституционное право Российской Федерации. — М., 1996. — 625 с.
13. Баймуратов М. А. Европейские стандарти локальной демократии и местное самоуправление в Украине. — X., 2000. — С. 8.
14. Баймуратов М. О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: 36. наук, праць. — Одеса, 1997. — С 97.
15. Баймуратов М. О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в Україні: основні ознаки й особливості // Актуальні проблеми виконання законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» / За ред. В. В. Кравченка. — К., 2003. — С 71-87.
16. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территоряальных коллективов // Юридический вестник. — 1996. — № 1. — С. 100.
17. Баранчиков В. А. Муниципальное право: Учебн. для вузов. — М., 2000. — 385 с.
18. Батанов О. Статут територіальної громади як інструмент реалізації функцій місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конф. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 37.
19. Батанов О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в
механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) // Право України. — 2001. — № 2. — С. 43-46.
20. Бельский К. С. Выдающийся русский ученый-полицеист В. Н. Лешков // Государство и право. — 1996. — № 11. — С. 135.
21. Біленчук П. Д, Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). — К., 2000. — 457 с.
22. Бурмистров А. С. Местное сообщество как субьект местного самоуправления // Правоведение. - 2000. - № 5. — С. 38-44.
23. Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого та регіонального самоврядування в Україні // Актуальні проблеми управління територіями в Україні: Матер. наук.-практ. конф. (Київ, 26-27 лист., 1992 р.). — К., 1993. — С. 49.
24. Бутко І. Територіальна організація державної виконавчої влади і самоврядування // Юридический вестник. — 1996. — № 1. — С. 93.
25. Бойцов В. Я. Система субъектов советского государственного права. — Уфа, 1972. — 516 с.
26. Ваймуратов М. О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: 36. наук, праць. — Одеса, 1997. — С. 96-99.
27. Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 3-4. — Ст. 15.
28. Видрин И. В., Кокотов А. Я. Муниципальное право России. — М., 1999. — 495 с.
29. Вовк С. Місцеве самоврядування: сенс, тенденції, перспективи // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали наук.-практ. коиф. (Львів, 24-25 червня 1999 р.). — Львів, 1999. — С. 127.
30. Воронин А. Г., Лапин В. А., Широков А. Я. Основи управлення муниципальным хозяйством: Учебн. пос. — М., 1998. — 455 с.
31. Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2000. — 216 с.
32. Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2001./ обр. и доп. — 116 с.
33. Григор'єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. к. ю. н. / 12.00.13. — Одеса, 2002. — 36 с.
34. Глущенко П. П., Пилин В. В. Муниципальное право: Учебн. пос. — СПб., 2000. — 368 с.
35. Грунт З. А. Коммунитаризм и изменение в системе ценностей американского общества // Рабочий класе и современный мир. — 1989. — № 5. — С. 147.
36. Енгибарян Р. В., Тадевосян 3. В. Конституционное право: Учебн. — М., 2000. — 623 с.
37. Загальна декларація прав людини. — К., 1995.
38. Замотаев А. А. Местное самоуправление: основные понятия и термины. — М., 1999.— 344 с.
39. Зиновьев А. В. Конституционное право: Конспект лекций. — СПб., 1998. — 344 с.
40. Иванов С. Н., Югов А. А. Территориальные коллективы в системе социалистического самоуправления советского народе // XXVII сьезд КПСС и повишение зффективности конституционного регулирования. — Свердловск, 1988. — С. 94-102.
41. Иванцова Г. А. Теоретико-правовые проблеми развития местного самоуправления: Автореф. к. ю. н. / 12.00.01. — Уфа, 2000. — 42 с.
42. Ильинский Я. Я., Страшун Б. А., Ястребов В. Я. Политическая система зарубежных стран социализма. — М., 1981. — 519 с.
43. Кампо В. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2. — К., 1993. — С 70-73.
44. Карпова Т. П., Межееич Н. М. Социально-территориальная общность: Современное понимание и перспективи // Научный коммунизм. — 1990. — № 3. — С. 113.
45. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України. — К., 1999. — 354 c.
46. Кравченко В. Деякі питання реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 65.
47. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. — К., 1999. — 516 с.
48. Кравченко В. В., Пітцик М. В, Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права). — К., 2001. — 418 с.
49. Кравченко В. Формування муніципальної економіки України // Місцеве самоврядування в Україні: історія, проблеми, пропозиції. — К., 1994. — С. 123.
50. Краснов М. А. Введение в муниципальное право. — М., 1993. — 547 с.
51. Крижанівський С. Місцеве самоврядування: шлях до соціального партнерства: 36. наук, праць УАДУ при Президентові України. — К., 1999. — Вип. 1. — С. 264-265.
52. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення // Теоретичні та прикладні питання державотворення [Електронне наукове видання]: Збірник наукових праць. – Вип. 1, 2007.
53. Крупник А. Основні напрямки удосконалення і розвитку соціального захисту в Україні // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Випуск 7. – Одеса: Юридична література, 1999. – С. 272-277.
54. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб.: В 4-х т. — Т. 1-3. / Отв.ред. Б. А. Страшун. — М., 1995. — 689 с.
55. Содружества Независимых Государств: Учебн. для вузов. — М., 1999. — 516 с.
56. Колюшин Е. Я. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. — М., 1999. —458 c.
57. Корнієнко М. Діюча виборча система України: шляхи вдосконалення // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2(4-5). — К., 1993. — С. 83
58. Корнієнко М. Статут територіальної громади: яким він може бути? // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С 18.
59. Максакова Р. М. Поняття і види місцевих виборів в Україні // Держава і право: 36. наук праць. — Вип. 6. — К., 2000. — С. 81.
60. Лопатинський В., Кравченко В., Липник Н. Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 29-30;
61. Матвиенко А. Инициатива населення как ступенька к достойному будущему // Голос Украйни. — 2002. — 6 декабря.
62. Медведчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні // Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 грудня.
63. Муниципальное право Российской Федерации: Учебн. / Под ред. Ю. А. Дмитриева. — М., 1999. — 216 с.
64. Муханова Е.Б. Николай Дмитриевич Кондратьев // Из истории экономической мысли: Сборник – М., 1990.
65. Нудненко Л. А. Институтн непосредственной демократии и права граждан Российской Федерации в системе местного самоуправления // Право и политика. — 2001. — № 11. - С. 62.
66. Руда Н. І. Формування соціального статусу територіального колективу в період переходу до ринкових відносин // Правова система України: теорія і Практика: Тези доп. і повід, наук.-практ. конф. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.). — К., 1993. — С. 203.
67. Руда Н. І. Територіальна громада — суб'єкт конституційно-правових відносин: теоретичний та історичний аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Вип. 12. — К., 2001. — С. 236.
68. Руда Н. І. Формування соціального статусу територіального колективу в період переходу до ринкових відносин // Правова система України: теорія і практика: Тези доп. і повід, наук.- практ. конф. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.). — К., 1993. — С. 203.
69 Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2(10-11). — К., 1995. — С 67.
70. Орзих М. Регионализм в Украине: критический анализ современной ситуации // Юридический вестник. — 1996. — № 4. — С. 64.
71. Остром В. Смысл американского федерализма. — М., 1993. — С. 181.
72. Патиз Р. Процветающая комьюнити, социальный капитал и общественная жизнь // М. — 1995. — № 4. — С. 78.
73. Проблеми конституционного права / Отв. ред. А. Н. Кокотов, М. И. Кукушкин. — Екатеринбург, 1998. — 415 c.
74. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України в ред. від 15 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 32. — Ст. 453.
75. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Моногр. — К., 2000. — 259 с.
76. Попович С. Административное право. (Общая часть). — М., 1968. — 451 с.
77. Пухтинський М. Проблеми реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матеріал, конф. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 6.
78. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебн. — Харьков, 2000. — 587 с.
79. Свердлов Е. Индивидуализм — зто путь раковой клетки // Известия. — 2001. — 18 мая.
80. Семчик В. Проблеми організаційно-правової підтримки сільського побуту // Право та культура: теорія і практика: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ 15-16 квітня 1997 р.) — К., 1997. — С. 110-111.
81. Страшун В. А. Социализм и демократия. — М., 1976. — 366 с.
82. Старилов Ю. Н. Служебное право. — М., 1996. — 452 с.
83. Теория государства и права: Учебн. для вузов / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, В. С Збзеева. — М., 2000. — 614 с.
84. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995. — 544 с.
85. Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая знциклопедия. — М., 1997. — 415 с.
86. Тодика Ю. АГ., Клименко Г. Б. Основи конституційного права України. — X., 1999. — 358 с.
87. Уваров А. А. Система местного самоуправления // Конституционное и муниципальное право. — 2002. — № 2. — С. 29.
88. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000— 2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. — 2000. — 23 лютого.
89. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000— 2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000. — 23 лютого.
90. Фадеев В. Я. Муниципальное право России. — М., 1994. — 611 с.
91. Филиппов Ю. В., Авдеева Т. Т. Основи развития местного хозяйства: Учеб. — М., 2000. — 412 с.
92. Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. — М., 1998. — С 7. 14 3-276.
93. Чиркин В. Е. Конституционное право в Российской Федерации: Учебн. — М., 2001. — 617 с.
94. Хартія міста Одеси: Проект /Автор проекту Мучник О. Г. — Одеса, 1999. — 145 с.
95. Холлис Г., Плоккер К. На пути к демократической децентрализации: Перестройка региональнмх и местньїх органов власти в новой Европе. 1995. — 215.
1. Конституція України із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 8 грудня 2004р. №2222-ІV - К., 1996р.
2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 № 280/97-ВР.
3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV.
4. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11.07.2001 № 2625-III.
5. Про державне прогнозування та розробку програм економічного та соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 № 1602-ІІІ.
6. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.92 № 2460-12.
7. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України від 17.10.1990 № 400-XII.
8. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 24.12.1999 № 1359-XIV.
9. Про основні засади розвитку соціальної сфери села: Указ Президента України від 20.12.2000 № 1356/2000.
10. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378.
11. Анимица Е. Г., Тертышный А. Т. Основи местного самоуправления. — М., 2000. — 359 с.
12. Баглай М. В., Габричидзе В. Я. Конституционное право Российской Федерации. — М., 1996. — 625 с.
13. Баймуратов М. А. Европейские стандарти локальной демократии и местное самоуправление в Украине. — X., 2000. — С. 8.
14. Баймуратов М. О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: 36. наук, праць. — Одеса, 1997. — С 97.
15. Баймуратов М. О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в Україні: основні ознаки й особливості // Актуальні проблеми виконання законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» / За ред. В. В. Кравченка. — К., 2003. — С 71-87.
16. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территоряальных коллективов // Юридический вестник. — 1996. — № 1. — С. 100.
17. Баранчиков В. А. Муниципальное право: Учебн. для вузов. — М., 2000. — 385 с.
18. Батанов О. Статут територіальної громади як інструмент реалізації функцій місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конф. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 37.
19. Батанов О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в
механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) // Право України. — 2001. — № 2. — С. 43-46.
20. Бельский К. С. Выдающийся русский ученый-полицеист В. Н. Лешков // Государство и право. — 1996. — № 11. — С. 135.
21. Біленчук П. Д, Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). — К., 2000. — 457 с.
22. Бурмистров А. С. Местное сообщество как субьект местного самоуправления // Правоведение. - 2000. - № 5. — С. 38-44.
23. Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого та регіонального самоврядування в Україні // Актуальні проблеми управління територіями в Україні: Матер. наук.-практ. конф. (Київ, 26-27 лист., 1992 р.). — К., 1993. — С. 49.
24. Бутко І. Територіальна організація державної виконавчої влади і самоврядування // Юридический вестник. — 1996. — № 1. — С. 93.
25. Бойцов В. Я. Система субъектов советского государственного права. — Уфа, 1972. — 516 с.
26. Ваймуратов М. О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: 36. наук, праць. — Одеса, 1997. — С. 96-99.
27. Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 3-4. — Ст. 15.
28. Видрин И. В., Кокотов А. Я. Муниципальное право России. — М., 1999. — 495 с.
29. Вовк С. Місцеве самоврядування: сенс, тенденції, перспективи // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали наук.-практ. коиф. (Львів, 24-25 червня 1999 р.). — Львів, 1999. — С. 127.
30. Воронин А. Г., Лапин В. А., Широков А. Я. Основи управлення муниципальным хозяйством: Учебн. пос. — М., 1998. — 455 с.
31. Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2000. — 216 с.
32. Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2001./ обр. и доп. — 116 с.
33. Григор'єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. к. ю. н. / 12.00.13. — Одеса, 2002. — 36 с.
34. Глущенко П. П., Пилин В. В. Муниципальное право: Учебн. пос. — СПб., 2000. — 368 с.
35. Грунт З. А. Коммунитаризм и изменение в системе ценностей американского общества // Рабочий класе и современный мир. — 1989. — № 5. — С. 147.
36. Енгибарян Р. В., Тадевосян 3. В. Конституционное право: Учебн. — М., 2000. — 623 с.
37. Загальна декларація прав людини. — К., 1995.
38. Замотаев А. А. Местное самоуправление: основные понятия и термины. — М., 1999.— 344 с.
39. Зиновьев А. В. Конституционное право: Конспект лекций. — СПб., 1998. — 344 с.
40. Иванов С. Н., Югов А. А. Территориальные коллективы в системе социалистического самоуправления советского народе // XXVII сьезд КПСС и повишение зффективности конституционного регулирования. — Свердловск, 1988. — С. 94-102.
41. Иванцова Г. А. Теоретико-правовые проблеми развития местного самоуправления: Автореф. к. ю. н. / 12.00.01. — Уфа, 2000. — 42 с.
42. Ильинский Я. Я., Страшун Б. А., Ястребов В. Я. Политическая система зарубежных стран социализма. — М., 1981. — 519 с.
43. Кампо В. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2. — К., 1993. — С 70-73.
44. Карпова Т. П., Межееич Н. М. Социально-территориальная общность: Современное понимание и перспективи // Научный коммунизм. — 1990. — № 3. — С. 113.
45. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України. — К., 1999. — 354 c.
46. Кравченко В. Деякі питання реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 65.
47. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. — К., 1999. — 516 с.
48. Кравченко В. В., Пітцик М. В, Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права). — К., 2001. — 418 с.
49. Кравченко В. Формування муніципальної економіки України // Місцеве самоврядування в Україні: історія, проблеми, пропозиції. — К., 1994. — С. 123.
50. Краснов М. А. Введение в муниципальное право. — М., 1993. — 547 с.
51. Крижанівський С. Місцеве самоврядування: шлях до соціального партнерства: 36. наук, праць УАДУ при Президентові України. — К., 1999. — Вип. 1. — С. 264-265.
52. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення // Теоретичні та прикладні питання державотворення [Електронне наукове видання]: Збірник наукових праць. – Вип. 1, 2007.
53. Крупник А. Основні напрямки удосконалення і розвитку соціального захисту в Україні // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Випуск 7. – Одеса: Юридична література, 1999. – С. 272-277.
54. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб.: В 4-х т. — Т. 1-3. / Отв.ред. Б. А. Страшун. — М., 1995. — 689 с.
55. Содружества Независимых Государств: Учебн. для вузов. — М., 1999. — 516 с.
56. Колюшин Е. Я. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. — М., 1999. —458 c.
57. Корнієнко М. Діюча виборча система України: шляхи вдосконалення // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2(4-5). — К., 1993. — С. 83
58. Корнієнко М. Статут територіальної громади: яким він може бути? // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С 18.
59. Максакова Р. М. Поняття і види місцевих виборів в Україні // Держава і право: 36. наук праць. — Вип. 6. — К., 2000. — С. 81.
60. Лопатинський В., Кравченко В., Липник Н. Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матер. конфер. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 29-30;
61. Матвиенко А. Инициатива населення как ступенька к достойному будущему // Голос Украйни. — 2002. — 6 декабря.
62. Медведчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні // Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 грудня.
63. Муниципальное право Российской Федерации: Учебн. / Под ред. Ю. А. Дмитриева. — М., 1999. — 216 с.
64. Муханова Е.Б. Николай Дмитриевич Кондратьев // Из истории экономической мысли: Сборник – М., 1990.
65. Нудненко Л. А. Институтн непосредственной демократии и права граждан Российской Федерации в системе местного самоуправления // Право и политика. — 2001. — № 11. - С. 62.
66. Руда Н. І. Формування соціального статусу територіального колективу в період переходу до ринкових відносин // Правова система України: теорія і Практика: Тези доп. і повід, наук.-практ. конф. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.). — К., 1993. — С. 203.
67. Руда Н. І. Територіальна громада — суб'єкт конституційно-правових відносин: теоретичний та історичний аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Вип. 12. — К., 2001. — С. 236.
68. Руда Н. І. Формування соціального статусу територіального колективу в період переходу до ринкових відносин // Правова система України: теорія і практика: Тези доп. і повід, наук.- практ. конф. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.). — К., 1993. — С. 203.
69 Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип. 1-2(10-11). — К., 1995. — С 67.
70. Орзих М. Регионализм в Украине: критический анализ современной ситуации // Юридический вестник. — 1996. — № 4. — С. 64.
71. Остром В. Смысл американского федерализма. — М., 1993. — С. 181.
72. Патиз Р. Процветающая комьюнити, социальный капитал и общественная жизнь // М. — 1995. — № 4. — С. 78.
73. Проблеми конституционного права / Отв. ред. А. Н. Кокотов, М. И. Кукушкин. — Екатеринбург, 1998. — 415 c.
74. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України в ред. від 15 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 32. — Ст. 453.
75. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Моногр. — К., 2000. — 259 с.
76. Попович С. Административное право. (Общая часть). — М., 1968. — 451 с.
77. Пухтинський М. Проблеми реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: 36. матеріал, конф. (21-22 грудня 1998 р., Київ). — К., 1999. — С. 6.
78. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебн. — Харьков, 2000. — 587 с.
79. Свердлов Е. Индивидуализм — зто путь раковой клетки // Известия. — 2001. — 18 мая.
80. Семчик В. Проблеми організаційно-правової підтримки сільського побуту // Право та культура: теорія і практика: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ 15-16 квітня 1997 р.) — К., 1997. — С. 110-111.
81. Страшун В. А. Социализм и демократия. — М., 1976. — 366 с.
82. Старилов Ю. Н. Служебное право. — М., 1996. — 452 с.
83. Теория государства и права: Учебн. для вузов / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, В. С Збзеева. — М., 2000. — 614 с.
84. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995. — 544 с.
85. Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая знциклопедия. — М., 1997. — 415 с.
86. Тодика Ю. АГ., Клименко Г. Б. Основи конституційного права України. — X., 1999. — 358 с.
87. Уваров А. А. Система местного самоуправления // Конституционное и муниципальное право. — 2002. — № 2. — С. 29.
88. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000— 2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. — 2000. — 23 лютого.
89. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000— 2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000. — 23 лютого.
90. Фадеев В. Я. Муниципальное право России. — М., 1994. — 611 с.
91. Филиппов Ю. В., Авдеева Т. Т. Основи развития местного хозяйства: Учеб. — М., 2000. — 412 с.
92. Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. — М., 1998. — С 7. 14 3-276.
93. Чиркин В. Е. Конституционное право в Российской Федерации: Учебн. — М., 2001. — 617 с.
94. Хартія міста Одеси: Проект /Автор проекту Мучник О. Г. — Одеса, 1999. — 145 с.
95. Холлис Г., Плоккер К. На пути к демократической децентрализации: Перестройка региональнмх и местньїх органов власти в новой Европе. 1995. — 215.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?