|
ЦІНА:
60 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Об'єктивна та суб'єктивна сторона складу злочину (ID роботи: 612) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Кримінальне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 36 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
Зміст
Вступ
1. Об’єкт та ознаки об’єктивної сторони складу злочину
2. Ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкта цього злочину
3. Ознаки кваліфікаційного виду складу цього злочину
4. Відмежування захоплення заручника від суміжних складів злочину та кваліфікація цього діяння за КК України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
1. Об’єкт та ознаки об’єктивної сторони складу злочину
2. Ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкта цього злочину
3. Ознаки кваліфікаційного виду складу цього злочину
4. Відмежування захоплення заручника від суміжних складів злочину та кваліфікація цього діяння за КК України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Актуальність дослідження. Захоплення заручників у всіх його формах і проявах і по своїх масштабах і інтенсивності, по своїй нелюдяності і жорстокості належить до найнебезпечніших злочинів проти суспільної безпеки і громадського порядку. Захоплення заручників перетворилося на одну з найгостріших і злободенніших проблем глобальної значущості, а прогнози вчених і практиків щодо подальшого розвитку даного виду злочинної діяльності здаються не найутішливішими.
Останнім часом акти захоплення заручників, особливо масового захоплення, спричиняють за собою великі людські жертви, руйнуються духовні, матеріальні, культурні цінності, які неможливо відтворити століттями. Даний злочин породжує ненависть і недовір'я між соціальними і національними групами. Захоплення заручників особливо пов'язаних з терористичними актами до необхідності створення міжнародної системи боротьби з ним. Для багатьох людей, груп, організацій, захоплення заручників стало способом вирішення проблем: політичних, релігійних, національних. Захоплення заручників відноситься до тих видів злочинного насильства, жертвами якого можуть стати безневинні люди, кожен, хто не має ніякого відношення до конфлікту.
Виняткового поширення набуло кримінальне захоплення заручників, тобто скоєння даного злочину організованими і іншими злочинними групами для залякування і знищення конкурентів, для дії на державну владу з тим, щоб добитися якнайкращих умов для своєї злочинної діяльності. Загальнокримінальний тероризм можна зустріти в повсякденній, кримінальній практиці дуже багатьох країн, коли зводять рахунки або устрашають один одного різні злочинні угрупування.
Вельми швидке розповсюдження терористичного захоплення заручників в країнах СНД багато в чому пов'язано із стрімкою появою мафіозних угрупувань, проникненням їх в сфери легального, напівлегального і нелегального бізнесу, спорами і "розбираннями" на грунті розділу сфер впливу.
Даній проблемі присвячено немало досліджень як вітчизняних так і зарубіжних авторів, особливе їх число зросло останніми роками.
Метою дослідження є визначення соціально-юридичної суті захоплення заручників і покарання за даний злочин.
Досягнення мети дослідження здійснюється постановкою і реалізацією наступних завдань:
- розглянути об’єкт та ознаки об’єктивної сторони складу злочину;
- проаналізувати ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкта цього злочину;
- дати характеристику ознакам кваліфікаційного виду складу цього злочину;
- відмежувати захоплення заручника від суміжних складів злочину та кваліфікація цього діяння за КК України
Об'єктом дослідження є Українське законодавство по боротьбі із захопленням заручників.
Предметом дослідження є особливо небезпечний злочин – захоплення заручника.
Нормативною основою роботи послужили чинне кримінальне законодавство України, окремі норми кримінального законодавства колишнього Союзу РСР.
Дана робота сприяє поглибленню наукових уявлень про таке складне і відносно новому для нашої країни соціальному явищі, як захоплення заручників, встановленню необхідності вдосконалення кримінально-правової норми про захоплення заручників.
Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу і систематизації, соціокультурний аналіз.
Актуальність дослідження. Захоплення заручників у всіх його формах і проявах і по своїх масштабах і інтенсивності, по своїй нелюдяності і жорстокості належить до найнебезпечніших злочинів проти суспільної безпеки і громадського порядку. Захоплення заручників перетворилося на одну з найгостріших і злободенніших проблем глобальної значущості, а прогнози вчених і практиків щодо подальшого розвитку даного виду злочинної діяльності здаються не найутішливішими.
Останнім часом акти захоплення заручників, особливо масового захоплення, спричиняють за собою великі людські жертви, руйнуються духовні, матеріальні, культурні цінності, які неможливо відтворити століттями. Даний злочин породжує ненависть і недовір'я між соціальними і національними групами. Захоплення заручників особливо пов'язаних з терористичними актами до необхідності створення міжнародної системи боротьби з ним. Для багатьох людей, груп, організацій, захоплення заручників стало способом вирішення проблем: політичних, релігійних, національних. Захоплення заручників відноситься до тих видів злочинного насильства, жертвами якого можуть стати безневинні люди, кожен, хто не має ніякого відношення до конфлікту.
Виняткового поширення набуло кримінальне захоплення заручників, тобто скоєння даного злочину організованими і іншими злочинними групами для залякування і знищення конкурентів, для дії на державну владу з тим, щоб добитися якнайкращих умов для своєї злочинної діяльності. Загальнокримінальний тероризм можна зустріти в повсякденній, кримінальній практиці дуже багатьох країн, коли зводять рахунки або устрашають один одного різні злочинні угрупування.
Вельми швидке розповсюдження терористичного захоплення заручників в країнах СНД багато в чому пов'язано із стрімкою появою мафіозних угрупувань, проникненням їх в сфери легального, напівлегального і нелегального бізнесу, спорами і "розбираннями" на грунті розділу сфер впливу.
Даній проблемі присвячено немало досліджень як вітчизняних так і зарубіжних авторів, особливе їх число зросло останніми роками.
Метою дослідження є визначення соціально-юридичної суті захоплення заручників і покарання за даний злочин.
Досягнення мети дослідження здійснюється постановкою і реалізацією наступних завдань:
- розглянути об’єкт та ознаки об’єктивної сторони складу злочину;
- проаналізувати ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкта цього злочину;
- дати характеристику ознакам кваліфікаційного виду складу цього злочину;
- відмежувати захоплення заручника від суміжних складів злочину та кваліфікація цього діяння за КК України
Об'єктом дослідження є Українське законодавство по боротьбі із захопленням заручників.
Предметом дослідження є особливо небезпечний злочин – захоплення заручника.
Нормативною основою роботи послужили чинне кримінальне законодавство України, окремі норми кримінального законодавства колишнього Союзу РСР.
Дана робота сприяє поглибленню наукових уявлень про таке складне і відносно новому для нашої країни соціальному явищі, як захоплення заручників, встановленню необхідності вдосконалення кримінально-правової норми про захоплення заручників.
Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу і систематизації, соціокультурний аналіз.
Висновок
Висновки
Кримінальне законодавство нашої держави норму про захоплення заручника перейняло з міжнародного права, відповідно до якого воно класифікується як злочин міжнародного характеру.
Віддаючи належне важливості перерахованих напрацювань, зі свого боку зазначимо, що тероризм – явище не тільки і не стільки кримінально-правове (зазначені науковці й самі вказують на комплексний характер даного феномену). Не будучи криміналізованим, тероризм знаходить свій зовнішній вираз у низці так званих злочинів терористичної спрямованості (або терористичного характеру). На жаль, останнім (порівняно із тероризмом) приділяється менша увага.
Зокрема, досліджуючи такий терористичний прояв, як захоплення заручників, згадані вчені розглядають його здебільшого в аспекті співвідношення із тероризмом, терористичним актом (психологічні аспекти переговорів зі злочинцями, у тому числі й при звільненні заручників, що є предметом розробки, зокрема, В. Форноляк, І. Дубової, представляють вузькоспеціалізований інтерес). Водночас кримінально-правові проблеми даного злочину в нашій країні на рівні дисертаційного дослідження досі не розглядалися (для порівняння: у Російській Федерації, починаючи із 1991 р., вже захищено декілька кандидатських дисертацій, присвячених питанням кримінальній відповідальності за захоплення заручників).
Отже, для всебічного повноцінного дослідження даного злочину (зокрема, уточнення родового об’єкта, вивчення форм виявлення об’єктивної сторони та особливостей суб’єктивної сторони, з’ясування спірних питань при кваліфікації дій винних осіб тощо), неможливо буде не враховувати відповідний досвід законотворчої та правозастосовчої діяльності країн близького та далекого зарубіжжя, а також – регламентацію захоплення заручників як злочину міжнародного характеру у міжнародному праві (мається на увазі відповідність чинного національного кримінального законодавства Міжнародній конвенції по боротьбі із захопленням заручників 1979 р.).
Поряд із визнанням захоплення заручників суспільно небезпечним (тобто злочинним) діянням, його законодавча дефініція, відповідальність та відмежування від суміжних злочинів має свої, властиві кожній країні особливості.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що кримінальна відповідальність за захоплення заручників сьогодні має деякі спільні риси в країнах колишнього СРСР, правові системи яких тривалий час перебували в єдиному просторі, та суттєво відрізняється у державах далекого зарубіжжя.
Сучасний стан даної проблеми в Україні (з огляду на прийняття нового Кримінального кодексу та дискусійний характер деяких його положень, що регулюють відповідальність за захоплення заручників) потребує подальшого ґрунтовного дослідження. Зокрема, із набуттям чинності Законом України “Про боротьбу із тероризмом” вельми актуальною виявляється розробка проблеми відповідальності за вчинення актів тероризму шляхом захоплення заручників, а, отже, і питання уточнення місця норми про захоплення заручників в Особливій частині КК України, необхідність більш чіткого відмежування даного злочину від суміжних із ним злочинів проти волі особи, доцільність формулювання та введення звільнення від кримінальної відповідальності за даний злочин тощо.
Наша держава не в змозі залишитися осторонь проблеми створення ефективної правової системи протидії терористичним проявам, і у пошуках шляхів її оптимального вирішення слід користуватись напрацюваннями, які має кримінальне законодавство країн близького та далекого зарубіжжя.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки захоплення заручника, законодавець відносить його до тяжких злочинів, а при кваліфікуючих обставинах - до особливо тяжким. Цей злочин порушує суспільну безпеку, ставить під загрозу життя і здоров'я нерідко значного числа осіб, обмежує особисту свободу і порушує безпеку і недоторканність людини, закріплені в Загальній декларації прав людини і Міжнародному пакті про цивільні і політичні права і гарантовані ст. 22 Конституції РФ. Належачи
до транснаціональних, конвенційних злочинів, захоплення заручника може також заподіювати шкоду діяльності Росії у сфері міждержавних відносин.
Попередження актів по захопленню заручників повинне здійснюватися одночасно в декількох напрямах: 1) дія на основні, навіть глобальні явища і процеси в суспільстві, що володіють терористичним ефектом, оскільки останнім часом масове захоплення заручників пов'язане саме з терором. Даний напрям можна назвати стратегічним, і було б природно, якби йому передувало б довгострокове і навіть наддовгострокове прогнозування найбільш значної терористичної активності з визначенням їх можливих суб'єктів; 2) виявлення і запобігання захопленню заручників, які могли б бути здійснені в недалекому майбутньому або навіть найближчим часом. Це припускає виявлення суб'єктів і об'єктів можливого злочину, його причин, способів і інших обставин; 3) припинення акту захоплення заручників, що здійснюється, відносно державних і громадських діячів, затримання винних і віддання під їх суд; 4) попередження, запобігання і припинення таких схожих із захопленням заручників злочинів, як тероризм, посягання на життя особи, що здійснює правосуддя або попереднє розслідування, і т.д. Особливе місце в діяльності державних і громадських організацій по боротьбі із злочинами щодо захоплення заручників належить міжнародним організаціям, а також координації зусиль різних країн в попередженні і припиненні цього зла.
Крім названих напрямів боротьби з таким явищем як захоплення заручників необхідно боротися з цим злом якомога ефективніше і на законодавчому рівні, покращувати і заглиблювати законодавство, що регулююче боротьбу з тероризмом, встановлює за нього відповідальність.
Кримінальне законодавство нашої держави норму про захоплення заручника перейняло з міжнародного права, відповідно до якого воно класифікується як злочин міжнародного характеру.
Віддаючи належне важливості перерахованих напрацювань, зі свого боку зазначимо, що тероризм – явище не тільки і не стільки кримінально-правове (зазначені науковці й самі вказують на комплексний характер даного феномену). Не будучи криміналізованим, тероризм знаходить свій зовнішній вираз у низці так званих злочинів терористичної спрямованості (або терористичного характеру). На жаль, останнім (порівняно із тероризмом) приділяється менша увага.
Зокрема, досліджуючи такий терористичний прояв, як захоплення заручників, згадані вчені розглядають його здебільшого в аспекті співвідношення із тероризмом, терористичним актом (психологічні аспекти переговорів зі злочинцями, у тому числі й при звільненні заручників, що є предметом розробки, зокрема, В. Форноляк, І. Дубової, представляють вузькоспеціалізований інтерес). Водночас кримінально-правові проблеми даного злочину в нашій країні на рівні дисертаційного дослідження досі не розглядалися (для порівняння: у Російській Федерації, починаючи із 1991 р., вже захищено декілька кандидатських дисертацій, присвячених питанням кримінальній відповідальності за захоплення заручників).
Отже, для всебічного повноцінного дослідження даного злочину (зокрема, уточнення родового об’єкта, вивчення форм виявлення об’єктивної сторони та особливостей суб’єктивної сторони, з’ясування спірних питань при кваліфікації дій винних осіб тощо), неможливо буде не враховувати відповідний досвід законотворчої та правозастосовчої діяльності країн близького та далекого зарубіжжя, а також – регламентацію захоплення заручників як злочину міжнародного характеру у міжнародному праві (мається на увазі відповідність чинного національного кримінального законодавства Міжнародній конвенції по боротьбі із захопленням заручників 1979 р.).
Поряд із визнанням захоплення заручників суспільно небезпечним (тобто злочинним) діянням, його законодавча дефініція, відповідальність та відмежування від суміжних злочинів має свої, властиві кожній країні особливості.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що кримінальна відповідальність за захоплення заручників сьогодні має деякі спільні риси в країнах колишнього СРСР, правові системи яких тривалий час перебували в єдиному просторі, та суттєво відрізняється у державах далекого зарубіжжя.
Сучасний стан даної проблеми в Україні (з огляду на прийняття нового Кримінального кодексу та дискусійний характер деяких його положень, що регулюють відповідальність за захоплення заручників) потребує подальшого ґрунтовного дослідження. Зокрема, із набуттям чинності Законом України “Про боротьбу із тероризмом” вельми актуальною виявляється розробка проблеми відповідальності за вчинення актів тероризму шляхом захоплення заручників, а, отже, і питання уточнення місця норми про захоплення заручників в Особливій частині КК України, необхідність більш чіткого відмежування даного злочину від суміжних із ним злочинів проти волі особи, доцільність формулювання та введення звільнення від кримінальної відповідальності за даний злочин тощо.
Наша держава не в змозі залишитися осторонь проблеми створення ефективної правової системи протидії терористичним проявам, і у пошуках шляхів її оптимального вирішення слід користуватись напрацюваннями, які має кримінальне законодавство країн близького та далекого зарубіжжя.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки захоплення заручника, законодавець відносить його до тяжких злочинів, а при кваліфікуючих обставинах - до особливо тяжким. Цей злочин порушує суспільну безпеку, ставить під загрозу життя і здоров'я нерідко значного числа осіб, обмежує особисту свободу і порушує безпеку і недоторканність людини, закріплені в Загальній декларації прав людини і Міжнародному пакті про цивільні і політичні права і гарантовані ст. 22 Конституції РФ. Належачи
до транснаціональних, конвенційних злочинів, захоплення заручника може також заподіювати шкоду діяльності Росії у сфері міждержавних відносин.
Попередження актів по захопленню заручників повинне здійснюватися одночасно в декількох напрямах: 1) дія на основні, навіть глобальні явища і процеси в суспільстві, що володіють терористичним ефектом, оскільки останнім часом масове захоплення заручників пов'язане саме з терором. Даний напрям можна назвати стратегічним, і було б природно, якби йому передувало б довгострокове і навіть наддовгострокове прогнозування найбільш значної терористичної активності з визначенням їх можливих суб'єктів; 2) виявлення і запобігання захопленню заручників, які могли б бути здійснені в недалекому майбутньому або навіть найближчим часом. Це припускає виявлення суб'єктів і об'єктів можливого злочину, його причин, способів і інших обставин; 3) припинення акту захоплення заручників, що здійснюється, відносно державних і громадських діячів, затримання винних і віддання під їх суд; 4) попередження, запобігання і припинення таких схожих із захопленням заручників злочинів, як тероризм, посягання на життя особи, що здійснює правосуддя або попереднє розслідування, і т.д. Особливе місце в діяльності державних і громадських організацій по боротьбі із злочинами щодо захоплення заручників належить міжнародним організаціям, а також координації зусиль різних країн в попередженні і припиненні цього зла.
Крім названих напрямів боротьби з таким явищем як захоплення заручників необхідно боротися з цим злом якомога ефективніше і на законодавчому рівні, покращувати і заглиблювати законодавство, що регулююче боротьбу з тероризмом, встановлює за нього відповідальність.
Література
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №40. – ст. 165.
2. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – ст.131.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Бюл. законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 9.
4. Акімов М. До питання про об’єкт такого злочину, як захоплення заручників //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №4. - С. 16-18.
5. Акімов М.О. Захоплення заручників: особливості кримінальної відповідальності за законодавством країн близького та далекого зарубіжжя //Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2003. - №3. - С. 18-20.
6. Беляева Н. Квалификация захвата заложников. // Законность. - 1994. - № 7. - С. 18-22.
7. Емельянов В. П. Терроризм как деяние и состав преступления. - Харьков: Из-во ХНУВД, 1999.
8. Ємельянов В.П. Тероризм і злочини терористичної спрямованості. – Х.: Зірка, 2004.
9. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2. – с. 44-47.
10. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2. – с. 44-47.
11. Журавлев, И. А. Ответственность за захват заложника в зарубежном и российском уголовном законодательстве. // Закон и право. - 2002. - № 2. - С. 44-47.
12. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. – 542 с.
13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
14. Коткин С.Н. О некоторых аспектах законодательного регулирования захвата заложников // Военно-юридический вестник. - 2003. - Выпуск 1. - С. 145-149.
15. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р./ За заг. Ред. Сташиса В.В. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.
16. Кримінальне право України. / За ред. В.А. Клименка - К: Юридична думка, 2004.
17. Кримінальне право України. / За ред. М.І. Бажанова. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
18. Кримінальне право України. / За ред. П.С. Матишевського. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
19. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів / За ред. Ю.В Александрова. - К.: Правові джерела, 2002.
20. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
21. Кримінальне право України: Особлива частина /За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташис, І.О. Зінченко, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – 496 с.
22. Міхеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. Кримінальне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
23. Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Конспект лекцій. - Хмельницький: Хмельницький філіал Одеського інституту підприємництва та права, 1994. – 436 с.
24. Науково-практичний коментар до КК України / Відп. ред. С. Яценко – К., 2002.
25. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. В.Ф. Бойко. - К.: А.С.К., 2002.
26. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
28. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. / За ред. К.М. Василенка - Х.: Право, 2003.
29. Ніязов Р.К. Кримінальне право України. - Х.: Одісей, 2003.
30. Практика судів України у кримінальних справах (2001 – 2005) / За заг. ред. В. Т. Маляренка. – К., Х.: Юрінком Інтер, 2005.- 437 с.
31. Прутко М.С. Основи кримінального права України. - Х.: Юридична література, 2004.
32. Романюк Б., Коваленко В. Щодо кримінально-правового визначення поняття тероризму // Право України. - 2004. - №6. - С. 26-28.
33. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 504 с.
34. Селіванов В. М. Методологічні аспекти аналізу трансформації відносин власності в Україні // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. - К., 1997. - С. 7.
35. Тітов М. М., Ляш А. О. Кримінальне право. – К.: Університет "Україна", 2005. – 544 с.
36. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. - К.: Атіка, 2003.
37. Харченко В.Б., Перекрестов Б.Ф. Уголовное право Украины. Особенная часть в вопросах и ответах Конспект лекций. – К.: Атика, 2002.
38. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. – К.: Атіка, 2003. – 287 с.
39. Ющик О. І., Шевчук А. В., Нежурбіда С. І. Кримінальне право України. Особлива частина. – Чернівці: Рута, 2005. – 324 с.
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №40. – ст. 165.
2. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – ст.131.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Бюл. законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 9.
4. Акімов М. До питання про об’єкт такого злочину, як захоплення заручників //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №4. - С. 16-18.
5. Акімов М.О. Захоплення заручників: особливості кримінальної відповідальності за законодавством країн близького та далекого зарубіжжя //Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2003. - №3. - С. 18-20.
6. Беляева Н. Квалификация захвата заложников. // Законность. - 1994. - № 7. - С. 18-22.
7. Емельянов В. П. Терроризм как деяние и состав преступления. - Харьков: Из-во ХНУВД, 1999.
8. Ємельянов В.П. Тероризм і злочини терористичної спрямованості. – Х.: Зірка, 2004.
9. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2. – с. 44-47.
10. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2. – с. 44-47.
11. Журавлев, И. А. Ответственность за захват заложника в зарубежном и российском уголовном законодательстве. // Закон и право. - 2002. - № 2. - С. 44-47.
12. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. – 542 с.
13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
14. Коткин С.Н. О некоторых аспектах законодательного регулирования захвата заложников // Военно-юридический вестник. - 2003. - Выпуск 1. - С. 145-149.
15. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р./ За заг. Ред. Сташиса В.В. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.
16. Кримінальне право України. / За ред. В.А. Клименка - К: Юридична думка, 2004.
17. Кримінальне право України. / За ред. М.І. Бажанова. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
18. Кримінальне право України. / За ред. П.С. Матишевського. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
19. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів / За ред. Ю.В Александрова. - К.: Правові джерела, 2002.
20. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
21. Кримінальне право України: Особлива частина /За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташис, І.О. Зінченко, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – 496 с.
22. Міхеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. Кримінальне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
23. Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Конспект лекцій. - Хмельницький: Хмельницький філіал Одеського інституту підприємництва та права, 1994. – 436 с.
24. Науково-практичний коментар до КК України / Відп. ред. С. Яценко – К., 2002.
25. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. В.Ф. Бойко. - К.: А.С.К., 2002.
26. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
28. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. / За ред. К.М. Василенка - Х.: Право, 2003.
29. Ніязов Р.К. Кримінальне право України. - Х.: Одісей, 2003.
30. Практика судів України у кримінальних справах (2001 – 2005) / За заг. ред. В. Т. Маляренка. – К., Х.: Юрінком Інтер, 2005.- 437 с.
31. Прутко М.С. Основи кримінального права України. - Х.: Юридична література, 2004.
32. Романюк Б., Коваленко В. Щодо кримінально-правового визначення поняття тероризму // Право України. - 2004. - №6. - С. 26-28.
33. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 504 с.
34. Селіванов В. М. Методологічні аспекти аналізу трансформації відносин власності в Україні // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. - К., 1997. - С. 7.
35. Тітов М. М., Ляш А. О. Кримінальне право. – К.: Університет "Україна", 2005. – 544 с.
36. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. - К.: Атіка, 2003.
37. Харченко В.Б., Перекрестов Б.Ф. Уголовное право Украины. Особенная часть в вопросах и ответах Конспект лекций. – К.: Атика, 2002.
38. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. – К.: Атіка, 2003. – 287 с.
39. Ющик О. І., Шевчук А. В., Нежурбіда С. І. Кримінальне право України. Особлива частина. – Чернівці: Рута, 2005. – 324 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?