|
ЦІНА:
150 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Зовнішня політика Словацької Республіки:особливості формування та пріоритетні напрями розвитку 1993-2009 рр. (ID роботи: 2750) |
| Напрям: | Гуманітарні предмети |
| Предмет: | Історія Всесвітня |
| Тип роботи: | Дипломна робота |
| Кількість сторінок: | 130 |
| Рік захисту: | 2010 |
| ВУЗ: | Дипломатична академія України при Міністерстві закордонніх справ України |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ І. Джерела, історіографія та методологія дослідження.
1.1 Джерельна база та історіографія проблеми дослідження
1.2 Методологічні засади наукового дослідження.
Розділ II. Особливості формування зовнішньополітичної стратегії Словацької Республіки.
2.1 Утворення суверенної Словацької Республіки та її утвердження
на міжнародній арені.
2.2 Визначення основних напрямів та еволюція пріоритетів зовнішньої політики Словаччини.
2.3 Роль „Вишеградської солідарності" у зовнішньополітичній діяльності СР
Розділ ІІІ. Реалізація стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції Словаччини.
3.1 Інтеграція Словацької Республіки до Європейського Союзу.
3.2 Особливості приєднання Словаччини до НАТО
3.3 Участь СР в діяльності інших європейських інституцій та міжнародних організацій
Розділ ІV. Пріоритети двосторонніх міждержавних відносин СР
4.1 Західний вектор зовнішньої політики Словаччини.
4.3 Східний напрям зовнішньополітичної діяльності: взаємовідносини з РФ та країнами СНД.
4.3 Україна в зовнішній політиці Словацької Республіки
Висновки
Список використаних джерел і літератури
Розділ І. Джерела, історіографія та методологія дослідження.
1.1 Джерельна база та історіографія проблеми дослідження
1.2 Методологічні засади наукового дослідження.
Розділ II. Особливості формування зовнішньополітичної стратегії Словацької Республіки.
2.1 Утворення суверенної Словацької Республіки та її утвердження
на міжнародній арені.
2.2 Визначення основних напрямів та еволюція пріоритетів зовнішньої політики Словаччини.
2.3 Роль „Вишеградської солідарності" у зовнішньополітичній діяльності СР
Розділ ІІІ. Реалізація стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції Словаччини.
3.1 Інтеграція Словацької Республіки до Європейського Союзу.
3.2 Особливості приєднання Словаччини до НАТО
3.3 Участь СР в діяльності інших європейських інституцій та міжнародних організацій
Розділ ІV. Пріоритети двосторонніх міждержавних відносин СР
4.1 Західний вектор зовнішньої політики Словаччини.
4.3 Східний напрям зовнішньополітичної діяльності: взаємовідносини з РФ та країнами СНД.
4.3 Україна в зовнішній політиці Словацької Республіки
Висновки
Список використаних джерел і літератури
Вступ
Зовнішньополітичні орієнтири та пріоритети країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), зокрема Республіки Польща, Угорщини, Чеської Республіки і Словацької Республіки, тривалий час, особливо у ХХ ст., були предметом боротьби і впливу більш могутніх сусідніх держав. Про це свідчать дві світові війни, міжвоєнні та повоєнні роки, а також період подолання Ялтинсько-Потсдамської системи відносин на континенті та об'єднання цих країн у так звану Вишеградську групу з метою координації інтеграційної діяльності. Зовнішня політика країн ЦСЄ має значний вплив на становище у Європі і впливає на перебіг подій у більш широких масштабах. Стан міжнародних відносин у повоєнні роки і на сучасному етапі багато в чому залежить від того, яким реальним змістом наповнюється зовнішньополітична діяльність країн цього регіону.
Дослідження особливостей трансформаційних процесів у Словацькій Республіці постає одним із ключових завдань теоретичного забезпечення економічного розвитку України на сучасному етапі. Формування відкритої економіки держави вимагає широкого комплексного вивчення наявного зарубіжного досвіду, і в цьому контексті типологічно близькими до вітчизняних умов є реалії сусідніх країн, перед якими стоять аналогічні завдання розвитку.
«Бархатна революція», так називають розподіл ЧРФР на дві суверенних держави, відбулася без будь-якого насилля, і у 1993 р. Словацька Республіка стала суверенною державою. Одним з основних зовнішньополітичних напрямків уряд вважав саме інтеграцію до Європейського Союзу. Досягнути цієї мети було досить складно, адже щоб стати членом ЄС мало прийняти політичне рішення стосовно цього питання, країна повинна пройти через справжню правову, економічну, культурну і навіть, до певної міри, цивілізаційну революцію1, необхідним було прорахувати та проаналізувати всі «за» і «проти членства в ЄС. Зрозуміло, що основними плюсами вступу до ЄС є розширення зони стабільності на її територію, посилення міжнародних політичних та економічних позицій, в першу чергу в рамках регіону. Будучи членом ЄС, країна отримає можливість приймати участь в процесі прийняття рішень в ЄС і тим самим матиме вплив на його розвиток зсередини. В економічному плані сформується простір як для нових інвестицій, так і для сучасних технологій в окремі галузі промисловості, що в перспективі може призвести до підвищення конкурентоспроможності економіки країни, і як наслідок, позиції їх на світовому ринку посиляться. Важливим було і те, що приєднавшись до ЄС, країна матиме можливість отримувати фінансові дотації із структурних фондів ЄС
Теоретичному дослідженню цих питань, а також вивченню прикладних аспектів проблеми соціально-економічних реформ та співробітництва в регіоні присвячено велику кількість наукових досліджень та практичних розробок як у світовій, так і у вітчизняній економічній літературі.
Фундаментальні питання формування та розвитку інтеграційних механізмів, зокрема в регіоні ЦСЄ, а саме в Словацькій Республіці , вивчали такі відомі західні фахівці, як К.Андерсон, О.Бланшард, Д.Бойєр, М.Ландесман, Р.Солоу, Н.Стерн, Дж.Стіглиць, спеціалісти із східноєвропейських країн: Я.Корнаї, П.Лукач, П.Медьєші, А.Торок, З.Тума та ін. Серед відомих дослідників проблематики регіонального розвитку у країнах СНД слід відзначити публікації В.Іноземцева, Е.Кочетова, О.Некіпєлова, Р.Хасбулатова.
В Україні питання інтеграційного та регіонального розвитку країн Центральної та Східної Європи досліджу¬валися такими авторами, як О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, Б.Буркин¬ський, М.Дудченко, В.Єременко, Д.Лук’яненко, О.Мартьянов, В.Новиць¬кий, В.Оніщенко, Т.Панфілова, Ю.Пахомов, А.Поручник, В.Рокоча, Є.Пан¬ченко, З.Петренко, А.Румянцев, С.Сіденко, Н.Татаренко, А.Філіпенко та інші.
Але хоча в роботах цих та багатьох інших авторів висвітлено важливі питання трансформації господарських систем, геоекономічної політики, –потребує подальшого дослідження ряд аспектів інтеграції в Центральної та Східноєвропейському регіоні. Необхідним є й обґрунтування практичних кроків при оптимізації економічного регулювання в Україні.
Тема дослідження стосується важливої проблеми розвитку Словацької республіки. Інтеграційна політика країн Вишеградської групи буде мати зростаючий вплив і на подальший розвиток континенту, зокрема на інтеграційні перспективи щодо об'єднаної Європи країн молодої демократії, у тому числі й України.
Наведені міркування зумовлюють як актуальність, так і практичну значущість обраної теми дослідження. Всебічне вивчення та практичне застосування моделей формування сучасної відкритої еконо¬міки, наслідування апробованих міжнародною практикою інтеграційних підходів сприятимуть подоланню нераціональності та неефективності макроекономічного регулювання, відтворювального механізму, переходу вітчизняної економіки на більш вигідні позиції в системі міжнародного поділу праці, в умовах сучасної конкурентної боротьби.
Метою даної роботи є аналіз проблем та перспектив розвитку зовнішньої політики Словацької Республіки. З поставленої мент випливають наступні завдання дослідження:
- надати характеристику становдення Словацької Республіки;
- розглянути процеси системної трансформації в регіоні в контексті глобалізації;
- проаналізувати співробітництво з Словацької Республіки з НАТО та ЄС;
- визначити основні мотиви розвитку інтеграційних процесів в Словацькій Республіці;
- охарактеризувати східний та західний вектори зовнішньої політики Словацької Республіки.
Об'єктом дослідження є зовнішня політика Словацької Республіки у 1993-2008 роках..
Предметом дослідження є особливості соціально-економічного розвиткуСловацької республіки.
Методологічною основою роботи є загальні положення економічної теорії, праці вчених-економістів та політологів. При вирішенні поставлених задач було використано історичний метод, методи економіко-статистичного аналізу, метод порівняння.
Дослідження особливостей трансформаційних процесів у Словацькій Республіці постає одним із ключових завдань теоретичного забезпечення економічного розвитку України на сучасному етапі. Формування відкритої економіки держави вимагає широкого комплексного вивчення наявного зарубіжного досвіду, і в цьому контексті типологічно близькими до вітчизняних умов є реалії сусідніх країн, перед якими стоять аналогічні завдання розвитку.
«Бархатна революція», так називають розподіл ЧРФР на дві суверенних держави, відбулася без будь-якого насилля, і у 1993 р. Словацька Республіка стала суверенною державою. Одним з основних зовнішньополітичних напрямків уряд вважав саме інтеграцію до Європейського Союзу. Досягнути цієї мети було досить складно, адже щоб стати членом ЄС мало прийняти політичне рішення стосовно цього питання, країна повинна пройти через справжню правову, економічну, культурну і навіть, до певної міри, цивілізаційну революцію1, необхідним було прорахувати та проаналізувати всі «за» і «проти членства в ЄС. Зрозуміло, що основними плюсами вступу до ЄС є розширення зони стабільності на її територію, посилення міжнародних політичних та економічних позицій, в першу чергу в рамках регіону. Будучи членом ЄС, країна отримає можливість приймати участь в процесі прийняття рішень в ЄС і тим самим матиме вплив на його розвиток зсередини. В економічному плані сформується простір як для нових інвестицій, так і для сучасних технологій в окремі галузі промисловості, що в перспективі може призвести до підвищення конкурентоспроможності економіки країни, і як наслідок, позиції їх на світовому ринку посиляться. Важливим було і те, що приєднавшись до ЄС, країна матиме можливість отримувати фінансові дотації із структурних фондів ЄС
Теоретичному дослідженню цих питань, а також вивченню прикладних аспектів проблеми соціально-економічних реформ та співробітництва в регіоні присвячено велику кількість наукових досліджень та практичних розробок як у світовій, так і у вітчизняній економічній літературі.
Фундаментальні питання формування та розвитку інтеграційних механізмів, зокрема в регіоні ЦСЄ, а саме в Словацькій Республіці , вивчали такі відомі західні фахівці, як К.Андерсон, О.Бланшард, Д.Бойєр, М.Ландесман, Р.Солоу, Н.Стерн, Дж.Стіглиць, спеціалісти із східноєвропейських країн: Я.Корнаї, П.Лукач, П.Медьєші, А.Торок, З.Тума та ін. Серед відомих дослідників проблематики регіонального розвитку у країнах СНД слід відзначити публікації В.Іноземцева, Е.Кочетова, О.Некіпєлова, Р.Хасбулатова.
В Україні питання інтеграційного та регіонального розвитку країн Центральної та Східної Європи досліджу¬валися такими авторами, як О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, Б.Буркин¬ський, М.Дудченко, В.Єременко, Д.Лук’яненко, О.Мартьянов, В.Новиць¬кий, В.Оніщенко, Т.Панфілова, Ю.Пахомов, А.Поручник, В.Рокоча, Є.Пан¬ченко, З.Петренко, А.Румянцев, С.Сіденко, Н.Татаренко, А.Філіпенко та інші.
Але хоча в роботах цих та багатьох інших авторів висвітлено важливі питання трансформації господарських систем, геоекономічної політики, –потребує подальшого дослідження ряд аспектів інтеграції в Центральної та Східноєвропейському регіоні. Необхідним є й обґрунтування практичних кроків при оптимізації економічного регулювання в Україні.
Тема дослідження стосується важливої проблеми розвитку Словацької республіки. Інтеграційна політика країн Вишеградської групи буде мати зростаючий вплив і на подальший розвиток континенту, зокрема на інтеграційні перспективи щодо об'єднаної Європи країн молодої демократії, у тому числі й України.
Наведені міркування зумовлюють як актуальність, так і практичну значущість обраної теми дослідження. Всебічне вивчення та практичне застосування моделей формування сучасної відкритої еконо¬міки, наслідування апробованих міжнародною практикою інтеграційних підходів сприятимуть подоланню нераціональності та неефективності макроекономічного регулювання, відтворювального механізму, переходу вітчизняної економіки на більш вигідні позиції в системі міжнародного поділу праці, в умовах сучасної конкурентної боротьби.
Метою даної роботи є аналіз проблем та перспектив розвитку зовнішньої політики Словацької Республіки. З поставленої мент випливають наступні завдання дослідження:
- надати характеристику становдення Словацької Республіки;
- розглянути процеси системної трансформації в регіоні в контексті глобалізації;
- проаналізувати співробітництво з Словацької Республіки з НАТО та ЄС;
- визначити основні мотиви розвитку інтеграційних процесів в Словацькій Республіці;
- охарактеризувати східний та західний вектори зовнішньої політики Словацької Республіки.
Об'єктом дослідження є зовнішня політика Словацької Республіки у 1993-2008 роках..
Предметом дослідження є особливості соціально-економічного розвиткуСловацької республіки.
Методологічною основою роботи є загальні положення економічної теорії, праці вчених-економістів та політологів. При вирішенні поставлених задач було використано історичний метод, методи економіко-статистичного аналізу, метод порівняння.
Висновок
Підводячи підсумки даного дослідження, можна зробити наступні висновки.
Суспільно-економічні виклики рубежу 80-90-х рр. ХХ ст. і наступна трансформація політичних інститутів Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини та інших країн ЦСЄ спонукали нову політичну еліту до критичного перегляду основних доктрин та концепцій внутрішньої та зовнішньої політики. Переосмислення своєї ролі і місця на континенті, більш рельєфне окреслення національних інтересів цих країн і народів з огляду на соціально-економічні та культурно-політичні традиції відбувалися на тлі посилення загально-демократичних тенденцій як глобального процесу світового розвитку. Головним для нової політичної еліти стало усвідомлення необхідності формування сучасної Європи на базі цінностей західної демократії, вихід з під впливу полюсу сили, який уособлювали спочатку СРСР, а потім Росія, внаслідок чого пріоритетний східний вектор зовнішньополітичних і економічних устремлінь поступився західному. "Оксамитові революції" у країнах ЦСЄ спонукали до національного волевиявлення народів СРСР і його розвалу, що в свою чергу сприяло формуванню нової геополітичної ситуації на континенті. Водночас такий перебіг подій надавав країнам молодої демократії шанс повернутися до євроатлантичного простору.
Підписавши у 1991 р. "Європейські угоди", країни ЦСЄ зосередили діяльність на адаптації власного законодавства з інтеграційним законодавством Європейського Союзу, розширенні зв'язків у різних галузях економіки, а також у сфері зовнішньої політики та культури. Зусилля державних структур підпорядковувалися створенню між сторонами протягом 10 років зони вільної торгівлі шляхом поетапної взаємної відміни митних зборів та інших бар'єрів.
Ключовим фактором входження країн Центральної та Східної Європи до євроатлантичного простору стало те, що процесу економічної інтеграції до ЄС передує входження трьох із чотирьох держав угрупування до НАТО. Визначившись у стратегічних засадах, країни-претенденти, незважаючи на політичний спротив Росії, вміло сконцентрували зусилля щодо виконання умов вступу до альянсу і використання шансу на створення нової геополітичної ситуації в Європі, спираючись не на поділ, а на європейську єдність.
Словаччина вступила до НАТО 2004 року. її шлях до цієї організації був непростим і тривалим. Одразу після того, як у 1993 році Словаччина разом із Чехією стала самостійною державою, її політична еліта проголосила досягнення членства в ЄС, а НАТО — як основний зовнішньополітичний пріоритет. Представники більшості політичних партій, які діяли на той час у країні, дійшли висновку, що за наявної міжнародної ситуації нова держава, яка прямує шляхом глибоких політичних і соціально-економічних змін, може гарантувати собі необхідну стабільність і безпеку лише як складова ефективної системи колективної оборони. Йшлося, ясна річ, не про якусь абстрактну систему, а про систему, ґрунтовану на спільних цінностях, принципах і цілях. До них належали передусім прихильність свободі, демократії, правовій державі, дотримання прав людини, трансатлантична солідарність, підтримка стабільності в Європі й усьому світі.
Утім, невдовзі з'ясувалося, що не все так просто, як здавалося попервах. Нова держава, яка лише кілька років тому позбулася ярма комуністичного режиму, нав'язаного їй ззовні наприкінці 40-х років XX століття ввійшла у смугу сильної політичної турбулентності. На хвилі незгоди значної частини населення із початковими результатами проведених соціально-економічних реформ до влади в Словаччині прийшли авторитарно-популістські сили. їхнє правління упродовж 1994-1998 років, що вирізнялося частими порушеннями принципів демократії, доволі швидко спричинилося до втрати шансів на вступ до НАТО, а заразом і до ЄС. Не допомогли постійні декларації тодішніх словацьких урядовців, буцімто Словаччина, як і раніше, вважає пріоритетом досягнення свого членства у Північноатлантичному союзі. Внутрішня нестабільність і очевидне відхилення від демократичних принципів стали нездоланною перешкодою для здійснення атлантичної мрії. На відміну від сусідніх Чехії, Угорщини та Польщі, під час першої посткомуністичної хвилі розширення Словаччина не потрапила до лав НАТО.
Завдяки згуртованості демократичних політичних сил і акторів громадянського суспільства, а також унаслідок їхніх зусиль з мобілізації широких мас населення на підтримку суспільних змін у 1998 році в Словаччині відбувся докорінний перелом. Після парламентських виборів країна повернулася на демократичну траєкторію свого розвитку, було цілком оновлено демократичні механізми, нового імпульсу набув процес реалізації реформ, зміцнилася євроатлантична зовнішньополітична орієнтація.
У країні розгорнулася кампанія, спрямована на підвищення суспільної підтримки членства Словаччини в НАТО. Ії активними учасниками стали державні діячі, представники політичних партій, неурядових організацій, релігійних об'єднань і громадянських ініціатив, експерти, журналісти, діячі культури, науки і мистецтва. Метою цієї кампанії було надання населенню Словаччини достовірної, вивіреної інформації стосовно НАТО, про історію, організаційну структуру, ціннісний підмурок цієї організації, про численні аспекти членства Словаччини в НАТО, про наслідки її участі в системі колективної оборони, насамперед у плані забезпечення зовнішніх рамок щодо продовження процесу реформування країни. Ключовим моментом кампанії, що розгорнулася, була тісна взаємодія державних і недержавних акторів, що зрештою зумовила появу у Словаччині неформальної проатлантичної спільноти. Внаслідок дій цієї спільноти в країні не лише збільшилася підтримка вступу до НАТО серед населення, а й зміцнився національно-державний консенсус стосовно зовнішньополітичної орієнтації, наріжним каменем якої стала участь в євроатлантичних політичних, економічних і оборонних структурах. У 2004 році Словаччина стала членом НАТО, а також Євросоюзу.
Трансформаційні процеси в регіоні ЦСЄ мають подвійну природу, оскільки вони пов’язані як з поворотом до ринкової системи, так і з пошуком місця в цивілізаційному процесі, у виробленні нової парадигми взаємодії з іншими країнами, з урахуванням ресурсних проблем та глобалізаційних тенденцій. Необхідним компонентом макроекономічної політики та стратегії росту є задача інтеграції механізмів відтворення, розширення ринкових про¬сторів. Членство в ЄС відкриває як для країн – нових членів Євросоюзу, так і для решти держав регіону додаткові стимули соціально-економічного розвитку.
Країни ЦСЄ, пострадянського простору становлять собою неоднорідну групу держав, причому відмінності соціально-економічного розвитку, його об’єктивні параметри впливають на динаміку євроінтеграційних процесів. ЄС послідовно здійснює допомогу ряду країн ЦСЄ з метою оптимізації умов вступу до нього.
Нові країни-члени ЄС мають ширший доступ на товарні ринки ЄС завдяки чинній угоді про вільну торгівлю між цими країнами та ЄС. Що більше, нові країни-члени ЄС активно працюють над створенням митного союзу з ЄС: спільний митний тариф має запровадитися з моменту вступу країн до ЄС. Конкуренція між Україною та новими країнами-членами ЄС, що існує в торгівлі окремими товарними групами (зокрема чорними металами), може посилитися через запровадження новими членами ЄС та ЄС спільного митного тарифу.
Стимулом поглиблення інтеграційних процесів між країнами Східної Європи та Україною є адекватність завдань еконо¬мічних перетворень. Йдеться про освоєння моделі інноваційно¬го розвитку та запровадження постіндустріальних систем вироб¬ництва, структурну перебудову АПК, соціалізацію економіки та подолання на цій основі глибокої диференціації доходів населен¬ня, забезпечення випереджаючих темпів зростання.
Для України має велике значення застосування досвіду, який було набуто як у ході структурних реформ, так і під час реалізації інтеграційних програм. Особливо значущим постає той факт, що реалії сусідніх країн, перед якими стоять аналогічні завдання розвитку, є типологічно близькими до вітчизняних умов. Передусім слід звернути увагу на значущість активної макроекономічної політики, обмеженість застосування лібералізаційних заходів. Ті з країн регіону ЦСЄ, які застосовували науково обґрунтовані моделі структурної реформи, зокрема проводили приватизацію з особливою увагою до створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння експорту, змогли мінімізувати інфляційний тиск.
Держави ЦСЄ становлять невід’ємну складову геоекономічної моделі України, що водночас відповідає традиційним відносинам та постає фактором наближення України до Євросоюзу. Економічні, а понад усе – виробничо-коопераційні, відносини між Україною та країнами ЦСЄ, починаючи з кінця 80-х років, зазнали суттєвої трансформації. Робота з покращення режиму та збільшення результативності співробітництва має враховувати системовизначальну роль євроінтеграційних тенденцій, які пов’язані зі зміною режиму співробітництва, тарифного та нетарифного регулювання у країнах ЦСЄ – нових членах ЄС.
Суспільно-економічні виклики рубежу 80-90-х рр. ХХ ст. і наступна трансформація політичних інститутів Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини та інших країн ЦСЄ спонукали нову політичну еліту до критичного перегляду основних доктрин та концепцій внутрішньої та зовнішньої політики. Переосмислення своєї ролі і місця на континенті, більш рельєфне окреслення національних інтересів цих країн і народів з огляду на соціально-економічні та культурно-політичні традиції відбувалися на тлі посилення загально-демократичних тенденцій як глобального процесу світового розвитку. Головним для нової політичної еліти стало усвідомлення необхідності формування сучасної Європи на базі цінностей західної демократії, вихід з під впливу полюсу сили, який уособлювали спочатку СРСР, а потім Росія, внаслідок чого пріоритетний східний вектор зовнішньополітичних і економічних устремлінь поступився західному. "Оксамитові революції" у країнах ЦСЄ спонукали до національного волевиявлення народів СРСР і його розвалу, що в свою чергу сприяло формуванню нової геополітичної ситуації на континенті. Водночас такий перебіг подій надавав країнам молодої демократії шанс повернутися до євроатлантичного простору.
Підписавши у 1991 р. "Європейські угоди", країни ЦСЄ зосередили діяльність на адаптації власного законодавства з інтеграційним законодавством Європейського Союзу, розширенні зв'язків у різних галузях економіки, а також у сфері зовнішньої політики та культури. Зусилля державних структур підпорядковувалися створенню між сторонами протягом 10 років зони вільної торгівлі шляхом поетапної взаємної відміни митних зборів та інших бар'єрів.
Ключовим фактором входження країн Центральної та Східної Європи до євроатлантичного простору стало те, що процесу економічної інтеграції до ЄС передує входження трьох із чотирьох держав угрупування до НАТО. Визначившись у стратегічних засадах, країни-претенденти, незважаючи на політичний спротив Росії, вміло сконцентрували зусилля щодо виконання умов вступу до альянсу і використання шансу на створення нової геополітичної ситуації в Європі, спираючись не на поділ, а на європейську єдність.
Словаччина вступила до НАТО 2004 року. її шлях до цієї організації був непростим і тривалим. Одразу після того, як у 1993 році Словаччина разом із Чехією стала самостійною державою, її політична еліта проголосила досягнення членства в ЄС, а НАТО — як основний зовнішньополітичний пріоритет. Представники більшості політичних партій, які діяли на той час у країні, дійшли висновку, що за наявної міжнародної ситуації нова держава, яка прямує шляхом глибоких політичних і соціально-економічних змін, може гарантувати собі необхідну стабільність і безпеку лише як складова ефективної системи колективної оборони. Йшлося, ясна річ, не про якусь абстрактну систему, а про систему, ґрунтовану на спільних цінностях, принципах і цілях. До них належали передусім прихильність свободі, демократії, правовій державі, дотримання прав людини, трансатлантична солідарність, підтримка стабільності в Європі й усьому світі.
Утім, невдовзі з'ясувалося, що не все так просто, як здавалося попервах. Нова держава, яка лише кілька років тому позбулася ярма комуністичного режиму, нав'язаного їй ззовні наприкінці 40-х років XX століття ввійшла у смугу сильної політичної турбулентності. На хвилі незгоди значної частини населення із початковими результатами проведених соціально-економічних реформ до влади в Словаччині прийшли авторитарно-популістські сили. їхнє правління упродовж 1994-1998 років, що вирізнялося частими порушеннями принципів демократії, доволі швидко спричинилося до втрати шансів на вступ до НАТО, а заразом і до ЄС. Не допомогли постійні декларації тодішніх словацьких урядовців, буцімто Словаччина, як і раніше, вважає пріоритетом досягнення свого членства у Північноатлантичному союзі. Внутрішня нестабільність і очевидне відхилення від демократичних принципів стали нездоланною перешкодою для здійснення атлантичної мрії. На відміну від сусідніх Чехії, Угорщини та Польщі, під час першої посткомуністичної хвилі розширення Словаччина не потрапила до лав НАТО.
Завдяки згуртованості демократичних політичних сил і акторів громадянського суспільства, а також унаслідок їхніх зусиль з мобілізації широких мас населення на підтримку суспільних змін у 1998 році в Словаччині відбувся докорінний перелом. Після парламентських виборів країна повернулася на демократичну траєкторію свого розвитку, було цілком оновлено демократичні механізми, нового імпульсу набув процес реалізації реформ, зміцнилася євроатлантична зовнішньополітична орієнтація.
У країні розгорнулася кампанія, спрямована на підвищення суспільної підтримки членства Словаччини в НАТО. Ії активними учасниками стали державні діячі, представники політичних партій, неурядових організацій, релігійних об'єднань і громадянських ініціатив, експерти, журналісти, діячі культури, науки і мистецтва. Метою цієї кампанії було надання населенню Словаччини достовірної, вивіреної інформації стосовно НАТО, про історію, організаційну структуру, ціннісний підмурок цієї організації, про численні аспекти членства Словаччини в НАТО, про наслідки її участі в системі колективної оборони, насамперед у плані забезпечення зовнішніх рамок щодо продовження процесу реформування країни. Ключовим моментом кампанії, що розгорнулася, була тісна взаємодія державних і недержавних акторів, що зрештою зумовила появу у Словаччині неформальної проатлантичної спільноти. Внаслідок дій цієї спільноти в країні не лише збільшилася підтримка вступу до НАТО серед населення, а й зміцнився національно-державний консенсус стосовно зовнішньополітичної орієнтації, наріжним каменем якої стала участь в євроатлантичних політичних, економічних і оборонних структурах. У 2004 році Словаччина стала членом НАТО, а також Євросоюзу.
Трансформаційні процеси в регіоні ЦСЄ мають подвійну природу, оскільки вони пов’язані як з поворотом до ринкової системи, так і з пошуком місця в цивілізаційному процесі, у виробленні нової парадигми взаємодії з іншими країнами, з урахуванням ресурсних проблем та глобалізаційних тенденцій. Необхідним компонентом макроекономічної політики та стратегії росту є задача інтеграції механізмів відтворення, розширення ринкових про¬сторів. Членство в ЄС відкриває як для країн – нових членів Євросоюзу, так і для решти держав регіону додаткові стимули соціально-економічного розвитку.
Країни ЦСЄ, пострадянського простору становлять собою неоднорідну групу держав, причому відмінності соціально-економічного розвитку, його об’єктивні параметри впливають на динаміку євроінтеграційних процесів. ЄС послідовно здійснює допомогу ряду країн ЦСЄ з метою оптимізації умов вступу до нього.
Нові країни-члени ЄС мають ширший доступ на товарні ринки ЄС завдяки чинній угоді про вільну торгівлю між цими країнами та ЄС. Що більше, нові країни-члени ЄС активно працюють над створенням митного союзу з ЄС: спільний митний тариф має запровадитися з моменту вступу країн до ЄС. Конкуренція між Україною та новими країнами-членами ЄС, що існує в торгівлі окремими товарними групами (зокрема чорними металами), може посилитися через запровадження новими членами ЄС та ЄС спільного митного тарифу.
Стимулом поглиблення інтеграційних процесів між країнами Східної Європи та Україною є адекватність завдань еконо¬мічних перетворень. Йдеться про освоєння моделі інноваційно¬го розвитку та запровадження постіндустріальних систем вироб¬ництва, структурну перебудову АПК, соціалізацію економіки та подолання на цій основі глибокої диференціації доходів населен¬ня, забезпечення випереджаючих темпів зростання.
Для України має велике значення застосування досвіду, який було набуто як у ході структурних реформ, так і під час реалізації інтеграційних програм. Особливо значущим постає той факт, що реалії сусідніх країн, перед якими стоять аналогічні завдання розвитку, є типологічно близькими до вітчизняних умов. Передусім слід звернути увагу на значущість активної макроекономічної політики, обмеженість застосування лібералізаційних заходів. Ті з країн регіону ЦСЄ, які застосовували науково обґрунтовані моделі структурної реформи, зокрема проводили приватизацію з особливою увагою до створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння експорту, змогли мінімізувати інфляційний тиск.
Держави ЦСЄ становлять невід’ємну складову геоекономічної моделі України, що водночас відповідає традиційним відносинам та постає фактором наближення України до Євросоюзу. Економічні, а понад усе – виробничо-коопераційні, відносини між Україною та країнами ЦСЄ, починаючи з кінця 80-х років, зазнали суттєвої трансформації. Робота з покращення режиму та збільшення результативності співробітництва має враховувати системовизначальну роль євроінтеграційних тенденцій, які пов’язані зі зміною режиму співробітництва, тарифного та нетарифного регулювання у країнах ЦСЄ – нових членах ЄС.
Література
1. Актуальні проблеми економічної безпеки України в умовах її інтеграції до світового співтовариства: Матеріали конф., 31 берез.— 1 квіт. 2005 р. / Держ. митна служба України, Акад. митної служби України. — Д., 2005. — 148 с.
2. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіон. наук.-практ. конф. (17 трав. 2004 р., м. Дніпропетровськ) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр.; Редкол.: Л.Л.Прокопенко (голов. ред.) та ін.. — Д., 2004. — 146 с.
3. Актуальні проблеми стратегії розвитку України: Регіон. вимір: Наук. зб. / Нац. ін-т стратег. дослідж. Президента України. Закарпат. філ.; Редкол.: Варналій З.С. та ін.. — Ужгород: Падяк, 2003. — 90 с.: іл., фотоіл.
4. Андрейко В. Етапи зовнішньополітичного співробітництва між Чеською і Словацькою республіками (1993–2006 рр.)// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 18/ Ред.М. Вегеш, С. Віднянський, Д. Данилюк та ін.—Ужгород: СМТ Вісник Карпат, 2007. — С. 23.
5. Афанасьєв І. Ю. Польсько-українські відносини у 1991-2002 рр.: спроба узагальнення // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. — Львів, ЛНУ ім. Франка, 2003. — Вип. 4. — С. 295-301.
6. Барінгольц О. Інтеграція України до Європейського економічного простору // Вісник КНТЕУ. – 2003. – №3. - С.27-38.
7. Басараб М.Б. З досвіду євроінтеграції Польщі // Стратегічна панорама. – 2003. – № 1. – С. 206-212.
8. Борко Ю. Европейский союз: углубление и расширение интеграции // МэиМО.- №8.- 2000.
9. Будкін В. Політика та ідеологія в зовнішньоекономічній стратегії нових незалежних держав // Політична думка.- 1994.- №2.
10. Будкін В. Проблеми і перспективи співробітництва між Європейським союзом та Україною // Економіка України. – 2000.– №9. - С.82-90.
11. Валентей С. Постсоюзное экономическое пространство // Российский экономический журнал.- 1993.- №7.
12. Вальчук Г. В. Мовне втілення концепту "європейська інтеграція" — К., 2003. — 19с.
13. Гальчинський А. С. Курс — на європейську інтеграцію // Політика і час.— 2002.— № 11.— С. 7.
14. Горун Д. Українсько-польське регіональне співробітництво // Нова політика. – 1999. – №3. – С.15-18.
15. Гриценко А., Пашков М. Украина на мировых рынках: добро пожаловать или…// "Зеркало недели", №25(298), 24 июня 2001.
16. Губський Б. Європейський вектор інтеграційної політики України // Економіка України. – 2003. – №5. - С.19-27.
17. Гумпель В. На стыке Европы и Азии. Посредническая роль Турции как региональной власти // Іnternatіonale polіtіk. – 1998. – № 1. – Р. 28
18. Дем’янець В.І. Інтеграційна політика владних органів країн Вишеградської групи щодо ЄС і НАТО у 1989-1999 рр.: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. політ. наук. 23.00.02 / НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж.. — К., 2001. — 17 с.
19. Джерельно-інформаційна база дослідження співробітництва країн-членів Вишеграду // Український історичний збірник (2004). – Вип. 8. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С. 527-534.
20. Довідка щодо наслідків розширення ЄС для України // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
21. Долішній М. Удосконалення українсько-польських економічних відносин // Національні і регіональні особливості реформування соціально-економічних відносин і регулювання екологічних процесів в Україні і Польщі. Наукові доповіді учасників XI українсько-польського наукового семінару. – К.; Одеса; Варшава: Ін-т економіки НАН України, 2004, с. 69-81.
22. Долішній М., Бєлєнький П., Мікула Н. Транскордонне співробітництво і спеціальні економічні зони: 36ірник наукових праць. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2002. - 54 с.
23. Досвід Вишеградського співробітництва в контексті реалізації сучасної євроінтеграційної стратегії України // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 14. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С.154-161.
24. Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: можливості для України: Аналітичні оцінки: [Зб. матеріалів «круглого столу»] / Нац. ін-т стратег. дослідж. (Закарп. філ.), Фонд ім. Фрідріха Еберта; [Редкол.: Андрійко В.І. та ін.]. — Ужгород: Подяк, 2003. — 133, [1] с.: іл., табл.
25. Досвід чесько-словацького співробітництва в контексті інтеграційної стратегії України // Studia Slovakistica.5. Українсько-Словацькі діалоги. Літературознавство: Історія. – Ужгород: УжНУ, 2005.- С.158-167.
26. Дослідження світової політики: Політол. ессе / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 1996. — 101, 2 с., включ. обкл.
27. Етапи співробітництва країн-членів Вишеграду // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 13. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – С. 207-215.
28. Євроатлантичний вибір і система національної безпеки України (матеріали “круглого столу”) // Економічний часопис. – 2000. – №10. – С.3-26.
29. Європа. Україна: Львів: Саміт, 1999: Шоста зустріч президентів країн Центр. Європи / Упоряд.: В.А.Базів, Н.В.Базів; Ред.: Л.Дячишин, М.Парцей. — Львів: Світ, 1999. — 190, 25 с.: іл., фот.
30. Європа: ідеї та процеси: Матеріали наук. симпоз., 4-5 черв. 1998 р. / Буков. політол. центр. Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф.Еберта; Редкол.: Ю.Макар (голова) та ін.. — Чернівці: Прут, 1998. — 190 с.
31. Європейська інтеграція: крок за кроком: Посібник для журналістів / В. Замятін. —К.: Фонд "Європа ХХІ", 2001. — 215с.
32. Європейський Союз та Україна. — К.: Представництво Європ. Коміс. в Україні, 1997. — 8 с.: іл.
33. Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, м. Луцьк, 30верес.— 1жовт. 2004р. / Упр. освіти і науки Волин. облдержадмін., Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки; Редкол.: Олексеюк І.Д. (голова) та ін.. — Луцьк: Вежа, 2004. — 187с.
34. Заснування міжнародного регіонального об’єднання Вишеград: передумови і наслідки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – Щоквартальний науковий журнал. – К., 2005. - № 4. – С.95-100.
35. Зеленько Г. Вишеградська четвірка матиме на Заході те, що заробить на Сході: [Перспективи співпраці України та країн Вишеградської групи (країни, які нещодавно набули членства в ЄС)] // Політика і час. - 2005. - № 2. - С.38-39.
36. Зовнішня політика України в умовах глобалізації, 1991-2003: Анот. іст. хроніка міжнар. відносин / С.В.Віднянський, І.М.Мельникова, А.Ю.Мартинов та ін.; НАН України. Ін-т історії України. — К.: Генеза, 2004. — 613, 1 с.
37. Зовнішня політика України: Матеріали парлам. слухань: Збірник / Ком. Верхов. Ради України у закордон. справах. Ін-т міжнар. дослідж. процесів інтегр. та глобалізації; Підгот.: Струк О. та ін.. — К.: ЦТІ «Е та Е», 2004. — 196 с.
38. Информация о Європейском Союзе // http://www.arіs.ru/M_O/EC.
39. Інституційні засади співробітництва між Україною та ЄС // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
40. Колодко Г. Польша 2000. Новая экономическая стратегия. - Варшава : Польтекст, 1996. - 160 с.
41. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посіб. – К.: Ін Юре, 2001. - 448с.
42. Корнаи Я. Тенденции постсоциалистического развития: общий обзор // Вопр. экономики. - 1996. - № 1. - С. 5-16.
43. Кузнецова З. Чехия: 15 лет “бархатной революции”. Промежуточные итоги // Свободная мысль –ХХІ.– 2004.– №12.– С. 75–87.
44. Мартинов А. Вишеградський блок перед новими випробуваннями: [У статті зроблено огляд внутрішньої політики країн Вишеградського блоку: Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччині. Про ситуацію в цих країнах в нових умовах жорсткої конкуренції з багатшими країнами ЄС] // Демокр. Україна. - 2006. - 24 жовт. (№ 196). - С.4.
45. Мельник В. Розширення Європейського Союзу на Схід: українські перспективи // Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: Європейські студії. Вісник ТАНГу. — 2000. — Спец. вип. №15. — Ч. 4. — С. 73-78.
46. Мельничук І., Моцок В. Стратегічне партнерство України: Росія і Польща // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. – Т.1. – Чернівці: Місто, 2000. – С.124-138.
47. Мировая экономика: глобальные тенденции развития // http://subscrіbe.ru/archіve/busіness.globalec/200404/01030547.html.
48. Митева Л. Развитие партийных систем в странах Центральной Восточной Европы в переходный период (сравнительный анализ) // Вестн. Моск. ун-та.– Сер. 12. Политические науки.– 2000.– № 6.–С. 41.
49. Моцок В. Розширення НАТО та українсько-польські відносини: еволюція взаємодії // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2002. – С.252-261.
50. Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-прес, 2002. – с.298-385.
51. Нестеренко А. Современные проблемы рыночной трансформации в Восточной Европе // Вопр. экономики. - 1995. - № 8. - С. 143-152.
52. Несук М., Репринцев В., Камінський Є. Україна у зарубіжних доктринах та стратегіях XX ст. // Політична думка. – 1995. – №2-3. – С.50-70.
53. Огляд країн-членів ЄС та країн-кандидатів до ЄС//Переклад: Андрейко І., Парламент Молоді. Перемишль.2003.http://europe.org.ua/html/vіew.
54. Оніщук О. Зовнішня торгівля України: Основні тенденції. Програма Tacіs Європейського Союзу. К: Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), група економічного законодавства, березень 2001 р.
55. Основні напрямки зовнішньої політики України. / Київ. нац. торг.-екон. ун-т; Уклад. В.Д.Мирончук. — К., 2006. — 224 с.
56. Парфенов О. Політичний вимір українсько-румунських відносин на рубежі ХХ – ХХІ століть // Політика і час. 2005.- №2.
57. Парфенов О. Українсько-румунський діалог: без права на помилку // Політичний менеджмент. - 2005. - № 4 (13). - C.141-147
58. Пашков М. Україна і розширення ЄС: проблеми, наслідки, перспективи // Дзеркало тижня. - №45 (369), 17.11.2001 р. – с. 26.
59. Первое десятилетие политической истории Словацкой Республики: 1993–2003 гг.//Чехия и Словакия в ХХ веке. Очерки истории. В двух книгах. Книга 2.—М.: Наука, 2005. — С. 393.
60. Посельський В. Розширений Союз та розширена Європа: спроба системного аналізу європейської периферії // http://www.eclc.gov.ua/artіcle_poselsky_01.htm.
61. Примуш М. Чеський політичний ландшафт наприкінці 90-х років // Нова політика.– 2001.– № 4.–С. 34–36
62. Приходько В. О. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нової внутрішньої і зовнішньої політики країни / Нац. ін-т стратег. досліджень України. Закарпат. філіал; Закарпат. регіонал. центрсоціально-економ. і гуманітар. досліджень НАН України.– Ужгород: Госпрозрахунк. ред.-вид. від.комітету інформації, 1999.– 95 с.
63. Приходько В. О. Становлення нової політичної системи Чеської Республіки в умовахтрансформаційної кризи середини 90-х рр. ХХ ст. / Міжнар. зв’язки України: наук. пошуки і знахідки.–2004.– Вип. 13.– С. 162–178.
64. Проблеми прикордонних регіонів у контексті розширення НАТО: Матеріали наук.-практ. семінару, Чернівці, 9 листоп. 2000 р. / Буковин. політол. центр, Центр інформації та документації НАТО в Україні; Редкол.: Брицький П.П. та ін.. — Чернівці, 2001. — 117 с.: іл., табл.
65. Регіональна політика в кpаїнах Євpопи: Уpоки для Укpаїни // [Максименко С., Кіш Є., Лендьел М., Студенніков І.]; За pед. С. Максименка; Київ. центp Ін-ту Схід-Захід. — К.: Логос, 2000.
66. Розати Д. Пять лет рыночных преобразований в Восточной Европе: ожидания, результаты и задачи политики // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1996. - № 4. - С. 68-81.
67. Розширення ЄС – історія успіху // www.europa.org.ua
68. Рукомеда Р. Європейський Союз на межі структурних перетворень // Дзеркало тижня. – № 25 (450). – липень 2003.– с. 11.
69. Сало І. С. Політичні системи країн вишеградської групи: досвід трансформації // www.niisp.gov.ua/ vydanna/panorama/issue.php?s=gpgs3issue=2006_1
70. Світ відкриває Україну: Про зовнішню політику Укр. держави у 90-х рр. ХХ ст.: Статті. Документи. Коментарі / Сорока М.М.. — К.: Ред. газ. «Уряд. кур’єр»: Вид. центр «ДрУк», 2000. — 679с.: портр., 8 арк. іл.
71. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади: Навч. посіб. / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка; Львівський філіал Української Академії держ. управління при Президентові України. — Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 402с.
72. Система зовнішньоекономічного співробітництва ЧР і СР в період 1990-х – початку 2000-х років // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. Випуск 16.- Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2006.- С.99-106.
73. Системний підхід до вивчення еволюції новітніх міждержавних стосунків Чехії і Словаччини // Науковий вісник Ужгородського універси-тету. Серія : Історія. Випуск 14.- Ужгород: Вісник Карпат, 2005.- С.101-109.
74. Сіденко В. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної Європи. // Економіка України, 1998. - №12 с. 2
75. Сосед за Тисой // Обзор украинского рынка. - №11 (63). – 2003. – с. 27.
76. Становлення системи чесько-словацького транскордонного співробітництва в 1990-ті роки // Науковий вісник Закарпатського державного університету. Серія: Історія. Випуск 1(7).-Ужгород: 2006.-С.105-108.
77. Стойко О.М. Особливості реформування політико-владних відносин у перехідних суспільствах (на прикладі країн Вишеградської групи): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2006. — 18 с.
78. Трохимчук С. Геополітична роль і місце України в контексті східноєвропейського партнерства // Трохимчук С. Україна в європейському геополітичному вимірі: Статті і доповіді. – Львів, 2003. – С.22-40.
79. Украина – Словения: проблемы роста решаем вместе // Обзор украинского рынка. - №11 (63). – 2003. – с. 23.
80. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / Рудич Ф.М., Балабан Р.В., Дергачов О.П. та ін.; За ред. Ф.М.Рудича; Міжрегіон. акад. упр. персоналом, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. — К., 2002. — 487 с.
81. Україна на міжнародній арені: Зб. док. і матеріалів 1996-2000 рр.: У 2-х кн. / Упоряд.: Колотілова Л.М. та ін.; Редкол.: А.М.Зленко (відп. ред.) та ін.. — К.: Юрінком Інтер, 2003 – Кн. 1, 2003. — 1229 с.
82. Україна та Європейський Союз – перспективи інтеграції // http://www.eu-ukraіne.kharkov.ua.
83. Україна та ЄС: разом у ХХІ століття // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
84. Філіпченко А. Природа та особливості сучасного міжнародного інтеграційного процесу // Економічний часопис – ХХІ. - №4. – 2003. – с. 3.
85. Шаповал В. М. Державний лад країн світу.– К.: Україн. Центр Правничих Студій, 1999.– 320 с.
86. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция: учебн. Пособие. - М.: Международные отношения, 2003 г. – 420 с.
87. Шкідченко О.В. Правове регулювання доступу країн Центральної та Східної Європи на транспортний ринок ЄС // Науковий Вісник: Збірник наукових праць. – Київ: Державна податкова адміністрація України. Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – Вип. 4 (18). – С. 482–484.
88. Ющенко В. Україна — клондайк для українських інвесторів // www.europa.org.ua
89. Яровий В.І. Новітня історія країн Східної Європи: Навчальний посібник. - К.:Либідь, 2002. - 186 с.
Джерела інтернету
90. http://www.mfa.gov.ua/oae/ua/publication/content.htm
91. http://www.mzv.cz/kiev/
92. http://www.ukrembassy.sk/about/bіlater.html
93. http://www.ukraine-emb.pl
2. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіон. наук.-практ. конф. (17 трав. 2004 р., м. Дніпропетровськ) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр.; Редкол.: Л.Л.Прокопенко (голов. ред.) та ін.. — Д., 2004. — 146 с.
3. Актуальні проблеми стратегії розвитку України: Регіон. вимір: Наук. зб. / Нац. ін-т стратег. дослідж. Президента України. Закарпат. філ.; Редкол.: Варналій З.С. та ін.. — Ужгород: Падяк, 2003. — 90 с.: іл., фотоіл.
4. Андрейко В. Етапи зовнішньополітичного співробітництва між Чеською і Словацькою республіками (1993–2006 рр.)// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 18/ Ред.М. Вегеш, С. Віднянський, Д. Данилюк та ін.—Ужгород: СМТ Вісник Карпат, 2007. — С. 23.
5. Афанасьєв І. Ю. Польсько-українські відносини у 1991-2002 рр.: спроба узагальнення // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. — Львів, ЛНУ ім. Франка, 2003. — Вип. 4. — С. 295-301.
6. Барінгольц О. Інтеграція України до Європейського економічного простору // Вісник КНТЕУ. – 2003. – №3. - С.27-38.
7. Басараб М.Б. З досвіду євроінтеграції Польщі // Стратегічна панорама. – 2003. – № 1. – С. 206-212.
8. Борко Ю. Европейский союз: углубление и расширение интеграции // МэиМО.- №8.- 2000.
9. Будкін В. Політика та ідеологія в зовнішньоекономічній стратегії нових незалежних держав // Політична думка.- 1994.- №2.
10. Будкін В. Проблеми і перспективи співробітництва між Європейським союзом та Україною // Економіка України. – 2000.– №9. - С.82-90.
11. Валентей С. Постсоюзное экономическое пространство // Российский экономический журнал.- 1993.- №7.
12. Вальчук Г. В. Мовне втілення концепту "європейська інтеграція" — К., 2003. — 19с.
13. Гальчинський А. С. Курс — на європейську інтеграцію // Політика і час.— 2002.— № 11.— С. 7.
14. Горун Д. Українсько-польське регіональне співробітництво // Нова політика. – 1999. – №3. – С.15-18.
15. Гриценко А., Пашков М. Украина на мировых рынках: добро пожаловать или…// "Зеркало недели", №25(298), 24 июня 2001.
16. Губський Б. Європейський вектор інтеграційної політики України // Економіка України. – 2003. – №5. - С.19-27.
17. Гумпель В. На стыке Европы и Азии. Посредническая роль Турции как региональной власти // Іnternatіonale polіtіk. – 1998. – № 1. – Р. 28
18. Дем’янець В.І. Інтеграційна політика владних органів країн Вишеградської групи щодо ЄС і НАТО у 1989-1999 рр.: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. політ. наук. 23.00.02 / НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж.. — К., 2001. — 17 с.
19. Джерельно-інформаційна база дослідження співробітництва країн-членів Вишеграду // Український історичний збірник (2004). – Вип. 8. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С. 527-534.
20. Довідка щодо наслідків розширення ЄС для України // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
21. Долішній М. Удосконалення українсько-польських економічних відносин // Національні і регіональні особливості реформування соціально-економічних відносин і регулювання екологічних процесів в Україні і Польщі. Наукові доповіді учасників XI українсько-польського наукового семінару. – К.; Одеса; Варшава: Ін-т економіки НАН України, 2004, с. 69-81.
22. Долішній М., Бєлєнький П., Мікула Н. Транскордонне співробітництво і спеціальні економічні зони: 36ірник наукових праць. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2002. - 54 с.
23. Досвід Вишеградського співробітництва в контексті реалізації сучасної євроінтеграційної стратегії України // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 14. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С.154-161.
24. Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: можливості для України: Аналітичні оцінки: [Зб. матеріалів «круглого столу»] / Нац. ін-т стратег. дослідж. (Закарп. філ.), Фонд ім. Фрідріха Еберта; [Редкол.: Андрійко В.І. та ін.]. — Ужгород: Подяк, 2003. — 133, [1] с.: іл., табл.
25. Досвід чесько-словацького співробітництва в контексті інтеграційної стратегії України // Studia Slovakistica.5. Українсько-Словацькі діалоги. Літературознавство: Історія. – Ужгород: УжНУ, 2005.- С.158-167.
26. Дослідження світової політики: Політол. ессе / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 1996. — 101, 2 с., включ. обкл.
27. Етапи співробітництва країн-членів Вишеграду // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 13. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – С. 207-215.
28. Євроатлантичний вибір і система національної безпеки України (матеріали “круглого столу”) // Економічний часопис. – 2000. – №10. – С.3-26.
29. Європа. Україна: Львів: Саміт, 1999: Шоста зустріч президентів країн Центр. Європи / Упоряд.: В.А.Базів, Н.В.Базів; Ред.: Л.Дячишин, М.Парцей. — Львів: Світ, 1999. — 190, 25 с.: іл., фот.
30. Європа: ідеї та процеси: Матеріали наук. симпоз., 4-5 черв. 1998 р. / Буков. політол. центр. Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф.Еберта; Редкол.: Ю.Макар (голова) та ін.. — Чернівці: Прут, 1998. — 190 с.
31. Європейська інтеграція: крок за кроком: Посібник для журналістів / В. Замятін. —К.: Фонд "Європа ХХІ", 2001. — 215с.
32. Європейський Союз та Україна. — К.: Представництво Європ. Коміс. в Україні, 1997. — 8 с.: іл.
33. Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, м. Луцьк, 30верес.— 1жовт. 2004р. / Упр. освіти і науки Волин. облдержадмін., Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки; Редкол.: Олексеюк І.Д. (голова) та ін.. — Луцьк: Вежа, 2004. — 187с.
34. Заснування міжнародного регіонального об’єднання Вишеград: передумови і наслідки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – Щоквартальний науковий журнал. – К., 2005. - № 4. – С.95-100.
35. Зеленько Г. Вишеградська четвірка матиме на Заході те, що заробить на Сході: [Перспективи співпраці України та країн Вишеградської групи (країни, які нещодавно набули членства в ЄС)] // Політика і час. - 2005. - № 2. - С.38-39.
36. Зовнішня політика України в умовах глобалізації, 1991-2003: Анот. іст. хроніка міжнар. відносин / С.В.Віднянський, І.М.Мельникова, А.Ю.Мартинов та ін.; НАН України. Ін-т історії України. — К.: Генеза, 2004. — 613, 1 с.
37. Зовнішня політика України: Матеріали парлам. слухань: Збірник / Ком. Верхов. Ради України у закордон. справах. Ін-т міжнар. дослідж. процесів інтегр. та глобалізації; Підгот.: Струк О. та ін.. — К.: ЦТІ «Е та Е», 2004. — 196 с.
38. Информация о Європейском Союзе // http://www.arіs.ru/M_O/EC.
39. Інституційні засади співробітництва між Україною та ЄС // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
40. Колодко Г. Польша 2000. Новая экономическая стратегия. - Варшава : Польтекст, 1996. - 160 с.
41. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посіб. – К.: Ін Юре, 2001. - 448с.
42. Корнаи Я. Тенденции постсоциалистического развития: общий обзор // Вопр. экономики. - 1996. - № 1. - С. 5-16.
43. Кузнецова З. Чехия: 15 лет “бархатной революции”. Промежуточные итоги // Свободная мысль –ХХІ.– 2004.– №12.– С. 75–87.
44. Мартинов А. Вишеградський блок перед новими випробуваннями: [У статті зроблено огляд внутрішньої політики країн Вишеградського блоку: Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччині. Про ситуацію в цих країнах в нових умовах жорсткої конкуренції з багатшими країнами ЄС] // Демокр. Україна. - 2006. - 24 жовт. (№ 196). - С.4.
45. Мельник В. Розширення Європейського Союзу на Схід: українські перспективи // Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: Європейські студії. Вісник ТАНГу. — 2000. — Спец. вип. №15. — Ч. 4. — С. 73-78.
46. Мельничук І., Моцок В. Стратегічне партнерство України: Росія і Польща // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. – Т.1. – Чернівці: Місто, 2000. – С.124-138.
47. Мировая экономика: глобальные тенденции развития // http://subscrіbe.ru/archіve/busіness.globalec/200404/01030547.html.
48. Митева Л. Развитие партийных систем в странах Центральной Восточной Европы в переходный период (сравнительный анализ) // Вестн. Моск. ун-та.– Сер. 12. Политические науки.– 2000.– № 6.–С. 41.
49. Моцок В. Розширення НАТО та українсько-польські відносини: еволюція взаємодії // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2002. – С.252-261.
50. Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-прес, 2002. – с.298-385.
51. Нестеренко А. Современные проблемы рыночной трансформации в Восточной Европе // Вопр. экономики. - 1995. - № 8. - С. 143-152.
52. Несук М., Репринцев В., Камінський Є. Україна у зарубіжних доктринах та стратегіях XX ст. // Політична думка. – 1995. – №2-3. – С.50-70.
53. Огляд країн-членів ЄС та країн-кандидатів до ЄС//Переклад: Андрейко І., Парламент Молоді. Перемишль.2003.http://europe.org.ua/html/vіew.
54. Оніщук О. Зовнішня торгівля України: Основні тенденції. Програма Tacіs Європейського Союзу. К: Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), група економічного законодавства, березень 2001 р.
55. Основні напрямки зовнішньої політики України. / Київ. нац. торг.-екон. ун-т; Уклад. В.Д.Мирончук. — К., 2006. — 224 с.
56. Парфенов О. Політичний вимір українсько-румунських відносин на рубежі ХХ – ХХІ століть // Політика і час. 2005.- №2.
57. Парфенов О. Українсько-румунський діалог: без права на помилку // Політичний менеджмент. - 2005. - № 4 (13). - C.141-147
58. Пашков М. Україна і розширення ЄС: проблеми, наслідки, перспективи // Дзеркало тижня. - №45 (369), 17.11.2001 р. – с. 26.
59. Первое десятилетие политической истории Словацкой Республики: 1993–2003 гг.//Чехия и Словакия в ХХ веке. Очерки истории. В двух книгах. Книга 2.—М.: Наука, 2005. — С. 393.
60. Посельський В. Розширений Союз та розширена Європа: спроба системного аналізу європейської периферії // http://www.eclc.gov.ua/artіcle_poselsky_01.htm.
61. Примуш М. Чеський політичний ландшафт наприкінці 90-х років // Нова політика.– 2001.– № 4.–С. 34–36
62. Приходько В. О. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нової внутрішньої і зовнішньої політики країни / Нац. ін-т стратег. досліджень України. Закарпат. філіал; Закарпат. регіонал. центрсоціально-економ. і гуманітар. досліджень НАН України.– Ужгород: Госпрозрахунк. ред.-вид. від.комітету інформації, 1999.– 95 с.
63. Приходько В. О. Становлення нової політичної системи Чеської Республіки в умовахтрансформаційної кризи середини 90-х рр. ХХ ст. / Міжнар. зв’язки України: наук. пошуки і знахідки.–2004.– Вип. 13.– С. 162–178.
64. Проблеми прикордонних регіонів у контексті розширення НАТО: Матеріали наук.-практ. семінару, Чернівці, 9 листоп. 2000 р. / Буковин. політол. центр, Центр інформації та документації НАТО в Україні; Редкол.: Брицький П.П. та ін.. — Чернівці, 2001. — 117 с.: іл., табл.
65. Регіональна політика в кpаїнах Євpопи: Уpоки для Укpаїни // [Максименко С., Кіш Є., Лендьел М., Студенніков І.]; За pед. С. Максименка; Київ. центp Ін-ту Схід-Захід. — К.: Логос, 2000.
66. Розати Д. Пять лет рыночных преобразований в Восточной Европе: ожидания, результаты и задачи политики // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1996. - № 4. - С. 68-81.
67. Розширення ЄС – історія успіху // www.europa.org.ua
68. Рукомеда Р. Європейський Союз на межі структурних перетворень // Дзеркало тижня. – № 25 (450). – липень 2003.– с. 11.
69. Сало І. С. Політичні системи країн вишеградської групи: досвід трансформації // www.niisp.gov.ua/ vydanna/panorama/issue.php?s=gpgs3issue=2006_1
70. Світ відкриває Україну: Про зовнішню політику Укр. держави у 90-х рр. ХХ ст.: Статті. Документи. Коментарі / Сорока М.М.. — К.: Ред. газ. «Уряд. кур’єр»: Вид. центр «ДрУк», 2000. — 679с.: портр., 8 арк. іл.
71. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади: Навч. посіб. / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка; Львівський філіал Української Академії держ. управління при Президентові України. — Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 402с.
72. Система зовнішньоекономічного співробітництва ЧР і СР в період 1990-х – початку 2000-х років // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. Випуск 16.- Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2006.- С.99-106.
73. Системний підхід до вивчення еволюції новітніх міждержавних стосунків Чехії і Словаччини // Науковий вісник Ужгородського універси-тету. Серія : Історія. Випуск 14.- Ужгород: Вісник Карпат, 2005.- С.101-109.
74. Сіденко В. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної Європи. // Економіка України, 1998. - №12 с. 2
75. Сосед за Тисой // Обзор украинского рынка. - №11 (63). – 2003. – с. 27.
76. Становлення системи чесько-словацького транскордонного співробітництва в 1990-ті роки // Науковий вісник Закарпатського державного університету. Серія: Історія. Випуск 1(7).-Ужгород: 2006.-С.105-108.
77. Стойко О.М. Особливості реформування політико-владних відносин у перехідних суспільствах (на прикладі країн Вишеградської групи): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2006. — 18 с.
78. Трохимчук С. Геополітична роль і місце України в контексті східноєвропейського партнерства // Трохимчук С. Україна в європейському геополітичному вимірі: Статті і доповіді. – Львів, 2003. – С.22-40.
79. Украина – Словения: проблемы роста решаем вместе // Обзор украинского рынка. - №11 (63). – 2003. – с. 23.
80. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / Рудич Ф.М., Балабан Р.В., Дергачов О.П. та ін.; За ред. Ф.М.Рудича; Міжрегіон. акад. упр. персоналом, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. — К., 2002. — 487 с.
81. Україна на міжнародній арені: Зб. док. і матеріалів 1996-2000 рр.: У 2-х кн. / Упоряд.: Колотілова Л.М. та ін.; Редкол.: А.М.Зленко (відп. ред.) та ін.. — К.: Юрінком Інтер, 2003 – Кн. 1, 2003. — 1229 с.
82. Україна та Європейський Союз – перспективи інтеграції // http://www.eu-ukraіne.kharkov.ua.
83. Україна та ЄС: разом у ХХІ століття // Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
84. Філіпченко А. Природа та особливості сучасного міжнародного інтеграційного процесу // Економічний часопис – ХХІ. - №4. – 2003. – с. 3.
85. Шаповал В. М. Державний лад країн світу.– К.: Україн. Центр Правничих Студій, 1999.– 320 с.
86. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция: учебн. Пособие. - М.: Международные отношения, 2003 г. – 420 с.
87. Шкідченко О.В. Правове регулювання доступу країн Центральної та Східної Європи на транспортний ринок ЄС // Науковий Вісник: Збірник наукових праць. – Київ: Державна податкова адміністрація України. Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – Вип. 4 (18). – С. 482–484.
88. Ющенко В. Україна — клондайк для українських інвесторів // www.europa.org.ua
89. Яровий В.І. Новітня історія країн Східної Європи: Навчальний посібник. - К.:Либідь, 2002. - 186 с.
Джерела інтернету
90. http://www.mfa.gov.ua/oae/ua/publication/content.htm
91. http://www.mzv.cz/kiev/
92. http://www.ukrembassy.sk/about/bіlater.html
93. http://www.ukraine-emb.pl
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?