|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Взаємовідносини Україна-НАТО: Сучасний стан та перспективи взаємовідносин (ID роботи: 2740) |
| Напрям: | Економіка |
| Предмет: | Міжнародні економічні відносини |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 56 |
| Рік захисту: | 2009 |
| ВУЗ: | Київський Славістичний Університет (КСУ) |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1.Основні етапи розвитку та аспекти відносин Україна-НАТО
1.1 Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО
1.2 Нормативно-правова база відносин Україна-НАТО
1.3 Аспекти співпраці Україна-НАТО
Розділ 2 Позитивні та негативні наслідки вступу України до НАТО
2.1 Переваги членства України в НАТО
2.2 Негативні фактори членства України в НАТО
Розділ 3 Перспективи взаємовідносин Україна-НАТО
3.1 Наслідки вступу України до НАТО для взаємовідносин з Росією
3.2 Україна – НАТО: сучасні проблеми і перспективи
Висновки
Список використаної літератури
Розділ 1.Основні етапи розвитку та аспекти відносин Україна-НАТО
1.1 Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО
1.2 Нормативно-правова база відносин Україна-НАТО
1.3 Аспекти співпраці Україна-НАТО
Розділ 2 Позитивні та негативні наслідки вступу України до НАТО
2.1 Переваги членства України в НАТО
2.2 Негативні фактори членства України в НАТО
Розділ 3 Перспективи взаємовідносин Україна-НАТО
3.1 Наслідки вступу України до НАТО для взаємовідносин з Росією
3.2 Україна – НАТО: сучасні проблеми і перспективи
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Проголошення Україною політичної незалежності викликало активізацію її міжнародної діяльності. Прагнення добитися визнання світової співдружності – цілком природне для кожної суверенної держави, бо це важлива передумова її виживання.
У зовнішньої політичному курсі України першої половини 90-х років виділяється кілька напрямів. Головним серед них були участь у загальноєвропейському процесі, діяльність у складі міжнародних організацій, двостороннє співробітництво з країнами близького та дальнього зарубіжжя, участь у процесі ядерного роззброєння, міжнародні економічні зв’язки.
Проблеми безпеки в світі тісно пов’язані з національними інтересами України, адже сучасна геополітична орієнтація української держави базується на принципі багатовекторності, одним з пріоритетів якої є розвиток відносин з країнами членами НАТО. Значення вказаного напрямку в системі зовнішньополітичних інтересів України зростатиме з розширенням відносин та співробітництва з усіма країнами світу, в тому числі й з Росією, США, західноєвропейськими та східними державами.
Виходячи із зазначеної актуальності проблеми об’єктом курсової роботи є становлення та розвиток відносин між НАТО та Україною.
Предметом дослідження є формування та визначення основних завдань з боку української держави щодо НАТО.
Таким чином, мета дослідження полягає в тому щоб всебічно вивчити основні тенденції в міжнародних відносинах між Україною і НАТО, прослідкувати еволюцію цих відносин під впливом суб’єктивних та об’єктивних факторів, зокрема, оцінити перспективи взаємовідносин між Україною та НАТО на сучасному етапі.
Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання:
 Розкрити концептуальні засади зовнішньої політики України, їх еволюцію у відповідності з світовими реаліями.
 Виявити та проаналізувати чинникі впливу на формування та реалізацію політики України щодо НАТО.
 Висвітлити український напрямок зовнішньої політики держав – членів НАТО.
 Проаналізувати основні перспективи розвитку відносин Україна – НАТО, висвітлюючи правові та політичні аспекти.
Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період першої половини 90-х років ХХ століття та початок ХХІ ст... Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією міжнародних відносин. Проте, проведення такої межі деякою мірою має умовний характер, враховуючи безперервність та взаємозв’язок історичних процесів.
Методологічна та теоретична основа курсової роботи ґрунтується на системному розумінні міжнародних відносин, міжнародної політики та міжнародного порядку. В основу дослідження були покладені загальні принципи об’єктивності, пріоритету фактів. Конкретної істини і загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний і аналіз подій, явищ на основі науково - критичного використання різноманітних джерел.
Стан наукової розробки проблеми. Формування політичного курсу НАТО щодо української держави до цього часу не висвітлювалась у ґрунтовних наукових дослідженнях у багато аспектному відношенні.
Значна чатсина наукових досліджень була прсвячена вивченню взаємозв’язків між гуманітарним, військовим і політичним компонентами співпраці України і НАТО.
Наукова полеміка серед українських науковців показує існує декілька діаметрально протилежних підходів щодо визначення місця і ролі України у відносинах з НАТО.
Більшість українських вчених вважають, що Україна повинна стати невідємною складовою миротворчих операцій НАТО.
Нарешті, не чисельна група дослідників вважає, що Україна повинна орієнтуватись не на співпрацю з НАТО, а, перш за все, на співпрацю з російською Федерацією.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який поділяється на джерельну базу та літературу.
У зовнішньої політичному курсі України першої половини 90-х років виділяється кілька напрямів. Головним серед них були участь у загальноєвропейському процесі, діяльність у складі міжнародних організацій, двостороннє співробітництво з країнами близького та дальнього зарубіжжя, участь у процесі ядерного роззброєння, міжнародні економічні зв’язки.
Проблеми безпеки в світі тісно пов’язані з національними інтересами України, адже сучасна геополітична орієнтація української держави базується на принципі багатовекторності, одним з пріоритетів якої є розвиток відносин з країнами членами НАТО. Значення вказаного напрямку в системі зовнішньополітичних інтересів України зростатиме з розширенням відносин та співробітництва з усіма країнами світу, в тому числі й з Росією, США, західноєвропейськими та східними державами.
Виходячи із зазначеної актуальності проблеми об’єктом курсової роботи є становлення та розвиток відносин між НАТО та Україною.
Предметом дослідження є формування та визначення основних завдань з боку української держави щодо НАТО.
Таким чином, мета дослідження полягає в тому щоб всебічно вивчити основні тенденції в міжнародних відносинах між Україною і НАТО, прослідкувати еволюцію цих відносин під впливом суб’єктивних та об’єктивних факторів, зокрема, оцінити перспективи взаємовідносин між Україною та НАТО на сучасному етапі.
Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання:
 Розкрити концептуальні засади зовнішньої політики України, їх еволюцію у відповідності з світовими реаліями.
 Виявити та проаналізувати чинникі впливу на формування та реалізацію політики України щодо НАТО.
 Висвітлити український напрямок зовнішньої політики держав – членів НАТО.
 Проаналізувати основні перспективи розвитку відносин Україна – НАТО, висвітлюючи правові та політичні аспекти.
Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період першої половини 90-х років ХХ століття та початок ХХІ ст... Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією міжнародних відносин. Проте, проведення такої межі деякою мірою має умовний характер, враховуючи безперервність та взаємозв’язок історичних процесів.
Методологічна та теоретична основа курсової роботи ґрунтується на системному розумінні міжнародних відносин, міжнародної політики та міжнародного порядку. В основу дослідження були покладені загальні принципи об’єктивності, пріоритету фактів. Конкретної істини і загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний і аналіз подій, явищ на основі науково - критичного використання різноманітних джерел.
Стан наукової розробки проблеми. Формування політичного курсу НАТО щодо української держави до цього часу не висвітлювалась у ґрунтовних наукових дослідженнях у багато аспектному відношенні.
Значна чатсина наукових досліджень була прсвячена вивченню взаємозв’язків між гуманітарним, військовим і політичним компонентами співпраці України і НАТО.
Наукова полеміка серед українських науковців показує існує декілька діаметрально протилежних підходів щодо визначення місця і ролі України у відносинах з НАТО.
Більшість українських вчених вважають, що Україна повинна стати невідємною складовою миротворчих операцій НАТО.
Нарешті, не чисельна група дослідників вважає, що Україна повинна орієнтуватись не на співпрацю з НАТО, а, перш за все, на співпрацю з російською Федерацією.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який поділяється на джерельну базу та літературу.
Висновок
Для більшості країн зрілої та молодої демократії безсумнівним є те, що в постконфронтаційний період гарантом стабільності Європи є НАТО як реально завершена, перевірена часом військово-пблітична система. Полюс сил, що формується навколо Росії, поки що не набув життєздатної форми. Для України, як і для Росії, важливо не посилювати розбіжностей і можливого протистояння цих центрів впливу. В інтересах безпеки всіх країн, у тому числі й України, — співпраця з західноєвропейськими стру- ктурами, виваженість у відносинах з Росією, іншими пострадянськими державами. Важливо, щоб трансформаційні процеси на пострадянському просторі, як і в Схід¬ній Європі, сприяли стабільності й розвитку динамічної демократії, формуванню цивілізованих міждержавних відносин в інтересах громадянських суспільств.
Розширення сфери впливу НАТО на схід є болючою проблемою для Росії, яка сприймає це як перенесення «берлінського муру» на колишній радянсько-польський кордон. Українська держава, яка не заперечує розширення НАТО, має знаходити форми співпраці в усьому спектрі європейських країн і регіональних об'єднань. Зростанню довіри і співпраці здатна прислужитися програма «Партнерство заради миру», яку НАТО разом із східноєвропейськи¬ми країнами, в тому числі і з Україною, здійснює з 1994 р. Розвиваючи дедалі активніше відносини з НАТО, Україна 1995 р. в рамках «Партнерства заради миру» підписала Індивідуальну програму співробітництва з альянсом.
Відносини Україна — НАТО формуються на засадах привілейованого партнерства, які закладені в Хартії — політичному документі, підписаному обома сторонами у 1997 р. З того часу структуровано відносини НАТО й України, яка представлена у Брюсселі (штаб-квартира альянсу) повноважним представником. В Україні функціонує Інформаційний центр альянсу, проводяться спільні військові навчання окремих підрозділів, у центрах НАТО проводиться мовна та інша підготовка україн¬ських військовиків. Участь українських миротворців на теренах колишньої Югославії спільно із західними дер¬жавами, як і партнерські стосунки з новоприйнятими членами НАТО — Польщею, Чехією та Угорщиною, значно сприяють зміцненню довіри, підвищують рівень безпеки та військово-політичної співпраці в регіоні.
Системні особливості сучасних геополітичних процесів та роль України в їх розвитку фокусуються на таких аспектах:
1. Глобальні трансформації, започатковані на зламі XX—XXI століть, ще не завершилися. Врахування близьких і віддалених (як бажаних, так і небажаних) потенцій¬но можливих змін у регіоні й поза його межами вкрай ва¬жливе для України та інших країн Європи. Тому в інтересах нашої держави й континенту є зміцнення довіри, розширення політичного діалогу і співробітництва на дво-та багатосторонній основі в межах загальноєвропейського процесу, заходи з подолання економічної кризи, дотри¬мання загальнолюдських фундаментальних цінностей.
2. Конструктивними в діяльн'ості держав молодої де¬мократії постають адаптація зовнішньополітичних засад, коригування стратегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій, формування чітких критеріїв геополітичного й геоекономічного становища, врахування складних умов перехідного періоду Європейського континенту.
3. Долаючи труднощі, Україна продовжує процес розширення своєї дипломатичної присутності у світі, поступово стаючи впливовою європейською та світовою державою, дедалі більше перетворюючись на реального та активного суб'єкта міжнародних відносин, який має свої національні інтереси і вирішує їх в колі європейських народів.
Сьогодні Україну розглядають як державу, що визнала свої державні пріоритети на користь демократії, правової держави та прав людини. З точки зору геополітичного положення та значення України у своєму регіоні її на сьогодні розлядають як повноцінного суб’єкта на міжнародній арені та відводять її важливе місце у концепціях на програмах регіонального та світового характеру. Частково Україна включена в поле iнтересiв трьох свiтових полiтичних i економiчних гравцiв: США, деяких країн Захiдної Європи i Росiйської Федерацiї. Тобто, Україна знаходиться в залежностi як вiд Заходу, так i вiд Росiї. Рiшучий поворот в той, чи iнший бiк може бути пов'язаний з втратами. Традицiйно змiст нашої зовнiшньої полiтики розглядається виключно як вибiр напрямку орiєнтацiї, а не вибiр змiсту i способу активної дiяльностi на мiжнароднiй аренi полiтицi.
Розширення сфери впливу НАТО на схід є болючою проблемою для Росії, яка сприймає це як перенесення «берлінського муру» на колишній радянсько-польський кордон. Українська держава, яка не заперечує розширення НАТО, має знаходити форми співпраці в усьому спектрі європейських країн і регіональних об'єднань. Зростанню довіри і співпраці здатна прислужитися програма «Партнерство заради миру», яку НАТО разом із східноєвропейськи¬ми країнами, в тому числі і з Україною, здійснює з 1994 р. Розвиваючи дедалі активніше відносини з НАТО, Україна 1995 р. в рамках «Партнерства заради миру» підписала Індивідуальну програму співробітництва з альянсом.
Відносини Україна — НАТО формуються на засадах привілейованого партнерства, які закладені в Хартії — політичному документі, підписаному обома сторонами у 1997 р. З того часу структуровано відносини НАТО й України, яка представлена у Брюсселі (штаб-квартира альянсу) повноважним представником. В Україні функціонує Інформаційний центр альянсу, проводяться спільні військові навчання окремих підрозділів, у центрах НАТО проводиться мовна та інша підготовка україн¬ських військовиків. Участь українських миротворців на теренах колишньої Югославії спільно із західними дер¬жавами, як і партнерські стосунки з новоприйнятими членами НАТО — Польщею, Чехією та Угорщиною, значно сприяють зміцненню довіри, підвищують рівень безпеки та військово-політичної співпраці в регіоні.
Системні особливості сучасних геополітичних процесів та роль України в їх розвитку фокусуються на таких аспектах:
1. Глобальні трансформації, започатковані на зламі XX—XXI століть, ще не завершилися. Врахування близьких і віддалених (як бажаних, так і небажаних) потенцій¬но можливих змін у регіоні й поза його межами вкрай ва¬жливе для України та інших країн Європи. Тому в інтересах нашої держави й континенту є зміцнення довіри, розширення політичного діалогу і співробітництва на дво-та багатосторонній основі в межах загальноєвропейського процесу, заходи з подолання економічної кризи, дотри¬мання загальнолюдських фундаментальних цінностей.
2. Конструктивними в діяльн'ості держав молодої де¬мократії постають адаптація зовнішньополітичних засад, коригування стратегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій, формування чітких критеріїв геополітичного й геоекономічного становища, врахування складних умов перехідного періоду Європейського континенту.
3. Долаючи труднощі, Україна продовжує процес розширення своєї дипломатичної присутності у світі, поступово стаючи впливовою європейською та світовою державою, дедалі більше перетворюючись на реального та активного суб'єкта міжнародних відносин, який має свої національні інтереси і вирішує їх в колі європейських народів.
Сьогодні Україну розглядають як державу, що визнала свої державні пріоритети на користь демократії, правової держави та прав людини. З точки зору геополітичного положення та значення України у своєму регіоні її на сьогодні розлядають як повноцінного суб’єкта на міжнародній арені та відводять її важливе місце у концепціях на програмах регіонального та світового характеру. Частково Україна включена в поле iнтересiв трьох свiтових полiтичних i економiчних гравцiв: США, деяких країн Захiдної Європи i Росiйської Федерацiї. Тобто, Україна знаходиться в залежностi як вiд Заходу, так i вiд Росiї. Рiшучий поворот в той, чи iнший бiк може бути пов'язаний з втратами. Традицiйно змiст нашої зовнiшньої полiтики розглядається виключно як вибiр напрямку орiєнтацiї, а не вибiр змiсту i способу активної дiяльностi на мiжнароднiй аренi полiтицi.
Література
1. Закон України «Про міжнародні договори України», № 3767-ХІІ від 22 грудня 1993 р.
2. Конституція України від 28.06.1996р.
3. Постанова ВРУ “про зовнішньо-політичні пріоритети України” // Голос України №5/93
4. Постанова ВРУ “про втілення програми Україна – НАТО в державно-політичний курс України // Голос України № 14/03
5. Програма дій Україна – НАТО // www.mzs.com.ua
6. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс європейців. Відкритий лист до європейців : Пер. з фр. – Львів, 1998 – 280с.
7. Угода про формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
8. Концепція формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
9. Указ Президента “про втілення програми Україна – НАТО” //Голос України № 14/03.
10. Баган О. В. Українська Понтида. Геополітичні виміри сучасної України. – Дрогобич: “Коло”, 2002. - 253с.
11. Вакулевич В.О. Політико-історичний вимір Європейської традиції – Кіровоград, 2000 – 62с.
12. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник, К., : АМУПП – 1997 – 200с.
13. Колосов В.А. Политическая география: проблемы и методы. – Л.: Наука, 1988. – 192 с.
14. Нартов. Геполитика. – М.: Из-во ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 440с.
15. Основи політичної науки. / За ред. Б.Кухти. – т.IV.-Львів: Кальварія., 1999. – С.193 - 197.
16. Рябов С. Політологія : Словник термінів і понять. - К.,1996. - 192с.
17. Балашов Г.В. Политика...(рассказы, статьи, комментарии) – Дніпропетровськ, 1997 – 56с.
18. “Міжмор’я” – геополітика Центральної Європи // www.sesna.com.ua/im/geoua.html
19. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. ГППУкраїни (сутність і основні риси) // Укр. геогр. журнал. – 1994. – №№ 1-2. – С. 3-9.
20. НАТО викликає нині більшу зацікавленість українців, але відчувається брак інформації/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 3. - С. 20-23.
21. Раніше Україна і НАТО будували гарні собори, тепер їх необхіднозаповнити людьми, які вірують/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 5. - С. 56-59.
22. Вступ до НАТО: "за" і "проти"/ О. Авраменко, Г. Ярмиш //Політика і час. - 2006. - № 1. - С. 94-96.
23. НАТО помочь: Пока государство держит ученых на голодном пайке, их научные проекты финансирует НАТО/ Д. Громов //Корреспондент. - 2006. - № 35. - С. 58-59
24. , НАТО і безпека Європи/ І. Храбан //Політика і час. - 2006. - № 7/8. - С. 35-40.
25. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху України до НАТО/ В. Артемов //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 10. - С. 50-53.
26. Україна в НАТО: переваги чи витрати?/ К.В. Семчинський //Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - N99. - С. 187-200
27. Видрін Т., Табачник Д. Україна на порозі ХХІ століття. Політичний аналіз. –К.: Генеза. 1995. -256с.
28. Вступая в новый век. Анкета // Азия и Африка сегодня. –2000. -№12. –с.2-8.
29. Гаджиев К. Идеология и внешняя политика // Мировая экономика и международные отношения. -1991. -№1. –с.60-72.
30. Гончаренко О. Поширення НАТО і Україна // Економічний часопис. -1997. -№4. –с.8-14.
31. Грищенко Т. Геостратегії пост біполярності (Сучасні американські концепції та Україні) // Політична думка. -1997. -№1. –с.24-29.
32. Дергачов В.А. Геополітика. –К.: Слово, 2000. -418с.
33. Деркач А., Веретепенников С., Ермолаев А. Бесконечно длящееся настоящее. Украина: четыре года пути. –К.: Час, 1995. -288с.
34. Кононенко С. Новітня великодержавність // Політична думка. -1997. -№1. –с.21-30.
35. Кудряченко А.І. Україна і НАТО. –К.: Просвіта, 1997. -198с.
36. Ніконенко В.М. Політологія. Курс лекцій. –Тернопіль, 1992. -256с.
37. Політична система сучасної України. –К.: Час, 1998. -326с.
38. Політологія. Підручник. За редакцією О.В. Бабкіної. –К.: Академія, 2001. -526с.
39. Поляков Л., Пашков М. Україна – НАТО: тепло... ще тепліше? // Зеркало тижня. -2002. -№10.
40. Примаков Е. Годы в большой политике. –М.: Совершенно секретно, 1999. –445с.
41. Серебрянников В. Новая модель безопасности: діалектика средств её обеспечения. // Мировая экономика и международные отношения. -1991. -№4. –с.31-40.
42. Сікора І. Геополітична легітимація ролі України в новому світовому порядку // Політологічні читання. -1994. -№1. –с.11-16.
43. Україна та міжнародне співтовариство // Політична думка. -1993. -№1. –с.32-37.
44. Українська державність у ХХ столітті і історико-політичний аналіз. / Під редакцією В.М. Покровського. –К.: Академія, 1996. -348с.
45. Шергін С., Горобець І. Конфлікт в Азії: регіональна чи глобальна проблема // Політика і час. –1996. -№2. –с.29-37.
1. Документы внефракционного парламентского движения "Анти-НАТО" // www.ros.ru/antinato www.diplomat.ru
2. Партнерство заради миру. // www.nato.gov / ukr.arch.gov
3. Дослідження про розширення НАТО // www.nato.gov / ukr.arch.gov
4. NATO Handbook // www.nato.gov
2. Конституція України від 28.06.1996р.
3. Постанова ВРУ “про зовнішньо-політичні пріоритети України” // Голос України №5/93
4. Постанова ВРУ “про втілення програми Україна – НАТО в державно-політичний курс України // Голос України № 14/03
5. Програма дій Україна – НАТО // www.mzs.com.ua
6. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс європейців. Відкритий лист до європейців : Пер. з фр. – Львів, 1998 – 280с.
7. Угода про формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
8. Концепція формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
9. Указ Президента “про втілення програми Україна – НАТО” //Голос України № 14/03.
10. Баган О. В. Українська Понтида. Геополітичні виміри сучасної України. – Дрогобич: “Коло”, 2002. - 253с.
11. Вакулевич В.О. Політико-історичний вимір Європейської традиції – Кіровоград, 2000 – 62с.
12. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник, К., : АМУПП – 1997 – 200с.
13. Колосов В.А. Политическая география: проблемы и методы. – Л.: Наука, 1988. – 192 с.
14. Нартов. Геполитика. – М.: Из-во ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 440с.
15. Основи політичної науки. / За ред. Б.Кухти. – т.IV.-Львів: Кальварія., 1999. – С.193 - 197.
16. Рябов С. Політологія : Словник термінів і понять. - К.,1996. - 192с.
17. Балашов Г.В. Политика...(рассказы, статьи, комментарии) – Дніпропетровськ, 1997 – 56с.
18. “Міжмор’я” – геополітика Центральної Європи // www.sesna.com.ua/im/geoua.html
19. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. ГППУкраїни (сутність і основні риси) // Укр. геогр. журнал. – 1994. – №№ 1-2. – С. 3-9.
20. НАТО викликає нині більшу зацікавленість українців, але відчувається брак інформації/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 3. - С. 20-23.
21. Раніше Україна і НАТО будували гарні собори, тепер їх необхіднозаповнити людьми, які вірують/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 5. - С. 56-59.
22. Вступ до НАТО: "за" і "проти"/ О. Авраменко, Г. Ярмиш //Політика і час. - 2006. - № 1. - С. 94-96.
23. НАТО помочь: Пока государство держит ученых на голодном пайке, их научные проекты финансирует НАТО/ Д. Громов //Корреспондент. - 2006. - № 35. - С. 58-59
24. , НАТО і безпека Європи/ І. Храбан //Політика і час. - 2006. - № 7/8. - С. 35-40.
25. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху України до НАТО/ В. Артемов //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 10. - С. 50-53.
26. Україна в НАТО: переваги чи витрати?/ К.В. Семчинський //Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - N99. - С. 187-200
27. Видрін Т., Табачник Д. Україна на порозі ХХІ століття. Політичний аналіз. –К.: Генеза. 1995. -256с.
28. Вступая в новый век. Анкета // Азия и Африка сегодня. –2000. -№12. –с.2-8.
29. Гаджиев К. Идеология и внешняя политика // Мировая экономика и международные отношения. -1991. -№1. –с.60-72.
30. Гончаренко О. Поширення НАТО і Україна // Економічний часопис. -1997. -№4. –с.8-14.
31. Грищенко Т. Геостратегії пост біполярності (Сучасні американські концепції та Україні) // Політична думка. -1997. -№1. –с.24-29.
32. Дергачов В.А. Геополітика. –К.: Слово, 2000. -418с.
33. Деркач А., Веретепенников С., Ермолаев А. Бесконечно длящееся настоящее. Украина: четыре года пути. –К.: Час, 1995. -288с.
34. Кононенко С. Новітня великодержавність // Політична думка. -1997. -№1. –с.21-30.
35. Кудряченко А.І. Україна і НАТО. –К.: Просвіта, 1997. -198с.
36. Ніконенко В.М. Політологія. Курс лекцій. –Тернопіль, 1992. -256с.
37. Політична система сучасної України. –К.: Час, 1998. -326с.
38. Політологія. Підручник. За редакцією О.В. Бабкіної. –К.: Академія, 2001. -526с.
39. Поляков Л., Пашков М. Україна – НАТО: тепло... ще тепліше? // Зеркало тижня. -2002. -№10.
40. Примаков Е. Годы в большой политике. –М.: Совершенно секретно, 1999. –445с.
41. Серебрянников В. Новая модель безопасности: діалектика средств её обеспечения. // Мировая экономика и международные отношения. -1991. -№4. –с.31-40.
42. Сікора І. Геополітична легітимація ролі України в новому світовому порядку // Політологічні читання. -1994. -№1. –с.11-16.
43. Україна та міжнародне співтовариство // Політична думка. -1993. -№1. –с.32-37.
44. Українська державність у ХХ столітті і історико-політичний аналіз. / Під редакцією В.М. Покровського. –К.: Академія, 1996. -348с.
45. Шергін С., Горобець І. Конфлікт в Азії: регіональна чи глобальна проблема // Політика і час. –1996. -№2. –с.29-37.
1. Документы внефракционного парламентского движения "Анти-НАТО" // www.ros.ru/antinato www.diplomat.ru
2. Партнерство заради миру. // www.nato.gov / ukr.arch.gov
3. Дослідження про розширення НАТО // www.nato.gov / ukr.arch.gov
4. NATO Handbook // www.nato.gov
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?