|
ЦІНА:
80 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Сучасна політична ситуація в Грузії (ID роботи: 1042) |
| Напрям: | Економіка |
| Предмет: | Міжнародні економічні відносини |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 36 |
| Рік захисту: | 2010 |
| ВУЗ: | Міжрегіональна Академія Управління Персоналом (МАУП) |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1. Теоретичні основи політичного стану в Грузії
1.1. Історичний аспект країни
1.2. Політичний стан в Грузії
2. Дослідження політичної ситуації в Грузії
2.1. Політичні події в країні
2.2. Аналіз відносин у політичній сфері Грузії із іншими державами
3. Ефективні напрямки вдосконалення політичної ситуації в Грузії
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
1. Теоретичні основи політичного стану в Грузії
1.1. Історичний аспект країни
1.2. Політичний стан в Грузії
2. Дослідження політичної ситуації в Грузії
2.1. Політичні події в країні
2.2. Аналіз відносин у політичній сфері Грузії із іншими державами
3. Ефективні напрямки вдосконалення політичної ситуації в Грузії
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Вступ
Актуальність теми. Події на Кавказі ще раз засвідчили, що в кризових ситуаціях значення інформаційної складової протистояння різко зростає. При цьому ефективність інформаційної боротьби залежить насамперед від добре організованої та скоординованої системи інформаційного захисту. Тема актуальна, тому що для сучасних міжнародних відносин настало випробування в серпні 2008 року в зв`язку з кривавими подіями в Грузії та загостреним протистоянням між Росією і країнами Заходу в їх трактуванні, що поставило світ на межу нової холодної війни.
Грузія (Республіка Грузія) (груз. საქართველო, транслітерується як Сакартвело) — країна в Євразії, на східному узбережжі Чорного моря, більша частина якої розташована на Південному Кавказі, а менша — на Північному Кавказі. Має спільні кордони з такими країнами: на півночі — Росія, зі сходу — Азербайджан, з півдня — Вірменія, на південному заході —Туреччина [22].
Інформаційна складова російсько-грузинського конфлікту привертає особливу увагу з наступних причин [12]:
це був перший на території СНД досвід інформаційного протистояння в ході масштабного збройного конфлікту. Такий досвід може бути корисним з огляду на те, що в системі забезпечення інформаційної безпеки держави країн СНД є багато спільного й аналіз роботи цих систем у кризових ситуаціях дозволить уникнути помилок у майбутньому;
Україна була втягнута в інформаційне протистояння зусиллями російської пропаганди, яка поширювала повідомлення про таємне постачання Україною зброї для грузинських збройних сил, акцентувала увагу аудиторії на „союзницькому” характері стосунків між Україною та Грузією, тим самим свідомо намагаючись нав’язати Україні „образ ворога”.
З першого дня протистояння обидві сторони конфлікту – Росія і Грузія – розгорнули інформаційно-пропагандистські кампанії, задіявши наймасовіші канали розповсюдження інформації – телевізійні канали, друковану пресу, Інтернет-ресурси. У ході цих кампаній вони намагалися реалізувати основні традиційні завдання психологічної війни:
забезпечення сприятливої громадської думки всередині держави, позитивного сприйняття світовою спільнотою цілей і способу дій в ході здійснення військової операції;
здійснення інформаційного тиску на розробку противником його стратегії і тактики;
підрив морального духу та боєздатності особового складу військ противника;
дискредитація військово-політичного керівництва противника;
забезпечення заходів з військової дезінформації та забезпечення оперативної інформаційної безпеки.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні всіх інформаційних, політичних, практичних, теоретичних, історичних аспектів теми, а саме сучасна політична ситуація в Грузії.
Для досягнення наміченої цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:
1) визначено історію Грузії;
2) досліджено політичний стан в Грузії;
3) розглянуто політичні події в країні;
4) проведено аналіз відносин у політичній сфері Грузії із іншими державами;
5) визначино ефективні напрямки вдосконалення політичної ситуації в Грузії.
Предметом дослідження є інформаційно-аналітичні засади зовнішньої політики Грузії. У якості об’єкта дослідження обрана політична ситуації в країні Грузії.
Теоретичною і методологічною основою дослідження є міжнародні, законодавчі акти країни, постанови. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених.
Актуальність теми. Події на Кавказі ще раз засвідчили, що в кризових ситуаціях значення інформаційної складової протистояння різко зростає. При цьому ефективність інформаційної боротьби залежить насамперед від добре організованої та скоординованої системи інформаційного захисту. Тема актуальна, тому що для сучасних міжнародних відносин настало випробування в серпні 2008 року в зв`язку з кривавими подіями в Грузії та загостреним протистоянням між Росією і країнами Заходу в їх трактуванні, що поставило світ на межу нової холодної війни.
Грузія (Республіка Грузія) (груз. საქართველო, транслітерується як Сакартвело) — країна в Євразії, на східному узбережжі Чорного моря, більша частина якої розташована на Південному Кавказі, а менша — на Північному Кавказі. Має спільні кордони з такими країнами: на півночі — Росія, зі сходу — Азербайджан, з півдня — Вірменія, на південному заході —Туреччина [22].
Інформаційна складова російсько-грузинського конфлікту привертає особливу увагу з наступних причин [12]:
це був перший на території СНД досвід інформаційного протистояння в ході масштабного збройного конфлікту. Такий досвід може бути корисним з огляду на те, що в системі забезпечення інформаційної безпеки держави країн СНД є багато спільного й аналіз роботи цих систем у кризових ситуаціях дозволить уникнути помилок у майбутньому;
Україна була втягнута в інформаційне протистояння зусиллями російської пропаганди, яка поширювала повідомлення про таємне постачання Україною зброї для грузинських збройних сил, акцентувала увагу аудиторії на „союзницькому” характері стосунків між Україною та Грузією, тим самим свідомо намагаючись нав’язати Україні „образ ворога”.
З першого дня протистояння обидві сторони конфлікту – Росія і Грузія – розгорнули інформаційно-пропагандистські кампанії, задіявши наймасовіші канали розповсюдження інформації – телевізійні канали, друковану пресу, Інтернет-ресурси. У ході цих кампаній вони намагалися реалізувати основні традиційні завдання психологічної війни:
забезпечення сприятливої громадської думки всередині держави, позитивного сприйняття світовою спільнотою цілей і способу дій в ході здійснення військової операції;
здійснення інформаційного тиску на розробку противником його стратегії і тактики;
підрив морального духу та боєздатності особового складу військ противника;
дискредитація військово-політичного керівництва противника;
забезпечення заходів з військової дезінформації та забезпечення оперативної інформаційної безпеки.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні всіх інформаційних, політичних, практичних, теоретичних, історичних аспектів теми, а саме сучасна політична ситуація в Грузії.
Для досягнення наміченої цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:
1) визначено історію Грузії;
2) досліджено політичний стан в Грузії;
3) розглянуто політичні події в країні;
4) проведено аналіз відносин у політичній сфері Грузії із іншими державами;
5) визначино ефективні напрямки вдосконалення політичної ситуації в Грузії.
Предметом дослідження є інформаційно-аналітичні засади зовнішньої політики Грузії. У якості об’єкта дослідження обрана політична ситуації в країні Грузії.
Теоретичною і методологічною основою дослідження є міжнародні, законодавчі акти країни, постанови. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених.
Висновок
Висновки
Таким чином, в суспільстві домінують настрої, які сприяють запровадженню комплексу заходів зі створення цілісної та ефективної системи захисту національної інформаційної безпеки.
Після розпаду СРСР Грузія успадкувала проблеми з внутрішніми автономіями. В останні роки свого існування московська комуністична верхівка заохочувала сепаратиські настрої в автономіях союзних республік, і підтримувала оформлення квазі-державних установ за прямої участі російських військових і спейцслужбових кадрів, що протистояли республіканському центру.
Сьогоднішня складна політична ситуація в Грузії і навколо Грузії є наслідком столітніх цивілізаційних, геополітичних, соціяльних «нашарувань» і контртенденцій в цій країні і в реґіоні. З постанням незалежної держави Грузії, а також незалежних Вірменії і Азербайджану, відкрилися величезні можливості для потужного розвитку реґіону.
У кінці 2007 року ситуація в Грузії знову загострилася, на хвилі ряду внутрішніх конфліктів і, очевидно, зовнішніх впливів виникла опозиція, яка намагається перебрати владу і змінити курс країни на НАТО і ЄС. В цих умовах Михайло Саакашвілі на початку листопада 2007 р. оголосив надзвичайний стан у країні і вийшов з ініціативою дострокових президентських виборів 5 січня 2008 року.
Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Грузія була членом СНД, але 17 серпня 2009 року добровільно вийшла з нього.
Росі́йсько-грузи́нська війна́ 2008 року — збройний конфлікт між Грузією з одного боку та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року. У військових діях проти Грузії, крім регулярних збройних сил Південної Осетії і Росії, брали участь ополченці з Росії і Абхазії. Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій.
Україна та Грузія вважають, що миротворчий формат у зоні конфлікту треба змінити.
Необхідно змінити миротворчій формат у конфліктних регіонах на території Грузії на більш дієві та орієнтовані на результат ініціативи.
Таку домовленість було досягнуто на зустрічі у МЗС Грузії, що відбулася за ініціативою української сторони.
Потрібно створити в межах існуючих державних органів спеціальних організаційно-управлінських структур для координованого використання всіх засобів і ресурсів держави – дипломатичних, медійних, розвідувальних, військових та економічних – для організації протидії інформаційній агресії.
Визначити законодавче оформлення регламенту взаємодії військових інформаційних структур з державними та комерційними ЗМІ під час кризових ситуацій.
Посилити відповідальності посадових осіб, керівників та працівників ЗМІ за порушення інформаційного законодавства країни, завдання шкоди національній інформаційній безпеці в умовах надзвичайного стану.
Вдосконалити мережі інформаційних представництв Грузії в зарубіжних країнах. Оптимізувати дії відомств, що займаються запобіганням злочинам у кіберпросторі, протидією мережевим операціям, хакерським атакам.
Таким чином, в суспільстві домінують настрої, які сприяють запровадженню комплексу заходів зі створення цілісної та ефективної системи захисту національної інформаційної безпеки.
Після розпаду СРСР Грузія успадкувала проблеми з внутрішніми автономіями. В останні роки свого існування московська комуністична верхівка заохочувала сепаратиські настрої в автономіях союзних республік, і підтримувала оформлення квазі-державних установ за прямої участі російських військових і спейцслужбових кадрів, що протистояли республіканському центру.
Сьогоднішня складна політична ситуація в Грузії і навколо Грузії є наслідком столітніх цивілізаційних, геополітичних, соціяльних «нашарувань» і контртенденцій в цій країні і в реґіоні. З постанням незалежної держави Грузії, а також незалежних Вірменії і Азербайджану, відкрилися величезні можливості для потужного розвитку реґіону.
У кінці 2007 року ситуація в Грузії знову загострилася, на хвилі ряду внутрішніх конфліктів і, очевидно, зовнішніх впливів виникла опозиція, яка намагається перебрати владу і змінити курс країни на НАТО і ЄС. В цих умовах Михайло Саакашвілі на початку листопада 2007 р. оголосив надзвичайний стан у країні і вийшов з ініціативою дострокових президентських виборів 5 січня 2008 року.
Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Грузія була членом СНД, але 17 серпня 2009 року добровільно вийшла з нього.
Росі́йсько-грузи́нська війна́ 2008 року — збройний конфлікт між Грузією з одного боку та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року. У військових діях проти Грузії, крім регулярних збройних сил Південної Осетії і Росії, брали участь ополченці з Росії і Абхазії. Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій.
Україна та Грузія вважають, що миротворчий формат у зоні конфлікту треба змінити.
Необхідно змінити миротворчій формат у конфліктних регіонах на території Грузії на більш дієві та орієнтовані на результат ініціативи.
Таку домовленість було досягнуто на зустрічі у МЗС Грузії, що відбулася за ініціативою української сторони.
Потрібно створити в межах існуючих державних органів спеціальних організаційно-управлінських структур для координованого використання всіх засобів і ресурсів держави – дипломатичних, медійних, розвідувальних, військових та економічних – для організації протидії інформаційній агресії.
Визначити законодавче оформлення регламенту взаємодії військових інформаційних структур з державними та комерційними ЗМІ під час кризових ситуацій.
Посилити відповідальності посадових осіб, керівників та працівників ЗМІ за порушення інформаційного законодавства країни, завдання шкоди національній інформаційній безпеці в умовах надзвичайного стану.
Вдосконалити мережі інформаційних представництв Грузії в зарубіжних країнах. Оптимізувати дії відомств, що займаються запобіганням злочинам у кіберпросторі, протидією мережевим операціям, хакерським атакам.
Література
Список використаної літератури:
1. Апрасидзе Д. Бюрократическо-патримониальное государство в Грузии: новые шансы после "революции роз" // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 48-55.
2. Баазов З. Грузия: власть и неправительственные организации накануне парламентских выборов // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 4. - С. 56-62.
3. Багапш С. Мы готовы к сотрудничеству со всеми // Кабардино-Балкарская правда (Нальчик). - 2005. - 30 июня.
4. Вардапетян А. Можно ли защититься от темперамента Саакашвили? // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 8.
5. Вешапидзе П. Грузино-абхазский конфликт: что впереди? Взгляд с левого берега Ингури // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 107-111.
6. Гогидзе В. Атака на кланы Шеварднадзе и Абашидзе началась // Северный Кавказ. - 2004. - № 8. - С. 7.
7. Гоциридзе Р. Грузия: конфликтные регионы и экономика // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 169-177.
8. Дзугаев К.Г. Республика Южная Осетия: война - продолжение политики? // Непризнанные государства Южного Кавказа и этнополитические процессы на юге России. Южнороссийское обозрение № 29. Сб. научн. статей (под ред. В.В. Черноуса). - Ростов-на-Дону: изд-во Северо-Кавказского центра высшей школы, 2005. - С. 185-195.
9. Дуднік О.Я. Зовнішня політика Республіки Грузія в контексті сучасної геополітичної ситуації // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип. 3. - К., 2004. - С. 42-58.
10. Жовер В. Творцы революции - проамериканские Че Гевары // Голос Армении (Ереван). - 2005. - 27 августа. - С. 5.
11. Звіт про міжнародну конференцію Україна і Грузія в контексті політичних, економічних та безпекових трансформацій: наслідки та перспективи 23-24 жовтня 2009 р., Одеса. Електронний ресурс: http://www.niss.gov.ua/Table/23_24102009/index.htm
12. ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКОГО КОНФЛІКТУ В СЕРПНІ 2008 РОКУ: РИЗИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ. Електронний ресурс: http://www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/03.htm
13. Кара-Мурза С.Г. Экспорт революции. Ющенко, Саакашвили. - М.: изд-во Алгоритм, 2005. - 528 с.
14. Котенок Ю. Президент Грузии ведет нацию к деградации // Голос Армении. - 2005. - 19 июля. - С. 5.
15. Кочикян А. Прошлое и настоящее грузино-армянских отношений // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 146-153.
16. Крылов А.Б. Религия и традиции абхазов. - М.: Институт востоковедения РАН, 2001. - 404 с.
17. Крылов А.Б. Грузино-абхазский конфликт: история и современность // Кавказский сборник. Т. 2 (под ред. Н.Ю. Силаева). - М.: НПИД "Русская панорама", 2005. - С. 278-291.
18. Магометов А.А. Межнациональные отношения. Интернациональное и патриотическое воспитание: этнопсихологический аспект. Учебное издание. - М.: Москов. психолого-социальн. институт, 2004. - 530 с.
19. Майоров М. Конфликты на Южном Кавказе: осознание глубины болезни и стремление ее лечить - начало исцеления // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 7-14.
20. Малышева Д. Центральная Азия и Южный Кавказ: региональная безопасность в эпоху нового миропорядка // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 51-60.
21. Мякишев А.П. Современная отечественная историография. Проблемы взаимодействия власти и этносов в СССР в послевоенный период // Историографический сборник. Межвузов. сборник научн. трудов. Вып. 21. - Саратов: изд-во Сарат-го гос. унив-та, 2004. - С. 18-37.
22. Сайт енциклопедії «Вікіпедія». Електронний ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/Російсько-грузинська_війна_(2008)
23. Урін Олександр. Геополітичні уроки кривавих подій в Грузії в серпні 2008 року. Ретроспектива річниці кривавих подій в Грузії (фрагменти геополітичного аналізу, які були написані автором в навчально-наочному посібнику з політології для студентів в серпні 2008 року). Електронний ресурс: http://politiko.com.ua/blogpost5012
24. Убері Т.П. Конституційно-правовий статус парламентів України та Грузії (порівняльний аналіз). Автограф. дис… канд.. юрид. наук. - К., 2005. - 20 с.
25. Україна та Грузія згодні: миротворчий формат треба змінити. Електронний ресурс: http://maidanua.org/static/news/2007/1218091463.html
1. Апрасидзе Д. Бюрократическо-патримониальное государство в Грузии: новые шансы после "революции роз" // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 48-55.
2. Баазов З. Грузия: власть и неправительственные организации накануне парламентских выборов // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 4. - С. 56-62.
3. Багапш С. Мы готовы к сотрудничеству со всеми // Кабардино-Балкарская правда (Нальчик). - 2005. - 30 июня.
4. Вардапетян А. Можно ли защититься от темперамента Саакашвили? // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 8.
5. Вешапидзе П. Грузино-абхазский конфликт: что впереди? Взгляд с левого берега Ингури // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 107-111.
6. Гогидзе В. Атака на кланы Шеварднадзе и Абашидзе началась // Северный Кавказ. - 2004. - № 8. - С. 7.
7. Гоциридзе Р. Грузия: конфликтные регионы и экономика // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 169-177.
8. Дзугаев К.Г. Республика Южная Осетия: война - продолжение политики? // Непризнанные государства Южного Кавказа и этнополитические процессы на юге России. Южнороссийское обозрение № 29. Сб. научн. статей (под ред. В.В. Черноуса). - Ростов-на-Дону: изд-во Северо-Кавказского центра высшей школы, 2005. - С. 185-195.
9. Дуднік О.Я. Зовнішня політика Республіки Грузія в контексті сучасної геополітичної ситуації // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип. 3. - К., 2004. - С. 42-58.
10. Жовер В. Творцы революции - проамериканские Че Гевары // Голос Армении (Ереван). - 2005. - 27 августа. - С. 5.
11. Звіт про міжнародну конференцію Україна і Грузія в контексті політичних, економічних та безпекових трансформацій: наслідки та перспективи 23-24 жовтня 2009 р., Одеса. Електронний ресурс: http://www.niss.gov.ua/Table/23_24102009/index.htm
12. ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКОГО КОНФЛІКТУ В СЕРПНІ 2008 РОКУ: РИЗИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ. Електронний ресурс: http://www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/03.htm
13. Кара-Мурза С.Г. Экспорт революции. Ющенко, Саакашвили. - М.: изд-во Алгоритм, 2005. - 528 с.
14. Котенок Ю. Президент Грузии ведет нацию к деградации // Голос Армении. - 2005. - 19 июля. - С. 5.
15. Кочикян А. Прошлое и настоящее грузино-армянских отношений // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 146-153.
16. Крылов А.Б. Религия и традиции абхазов. - М.: Институт востоковедения РАН, 2001. - 404 с.
17. Крылов А.Б. Грузино-абхазский конфликт: история и современность // Кавказский сборник. Т. 2 (под ред. Н.Ю. Силаева). - М.: НПИД "Русская панорама", 2005. - С. 278-291.
18. Магометов А.А. Межнациональные отношения. Интернациональное и патриотическое воспитание: этнопсихологический аспект. Учебное издание. - М.: Москов. психолого-социальн. институт, 2004. - 530 с.
19. Майоров М. Конфликты на Южном Кавказе: осознание глубины болезни и стремление ее лечить - начало исцеления // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 7-14.
20. Малышева Д. Центральная Азия и Южный Кавказ: региональная безопасность в эпоху нового миропорядка // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 51-60.
21. Мякишев А.П. Современная отечественная историография. Проблемы взаимодействия власти и этносов в СССР в послевоенный период // Историографический сборник. Межвузов. сборник научн. трудов. Вып. 21. - Саратов: изд-во Сарат-го гос. унив-та, 2004. - С. 18-37.
22. Сайт енциклопедії «Вікіпедія». Електронний ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/Російсько-грузинська_війна_(2008)
23. Урін Олександр. Геополітичні уроки кривавих подій в Грузії в серпні 2008 року. Ретроспектива річниці кривавих подій в Грузії (фрагменти геополітичного аналізу, які були написані автором в навчально-наочному посібнику з політології для студентів в серпні 2008 року). Електронний ресурс: http://politiko.com.ua/blogpost5012
24. Убері Т.П. Конституційно-правовий статус парламентів України та Грузії (порівняльний аналіз). Автограф. дис… канд.. юрид. наук. - К., 2005. - 20 с.
25. Україна та Грузія згодні: миротворчий формат треба змінити. Електронний ресурс: http://maidanua.org/static/news/2007/1218091463.html
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?