Життя та філософська діяльність Сократа   (ID роботи: 198)

Вступ
1. Життя Сократа
2. Вчення Сократа
3. Філософські та суспільно-політичні погляди Сократа
4. Суд і смерть Сократа
Висновок
Література

Сократ (біля 470-399 до Р.Х.) — давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе. В більшості, його описано в діалогах його найвідомішого учня Платона, проте, там важко відрізнити історичного Сократа від Сократа як фігуру, що пропагує Платонівські ідеї. Сократ, будучи спочатку софістом, був націлений не тільки на риторику, а, на обґрунтування політики. Як зазначає інший його учень, Ксенофонт (опис якого частіше піддається критиці, ніж Платона, та який сильно відходить від останнього, а там де ні — вважається, що він у нього списав), Сократ увесь час був зайнятий проблемою, як привести фахівців до влади. Для цього він займався етичною освітою інших громадян.
Проте, Сократ навчає тільки багатих людей — як він зазначає в Платонівській Апології, вони є менш зайнятими та мають час вислухати його

Остаточне усвідомлення місця філософії у суспільстві було здійснене Сократом (469-399 pp. до н.е.). Він першим прийшов до висновку, що філософія — це діяльність щодо усвідомлення, осмислення та визначення відношення людини до дійсності. Філософ — людина, яка змінює своє відношення до світу відповідно до змін обставин буття.
Сократ гостро полемізує із софістами, хоча сам він фактично продовжує розпочату ними справу в утвердженні людини як головної теми філософських міркувань. Негативне ставлення до софістів Сократ пояснював тим, що вони "продавали знання за гроші кому завгодно".
Сократ рішуче повертає філософські дослідження від вивчення Космосу, природи до людини як духовної істоти. "Пізнай самого себе"—такою е головна теза сократівського філософствування. І таке знання можна здобути в практичній зустрічі умів. Сократ принципово відмовляється від записування своїх думок, вважаючи дійсною сферою знання, мудрості живу бесіду з

1. Александров А. Д. Научная установка нравственности. — Наука и нравственность. М., 1971.
2. Асмус В. Ф. Сократ. — История античной диалектики. М., 1972.
3. Богдашевский Д. И. Об источниках к изучению Сократа. — Богдашевский Д. И. Из истории греческой философии. Киев, 1898.
4. Васильева Т. В. Дельфийский оракул о мудрости Сократа, превосходящей мудрость Софокла и Еврипида. — Культура и искусство античного мира. М., 1980.
5. Виндельбанд В. Сократ. — Виндельбанд В. Прелюдии. Спб., 1903.
6. Жебелев С. А. Сократ. Берлин, 1923.
7. История философии: Энциклопедия. - Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. 2002. - 1376 с.
8. Лосев А. Ф. Сократ. — Философская энциклопедия. М., 1970. Т. 5.
9. Новгородцев П. И. Сократ и Платон. М., 1901.

Ведення дискусу. Майєвтика

Значення філософії Л. Вітгенштайна для становлення сучасної практичної філософії

Філософська думка стародавньої Індії

Вчення І. Канта про пізнання та мораль. І. Кант “Критика чистого розуму”

Космоцентризм як світоглядний принцип античної філософії

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЛЮДВІГА ФЕЙЄРБАХА

Цінність як об'єкт філософського розуміння

Раціоналізм

Контрольна робота з філософії

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ СОКРАТА

Давньоіндійська філософія і сучасність

Філософія освіти і науки

Поняття та види добродійності за етикою Арістотеля

Соціодинаміка культурного життя

Структура свідомості, її рівні

Вчення Канта про державу і право

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ В. ШИНКАРУКА

Філософія науки : теорія, як форма наукового пізнання Філософія освіти: криза класичної парадигми освіти

Християнство в контексті культури українського народу

Натуралісти та філософи XVIII-XIX ст. про місце людини в природі

Філософські проблеми біології

Історичні типи та структура світогляду

Виникнення філософії. Філософський спосіб освоєння дійсності

Філософське вчення Платона

Наука і глобальні проблеми сучасності

Поняття та види справедливості за етикою Арістотеля

Історичні форми діалектики та метафізики як методів пізнання

Філософська концепція людини

Специфіка філософського знання