|
ЦЕНА:
100 грн.
|
|
|
|
ЦЕНА:
229 руб.
|
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Регулювання правовідносин в сфері охорони праці за законодавством України та ЄС. Характеристика та порівняння (ID работы: 457) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Гражданское право |
| Тип работы: | Магистерская работа |
| Число страниц: | 103 |
| Год защиты: | 2006 |
| ВУЗ: | Международный Научно-Технический Университет (МНТУ) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
ЗМІСТ
Вступ
Розділ1. Теоретичні засади юридичного змісту і соціальних функцій правовідносин у сфері охорони праці
1.1 Право працівника на охорону праці як провідний чинник формування трудових правовідносин
1.2 Поняття, правова природа та значення охорони праці в трудовому праві
1.3 Правовий аналіз обов'язків власника і працівника із забезпечення охорони праці
Розділ 2. Правова відповідальність за порушення охорони праці: порівняльний аспект з країнами ЄС
2.1 Регулювання матеріальної відповідальності власника з відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я 32
2.2 Основні напрямки удосконалення законодавства й організаційно-правових форм залучення власника і працівника до відповідальності за порушення охорони праці
2.3 Концепція кодификації законодавства України про охорону праці
Розділ 3. Особливості адаптації законодавства про охорону праці України до норм ЄС
3.1 Вплив законодавства Європейського Союзу на формування законодавства України: історія, сучасний стан та проблеми
3.2 Імплементація міжнародно-правових норм регулювання промислової безпеки в законодавство України
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Розділ1. Теоретичні засади юридичного змісту і соціальних функцій правовідносин у сфері охорони праці
1.1 Право працівника на охорону праці як провідний чинник формування трудових правовідносин
1.2 Поняття, правова природа та значення охорони праці в трудовому праві
1.3 Правовий аналіз обов'язків власника і працівника із забезпечення охорони праці
Розділ 2. Правова відповідальність за порушення охорони праці: порівняльний аспект з країнами ЄС
2.1 Регулювання матеріальної відповідальності власника з відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я 32
2.2 Основні напрямки удосконалення законодавства й організаційно-правових форм залучення власника і працівника до відповідальності за порушення охорони праці
2.3 Концепція кодификації законодавства України про охорону праці
Розділ 3. Особливості адаптації законодавства про охорону праці України до норм ЄС
3.1 Вплив законодавства Європейського Союзу на формування законодавства України: історія, сучасний стан та проблеми
3.2 Імплементація міжнародно-правових норм регулювання промислової безпеки в законодавство України
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Введение
Вступ
Актуальність теми. За умов становлення ринкових відносин в державі, переходу від адміністративно-командних методів управління суспільними відносинами в сфері застосування праці до ринкових, плюралізму форм власності на засоби виробництва, правове регулювання охорони праці потребує нового концептуального підходу. Це зумовлено тим, що головною цінністю будь-якої цивілізованої правової держави є громадяни і в силу цього безумовним є пріоритет життя і здоров’я працівника порівняно з результатами виробничої діяльності. Проголосивши в Конституції України життя і здоров’я людини найвищою соціальною цінністю, гарантувавши йому право на відповідні, безпечні та здорові умови праці, держава тим самим взяла на себе обов’язок забезпечити всім громадянам захист їх здоров’я і життя в процесі трудової діяльності. Цей обов’язок полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на здоров’я й безпечні умови праці, юридичні засоби охорони даного права, а також юридичні засоби захисту цього права у випадку його порушення.
В наш час існує реальна необхідність наповнення вищезазначених правових норм конкретним змістом, який враховує потреби правового регулювання економічних відносин демократичного суспільства і який реально забезпечує реалізацію конституційного права громадян на здорові та безпечні умови праці.
В контексті сказаного необхідно всебічно дослідити сутність охорони праці як правової категорії, юридичний зміст і соціальні функції правовідносин в сфері охорони праці за умов ринкових відносин, зміст діяльності сторін трудового право відношення та інших відповідальних осіб із забезпечення здорових та безпечних умов праці, а також порядок реалізації і правові способи стимулювання цієї діяльності.
Потребує теоретичного освітлення й розробки практичних рекомендацій трудоправова відповідальність в сфері охорони праці, оскільки проблему ефективного застосування норм, що регулюють охорону праці, не можна повністю вирішити, якщо не вдосконалювати норми юридичної відповідальності.
За умов ринкових відносин державне управління охороною праці не може бути достатньо ефективним без використання економічних стимулів. В силу цього актуальним завданням є теоретична розробка і нормативне закріплення порядку визначення фактичного стану охорони праці на діючих підприємствах, а також правове забезпечення співвідношення розмірів платежів в Фонд соціального страхуванням від нещасних випадків і професійних захворювань з реальним станом охорони праці на підприємствам з тим, щоб названий Фонд виконував роль економічного стимулу з забезпечення безпеки працівників і процесі їх трудової діяльності.
України, будучи багаторічним членом МОП, ратифікувавши ще в 1973 році Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, вступивши з недавніх пір до Ради Європи, тим самим прийняла на себе обов’язок використовувати міжнародні стандарти праці в національному законодавстві. Отже, необхідна наукова розробка шляхів імплементації міжнародно-правових норм в сфері охорони праці у вітчизняну трудове законодавство.
Однак комплексне дослідження регулювання відносин в сфері охорони праці за умов ринкової економіки в наш час відсутнє. Потребують правового дослідження питання стосовно: правової природи і значення охорони праці за умов ринкових відносин; юридичного змісту і соціального призначення правовідносин в сфері охорони праці; змісту діяльності сторін трудового правовідношення з захисту здоров’я й збереження працездатності працівників; змісту економічних стимулів в керуванні охороною праці; вдосконалення відповідальності сторін трудового право відношення за порушення своїх обов’язків в сфері охорони праці.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є комплексне дослідження правових проблем регулювання відносин в сфері охорони праці за сучасних умов, визначення перспектив їх розвитку, а також розробка практичних пропозицій з удосконалення правового регулювання охорони праці в Україні за умов ринкової економіки.
У зв’язку з комплексним характером дослідження ставилися такі основні завдання:
- дослідити правову природу і соціальні функції хорони праці за умов ринкових відносин, зміст правовідносин в сфері охорони праці, підстави їх класифікації;
- дати правову характеристику змісту діяльності сторін трудового право відношення в сфері охорони праці й визначити шляхи її вдосконалення з метою найбільш повної реалізації конституційного права громадян на здорові та безпечні мови праці;
- показати значення і роль атестації робочих місць за умовами праці як засобу колективного й індивідуального захисту права працівників на безпечні умови праці, розробивши правових механізм визначення за допомогою атестації робочих місць реального стану охорони праці на підприємств і правові наслідки цієї процедури;
- провести порівняльно-правове дослідження обов’язків власника у відносинах з відшкодування шкоди, завданої працівникові пошкодженням здоров’я; виділити існуючі за сучасних умов прогалини в правовому регулюванні даного виду відповідальності власника і визначити шляхи їх подолання;
- дослідити підстави і порядок відшкодування моральної шкоди постраждалим на виробництві працівникам, висвітливши при цьому проблеми теоретичного й прикладного плану; розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства з відшкодування моральної шкоди постраждалим на виробництві особам та їх сім’ям;
- визначити шляхи імплементації міжнародно-правових норм в сфері охорони праці в українське трудове законодавства;
- розробити концепцію кодифікації законодавства України про охорону праці.
Предметом дослідження - аналіз українського та зарубіжного законодавства, а саме законодавство країн членів ЄС, з охорони праці; міжнародно-правові акти, спрямовані на забезпечення безпеки працівників в процесі їх виробничої діяльності; статистичні відомості; теоретичні розробки та матеріали судової та правозастосувальної практики.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини з забезпечення захисту здоров’я і збереження працездатності працівників і процесі їх трудової діяльності, особливості змісту і перспективи розвитку цих відносин за умов ринкової економіки.
Методи дослідження. Методологічну базу дипломної роботи склали діалектичний метод наукового пізнання, основні положення теорії держави і права, соціологічний і психологічний підходи до проблематики. Аналіз матеріалів, нормативних актів, спеціальної літератури здійснений за допомогою загальнонаукових методів – історико-аналітичного, системного, конкретно-соціологічного, функціонального, а також спеціальних юридичних методів – порівняльно-правового, формально-логічного й інших способів наукового пізнання. У процесі дослідження правової природи понятійних категорій і зовнішньої обробки правового матеріалу використовувалися такі прийоми як опис, аналіз, пояснення, тлумачення, класифікація.
Правову базу дипломного дослідження склали Конституція України, КЗпП, інші законодавчі акти, що регулюють охорону праці в Україні, міжнародно-правові акти, нормативні акти зарубіжних країн, Постанови Пленуму Верховного Суду України; у роботі використані матеріали судової практики і соціологічних досліджень. Теоретичною базою дослідження послужила наукова література України і деяких інших держав з питань охорони праці, здійснення громадянами права на здорові і безпечні умови праці, трудового договору, теорії відповідальності. Висновки й положення, що містяться в роботі, спираються на конституційні норми, досягнення науки теорії права, трудового, цивільного й інших галузей наук.
Дослідженню охорони праці як основної соціальної функції трудового права, основоположного галузевого принципу, а також самостійного інституту трудового права приділялася певна увага в радянській правовій науці. Зазначені проблеми з різним ступенем деталізації освітлювались в роботах Александрова М.Г., Абрамової А.А., Бару М.І., Голощапова С.А., Іванова С.А., Коняхіна Л.Г., Лівшиц Р.З., Муцинової Н.А., Орловського Ю.П., Семенкова В.І.
В наш час окремі проблеми правового регулювання охорони праці в сучасних економічних умовах порушувалися в роботах Барабаш А.Т., Бару М.І., Венедиктова В.С., Гоці В.Я., Жернакова В.В., Зуба І.В., Іванова С.А., Кисельова А.Я., Лазор Л.І., Мачульської Е.Е., Неваленного Н., Опришко В.Ф., Плаксіна В., Прилипко С.Н., Процевського О.І., Прокопенко В.І., Ротаня В.Г., Роік В.І., Стичинського Б.С., Чернадчук В., Ерделевського А., Ярошенко О. Та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. В дипломній роботі здійснено комплексне дослідження сутності, змісту, особливостей правового регулювання відносин в сфері охорони праці за сучасних соціально-економічних умов з метою вдосконалення стану охорони праці в Україні і забезпечення найбільш повної реалізації конституційного права громадян на здорові та безпечні умови праці.
Актуальність теми. За умов становлення ринкових відносин в державі, переходу від адміністративно-командних методів управління суспільними відносинами в сфері застосування праці до ринкових, плюралізму форм власності на засоби виробництва, правове регулювання охорони праці потребує нового концептуального підходу. Це зумовлено тим, що головною цінністю будь-якої цивілізованої правової держави є громадяни і в силу цього безумовним є пріоритет життя і здоров’я працівника порівняно з результатами виробничої діяльності. Проголосивши в Конституції України життя і здоров’я людини найвищою соціальною цінністю, гарантувавши йому право на відповідні, безпечні та здорові умови праці, держава тим самим взяла на себе обов’язок забезпечити всім громадянам захист їх здоров’я і життя в процесі трудової діяльності. Цей обов’язок полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на здоров’я й безпечні умови праці, юридичні засоби охорони даного права, а також юридичні засоби захисту цього права у випадку його порушення.
В наш час існує реальна необхідність наповнення вищезазначених правових норм конкретним змістом, який враховує потреби правового регулювання економічних відносин демократичного суспільства і який реально забезпечує реалізацію конституційного права громадян на здорові та безпечні умови праці.
В контексті сказаного необхідно всебічно дослідити сутність охорони праці як правової категорії, юридичний зміст і соціальні функції правовідносин в сфері охорони праці за умов ринкових відносин, зміст діяльності сторін трудового право відношення та інших відповідальних осіб із забезпечення здорових та безпечних умов праці, а також порядок реалізації і правові способи стимулювання цієї діяльності.
Потребує теоретичного освітлення й розробки практичних рекомендацій трудоправова відповідальність в сфері охорони праці, оскільки проблему ефективного застосування норм, що регулюють охорону праці, не можна повністю вирішити, якщо не вдосконалювати норми юридичної відповідальності.
За умов ринкових відносин державне управління охороною праці не може бути достатньо ефективним без використання економічних стимулів. В силу цього актуальним завданням є теоретична розробка і нормативне закріплення порядку визначення фактичного стану охорони праці на діючих підприємствах, а також правове забезпечення співвідношення розмірів платежів в Фонд соціального страхуванням від нещасних випадків і професійних захворювань з реальним станом охорони праці на підприємствам з тим, щоб названий Фонд виконував роль економічного стимулу з забезпечення безпеки працівників і процесі їх трудової діяльності.
України, будучи багаторічним членом МОП, ратифікувавши ще в 1973 році Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, вступивши з недавніх пір до Ради Європи, тим самим прийняла на себе обов’язок використовувати міжнародні стандарти праці в національному законодавстві. Отже, необхідна наукова розробка шляхів імплементації міжнародно-правових норм в сфері охорони праці у вітчизняну трудове законодавство.
Однак комплексне дослідження регулювання відносин в сфері охорони праці за умов ринкової економіки в наш час відсутнє. Потребують правового дослідження питання стосовно: правової природи і значення охорони праці за умов ринкових відносин; юридичного змісту і соціального призначення правовідносин в сфері охорони праці; змісту діяльності сторін трудового правовідношення з захисту здоров’я й збереження працездатності працівників; змісту економічних стимулів в керуванні охороною праці; вдосконалення відповідальності сторін трудового право відношення за порушення своїх обов’язків в сфері охорони праці.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є комплексне дослідження правових проблем регулювання відносин в сфері охорони праці за сучасних умов, визначення перспектив їх розвитку, а також розробка практичних пропозицій з удосконалення правового регулювання охорони праці в Україні за умов ринкової економіки.
У зв’язку з комплексним характером дослідження ставилися такі основні завдання:
- дослідити правову природу і соціальні функції хорони праці за умов ринкових відносин, зміст правовідносин в сфері охорони праці, підстави їх класифікації;
- дати правову характеристику змісту діяльності сторін трудового право відношення в сфері охорони праці й визначити шляхи її вдосконалення з метою найбільш повної реалізації конституційного права громадян на здорові та безпечні мови праці;
- показати значення і роль атестації робочих місць за умовами праці як засобу колективного й індивідуального захисту права працівників на безпечні умови праці, розробивши правових механізм визначення за допомогою атестації робочих місць реального стану охорони праці на підприємств і правові наслідки цієї процедури;
- провести порівняльно-правове дослідження обов’язків власника у відносинах з відшкодування шкоди, завданої працівникові пошкодженням здоров’я; виділити існуючі за сучасних умов прогалини в правовому регулюванні даного виду відповідальності власника і визначити шляхи їх подолання;
- дослідити підстави і порядок відшкодування моральної шкоди постраждалим на виробництві працівникам, висвітливши при цьому проблеми теоретичного й прикладного плану; розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства з відшкодування моральної шкоди постраждалим на виробництві особам та їх сім’ям;
- визначити шляхи імплементації міжнародно-правових норм в сфері охорони праці в українське трудове законодавства;
- розробити концепцію кодифікації законодавства України про охорону праці.
Предметом дослідження - аналіз українського та зарубіжного законодавства, а саме законодавство країн членів ЄС, з охорони праці; міжнародно-правові акти, спрямовані на забезпечення безпеки працівників в процесі їх виробничої діяльності; статистичні відомості; теоретичні розробки та матеріали судової та правозастосувальної практики.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини з забезпечення захисту здоров’я і збереження працездатності працівників і процесі їх трудової діяльності, особливості змісту і перспективи розвитку цих відносин за умов ринкової економіки.
Методи дослідження. Методологічну базу дипломної роботи склали діалектичний метод наукового пізнання, основні положення теорії держави і права, соціологічний і психологічний підходи до проблематики. Аналіз матеріалів, нормативних актів, спеціальної літератури здійснений за допомогою загальнонаукових методів – історико-аналітичного, системного, конкретно-соціологічного, функціонального, а також спеціальних юридичних методів – порівняльно-правового, формально-логічного й інших способів наукового пізнання. У процесі дослідження правової природи понятійних категорій і зовнішньої обробки правового матеріалу використовувалися такі прийоми як опис, аналіз, пояснення, тлумачення, класифікація.
Правову базу дипломного дослідження склали Конституція України, КЗпП, інші законодавчі акти, що регулюють охорону праці в Україні, міжнародно-правові акти, нормативні акти зарубіжних країн, Постанови Пленуму Верховного Суду України; у роботі використані матеріали судової практики і соціологічних досліджень. Теоретичною базою дослідження послужила наукова література України і деяких інших держав з питань охорони праці, здійснення громадянами права на здорові і безпечні умови праці, трудового договору, теорії відповідальності. Висновки й положення, що містяться в роботі, спираються на конституційні норми, досягнення науки теорії права, трудового, цивільного й інших галузей наук.
Дослідженню охорони праці як основної соціальної функції трудового права, основоположного галузевого принципу, а також самостійного інституту трудового права приділялася певна увага в радянській правовій науці. Зазначені проблеми з різним ступенем деталізації освітлювались в роботах Александрова М.Г., Абрамової А.А., Бару М.І., Голощапова С.А., Іванова С.А., Коняхіна Л.Г., Лівшиц Р.З., Муцинової Н.А., Орловського Ю.П., Семенкова В.І.
В наш час окремі проблеми правового регулювання охорони праці в сучасних економічних умовах порушувалися в роботах Барабаш А.Т., Бару М.І., Венедиктова В.С., Гоці В.Я., Жернакова В.В., Зуба І.В., Іванова С.А., Кисельова А.Я., Лазор Л.І., Мачульської Е.Е., Неваленного Н., Опришко В.Ф., Плаксіна В., Прилипко С.Н., Процевського О.І., Прокопенко В.І., Ротаня В.Г., Роік В.І., Стичинського Б.С., Чернадчук В., Ерделевського А., Ярошенко О. Та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. В дипломній роботі здійснено комплексне дослідження сутності, змісту, особливостей правового регулювання відносин в сфері охорони праці за сучасних соціально-економічних умов з метою вдосконалення стану охорони праці в Україні і забезпечення найбільш повної реалізації конституційного права громадян на здорові та безпечні умови праці.
Заключение
Висновки
Наближення положень національного і європейського законодавства має вирішальне значення для прискорення інтеграційних процесів та реалізації стратегічного курсу України на об'єднання з державами Європейського Союзу. Успіх цієї важливої справи залежить від різних складових частин, насамперед від інформаційного, фінансового і кадрового забезпечення кожної ділянки роботи. Потрібна реальна і ефективна підтримка Уряду та всіх інших державних інститутів, причетних до процесу нормо-проектування та діяльності щодо адаптації законодавства.
На мою думку роботи з адаптації нормативно-правових актів України до вимог законодавства ЄС доцільно здійснювати за такими етапами:
- пошук і комплектація директив та інших керівних документів ЄС, що стосуються певного питання;
- організація перекладу нормативних актів ЄС українською мовою;
- попередній аналіз і приведення матеріалів перекладу до актуального вигляду;
- формування робочої групи фахівців для проведення порівняльного аналізу;
- детальний порівняльний аналіз вимог нормативно-правових актів європейського і національного законодавства, складання гармонограм (порівняльних таблиць), розробка рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до чинних або опрацювання нових ДНАОП;
- визначення орієнтовних затрат на розроблення (перегляд) відповідних ДНАОП, а також оцінка можливих економічних наслідків впровадження в національне законодавство конкретних норм, адаптованих до законодавства ЄС ;
- формування і затвердження планів (програм) перегляду чинних або розроблення нових нормативно-правових актів з метою адаптації;
- опрацювання нормативно-правових актів, адаптованих до європейського законодавства.
Слід зробити застереження, що вище наведена схема і етапи адаптації відповідають чинній практиці нормотворення та нинішньому перехідному періоду, однак в міру розвитку інтеграції України до Європейського Союзу концепція правового забезпечення охорони праці, місце конкретних нормативних актів, їх статус (обов'язкові чи рекомендовані) повинні суттєво змінитися, а значить має змінитися й організація робіт щодо поступового зближення та повної гармонізації законодавства у цій сфері. Вже сьогодні найбільш актуальним постає питання про відповідність національних та європейських норм щодо процедури перевірки безпечності машин, механізмів, устаткування, інших виробів виробничо-технічного призначення, що постачаються через кордони держав.
Перший набутий досвід свідчить про те, що під час порівняльного аналізу виникають такі найбільш характерні ситуації:
а) національна нормативно-правова база містить один або декілька відповідників конкретній директиві ЄС Приклад: понад 40 нормативно-правових актів, чинних в Україні, стосуються положень, передбачених директивою 98/37/ЄС про машини, серед них, зокрема, Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, Правила безпеки у вугільних шахтах, 7 ДСТУ, 22 ГОСТ ССБТ, б документів системи УкрСЕПРО тощо.
У цьому випадку рішення про механізм адаптації має прийматися індивідуально по кожному національному акту. Якщо кількість і значимість відмінностей між окремими вимогами директиви і вітчизняного нормативного акта не вимагає докорінної його переробки, адаптація цього акта до вимог європейського законодавства може здійснюватись шляхом його перегляду або внесення окремих змін відповідно до розроблених робочою групою рекомендацій.
Якщо за результатами аналізу визначено потребу внести зміни або суттєво доопрацювати чинний в Україні міждержавний стандарт (ГОСТ), доцільно поставити питання про розроблення на його основі державного стандарту України (ДСТУ) відповідного спрямування, в якому були б реалізовані рекомендації щодо адаптації вимог ЄС За певних умов може бути віддано перевагу рішенню про пряме застосування в Україні відповідного гармонізованого європейського стандарту;
б) в нормативно-правовій базі України з питань охорони праці немає аналогу конкретній директиві ЄС; її положення зовсім не відображені або відображені лише частково в одному або кількох розрізнених нормативних актах.
Приклад: як показав попередній аналіз, в Україні відсутній нормативний акт, сфера дії якого співпала з директивою 90/396/ЄЕС щодо пристроїв, які споживають газоподібне паливо, зокрема, відсутні вимоги до газових пристроїв, призначених для охолодження, освітлення, прання. У чинних "Правилах будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів" немає вимог до котлів, що працюють на газоподібному паливі, і лише окремі вимоги до цих котлів "вкраплені" в обмеженому обсязі у "Правила безпеки систем газопостачання в Україні"; не співпадають також вимоги до температури котлів різної потужності тощо.
У таких випадках слід рекомендувати опрацювання нового узагальнюючого нормативного акта (Правил будови і безпечної експлуатації або ДСТУ), в якому доцільно викласти адаптовані до вимог відповідної директиви загальні та конкретні вимоги безпеки до певного виду машин, механізмів, устаткування на основі узагальнення, і якщо необхідно, доповнення вимог різних нормативних актів.
Розглядаючи існуючі проблеми на прикладі охорони праці, необхідно відзначити наступне. В Держнаглядохоронпраці, як ключовому органі виконавчої влади у сфері охорони праці, до цього часу залишається гострим питання про формування міцного юридичного підрозділу, укомплектованого правознавцями належного рівня. Практично немає джерел фінансування робіт з нормопроектування і адаптації відповідних нормативно-правових актів, оскільки діяльність цільових фондів охорони праці припинено, надходжень з Державного фонду України не передбачено і немає ніякої впевненості, що значний масив підзаконних актів Держнаглядохоронпраці знайде належне відображення у зведеному плані робіт з адаптації, що затверджується Кабінетом Міністрів України (з можливим частковим фінансуванням цього плану за рахунок централізованих коштів).
Повільно підключаються до робіт з адаптації галузеві науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші організації, що є базовими з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці. Не приділяється належної уваги й економічному обгрунтуванню робіт з адаптації та прийнятих рішень за їх результатами, оскільки відсутні фахівці відповідного профілю, немає певних методик його проведення тощо. Разом з тим, без здійснення належного економічного аналізу неможливо ставити питання про доцільність чи недоцільність впровадження європейських норм (і не тільки з охорони праці, а будь-якого спрямування) в національне законодавство.
Ці та інші недоліки, що заважають процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС, є характерними й для інших сфер правового регулювання суспільно-політичного та економічного життя держави. Отже, відповідні центральні органи влади мають вжити послідовних заходів щодо їх усунення.
Наближення положень національного і європейського законодавства має вирішальне значення для прискорення інтеграційних процесів та реалізації стратегічного курсу України на об'єднання з державами Європейського Союзу. Успіх цієї важливої справи залежить від різних складових частин, насамперед від інформаційного, фінансового і кадрового забезпечення кожної ділянки роботи. Потрібна реальна і ефективна підтримка Уряду та всіх інших державних інститутів, причетних до процесу нормо-проектування та діяльності щодо адаптації законодавства.
На мою думку роботи з адаптації нормативно-правових актів України до вимог законодавства ЄС доцільно здійснювати за такими етапами:
- пошук і комплектація директив та інших керівних документів ЄС, що стосуються певного питання;
- організація перекладу нормативних актів ЄС українською мовою;
- попередній аналіз і приведення матеріалів перекладу до актуального вигляду;
- формування робочої групи фахівців для проведення порівняльного аналізу;
- детальний порівняльний аналіз вимог нормативно-правових актів європейського і національного законодавства, складання гармонограм (порівняльних таблиць), розробка рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до чинних або опрацювання нових ДНАОП;
- визначення орієнтовних затрат на розроблення (перегляд) відповідних ДНАОП, а також оцінка можливих економічних наслідків впровадження в національне законодавство конкретних норм, адаптованих до законодавства ЄС ;
- формування і затвердження планів (програм) перегляду чинних або розроблення нових нормативно-правових актів з метою адаптації;
- опрацювання нормативно-правових актів, адаптованих до європейського законодавства.
Слід зробити застереження, що вище наведена схема і етапи адаптації відповідають чинній практиці нормотворення та нинішньому перехідному періоду, однак в міру розвитку інтеграції України до Європейського Союзу концепція правового забезпечення охорони праці, місце конкретних нормативних актів, їх статус (обов'язкові чи рекомендовані) повинні суттєво змінитися, а значить має змінитися й організація робіт щодо поступового зближення та повної гармонізації законодавства у цій сфері. Вже сьогодні найбільш актуальним постає питання про відповідність національних та європейських норм щодо процедури перевірки безпечності машин, механізмів, устаткування, інших виробів виробничо-технічного призначення, що постачаються через кордони держав.
Перший набутий досвід свідчить про те, що під час порівняльного аналізу виникають такі найбільш характерні ситуації:
а) національна нормативно-правова база містить один або декілька відповідників конкретній директиві ЄС Приклад: понад 40 нормативно-правових актів, чинних в Україні, стосуються положень, передбачених директивою 98/37/ЄС про машини, серед них, зокрема, Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, Правила безпеки у вугільних шахтах, 7 ДСТУ, 22 ГОСТ ССБТ, б документів системи УкрСЕПРО тощо.
У цьому випадку рішення про механізм адаптації має прийматися індивідуально по кожному національному акту. Якщо кількість і значимість відмінностей між окремими вимогами директиви і вітчизняного нормативного акта не вимагає докорінної його переробки, адаптація цього акта до вимог європейського законодавства може здійснюватись шляхом його перегляду або внесення окремих змін відповідно до розроблених робочою групою рекомендацій.
Якщо за результатами аналізу визначено потребу внести зміни або суттєво доопрацювати чинний в Україні міждержавний стандарт (ГОСТ), доцільно поставити питання про розроблення на його основі державного стандарту України (ДСТУ) відповідного спрямування, в якому були б реалізовані рекомендації щодо адаптації вимог ЄС За певних умов може бути віддано перевагу рішенню про пряме застосування в Україні відповідного гармонізованого європейського стандарту;
б) в нормативно-правовій базі України з питань охорони праці немає аналогу конкретній директиві ЄС; її положення зовсім не відображені або відображені лише частково в одному або кількох розрізнених нормативних актах.
Приклад: як показав попередній аналіз, в Україні відсутній нормативний акт, сфера дії якого співпала з директивою 90/396/ЄЕС щодо пристроїв, які споживають газоподібне паливо, зокрема, відсутні вимоги до газових пристроїв, призначених для охолодження, освітлення, прання. У чинних "Правилах будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів" немає вимог до котлів, що працюють на газоподібному паливі, і лише окремі вимоги до цих котлів "вкраплені" в обмеженому обсязі у "Правила безпеки систем газопостачання в Україні"; не співпадають також вимоги до температури котлів різної потужності тощо.
У таких випадках слід рекомендувати опрацювання нового узагальнюючого нормативного акта (Правил будови і безпечної експлуатації або ДСТУ), в якому доцільно викласти адаптовані до вимог відповідної директиви загальні та конкретні вимоги безпеки до певного виду машин, механізмів, устаткування на основі узагальнення, і якщо необхідно, доповнення вимог різних нормативних актів.
Розглядаючи існуючі проблеми на прикладі охорони праці, необхідно відзначити наступне. В Держнаглядохоронпраці, як ключовому органі виконавчої влади у сфері охорони праці, до цього часу залишається гострим питання про формування міцного юридичного підрозділу, укомплектованого правознавцями належного рівня. Практично немає джерел фінансування робіт з нормопроектування і адаптації відповідних нормативно-правових актів, оскільки діяльність цільових фондів охорони праці припинено, надходжень з Державного фонду України не передбачено і немає ніякої впевненості, що значний масив підзаконних актів Держнаглядохоронпраці знайде належне відображення у зведеному плані робіт з адаптації, що затверджується Кабінетом Міністрів України (з можливим частковим фінансуванням цього плану за рахунок централізованих коштів).
Повільно підключаються до робіт з адаптації галузеві науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші організації, що є базовими з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці. Не приділяється належної уваги й економічному обгрунтуванню робіт з адаптації та прийнятих рішень за їх результатами, оскільки відсутні фахівці відповідного профілю, немає певних методик його проведення тощо. Разом з тим, без здійснення належного економічного аналізу неможливо ставити питання про доцільність чи недоцільність впровадження європейських норм (і не тільки з охорони праці, а будь-якого спрямування) в національне законодавство.
Ці та інші недоліки, що заважають процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС, є характерними й для інших сфер правового регулювання суспільно-політичного та економічного життя держави. Отже, відповідні центральні органи влади мають вжити послідовних заходів щодо їх усунення.
Литература
Список використаних джерел
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Законодавство України про працю /упор. І.В. Зуб. – К.:А.С.К., 2003. – 2 Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 серпня 2000 р.). Відп. Ред. О.П. Товстенко – К.: Юрінком Інтер, 2000. –11024 с.
3. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про охорону праці” від 21 листопада 2002 р. № 229-IV.
4. Указ Президента України від 24 лютого 1998 року № 148 "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)" – www.rada.gov.ua;
5. Указ Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади"– www.rada.gov.ua;
6. Розпорядження Президента України від 27.06.99 р. № 151/99-рп "Про перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до ЄС"– www.rada.gov.ua
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 р. № 852 "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу";– www.rada.gov.ua
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 р. № 1773 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (далі - Положення про МКР) – www.rada.gov.ua;
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. № 1236 "Про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу"– www.rada.gov.ua;
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1353 "Про Центр перекладів актів європейського права"– www.rada.gov.ua;
11. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615 (далі - Стратегія інтеграції) – www.rada.gov.ua;
12. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р. № 237/94-ВР (набрала чинності 01.03.1998 p.) – www.rada.gov.ua;
13. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 (далі -Концепція адаптації законодавства) та інші нормативно-правові акти– www.rada.gov.ua;
14. Рішення Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС (далі - МКР), що носять обов'язковий характер для центральних органів виконавчої влади, та відповідні нормативні акти, затверджені цими рішеннями. – www.rada.gov.ua
15. Затверджені 12 лютого 1999 року на другому засіданні МКР Загальні засади адаптації законодавства України до законодавства ЄС та Регламент МКР– www.rada.gov.ua;
16. Затверджені 5 листопада 1999 року на третьому засіданні МКР Положення про порядок підготовки планів роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
17. Положення про порядок організації роботи в центральних органах виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства ЄС та Положення про підкомісії МКР.
18. Водяник А.О. Ризик загибелі на виробництві: порівняльний аналіз. Зб.наук.праць ННДІОП. – К.: ННДІОП, 2002. - Вип.6. – С.89–96
19. Гирич О.Г. Трудове право. Курс лекцій,- Київ, 2001, “Вілбор”, - с. 311
20. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. — К.: НАВСУ, 2003., - с. 152
21. Деркач В.М. Охорона праці - категорія економічна //Охорона праці. - 1995. - №1. С.11-14
22. Европейский Союз: статистика производственного травматизма за 1998–1999 гг. // Охрана труда и социальное страхование, 2002, № 5. – С.49–50
23. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучачного трудового права України // Право України.- 1999.- № 3, С.7-12
24. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське вид-во, 2002., - с. 62
25. Законодательство о труде в условиях перестройки // Под ред З.К. Симорота. -К. 1991. – с. 228
26. Зуб І. Правове положення працівників в умовах переходу до ринкової економіки // Право України 1997 рік №4. С. 21-25
27. Іванкевич В. Трудові відносини і права людини // Урядовий курєр. 1998. -№ 8. 17 січня. С. 8-9
28. Казарина А., Насонов Ю. Защита прав трудовых коллективов в процессе приватизации // Законность. - 1994. - №9. - С. 13-16.
29. Карпенко Д.А. Гарантии трудовых прав - К., 1999г., - с. 281
30. Карпенко Д.О. Трудове право: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – с. 192
31. Козінцев І.П. Савенко Л.А. Людина і праця. Довідник з правових питань. К.1997 рік., - с. 257
32. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003., - с. 162
33. Коментар Конституції України. – К., Інститут законодавства Верховної Ради України. 1998. – с. 376
34. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999., - с. 417
35. Коршунова Т.Г. Правовое регулирование трудовых отношений работников арендных предприятий. // Советское государство и право. – 1991. - №12. – стор. 60-67.
36. Костишина Т. Мотиваційні основи оплати праці на підприємствах торгівлі різних форм власності //Україна: аспекти праці. - 1998. - № 2. С. 4
37. Курилов В.И. Личность. Труд, Право. – М., 1989. – с. 264
38. Лисюк М.О., Лукін С.Ю. Зменшення соціальної ентропії системи працеохоронних заходів як напрямок поліпшення стану охорони праці // Зб. Наук. праць ННДІОП. – К.: ННДІОП, 1999. – вип.2. – С.40–4 7
39. Осипов В.И. Природные катастрофы на рубеже ХХІ века // Геоэкология. Инженерная геология. Геоэкриология, 2001, № 4. – С.293–309
40. Отчет о мировом развитии, 1996: Международный банк реконструкции и развития. Всемирный банк. – Washington, D.C. 20433, 1996. – 313 c.
41. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. - Львів: Видавничий центр Львів, національного ун-ту імені Івана Франка. - 1999. – с. 214
42. Прокопенко В.І. Трудове право - Харків :фірма Консум , 2002 р., - с. 211
43. Савчук Л.В. XVІ Всесвітній конгрес з питань безпеки та гігієни праці // Інформаційний бюлетень з охорони праці. – К.: ННДІОП, 2002, № 4. – С.27–28
44. Скрипка В. И. Трудовое право (в схемах). -М., 1997., - с. 184
45. Солдатенко М., Колотий А. Політика заробітної плати: споживи години //Урядовий кур єр. - 1998. - № 216-217. С. 6
46. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К., А.С.К., 2000р., - с. 360
47. Такала Ю. Оценка мирового уровня производственного травматизма со смертельним исходом // Охрана труда. Информационно-аналитический бюллетень. – М.: Минтруда и социального развития России, 2000, вып.4. – С.21–33
48. Трудове право України. Під ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. - X. : «Одиссей», 1999. – с. 480
49. Трудове право України: збірник нормативно-правових актів / Під ред. П.А.Бущенко, І.А.Вєтухова – Харків «Консум», 2001р., - с. 215
50. Трудове право України: Практикум / Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна, Т.М. Додіна, О.Л. Олейніков. – К.: Юрінком-Інтер, 1999. – с. 288
51. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Під ред. В.А.Скоробагатько, М.І. Федишин – К., «Істина», 2000р.- с. 277
52. Чанишева Г.І. Трудове право України . Практикум. Юрінком–інтер К.-1999р., - с. 260
53. Черлиняк М. Гарантії трудових прав // Право України 2001 рік. №6. С. 16-18
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Законодавство України про працю /упор. І.В. Зуб. – К.:А.С.К., 2003. – 2 Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 серпня 2000 р.). Відп. Ред. О.П. Товстенко – К.: Юрінком Інтер, 2000. –11024 с.
3. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про охорону праці” від 21 листопада 2002 р. № 229-IV.
4. Указ Президента України від 24 лютого 1998 року № 148 "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)" – www.rada.gov.ua;
5. Указ Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади"– www.rada.gov.ua;
6. Розпорядження Президента України від 27.06.99 р. № 151/99-рп "Про перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до ЄС"– www.rada.gov.ua
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 р. № 852 "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу";– www.rada.gov.ua
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 р. № 1773 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (далі - Положення про МКР) – www.rada.gov.ua;
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. № 1236 "Про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу"– www.rada.gov.ua;
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1353 "Про Центр перекладів актів європейського права"– www.rada.gov.ua;
11. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615 (далі - Стратегія інтеграції) – www.rada.gov.ua;
12. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р. № 237/94-ВР (набрала чинності 01.03.1998 p.) – www.rada.gov.ua;
13. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 (далі -Концепція адаптації законодавства) та інші нормативно-правові акти– www.rada.gov.ua;
14. Рішення Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС (далі - МКР), що носять обов'язковий характер для центральних органів виконавчої влади, та відповідні нормативні акти, затверджені цими рішеннями. – www.rada.gov.ua
15. Затверджені 12 лютого 1999 року на другому засіданні МКР Загальні засади адаптації законодавства України до законодавства ЄС та Регламент МКР– www.rada.gov.ua;
16. Затверджені 5 листопада 1999 року на третьому засіданні МКР Положення про порядок підготовки планів роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
17. Положення про порядок організації роботи в центральних органах виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства ЄС та Положення про підкомісії МКР.
18. Водяник А.О. Ризик загибелі на виробництві: порівняльний аналіз. Зб.наук.праць ННДІОП. – К.: ННДІОП, 2002. - Вип.6. – С.89–96
19. Гирич О.Г. Трудове право. Курс лекцій,- Київ, 2001, “Вілбор”, - с. 311
20. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. — К.: НАВСУ, 2003., - с. 152
21. Деркач В.М. Охорона праці - категорія економічна //Охорона праці. - 1995. - №1. С.11-14
22. Европейский Союз: статистика производственного травматизма за 1998–1999 гг. // Охрана труда и социальное страхование, 2002, № 5. – С.49–50
23. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучачного трудового права України // Право України.- 1999.- № 3, С.7-12
24. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське вид-во, 2002., - с. 62
25. Законодательство о труде в условиях перестройки // Под ред З.К. Симорота. -К. 1991. – с. 228
26. Зуб І. Правове положення працівників в умовах переходу до ринкової економіки // Право України 1997 рік №4. С. 21-25
27. Іванкевич В. Трудові відносини і права людини // Урядовий курєр. 1998. -№ 8. 17 січня. С. 8-9
28. Казарина А., Насонов Ю. Защита прав трудовых коллективов в процессе приватизации // Законность. - 1994. - №9. - С. 13-16.
29. Карпенко Д.А. Гарантии трудовых прав - К., 1999г., - с. 281
30. Карпенко Д.О. Трудове право: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – с. 192
31. Козінцев І.П. Савенко Л.А. Людина і праця. Довідник з правових питань. К.1997 рік., - с. 257
32. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003., - с. 162
33. Коментар Конституції України. – К., Інститут законодавства Верховної Ради України. 1998. – с. 376
34. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999., - с. 417
35. Коршунова Т.Г. Правовое регулирование трудовых отношений работников арендных предприятий. // Советское государство и право. – 1991. - №12. – стор. 60-67.
36. Костишина Т. Мотиваційні основи оплати праці на підприємствах торгівлі різних форм власності //Україна: аспекти праці. - 1998. - № 2. С. 4
37. Курилов В.И. Личность. Труд, Право. – М., 1989. – с. 264
38. Лисюк М.О., Лукін С.Ю. Зменшення соціальної ентропії системи працеохоронних заходів як напрямок поліпшення стану охорони праці // Зб. Наук. праць ННДІОП. – К.: ННДІОП, 1999. – вип.2. – С.40–4 7
39. Осипов В.И. Природные катастрофы на рубеже ХХІ века // Геоэкология. Инженерная геология. Геоэкриология, 2001, № 4. – С.293–309
40. Отчет о мировом развитии, 1996: Международный банк реконструкции и развития. Всемирный банк. – Washington, D.C. 20433, 1996. – 313 c.
41. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. - Львів: Видавничий центр Львів, національного ун-ту імені Івана Франка. - 1999. – с. 214
42. Прокопенко В.І. Трудове право - Харків :фірма Консум , 2002 р., - с. 211
43. Савчук Л.В. XVІ Всесвітній конгрес з питань безпеки та гігієни праці // Інформаційний бюлетень з охорони праці. – К.: ННДІОП, 2002, № 4. – С.27–28
44. Скрипка В. И. Трудовое право (в схемах). -М., 1997., - с. 184
45. Солдатенко М., Колотий А. Політика заробітної плати: споживи години //Урядовий кур єр. - 1998. - № 216-217. С. 6
46. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К., А.С.К., 2000р., - с. 360
47. Такала Ю. Оценка мирового уровня производственного травматизма со смертельним исходом // Охрана труда. Информационно-аналитический бюллетень. – М.: Минтруда и социального развития России, 2000, вып.4. – С.21–33
48. Трудове право України. Під ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. - X. : «Одиссей», 1999. – с. 480
49. Трудове право України: збірник нормативно-правових актів / Під ред. П.А.Бущенко, І.А.Вєтухова – Харків «Консум», 2001р., - с. 215
50. Трудове право України: Практикум / Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна, Т.М. Додіна, О.Л. Олейніков. – К.: Юрінком-Інтер, 1999. – с. 288
51. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Під ред. В.А.Скоробагатько, М.І. Федишин – К., «Істина», 2000р.- с. 277
52. Чанишева Г.І. Трудове право України . Практикум. Юрінком–інтер К.-1999р., - с. 260
53. Черлиняк М. Гарантії трудових прав // Право України 2001 рік. №6. С. 16-18
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?