Ізраїль   (ID работы: 1158)

Вступ.
1. Кількість населення країни.
2. Географічні характеристики Ізраїлю.
3. Населення і культура.
4. Система освіти в Ізраїлі та охорона здоров'я.
5. Релігія
6. Етнокультура.
7. Етнопедагогіка.
Висновок.
Список використаноъ літератури.

На вступі подам дуже коротенько загальну характеристику сьогоднішнього Ізраїлю як держави й нації.
В Українській пресі було вже багато описів "Святої Землі", тобто старого Єрусалиму, місць страстей і смерти Христової. Тому цю частину мого реферату я пропускаю.
Держава "Ізраїль" постала в 1948 році. Перед першою світовою війною Палестина, де в старовинних часах існувала жидівська держава "Ізраїль", була під владою Туреччини. В 1917 році, коли Англія була в стані війни з Туреччиною, вона проголосила так званою "деклярацією Бальфура", що Палестина по відібранню її від Туреччини повинна стати жидівською державою. Ліга Націй у 1922 піддержала цю деклярацію і в 1923 передала Палестину як мандат Ліги Націй Англії під опіку на 25 років. Але на протязі тих 25 років жидам не вдалося створити з Палестини жидівської держави, бо такий їх плян зустрівся з дуже сильним опором всіх арабів, і Англія не хотіла конфлікту з Арабами. У травні 1948 року мандат Англії скінчився і 14 травня 1948 року жиди проголосили переміну Палестини в самостійну жидівську державу "Ізраїль". Це викликало першу жидівсько-арабську війну, яку закінчила інтервенція Організації Об'єднаних націй. Рішенням ООН Палестину поділили на дві частини: жидівську, під назвою Ізраїль, та арабську, що стала в основному частиною Трансйорданії під новою назвою "Йорданія". Місто Єрусалим було поділено на "східний", арабський і західний, або новий Єрусалим, жидівський. Згідно з рішенням ООН цілий Єрусалим повинен був стати міжнародною територією, але жиди вже при проголошенню самостійного Ізраїлю проголосили Єрусалим столицею Ізраїлю. Фактично столицею зразу було місто Тель Авів, але після захоплення в 1967р. східної частини Єрусалиму уряд Ізраїлю проголосив цілий Єрусалим неподільною столицею Ізраїлю.
Територія Ізраїлю займає простір 8,000 кв. миль, приблизно такий, як стейт Ню Джерзі, з того білше як половину займає майже безлюдна пустиня Негев. Північна частина, основна частина Ізраїлю, теж мало врожайна, з вапнякуватими горами й горбами, що ще й сьогодні в більшості зеленіють тільки в дощову погоду. Мінеральних покладів дуже мало, нафтових джерел немає зовсім. До часу постання Ізраїлю тільки невеликі смуги коло Назарету, коло Вифлеєму і над морем надавалися до збіжевого хліборобства, решту використовували для випасу овець.
Але Ізраїль, як з гордістю говорять жиди, зробив три чуда: розбудував зразкове хліборобство, зорганізував найкращу в світі армію і привернув жидам національну гордість і віру в свої сили. Багаті води Галилейського озера, що віками плили собі спокійно до Мертвого моря, мусіли працювати для хліборобства країни: бетонними, залізними і плястиковими рурами вода розходиться з озера по всім Ізраїлю при чому доплив до кожного господарства регулюють автоматично компюторами. Завдяки тому все морське побережжя вкрилося овочевими деревами, головно виноградниками і помаранчевими садами та збіжевими полями. При використанню найновішої технології вся країна покрита модерними дорогами, на диво широко розбудовані міста. Розбудовують індустрію, напр. обрібка діямантів, привожених з Південної Африки, є найбільша і найкраща в усьому світі. Для електрики побудовані атомові реактори.
Ця імпозантна розбудова ведеться головно завдяки дуже сильній фінансовій допомозі ЗСА, жидівської громади в ЗСА і федерального уряду ЗСА. Та мимо цього економічне положення країни важке, податки дуже високі, а валюта паде на вартості 130% річно (тому то зразу були "ізраїльські фунти", потім "ліри", а тепер "шекелі"). Соціяльна опіка розбудована зразково, але вона є теж важким тягаром для державних фінансів. Державне заборговання - п'ять більйонів долярів (пропорційно до населення - таке, як у Польщі).

Возз'єднання вигнанців – повернення євреїв на їхню древню батьківщину після багатьох століть розсіювання – один з основних принципів створення і розвитку держави Ізраїль. В роки, предшествование державотворенню, більшість євреїв прибувалася з Європи. Незабаром після проголошення незалежності народонаселення подвоїлося завдяки прибуттю уцілілих від Катастрофи європейських євреїв і євреїв з арабських країн. З тих пір репатріанти продовжували прибувати в Ізраїль із усього світла. За останні роки в країну приїхали тисячі представників древньої європейської громади. Унаслідок різких змін політичної ситуації в державах Східної Європи відкрилася можливість масової еміграції євреїв з цих країн. З кожним днем росте нова хвиля алии – в основному з країн колишнього СРСР. Більшість емігрантів воліють селитися у великих містах країни.
Держава Ізраїль проголошена 14 травня 1948 на частині території (до 1948 англійський мандат) відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947. У ході арабо-ізраїльської війни 1948-49 Ізраїль захопив велику частину території Палестини, відведеної ООН для Палестинської арабської держави, і західну частину Єрусалима (у 1967 усе місто, проголосивши його в 1980 «вічній і неподільною» столицею Ізраїлю). У результаті воєн з арабськими країнами в 1967 і 1973 Ізраїль окупував територію на західному березі р. Йордан, сектор Газа, Голанськ висоти й ін. Ізраїль відмовився від виконання резолюції Ради Безпеки ООН від 22 листопада 1967 про політичне врегулювання близькосхідної кризи. У 1979 Ізраїль підписав мирний договір з Єгиптом, вивів свої війська із Синайського п-ва й у 1982 повернув його Єгиптові. З 1991 Ізраїль бере участь у двосторонніх і багатобічних переговорах по близькосхідному врегулюванню. У вересні 1993 Ізраїль і Організація звільнення Палестини уклали угоду про взаємне визнання і про Тимчасову палестинську автономію в секторі Газа й у зоні м. Єрихон, що була створена в 1994.
Мирний процес упритул підійшов до етапу прийняття найбільш відповідальних рішень: 5 травня 1996 р. у єгипетському місті Таба формально був даний старт трирічним переговорам про остаточний статус палестинських територій, до порядку денного яких відповідно до підписаних палестино - ізраїльським угодам включені проблеми визначення пристрою сектора Газа і Західного берега ріки Йордан, границь палестинського утворення, доля Єрусалима, ізраїльських поселень, палестинських біженців. На сірійсько-ізраїльському напрямку діалог, коли він був припинений Ізраїлем у березні 1996 р. знаходиться в субстантивній фазі.
Період відносного благополуччя на палестино-ізраїльському напрямку протривав недовго. Уряд Ізраїлю прийняло рішення приступити до будівництва нового житлового кварталу для ізраїльтян у районі Хар Хома (Джебель Абу Гнейм) у Східному Єрусалимі, що викликало різкий протест палестинців, рішучий осуд арабських і ісламських держав, гостру негативну реакцію міжнародного співтовариства. Переговори були перервані, а ситуація ще більше загострилася.
Поновлення палестино-ізраїльських переговорів повинне оживити мирний процес.
З часів біблійних пророків – до засновників сучасного Ізраїлю світ був центральною ланкою в єврейській етиці. Відповідно до єврейської традиції, світ – моральна основа взаємин між людьми і народами. Слово «шалому» (світ) стало повсякденним вітанням в Ізраїлі. Ізраїль хоче світу і домагається його за допомогою всіх засобів, що знаходяться в його розпорядженні.
Ізраїль має потребу у світі! Величезні матеріальні і грошові ресурси, що витрачаються на оборону, могли піти на розвиток економіки країни, у тому числі і на здійснення спільних арабо-ізраїльських проектів в інтересах загального світу на Близькому Схід.
Кемп-девидска угода 1978 року і мирний договір Ізраїлю з Єгиптом, ув'язнений у 1979 році заклали міцний фундамент будинку світу в регіоні. Знову відкрилися в наші дні можливості для діалогу відродили надію на те, що світ, настільки необхідний народам Близькою Схід, нарешті, стати реальністю.
Щороку Ізраїль відвідують близько 2,53 млн. туристів, у порівнянні 33 тис. у 1950 р., 118 тис. – у 1960, 441 тис. – у 1970, 1,18 млн. – у 1980 і 1,34 млн. – у 1990 р. Їх залучають розмаїтість кліматичних поясів, археологічні пам'ятники, релігійні святині, щедре сонце і сучасні курорти на Середземному морі, на озері Кинерет, на Мертвому і Червоному морях. Майже 90 відсотків туристів приїжджають з Європи, Південної і Північної Америки, інші – із усіх кінців світу; у тому числі і з арабських країн.
Туризм – це найважливіше джерело іноземної валюти (3,1 млрд. у 1995р.). Доходи від нього складають 3,5% ВНП і 10,6% загального обсягу експорту. Прибавочна вартість досягає тут 85%, що робить індустрію туризму найбільш дохідною з усіх галузей, орієнтованих на експорт. В індустрії туризму по всій країні безпосередньо зайнято близько 50 тисяч працівників. Туризм із його величезним потенціалом є, відповідно до існуючих планів, одним з основних факторів ліквідації дефіциту платіжного балансу Ізраїлю.

1. «Аттиас Ж.К., Бенбасса Э».: Издательство: «ЛОРИ» ISBN: 5-85582-159-5.:Стр.: 396.
2. Ури Регев, Михаль Села и Григорий Котляр, «Религия и политика в Израиле».: Иерусалим: Библиотека культурно- просветительского общества «Теэна», вып. 12, 1998.: 15 стр.
3. Бойс М. Зороастризм: верования и обычаи. — М., 1987.
4. Иерусалим в веках // под ред. Ривки Нир. Часть 1. От Иевусейского города к столице Израиля. — Тель-Авив: изд-во Открытого Университета, 1997.
5. Индуизм, джайнизм, сикхизм: Словарь. — М.: 1996.
6. Шейдлин Р.П. Летописи еврейского народа. — М.: Крон-Пресс, 1998.
7. Кауфман И. и др. Еврейская история и религия. Израиль. 1990.
8. Еврейские праздники и даты. Пурим. Под ред. рава Й.Мазора. Израиль. 1992.
9. Очерк истории еврейского народа. В 2 т. — Израиль, Иерусалим, Библиотека-Алия, 1994.