ЦЕНА:
48 грн.
|
|
|
ЦЕНА:
110 руб.
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
Тема работы: | Адміністративні провопорушення (ID работы: 1152) |
Направление: | Право |
Предмет: | Административное право |
Тип работы: | Курсовая работа |
Число страниц: | 49 |
Год защиты: | 2005 |
Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
Розділ 1. Інститут адміністративного правопорушення
1.1. Поняття та загальні риси адміністративних правопорушень
1.2. Види адміністративних правопорушень
1.3. Відмінність адміністративного правопорушення від злочину
Розділ 2. Юридичний склад адміністративного правопорушення
2.1. Поняття та характеристика складу адміністративного правопорушення
2.2. Функції та ознаки складу адміністративного правопорушення
2.3. Види складу адміністративних правопорушень
Розділ 3. Запобігіння адміністративним правопорушенням
3.1. Адміністративно-попереджувальні заходи
3.2. Запобіжні заходи
Висновок
Перелік використаної літератури та інших інформаційних джерел
Розділ 1. Інститут адміністративного правопорушення
1.1. Поняття та загальні риси адміністративних правопорушень
1.2. Види адміністративних правопорушень
1.3. Відмінність адміністративного правопорушення від злочину
Розділ 2. Юридичний склад адміністративного правопорушення
2.1. Поняття та характеристика складу адміністративного правопорушення
2.2. Функції та ознаки складу адміністративного правопорушення
2.3. Види складу адміністративних правопорушень
Розділ 3. Запобігіння адміністративним правопорушенням
3.1. Адміністративно-попереджувальні заходи
3.2. Запобіжні заходи
Висновок
Перелік використаної літератури та інших інформаційних джерел
Введение
Вступ
Запропонована нижче тема - АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ найбільш цікава у зв'язку з переходом українськогого суспільства на якісно новий рівень суспільних відносин і як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо державного управління й адміністративного права.
Як правило, адміністративні проступки регулюються нормами адміністративного, фінансового й інших галузей права і не позв'язані із використанням службових обов'язків (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації; останнім часом - порушення митних правил: недоставляння в митницю товарів і документів для контролю, ушкодження митного забезпечення, розвантаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зобов'язань по транзиті).
У боротьбі із правопорушеннями основні зусилля спрямовані на профілактику цих провин і на усунення причин, що їх породжують. Однак це не виключає можливості використання правових санкцій у відношенні осіб, винних у здійсненні адміністративних правопорушень.
Роботу щодо припинення, запобігання і попередження адміністративних правопорушень здійснює велика кількість державних органів і органів місцевого самоврядування. Важливість цієї теми не можливо переоцінити адже вона є однією з найважливіших тем в адміністративному праві – оскільки за допомогою вивчення природи правопорушень, їх запобігання та попередження можливо забезпечити безпеку суспільних відносин, що складаються в сфері державного управління, та охороняються законом.
В цій темі я розгляну такі питання:
– поняття правопорушення;
– загальні риси адміністративних правопорушень;
– види адміністративних правопорушень;
– відмінність адміністративного правопорушення від злочину;
– юридичний склад адміністративного правопорушення;
– види складів адміністративних правопорушень;
– запобігання адміністративним правопорушенням, а саме: адміністративно–попереджувальні заходи;
запобіжні заходи.
Метою курсовії роботи є розгляд поняття правопорушення, загальних рис адміністративного правопорушення, видів та юридичного складу адміністративного провопорушення адже лише за допомогою вивчення природи правопоряшень, розробки дієвих заходів по їх запобіганню та попередженню є можливим забезпечення безпечних суспільних відносин, що складаються в сфері адміністративного управління.
Запропонована нижче тема - АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ найбільш цікава у зв'язку з переходом українськогого суспільства на якісно новий рівень суспільних відносин і як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо державного управління й адміністративного права.
Як правило, адміністративні проступки регулюються нормами адміністративного, фінансового й інших галузей права і не позв'язані із використанням службових обов'язків (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації; останнім часом - порушення митних правил: недоставляння в митницю товарів і документів для контролю, ушкодження митного забезпечення, розвантаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зобов'язань по транзиті).
У боротьбі із правопорушеннями основні зусилля спрямовані на профілактику цих провин і на усунення причин, що їх породжують. Однак це не виключає можливості використання правових санкцій у відношенні осіб, винних у здійсненні адміністративних правопорушень.
Роботу щодо припинення, запобігання і попередження адміністративних правопорушень здійснює велика кількість державних органів і органів місцевого самоврядування. Важливість цієї теми не можливо переоцінити адже вона є однією з найважливіших тем в адміністративному праві – оскільки за допомогою вивчення природи правопорушень, їх запобігання та попередження можливо забезпечити безпеку суспільних відносин, що складаються в сфері державного управління, та охороняються законом.
В цій темі я розгляну такі питання:
– поняття правопорушення;
– загальні риси адміністративних правопорушень;
– види адміністративних правопорушень;
– відмінність адміністративного правопорушення від злочину;
– юридичний склад адміністративного правопорушення;
– види складів адміністративних правопорушень;
– запобігання адміністративним правопорушенням, а саме: адміністративно–попереджувальні заходи;
запобіжні заходи.
Метою курсовії роботи є розгляд поняття правопорушення, загальних рис адміністративного правопорушення, видів та юридичного складу адміністративного провопорушення адже лише за допомогою вивчення природи правопоряшень, розробки дієвих заходів по їх запобіганню та попередженню є можливим забезпечення безпечних суспільних відносин, що складаються в сфері адміністративного управління.
Заключение
Висновок
Проаналізувавши адміністративні правопорушення як вид поведінки людей, можна дійти висновку, що головне в її поведінці - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює чи здатна заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і спільноти в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Правопорушення розрізняють за своєю спрямованістю, за імовірністю настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, за характером їхніх мотивів, що викликали, за цілями правопорушень та ін. Незважаючи на всі ці розходження, правопорушення складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.
На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані діючими правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь, що встановлює. Такого роду "формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, пропонованих до всіх громадян і організацій.
Загальне поняття складу адміністративної провини має дуже важливе теоретичне і практичне значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ. Воно є необхідним щаблем в процесі пізнання конкретних складів адміністративних провин, теоретичною основою для розкриття їхнього змісту і правильного застосування на практиці законодавства про адміністративні правопорушення.
Незважаючи на те, що адміністративно-правові норми і відносини за російським і українським законодавством трохи відрізняються одне від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин російська правотворча думка не на багато випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після прийняття тих чи інших нормативних актів, і уникати помилок, що обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляху як правотворчість.
Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвинутих держав, з огляду на національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичною і правовою державою.
Проаналізувавши адміністративні правопорушення як вид поведінки людей, можна дійти висновку, що головне в її поведінці - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює чи здатна заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і спільноти в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Правопорушення розрізняють за своєю спрямованістю, за імовірністю настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, за характером їхніх мотивів, що викликали, за цілями правопорушень та ін. Незважаючи на всі ці розходження, правопорушення складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.
На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані діючими правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь, що встановлює. Такого роду "формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, пропонованих до всіх громадян і організацій.
Загальне поняття складу адміністративної провини має дуже важливе теоретичне і практичне значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ. Воно є необхідним щаблем в процесі пізнання конкретних складів адміністративних провин, теоретичною основою для розкриття їхнього змісту і правильного застосування на практиці законодавства про адміністративні правопорушення.
Незважаючи на те, що адміністративно-правові норми і відносини за російським і українським законодавством трохи відрізняються одне від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин російська правотворча думка не на багато випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після прийняття тих чи інших нормативних актів, і уникати помилок, що обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляху як правотворчість.
Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвинутих держав, з огляду на національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичною і правовою державою.
Литература
Перелік використаної літаратури та інших інформаціїних джерел
1. Конституція України // ВВР.- 1996.- №30. Ст . 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1894.- №51 (додаток). – Ст. 1122
3. Кримінальний Кодекс України від 1976р. // Інтернет.
4. Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994р.
5. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990р.
6. Закон України „Про попередження захворювання СНІДом і соціальний захист населення” від 12.12.1991р. // Інтернет.
7. Закон України „Про Державний кордон України” від 04.11.1991р. // Інтернет.
8. Статут Патрульно-постової служби міліції України затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 28.07.1994р.
9. Положення Про обласну, Київську, Севастопольську міську державні адміністрації від 21 серпня 1995р. // Інтернет.
10. Кудрявцев В.Н. „Закон, поступок, ответственность”. 1998г.
11. Бахрак Д.Н. „Адміністративне право”, М.: 1996р.
12. Печеницин В.А. „Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел”, Хабаровск, 1998г.
13. Малеин Н.С. „Правонарушения: понятие, причина, отвественность”. М.: 1986г.
14. Ківалов С.В., Біла Л.Р. „Адміністративне право України” // Навчально-методичний посібник // Одеса: 2002р.
1. Конституція України // ВВР.- 1996.- №30. Ст . 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1894.- №51 (додаток). – Ст. 1122
3. Кримінальний Кодекс України від 1976р. // Інтернет.
4. Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994р.
5. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990р.
6. Закон України „Про попередження захворювання СНІДом і соціальний захист населення” від 12.12.1991р. // Інтернет.
7. Закон України „Про Державний кордон України” від 04.11.1991р. // Інтернет.
8. Статут Патрульно-постової служби міліції України затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 28.07.1994р.
9. Положення Про обласну, Київську, Севастопольську міську державні адміністрації від 21 серпня 1995р. // Інтернет.
10. Кудрявцев В.Н. „Закон, поступок, ответственность”. 1998г.
11. Бахрак Д.Н. „Адміністративне право”, М.: 1996р.
12. Печеницин В.А. „Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел”, Хабаровск, 1998г.
13. Малеин Н.С. „Правонарушения: понятие, причина, отвественность”. М.: 1986г.
14. Ківалов С.В., Біла Л.Р. „Адміністративне право України” // Навчально-методичний посібник // Одеса: 2002р.
Другие работы этого направления