|
ЦЕНА:
64 грн.
|
|
|
|
ЦЕНА:
147 руб.
|
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Види правопорушень та шляхи їх подолання (ID работы: 1151) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Хозяйственное право |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 49 |
| Год защиты: | 2009 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
Розділ 1. Поняття правопорушень
1.1. Поняття та основні риси правопорушення
Розділ 2. Структура і види правопорушень
2.1. Структура (склад) правопорушення
2.2. Види правопорушень та їх причини
Розділ 3. Шляхи подолання правопорушень
3.1. Заборонені норми
3.2. Поняття і види юридичної відповідальності
3.3. Цілі юридичної відповідальності
Висновок
Список використаних джерел і літератури
Розділ 1. Поняття правопорушень
1.1. Поняття та основні риси правопорушення
Розділ 2. Структура і види правопорушень
2.1. Структура (склад) правопорушення
2.2. Види правопорушень та їх причини
Розділ 3. Шляхи подолання правопорушень
3.1. Заборонені норми
3.2. Поняття і види юридичної відповідальності
3.3. Цілі юридичної відповідальності
Висновок
Список використаних джерел і літератури
Введение
ВСТУП
Єдинство держави і права виникає з того, що держава і право взаємодіють між собою, як засіб регулювання громадських стосунків. Люди в своїй діяльності здебільшого діють відповідно до норм закону. В давні часи почався пошук справедливості принципів, форм і конструкцій взаємозв’язку, взаємодії та взаємо доповнення держави і права. Основні принципи єдинства держави і права було сформовано за часів античності. Біля витоків стояла богиня Феміда з пов’язкою на очах, з мечем і терезами правосуддя в руках. Античні філософи та правознавці Солон, Аристотель, Геракліт, Платон, Цицерон зв’язували державу правом і показували необхідність існування в державі правових законів, що регулювали б відносини між людьми, були б мірилом справедливості дії держави та її чиновників.
Велику роль зіграло політико-юридичне вчення Джона Локка (1632 – 1704). Філософ розглядав права людини як «…свободу діяти згідно з власним бажанням в усіх випадках, коли це не заборонено законом і не бути залежним від постійної і невизначеної, невідомої владної волі іншої людини».
Ж.Ж.Руссо висунув принципи законності опору всяким протизаконним діянням і права чинити свою волю, якщо це не заборонено законом: «… щоб кожна людина мала постійне правило для життя і спілкування в суспільстві, встановлені законодавчою владою, що утворена в державі».
Але, в наш час, коли в державі існує економічна криза, незадовільний соціальний рівень життя, невпевненість у завтрашньому дні, ще більше проявів протиправної поведінки, тобто правопорушень. Здійснити правопорушення означає «переступити» закон.
Суспільно небезпечна шкідливість правопорушень характеризує їх як негативні соціальні явища. Негативної оцінки заслуговує і особа, що їх зробила.
Метою даної роботи є визначення, вивчення та систематизування теоретичних знань по даній темі, практичне примінення методики наукового дослідження, логічного викладу матеріалу, оволодіти вміннями самостійно вивчати та примінити наукову та законодавчу літературу та джерела.
Актуальність вибраної теми полягає в тому, щоб ще більше поглиблено вивчити причини, які спонукають людей до протиправної поведінки, проступків, та визначити найбільш ефективні шляхи подолання цієї актуальної для нашого суспільства проблеми – розібратися та допомогти, застосовуючи методи для підвищення членами суспільства правосвідомості, високого рівня правової культури, щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості населення.
Попередньо ознайомившись з роботами таких відомих правників, академіка, доктора юридичних наук професора Копєйчикова В.В., професора. заслуженого юриста України Пастухові В.П., доктора юридичних наук професора Ківалова С.В., доктора юридичних наук професора Орзіха М.П., судді вищого господарства України Грека Б.М., заступника міністра юстиції України Емільянової І.І., переді мною постали наступні завдання:
- визначити поняття правопорушень;
- визначити структуру правопорушень;
- розглянути причини правопорушень;
- визначити види правопорушень;
- винайти відповідні засоби, шляхи їх подолання та попередження.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, наукові статті, підручники з теорії держави і права, електронні матеріали, які дають повний систематизований матеріал для опрацювання проблеми виникнення правопорушень та шляхів їх подолання.
Об’єктом дослідження є причини, об’єктивні і суб’єктивні фактори, які обумовлюють виникнення та зростання правопорушень, а також ті дії, які передбачають не врегулювати, а попередити і припинити, усунути причини та умови, що породжують шкідливі та небезпечні для суспільства правопорушення.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що опрацьований матеріал, поглиблене ознайомлення з поняттям, видами та причинами правопорушень, дає в подальшому розуміння гостроти цієї проблеми в сучасному житті, що спонукає до прийняття ефективних методів, заходів, спроб вирішення, а насамперед, попередження протиправних дій, особливо серед неповнолітніх.
Новизна даної роботи полягає в наступному:
- вивчення та систематизування всіх можливих методів та засобів подолання правопорушень, недопустимість їх вчинення в майбутньому;
- визначення серед цих методів та засобів насамперед ефективних та дієвих.
Структура курсової роботи подана на 43 сторінках і складається зі вступу, основної частини (трьох розділів) та висновків. До тексту роботи додано список використаних джерел і літератури. Ключові аспекти теми розділяються в логічній послідовності.
У першому розділі висвітлено поняття та сутність правопорушень.
У другому розділі розкрита структура правопорушень, види та причини виникнення.
У третьому розділі розглянуті засоби попередження і подолання правопорушень.
У висновках підведені підсумки дослідження.
Єдинство держави і права виникає з того, що держава і право взаємодіють між собою, як засіб регулювання громадських стосунків. Люди в своїй діяльності здебільшого діють відповідно до норм закону. В давні часи почався пошук справедливості принципів, форм і конструкцій взаємозв’язку, взаємодії та взаємо доповнення держави і права. Основні принципи єдинства держави і права було сформовано за часів античності. Біля витоків стояла богиня Феміда з пов’язкою на очах, з мечем і терезами правосуддя в руках. Античні філософи та правознавці Солон, Аристотель, Геракліт, Платон, Цицерон зв’язували державу правом і показували необхідність існування в державі правових законів, що регулювали б відносини між людьми, були б мірилом справедливості дії держави та її чиновників.
Велику роль зіграло політико-юридичне вчення Джона Локка (1632 – 1704). Філософ розглядав права людини як «…свободу діяти згідно з власним бажанням в усіх випадках, коли це не заборонено законом і не бути залежним від постійної і невизначеної, невідомої владної волі іншої людини».
Ж.Ж.Руссо висунув принципи законності опору всяким протизаконним діянням і права чинити свою волю, якщо це не заборонено законом: «… щоб кожна людина мала постійне правило для життя і спілкування в суспільстві, встановлені законодавчою владою, що утворена в державі».
Але, в наш час, коли в державі існує економічна криза, незадовільний соціальний рівень життя, невпевненість у завтрашньому дні, ще більше проявів протиправної поведінки, тобто правопорушень. Здійснити правопорушення означає «переступити» закон.
Суспільно небезпечна шкідливість правопорушень характеризує їх як негативні соціальні явища. Негативної оцінки заслуговує і особа, що їх зробила.
Метою даної роботи є визначення, вивчення та систематизування теоретичних знань по даній темі, практичне примінення методики наукового дослідження, логічного викладу матеріалу, оволодіти вміннями самостійно вивчати та примінити наукову та законодавчу літературу та джерела.
Актуальність вибраної теми полягає в тому, щоб ще більше поглиблено вивчити причини, які спонукають людей до протиправної поведінки, проступків, та визначити найбільш ефективні шляхи подолання цієї актуальної для нашого суспільства проблеми – розібратися та допомогти, застосовуючи методи для підвищення членами суспільства правосвідомості, високого рівня правової культури, щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості населення.
Попередньо ознайомившись з роботами таких відомих правників, академіка, доктора юридичних наук професора Копєйчикова В.В., професора. заслуженого юриста України Пастухові В.П., доктора юридичних наук професора Ківалова С.В., доктора юридичних наук професора Орзіха М.П., судді вищого господарства України Грека Б.М., заступника міністра юстиції України Емільянової І.І., переді мною постали наступні завдання:
- визначити поняття правопорушень;
- визначити структуру правопорушень;
- розглянути причини правопорушень;
- визначити види правопорушень;
- винайти відповідні засоби, шляхи їх подолання та попередження.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, наукові статті, підручники з теорії держави і права, електронні матеріали, які дають повний систематизований матеріал для опрацювання проблеми виникнення правопорушень та шляхів їх подолання.
Об’єктом дослідження є причини, об’єктивні і суб’єктивні фактори, які обумовлюють виникнення та зростання правопорушень, а також ті дії, які передбачають не врегулювати, а попередити і припинити, усунути причини та умови, що породжують шкідливі та небезпечні для суспільства правопорушення.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що опрацьований матеріал, поглиблене ознайомлення з поняттям, видами та причинами правопорушень, дає в подальшому розуміння гостроти цієї проблеми в сучасному житті, що спонукає до прийняття ефективних методів, заходів, спроб вирішення, а насамперед, попередження протиправних дій, особливо серед неповнолітніх.
Новизна даної роботи полягає в наступному:
- вивчення та систематизування всіх можливих методів та засобів подолання правопорушень, недопустимість їх вчинення в майбутньому;
- визначення серед цих методів та засобів насамперед ефективних та дієвих.
Структура курсової роботи подана на 43 сторінках і складається зі вступу, основної частини (трьох розділів) та висновків. До тексту роботи додано список використаних джерел і літератури. Ключові аспекти теми розділяються в логічній послідовності.
У першому розділі висвітлено поняття та сутність правопорушень.
У другому розділі розкрита структура правопорушень, види та причини виникнення.
У третьому розділі розглянуті засоби попередження і подолання правопорушень.
У висновках підведені підсумки дослідження.
Заключение
Висновок
Отже, правопорушення - це соціально-небезпечне діяння або шкідливе протиправне, винне діяння ділектоздатного суб"єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
Оскільки правопорушення повинно бути караним, тому я описала основні види юридичної відповідальності, розглянула підстави її виникнення і мету.
Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю, як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками.
Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними.
Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень.
Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності.
В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали в кримінології.
Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства.
В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.
Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно. Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади. Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
На нашу думку, важливим напрямком боротьби із загальною кримінальною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агресивних посягань. Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:
- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;
- організувати статистичний облік злочинності; боротися з наркобізнесом;
- громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які пред’являються до них державою;
- підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.
Отже, правопорушення - це соціально-небезпечне діяння або шкідливе протиправне, винне діяння ділектоздатного суб"єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
Оскільки правопорушення повинно бути караним, тому я описала основні види юридичної відповідальності, розглянула підстави її виникнення і мету.
Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю, як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками.
Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними.
Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень.
Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності.
В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали в кримінології.
Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства.
В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.
Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно. Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади. Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
На нашу думку, важливим напрямком боротьби із загальною кримінальною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агресивних посягань. Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:
- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;
- організувати статистичний облік злочинності; боротися з наркобізнесом;
- громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які пред’являються до них державою;
- підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.
Литература
Список використаної літератури і джерел.
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996. – 13 лип.
2. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 176с.
3. Кримінальний кодекс України. – Київ: ОВУ, 2001. – 920с.
4. Цивільний кодекс України. - Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 416с.
5. Кодекс законів про працю України. – К.: Праця, 1994. – 164с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 416с.
7. Бюлетень законодавства і юридичної практики України – К.: Юрінком Інтер №10. – 2007. – 288с.
8. Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С.К, 2007. – 944с.
9. Ківалов С.В., Орзіх М.П. Основи правознавства: Навчальний посібник. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 358с.
10. Копєйчиков В.В. Правознавство: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. -736с.
11. Лазарева В.В.Теория права и государства: Учебник для юридических вузов.- М.: Право и Закон, 1996. – 424с.
12. Пастухов В.П. Основи правознавства: Навчальний посібник. – К.: Школа, 2003. – 383с.
13. Бармак М.О. Основи права. – Тернопіль.: Астон, 2004. – 368с.
14. Настюк М. Правознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1995. – 372с.
15. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 775с.
16. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. – К.: Юрінком Інтер, 1995. – 208с.
17. Котюк І.І.Основи публічного права України. – К .: «Логос», 1998. – 160с.
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996. – 13 лип.
2. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 176с.
3. Кримінальний кодекс України. – Київ: ОВУ, 2001. – 920с.
4. Цивільний кодекс України. - Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 416с.
5. Кодекс законів про працю України. – К.: Праця, 1994. – 164с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 416с.
7. Бюлетень законодавства і юридичної практики України – К.: Юрінком Інтер №10. – 2007. – 288с.
8. Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С.К, 2007. – 944с.
9. Ківалов С.В., Орзіх М.П. Основи правознавства: Навчальний посібник. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 358с.
10. Копєйчиков В.В. Правознавство: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. -736с.
11. Лазарева В.В.Теория права и государства: Учебник для юридических вузов.- М.: Право и Закон, 1996. – 424с.
12. Пастухов В.П. Основи правознавства: Навчальний посібник. – К.: Школа, 2003. – 383с.
13. Бармак М.О. Основи права. – Тернопіль.: Астон, 2004. – 368с.
14. Настюк М. Правознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1995. – 372с.
15. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 775с.
16. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. – К.: Юрінком Інтер, 1995. – 208с.
17. Котюк І.І.Основи публічного права України. – К .: «Логос», 1998. – 160с.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?