ЦЕНА:
80 грн.
|
|
|
ЦЕНА:
184 руб.
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
Тема работы: | Шахрайство та заподіяння майнової шкоди шляхом обману і зловживання довірою (ID работы: 1012) |
Направление: | Право |
Предмет: | Криминальное право |
Тип работы: | Курсовая работа |
Число страниц: | 32 |
Год защиты: | 2009 |
Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика шахрайства
1.1. Історія і сьогодення
1.2. Поняття шахрайства та заподіяння майнової шкоди шляхом обману
або зловживання довірою
РОЗДІЛ ІІ. Відповідальність та проблеми
за шахрайство в законодавстві України
2.1. Кримінальна відповідальність за шахрайство
2.2. Проблеми відповідальності в законодавстві України
Висновок
Список використаної літератури
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика шахрайства
1.1. Історія і сьогодення
1.2. Поняття шахрайства та заподіяння майнової шкоди шляхом обману
або зловживання довірою
РОЗДІЛ ІІ. Відповідальність та проблеми
за шахрайство в законодавстві України
2.1. Кримінальна відповідальність за шахрайство
2.2. Проблеми відповідальності в законодавстві України
Висновок
Список використаної літератури
Введение
Власність є економічною основою суспільства, а невід’ємне право бути власником – це одна з гарантій реалізації прав і свобод особи. Значимість власності настільки велика, що міжнародне співтовариство вважало за необхідне закріпити її в числі найважливіших прав і свобод людини, викладених у Загальній декларації прав людини і громадянина.
Держава має гарантувати стабільність відносин власності, забезпечувати їхній захист. Реалізація цього обов’язку держави виявляється у процесі захисту власності від злочинних посягань. У суспільстві з ринковою економікою кримінальне право повинне забезпечити належну охорону прав і законних інтересів громадян, держави і суспільства, стабільність і непорушність власності, яка є основою економічної системи кожної держави. На жаль, статистичні дані свідчать, що кількість злочинних посягань на власність має постійну тенденцію до збільшення.
Рівний захист усіх форм власності, відродження приватної власності, стрімкий розвиток ринкових відносин супроводжуються появою нових об’єктів майнових відносин. Зокрема, предметом цивільно–правового обігу стали не лише речі, але й неуречевлене майно. Виникла потреба у передбаченні кримінальної відповідальності за злочинні посягання на нього.
Попередження злочинів проти власності багато в чому залежить від того, що розуміється під власністю як благом, що підлягає кримінально–правовій охороні. Водночас, чинне кримінальне законодавство передусім забезпечує охорону власності на речі. Кримінально–правові норми не забезпечують адекватний правовий захист власності на неуречевлене майно.
Проблеми кваліфікації діянь, пов’язаних із посяганнями на власність, завжди були в центрі уваги науковців. Однак у більшості робіт, присвячених проблемам кримінальної охорони власності, не приділено належної уваги аналізу питань
Держава має гарантувати стабільність відносин власності, забезпечувати їхній захист. Реалізація цього обов’язку держави виявляється у процесі захисту власності від злочинних посягань. У суспільстві з ринковою економікою кримінальне право повинне забезпечити належну охорону прав і законних інтересів громадян, держави і суспільства, стабільність і непорушність власності, яка є основою економічної системи кожної держави. На жаль, статистичні дані свідчать, що кількість злочинних посягань на власність має постійну тенденцію до збільшення.
Рівний захист усіх форм власності, відродження приватної власності, стрімкий розвиток ринкових відносин супроводжуються появою нових об’єктів майнових відносин. Зокрема, предметом цивільно–правового обігу стали не лише речі, але й неуречевлене майно. Виникла потреба у передбаченні кримінальної відповідальності за злочинні посягання на нього.
Попередження злочинів проти власності багато в чому залежить від того, що розуміється під власністю як благом, що підлягає кримінально–правовій охороні. Водночас, чинне кримінальне законодавство передусім забезпечує охорону власності на речі. Кримінально–правові норми не забезпечують адекватний правовий захист власності на неуречевлене майно.
Проблеми кваліфікації діянь, пов’язаних із посяганнями на власність, завжди були в центрі уваги науковців. Однак у більшості робіт, присвячених проблемам кримінальної охорони власності, не приділено належної уваги аналізу питань
Заключение
Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах,- караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Потерпілим від злочину може бути як власник, так і законний володілець майна - юридична (державна організація, комерційне підприємство тощо) чи фізична особа.
З об'єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника або законного володільця майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. За способом вчинення цей злочин є близьким до шахрайства. Однак, на відміну від шахрайства, при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна із фонду власника: винний отримує матеріальну вигоду в результаті використання майна, яке лише мало надійти у розпорядження власника і поповнити його майновий фонд. Тобто він не вилучає майно, а лише не передає його належному власникові чи законному володільцю.
Способами вчинення злочину є обман та зловживання довірою.
За своїм змістом обман та зловживання довірою як способи вчинення цього злочину аналогічні обману та зловживанню довірою при шахрайстві.
Заподіянням майнової шкоди, відповідальність за яке передбачена ст. 192, охоплюються випадки;
1) незаконного використання чужого майна чи грошових коштів (самовільне всупереч укладеній угоді чи досягнутій домовленості безоплатне використання транспортних засобів чи інших предметів; нецільове використання коштів чи майна іншого власника, отриманих на законних підставах (як попередню оплату за товар чи фінансування певного проекту, орендування приміщень, у т.ч. і житла, або
Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах,- караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Потерпілим від злочину може бути як власник, так і законний володілець майна - юридична (державна організація, комерційне підприємство тощо) чи фізична особа.
З об'єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника або законного володільця майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. За способом вчинення цей злочин є близьким до шахрайства. Однак, на відміну від шахрайства, при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна із фонду власника: винний отримує матеріальну вигоду в результаті використання майна, яке лише мало надійти у розпорядження власника і поповнити його майновий фонд. Тобто він не вилучає майно, а лише не передає його належному власникові чи законному володільцю.
Способами вчинення злочину є обман та зловживання довірою.
За своїм змістом обман та зловживання довірою як способи вчинення цього злочину аналогічні обману та зловживанню довірою при шахрайстві.
Заподіянням майнової шкоди, відповідальність за яке передбачена ст. 192, охоплюються випадки;
1) незаконного використання чужого майна чи грошових коштів (самовільне всупереч укладеній угоді чи досягнутій домовленості безоплатне використання транспортних засобів чи інших предметів; нецільове використання коштів чи майна іншого власника, отриманих на законних підставах (як попередню оплату за товар чи фінансування певного проекту, орендування приміщень, у т.ч. і житла, або
Литература
1. Баулін Ю.В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма// Вісник Академії правових наук України.- Харків: Право, 2003.- Вип.2(33)-3(34).- С.626-633.
2. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – М.: Юридическая литература, 1971. – 168 с.
3. Гуров А.И. Мошенничество и его профилактика. – М.: Знание, 1983. – 64 с.
4. Данн А. Жулики, аферисты и мошенники: Наставление простофилям и инструкции мошенникам. – СПб: Политехника, 1996.
5. Коментар до Конституції України.
6. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. – 46 с.
7. Коржанський М.И. Кримінальне право і законодавство України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 544с.
8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посіб. – 2-ге вид. ¬– К.: Атіка, 2002. – 640 с.
9. Кримінальне право України. / За ред. Клименка В.А. та Мельника М.І. - К: Юридична думка, 2004. - 476 с.
10. Кримінальне право України. Особлива частина /За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2007. – 624 с.
11. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. - К.: Правові джерела, 2002. - 382 с.
12. Лимонов В. Отграничение мошенничества от смежных составов преступлений // Законность. – 1998. – № 3. – С 39–43.
13. Лисодєд О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства : Автореф.дис. ... канд. юр. наук: 12.00.08 / Національна юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. –
2. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – М.: Юридическая литература, 1971. – 168 с.
3. Гуров А.И. Мошенничество и его профилактика. – М.: Знание, 1983. – 64 с.
4. Данн А. Жулики, аферисты и мошенники: Наставление простофилям и инструкции мошенникам. – СПб: Политехника, 1996.
5. Коментар до Конституції України.
6. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. – 46 с.
7. Коржанський М.И. Кримінальне право і законодавство України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 544с.
8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посіб. – 2-ге вид. ¬– К.: Атіка, 2002. – 640 с.
9. Кримінальне право України. / За ред. Клименка В.А. та Мельника М.І. - К: Юридична думка, 2004. - 476 с.
10. Кримінальне право України. Особлива частина /За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2007. – 624 с.
11. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. - К.: Правові джерела, 2002. - 382 с.
12. Лимонов В. Отграничение мошенничества от смежных составов преступлений // Законность. – 1998. – № 3. – С 39–43.
13. Лисодєд О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства : Автореф.дис. ... канд. юр. наук: 12.00.08 / Національна юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. –
Другие работы этого направления