|
ЦІНА:
480 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Правові засади здійснення виконавчого провадження в Україні (ID роботи: 5578) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Адміністративне право |
| Тип роботи: | Магістерська робота |
| Кількість сторінок: | 94 |
| Рік захисту: | 2014 |
| ВУЗ: | Київський Національний Економічний Університет ім. Вадима Гетьмана (КНЕУ) |
| Спеціальність (факультет): | Право |
| Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ЯК ЗАВЕРШАЛЬНОЇ СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
1.1 Історичні етапи становлення інституту виконання судових рішень в Україні
1.2 Сучасний стан інституту виконання судових рішень
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ПРОЦЕС ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
2.1 Характеристика нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження
2.2 Етапи здійснення виконавчого провадження та порядок визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні
2.3. Проблемні питання захисту прав сторін та інших осіб при здійсненні виконавчого провадження
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
3.1 Досвід зарубіжних країн у процесі виконання судових рішень
3.2 Основні напрями удосконалення правового регулювання виконавчого провадження з урахуванням зарубіжного досвіду
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ЯК ЗАВЕРШАЛЬНОЇ СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
1.1 Історичні етапи становлення інституту виконання судових рішень в Україні
1.2 Сучасний стан інституту виконання судових рішень
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ПРОЦЕС ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
2.1 Характеристика нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження
2.2 Етапи здійснення виконавчого провадження та порядок визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні
2.3. Проблемні питання захисту прав сторін та інших осіб при здійсненні виконавчого провадження
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
3.1 Досвід зарубіжних країн у процесі виконання судових рішень
3.2 Основні напрями удосконалення правового регулювання виконавчого провадження з урахуванням зарубіжного досвіду
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Основного, якщо не першочергового значення на сучасному етапі державотворення України набуває питання ефективного правового захисту та повного відновлення порушених прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Становлення України як правової держави полягає у реальній можливості судового та інших юридичних способів захисту прав людини. Лише після фактичного задоволення вимог стягувача захищене або відновлене судом чи іншим юрисдикційним органом порушене право набуває реального змісту .
Це досягається, здебільшого, шляхом застосування до зобов`язаних осіб спеціальних заходів адміністративного примусу, однією з форм якого є звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника. Правом застосування таких заходів до зобов’язаних осіб держава уповноважила спеціальний державний орган виконавчої влади – Державну виконавчу службу України. Реалізацію своїх функцій Державна виконавча служба здійснює у рамках спеціального правового інституту - виконавчого провадження.
Виконавче провадження до недавнього часу вважалося слабкою ланкою механізму захисту прав громадян та юридичних осіб та потребувало значної перебудови. Неналежне та несвоєчасне виконання рішень суду та інших органів продовжує бути однією з причин падіння авторитету судової влади.
Особливої актуальності ця проблема набула відносно рішень, згідно з якими боржник зобов`язаний повернути борг стягувачу. Склалася парадоксальна ситуація,за якою боржник мав більш вигіднішу позицію,ніж стягувач, оскільки йому було фактично неможливо забезпечити примусове відновлення прав. Така ситуація спричинена тим, що законодавство про виконавче провадження приймалося ще в радянські часи і в рамках іншої економічної моделі держави.
Однією з причин того, що інститут виконавчого провадження перебуває в занепаді можна визначити також недостатню увагу вчених та практиків до проблем виконання судових рішень у період розвитку економічних відносин,а це становище було зумовлено невизначеністю місця в системі правових наук,використання у виконавчому провадженні методів Цивільного процесу.
Сьогодні ж вчені в основному обмежуються дослідженнями окремих засад здійснення виконавчого провадження і не звертаються до його комплексного дослідження.
Прийняття нового законодавства про виконавче провадження , а саме Закону України «Про виконавче провадження» від 08 березня 2011 року не тільки не вирішило ,а,навпаки ,поставило блок нових питань, пов`язаних з подальшим удосконаленням норм законодавства про виконавче провадження. Недієве законодавство про виконавче провадження призводить до незахищеності прав стягувача та дорого коштує державі загалом.
Сучасний аналіз виконавчого провадження є надзвичайно важливим і актуальним, тому що проводиться після запровадження нового законодавства про виконавче провадження,узагальнює практику діяльності держаних виконавців у новому правовому просторі.
Все це свідчить про актуальність теми дослідження,спрямованої на дослідження правових засад здійснення виконавчого провадження в Україні, про необхідність розроблення нових підходів до визначення принципів виконавчого провадження.
Об`єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між органами і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб`єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчого документа, а також організація структури органів, які вчиняють виконавче провадження до передбаченої законом процедури.
Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні, в межах якого автором досліджується система нормативно правових актів, що регулюють або будуть регулювати інститут виконавчого провадження.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних правових засад здійснення виконавчого провадження в Україні та напрямків удосконалення правового регулювання виконання судових рішень.
Виходячи з поставленої мети в дипломній роботі основну увагу зосереджено на вирішенні наступних завдань:
- Визначити історичні етапи становлення інституту виконання судових рішень;
- Проаналізувати сучасний стан інституту примусового виконання судових рішень;
- Проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження в Україні;
- Дослідити основні етапи здійснення виконавчого провадження;
- Визначити порядок визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні;
- Дослідити основні проблемні питання захисту прав сторін та інших осіб при здійсненні виконавчого провадження;
- Дослідити виконавче провадження в Україні з особливостями виконавчого провадження зарубіжних країн;
- На підставі аналізу законодавства про виконавче провадження визначити шляхи удосконалення, які б підвищили гарантії забезпечення прав суб’єктів виконавчого провадження;
Написання даної дипломної роботи здійснювалося з урахуванням законів України, указів Президента України, наказів та інструкцій Міністерства юстиції, що стосуються сучасного правового регулювання здійснення виконавчого провадження в Україні. Також були проаналізовані статистичні дані Державної виконавчої служби, які характеризують стан виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Емпіричною базою дослідження є результат вивчення практики примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів відділів державної виконавчої служби Брянківського, Перевальського, Стаханівського міських управлінь юстиції у Луганській області.
Методологічну та теоретичну основу складає сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дослідження використовувався діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямків вдосконалення інституту виконавчого провадження.
Автор дослідження виходить з єдності соціального і гносеологічного аналізу, об’єктивності, історизму дослідження. При аналізі норм чинного законодавства про виконавче провадження автором дослідження був використаний формально-юридичний метод. При порівняльному аналізі сучасної практики здійснення виконавчого провадження із практикою діяльності судових виконавців в зарубіжних країнах був використаний порівняльно-правовий метод. Для узагальнення матеріалів практики виконання рішень судів та інших органів був застосований аналітичний метод дослідження.
Структура дипломної роботи визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, основної частини, що містить три розділи, кожен з яких має по два підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
Це досягається, здебільшого, шляхом застосування до зобов`язаних осіб спеціальних заходів адміністративного примусу, однією з форм якого є звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника. Правом застосування таких заходів до зобов’язаних осіб держава уповноважила спеціальний державний орган виконавчої влади – Державну виконавчу службу України. Реалізацію своїх функцій Державна виконавча служба здійснює у рамках спеціального правового інституту - виконавчого провадження.
Виконавче провадження до недавнього часу вважалося слабкою ланкою механізму захисту прав громадян та юридичних осіб та потребувало значної перебудови. Неналежне та несвоєчасне виконання рішень суду та інших органів продовжує бути однією з причин падіння авторитету судової влади.
Особливої актуальності ця проблема набула відносно рішень, згідно з якими боржник зобов`язаний повернути борг стягувачу. Склалася парадоксальна ситуація,за якою боржник мав більш вигіднішу позицію,ніж стягувач, оскільки йому було фактично неможливо забезпечити примусове відновлення прав. Така ситуація спричинена тим, що законодавство про виконавче провадження приймалося ще в радянські часи і в рамках іншої економічної моделі держави.
Однією з причин того, що інститут виконавчого провадження перебуває в занепаді можна визначити також недостатню увагу вчених та практиків до проблем виконання судових рішень у період розвитку економічних відносин,а це становище було зумовлено невизначеністю місця в системі правових наук,використання у виконавчому провадженні методів Цивільного процесу.
Сьогодні ж вчені в основному обмежуються дослідженнями окремих засад здійснення виконавчого провадження і не звертаються до його комплексного дослідження.
Прийняття нового законодавства про виконавче провадження , а саме Закону України «Про виконавче провадження» від 08 березня 2011 року не тільки не вирішило ,а,навпаки ,поставило блок нових питань, пов`язаних з подальшим удосконаленням норм законодавства про виконавче провадження. Недієве законодавство про виконавче провадження призводить до незахищеності прав стягувача та дорого коштує державі загалом.
Сучасний аналіз виконавчого провадження є надзвичайно важливим і актуальним, тому що проводиться після запровадження нового законодавства про виконавче провадження,узагальнює практику діяльності держаних виконавців у новому правовому просторі.
Все це свідчить про актуальність теми дослідження,спрямованої на дослідження правових засад здійснення виконавчого провадження в Україні, про необхідність розроблення нових підходів до визначення принципів виконавчого провадження.
Об`єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між органами і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб`єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчого документа, а також організація структури органів, які вчиняють виконавче провадження до передбаченої законом процедури.
Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні, в межах якого автором досліджується система нормативно правових актів, що регулюють або будуть регулювати інститут виконавчого провадження.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних правових засад здійснення виконавчого провадження в Україні та напрямків удосконалення правового регулювання виконання судових рішень.
Виходячи з поставленої мети в дипломній роботі основну увагу зосереджено на вирішенні наступних завдань:
- Визначити історичні етапи становлення інституту виконання судових рішень;
- Проаналізувати сучасний стан інституту примусового виконання судових рішень;
- Проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження в Україні;
- Дослідити основні етапи здійснення виконавчого провадження;
- Визначити порядок визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні;
- Дослідити основні проблемні питання захисту прав сторін та інших осіб при здійсненні виконавчого провадження;
- Дослідити виконавче провадження в Україні з особливостями виконавчого провадження зарубіжних країн;
- На підставі аналізу законодавства про виконавче провадження визначити шляхи удосконалення, які б підвищили гарантії забезпечення прав суб’єктів виконавчого провадження;
Написання даної дипломної роботи здійснювалося з урахуванням законів України, указів Президента України, наказів та інструкцій Міністерства юстиції, що стосуються сучасного правового регулювання здійснення виконавчого провадження в Україні. Також були проаналізовані статистичні дані Державної виконавчої служби, які характеризують стан виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Емпіричною базою дослідження є результат вивчення практики примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів відділів державної виконавчої служби Брянківського, Перевальського, Стаханівського міських управлінь юстиції у Луганській області.
Методологічну та теоретичну основу складає сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дослідження використовувався діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямків вдосконалення інституту виконавчого провадження.
Автор дослідження виходить з єдності соціального і гносеологічного аналізу, об’єктивності, історизму дослідження. При аналізі норм чинного законодавства про виконавче провадження автором дослідження був використаний формально-юридичний метод. При порівняльному аналізі сучасної практики здійснення виконавчого провадження із практикою діяльності судових виконавців в зарубіжних країнах був використаний порівняльно-правовий метод. Для узагальнення матеріалів практики виконання рішень судів та інших органів був застосований аналітичний метод дослідження.
Структура дипломної роботи визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, основної частини, що містить три розділи, кожен з яких має по два підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
Висновок
Проведене дипломне дослідження щодо правових засад здійснення виконавчого провадження в Україні з урахуванням досвіду зарубіжних країн дозволяє зробити наступні висновки, що сучасний стан системи виконання судових рішень є незадовільним, потребуючим нововведень, розширення повноважень Державної виконавчої служби України при виконанні судових рішень. Найбільш вагомі новели, що безпосередньо стосувались виконавчого провадження були внесені до Закону України «Про виконавче провадження» від 08 березня 2011 року та Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 року. Цими нормативно-правовими актами істотно змінено статус стягувача і боржника, дещо в розширеному спектрі визначені повноваження Державної виконавчої служби. Новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» від 08 березня 2011 року статус боржника вже має чітку визначеність. Відтепер боржник є зобов”язаною особою, а не уповновженою особою у процесі. Ця формальність має істотне значення, адже тепер це позбавило боржника законних підстав затягувати процес виконання судових рішень.
Ще одним з дуже важливих аспектів, що були нововвведені для спрощення та пришвидшення виявлення та розшуку майна це надання державному виконавцю доступу до баз даних та реєстрів, які містять інформацію стосовно боржників, їх майна та коштів.
Що ж стосується причин невиконання більшості судових рішень, що набрали законної сили, то найвагомішими причинами цього негативного явища є значне завантаження державного виконавця, низький рівень оплати праці, що спричиняє дефіцит кваліфікованих кадрів в органах Державної виконавчої служби і недоліки чинного законодавства.
Більшість вчених та юристів-практиків вбачають поліпшення ситуації навколо збільшення показників кількості реалізованих судових рішень у запровадженні інституту приватних судових виконавців. Проте для цього необхідно провести дуже ретельну роботу над нормативно-правовим регулюванням цього процесу. Враховуючи досвід зарубіжних країн введення інституту приватних виконавців призводить до більш дієвих результатів ніж коли виконанням судових рішень займались державні виконавці. Така ситуація виникає тому що у цих країнах досить високий рівень соціально-економічного суспільного життя.
Для того, щоб в Україні докорінно змінити ситуацію, яка склалася навколо сучасного стану системи виконання судових рішень та перейти від Державної виконавчої служби України до приватних виконавців необхідно провести дуже ретельну та кропітку підготовку та спробувати довести до досконалості існуючу систему.
Невтішні показники роботи Державної виконавчої служби України, які є на сучасному етапі існують здебільшого із-за застарілої системи, яку необхідно змінювати, розширяти повноваження державних виконавців, розробляти дієві взаємодії з іншими державними органами.
Таким чином, вивчення досвіду зарубіжних країн, які репрезентують інститут приватних виконавців дозволило зробити висновки, що виконавче провадження таких держав, як Франція, Німеччина, Італія, Естонія здійснюється виконавцями, що діють на підставі ліцензії ( сертифікатів) та отримують заробітну плату не за рахунок держави, а за рахунок встановлених тарифів за виконання своїх повноважень.
Порядок здійснення виконавчого провадження в Росії, Беларусії має багато спільних рис із державними виконавцями України. Порядок вчинення виконавчих дій аналогічний порядку, встановленому в Україні. Але ж звийчайно в різних державах порядок здійснення виконавчого провадження має свою специфіку, що пояснюється особливостями правових систем окремих країн, рівнем економічного розвитку та іншими чинниками.
На сьогоднішній день законодавча база щодо врегулювання порядку здійснення виконавчого провадження є недосконалою, що ускладнює процес втілення рішень судів у життя. Внаслідок цього держава втрачає позиції свого авторитету, більшість судових рішень залишаються невиконаними, що підриває високі гарантії Конституції України. Все це зумовлює необхідність послідовних змін у цій сфері:
Зважаючи на вищезазначене, автором дослідження пропонуються наступні пропозиції щодо вдосконалення механізму виконання судових рішень:
На законодавчому рівні:
1) привести вітчизняне законодавство у відповідність до норм європейського права;
2) введення інституту приватних виконавців, закріпивши на законодавчому рівні статус, компетенцію, права й обов”язки приватних виконавців, обсяг їх повноважень тощо;
3) введення оплатності здійснення виконавчих дій згідно тарифів, встановлених державою;
4) оплачувати роботу виконавців шляхом винагороди у фіксованій сумі виходячи з розміру грошової вимоги або у фіксованій сумі за вчинення виконавчих дій;
5) внести зміни до Кримінального кодексу України, а саме до ст. 382 чим спростити порядок притягнення боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду;
6) надати судовому виконавцю право примусового влаштування безробітного боржника на роботу, який відмовляється виконувати рішення суду (шляхом примусової реєстрації у місцевих центрах зайнятості);
На виконавчому рівні пропонується здійснити наступні заходи:
1) в організаційному, кадровому та технічному складі, забезпечити Державну виконавчу службу усім необхідним, для того аби створити всі умови для безперешкодного виконання судових рішень;
2) Посилити взаємодію Державної виконавчої служби з іншими державними органами для підвищення ефективності роботи держаних виконавців щодо виконання рішень судів, що набрали законну силу;
Застаріла система виконання судових рішень потребує підвищенної уваги з боку науковців та законодавців.
Щодо Закону України « Про виконавче провадження», який вступив в законну силу 08 березня 2011 року можна сказати, що залишились моменти, що так і залишаються в процесі розробки, але на думку автора дипломного дослідження, у цьому законі є як переваги які вбачаються в тому, що він дещо розширив повноваження державного виконавця, адже відтепер спрощена процедура отримання запитів від органів, організацій, установ, посадових осіб конфіденційної інформації, яка необхідна для проведення виконавчих дій та на підставі ухвали суду про примусове входження дещо легше державному виконавцю стало отримувати доступ до приміщення чи іншого володіння особи, у якій знаходиться майно боржника, так і недоліки, які вбачаються в тому, що існують обмеження за характером стягнення при зверненні стягнення на доходи боржника , а саме на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам», стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника. На думку автора дипломного дослідження судові рішення мають однакову юридичну силу, тому не повинно бути виключень за характером стягнень при зверненні стягнень на доходи боржника для задоволення вимог стягувача, адже це є передумовою того, що у разі відсутності іншого майна боржника, на яке можливо б було звернути стягнення судове рішення так і залишиться нереалізованим.
Неприведення до європейських стандартів законодавства про виконавче провадження, залишення без уваги з боку держави умови роботи державних виконавців, недостатнє фінансування призводить до недостатньості кваліфікаційних кадрів, до незацікавленості державного виконавця у фактичному виконанні рішень суду та до корупції.
Ще одним з дуже важливих аспектів, що були нововвведені для спрощення та пришвидшення виявлення та розшуку майна це надання державному виконавцю доступу до баз даних та реєстрів, які містять інформацію стосовно боржників, їх майна та коштів.
Що ж стосується причин невиконання більшості судових рішень, що набрали законної сили, то найвагомішими причинами цього негативного явища є значне завантаження державного виконавця, низький рівень оплати праці, що спричиняє дефіцит кваліфікованих кадрів в органах Державної виконавчої служби і недоліки чинного законодавства.
Більшість вчених та юристів-практиків вбачають поліпшення ситуації навколо збільшення показників кількості реалізованих судових рішень у запровадженні інституту приватних судових виконавців. Проте для цього необхідно провести дуже ретельну роботу над нормативно-правовим регулюванням цього процесу. Враховуючи досвід зарубіжних країн введення інституту приватних виконавців призводить до більш дієвих результатів ніж коли виконанням судових рішень займались державні виконавці. Така ситуація виникає тому що у цих країнах досить високий рівень соціально-економічного суспільного життя.
Для того, щоб в Україні докорінно змінити ситуацію, яка склалася навколо сучасного стану системи виконання судових рішень та перейти від Державної виконавчої служби України до приватних виконавців необхідно провести дуже ретельну та кропітку підготовку та спробувати довести до досконалості існуючу систему.
Невтішні показники роботи Державної виконавчої служби України, які є на сучасному етапі існують здебільшого із-за застарілої системи, яку необхідно змінювати, розширяти повноваження державних виконавців, розробляти дієві взаємодії з іншими державними органами.
Таким чином, вивчення досвіду зарубіжних країн, які репрезентують інститут приватних виконавців дозволило зробити висновки, що виконавче провадження таких держав, як Франція, Німеччина, Італія, Естонія здійснюється виконавцями, що діють на підставі ліцензії ( сертифікатів) та отримують заробітну плату не за рахунок держави, а за рахунок встановлених тарифів за виконання своїх повноважень.
Порядок здійснення виконавчого провадження в Росії, Беларусії має багато спільних рис із державними виконавцями України. Порядок вчинення виконавчих дій аналогічний порядку, встановленому в Україні. Але ж звийчайно в різних державах порядок здійснення виконавчого провадження має свою специфіку, що пояснюється особливостями правових систем окремих країн, рівнем економічного розвитку та іншими чинниками.
На сьогоднішній день законодавча база щодо врегулювання порядку здійснення виконавчого провадження є недосконалою, що ускладнює процес втілення рішень судів у життя. Внаслідок цього держава втрачає позиції свого авторитету, більшість судових рішень залишаються невиконаними, що підриває високі гарантії Конституції України. Все це зумовлює необхідність послідовних змін у цій сфері:
Зважаючи на вищезазначене, автором дослідження пропонуються наступні пропозиції щодо вдосконалення механізму виконання судових рішень:
На законодавчому рівні:
1) привести вітчизняне законодавство у відповідність до норм європейського права;
2) введення інституту приватних виконавців, закріпивши на законодавчому рівні статус, компетенцію, права й обов”язки приватних виконавців, обсяг їх повноважень тощо;
3) введення оплатності здійснення виконавчих дій згідно тарифів, встановлених державою;
4) оплачувати роботу виконавців шляхом винагороди у фіксованій сумі виходячи з розміру грошової вимоги або у фіксованій сумі за вчинення виконавчих дій;
5) внести зміни до Кримінального кодексу України, а саме до ст. 382 чим спростити порядок притягнення боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду;
6) надати судовому виконавцю право примусового влаштування безробітного боржника на роботу, який відмовляється виконувати рішення суду (шляхом примусової реєстрації у місцевих центрах зайнятості);
На виконавчому рівні пропонується здійснити наступні заходи:
1) в організаційному, кадровому та технічному складі, забезпечити Державну виконавчу службу усім необхідним, для того аби створити всі умови для безперешкодного виконання судових рішень;
2) Посилити взаємодію Державної виконавчої служби з іншими державними органами для підвищення ефективності роботи держаних виконавців щодо виконання рішень судів, що набрали законну силу;
Застаріла система виконання судових рішень потребує підвищенної уваги з боку науковців та законодавців.
Щодо Закону України « Про виконавче провадження», який вступив в законну силу 08 березня 2011 року можна сказати, що залишились моменти, що так і залишаються в процесі розробки, але на думку автора дипломного дослідження, у цьому законі є як переваги які вбачаються в тому, що він дещо розширив повноваження державного виконавця, адже відтепер спрощена процедура отримання запитів від органів, організацій, установ, посадових осіб конфіденційної інформації, яка необхідна для проведення виконавчих дій та на підставі ухвали суду про примусове входження дещо легше державному виконавцю стало отримувати доступ до приміщення чи іншого володіння особи, у якій знаходиться майно боржника, так і недоліки, які вбачаються в тому, що існують обмеження за характером стягнення при зверненні стягнення на доходи боржника , а саме на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам», стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника. На думку автора дипломного дослідження судові рішення мають однакову юридичну силу, тому не повинно бути виключень за характером стягнень при зверненні стягнень на доходи боржника для задоволення вимог стягувача, адже це є передумовою того, що у разі відсутності іншого майна боржника, на яке можливо б було звернути стягнення судове рішення так і залишиться нереалізованим.
Неприведення до європейських стандартів законодавства про виконавче провадження, залишення без уваги з боку держави умови роботи державних виконавців, недостатнє фінансування призводить до недостатньості кваліфікаційних кадрів, до незацікавленості державного виконавця у фактичному виконанні рішень суду та до корупції.
Література
1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.141
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.// відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40-41,42. — Ст. 492.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV// відомості Верховної Ради України. —2003. —№ 40-44. — Ст 356 .
4. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 18.07.1963 р. // відомості Верховної Ради України. — 1963. — № 30. — Ст. 464.
5. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.// відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 6. — Ст. 56.
6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // відомості Верховної Ради України. — 1971. — № 50. — Ст. 375.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. № 8073-X // відомості Верховної Ради Української РСР // додаток до № 51, —Ст.1122 .
8. Закон України « Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV// відомості Верховної Ради України. — 1999. — №24. — Ст. 207.
9. Закон України « Про державну виконавчу службу» від 04.11.2010 р. № 2677-VI //відомості Верховної Ради України. — 2011. — №19-20. — Ст. 142.
10. Закон України « Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. //відомості Верховної Ради України. — 1988. — №36-37. — Ст. 243.
11. Закон України « Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р.// відомості Верховної Ради України. — 2013. — №21. — Ст. 208.
12. Закон України « Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) » від 04.11.2010 р. // відомості Верховної Ради України. — 2011. — №19-20. — Ст. 142.
13. Закон України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р.// відомості Верховної Ради України. — 2001. — №47. — Ст. 251.
14. Закон України « Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. .// відомості Верховної Ради України. — 2005. — №33. — Ст. 430.
15. Закон України « Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р.// відомості Верховної Ради України. — 2001. — №1. — Ст. 2
16. Закон України « Про введення мораторію на примусову реалізацію» від 29.11.2001 р.// .// відомості Верховної Ради України. — 2002. — №10. — Ст. 77
17. Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. // відомості Верховної Ради України. — 2005. — №33. — Ст. 430
18. Закон Российской Федерации «О компенсации за нарушение права на судопроизводство в розумній строк или права на исполнениек судебного акта в розумній срок» от 21.04.2010 г. № 68-ФЗ//[електронний ресурс]- Режим доступу: http//www.duma.gov.ru
19. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної виконавчої служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 р. // офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1479.
20. Положення про Державну виконавчу службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 385 // [електронний ресурс]- Режим доступу: http// www.dvs.gov.ua.
21. Декрет СНК РСФСР «Про суд» №2 от 20.07.1918 р. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1918. — №26. — Ст. 420.
22. Інструкція про виконавче провадження № 22 від 15.11.1985 р.// Сборник «Правовая работа в народном хозяйстве» — 1986. — №26. — Ст. 420.
23. Інструкція про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 р. Наказ Міністерства юстиції № 74/5. // офіційний вісник України – 1999. –№ 51. – Ст. 2563
24. Інструкція з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 р. // офіційний вісник України. — 2012. — № 50. — Ст. 428.
25. Система виконання судових рішень в Україні не відповідає стандартам ЄС: Постатейні матеріали з офіційного сайту Міністерства юстиції України. — Режим доступу https: // www.minjust.gov.ua/
26. Тези виступу Міністра юстиції Лавріновича А.В.на парламентських слуханнях «Про стан правосуддя в Україні» ( Київ, 18 березня 2013р.)//Офіційний сайт Міністерства юстиції України // https:// www.minjust.gov.ua/.
27. Авдєєнко, Н.І., Кабакова, М.Л. Нотаріат в СРСР: Навчальний посібник. -Л., 1984. — с. 374.
28. Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства. 2-е изд.- Москва: Типография А.А. Карцева ,1888 — с. 234.
29. Дмитрієв Ф.М. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от судебника до учреждения о губерниях- Москва: Книга по Требованию,2011. —с. 589.
30. Евреинов Н.Н. История телесных наказаний в России. Том 1. Спб., 1913. —с.215.
31. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран. 2-е изд. - М.: Проспект, 2004. —с.624
32. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР: Історико-правовий нарис. — Київ: Вища школа,1973. —с.216.
33. Заворотько П.П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения.- Москва :Юридическая литература,1974. — с.360.
34. История государства и права СССР .Часть.1//под ред. Г.С. Калинина, А.Ф. Гончарова—Москва: Юридическая литература, 1972. — с.476.
35. История государства и права СССР: Учебник: В 2 ч. —ч.1// Под ред. Ю.П. Титова — Москва: Юридическая литература, 1988. —с.544.
36. Малишев К. Курс гражданского судопроизводства. Т.1. С.-Пб.: Типография Стасюлевича,1876. —с. 454.
37. Пастухов В.П. Законодавство про виконання судових рішень у дореволюційній Росії//Вісник Київського університету. Серія права. —1969. —№10. —с.84-91.
38. Памятники русского права. Памятники права феодально-раздробленной Руси ХII-XVвв. Псковска и Новгородска судни грамоты.//Под ред. С.В. Юшкова — Выпуск. 2. Москва:Гоюриздат,1953. — с. 442.
39. Памятники русского права. Памятники права периода укрепления русского централизованного государства XV-XVII вв.// Под ред. Л.В. Черепенина — Выпуск 4 — Москва: Госюриздат,1956. —с. 632.
40. Права, за якими судиться малоросійський народ// під ред.. Шемшученка Ю.С. —Київ,1997. —с. 547.
41. Полный свод законов Российской империи. Т.16 ч.2 — С.-Пб.: Книгоиздательская фирма Чичинадзе Д.П,1904. —с.1762.
42. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIIIст. — Львів : Вид-цтво Львів. університету ,1967 , —с. 180.
43. Решетникова И.В. Концептуальные подходы к развитию исполнительного производства // Закон. 2007. № 5. —c. 6-7
44. Скомороха Л.В. Державна виконавча служба: історія і сучасність // Право України — 2002. —№8. —с.94-98.
45. Скомороха Л.В. Государственная исполнительная служба: вигляд изнутри. // Юридическая практика. —2000. —№13. —с.1,5.
46. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні : Навчальний посібник. —Київ: Атіка, 2002. — с. 480.
47. Хотинська О.З. Роль державного виконавця у виконавчому провадженні (порівняльна характеристика законодавства України і Росії) // Право України. — 2002. — № 8. — С. 91 — 94.
48. Хотинська О.З. Процесуальне становище сторін виконавчого провадження // Право України. —2004. — № 3. — С. 85 — 87.
49. Хотинська О.З. Преюдиціальність як прояв обов’язковості судових рішень // Вісник Академії адвокатури України. — 2005. — № 4. — С. 37
50. Хотинська О.З. Форми судового контролю за виконанням рішень судів в Україні: критерії та проблеми їх розмежування // Вісник Академії адвокатури України. — 2006. — № 5. — С. 53 — 59.
51. Шемшученко Ю., Авер`янов В. Людина і реформування адміністративного права // Урядовий кур`єр. —2000. —№ 53. —23 березня. — с. 9.
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.// відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40-41,42. — Ст. 492.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV// відомості Верховної Ради України. —2003. —№ 40-44. — Ст 356 .
4. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 18.07.1963 р. // відомості Верховної Ради України. — 1963. — № 30. — Ст. 464.
5. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.// відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 6. — Ст. 56.
6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // відомості Верховної Ради України. — 1971. — № 50. — Ст. 375.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. № 8073-X // відомості Верховної Ради Української РСР // додаток до № 51, —Ст.1122 .
8. Закон України « Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV// відомості Верховної Ради України. — 1999. — №24. — Ст. 207.
9. Закон України « Про державну виконавчу службу» від 04.11.2010 р. № 2677-VI //відомості Верховної Ради України. — 2011. — №19-20. — Ст. 142.
10. Закон України « Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. //відомості Верховної Ради України. — 1988. — №36-37. — Ст. 243.
11. Закон України « Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р.// відомості Верховної Ради України. — 2013. — №21. — Ст. 208.
12. Закон України « Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) » від 04.11.2010 р. // відомості Верховної Ради України. — 2011. — №19-20. — Ст. 142.
13. Закон України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р.// відомості Верховної Ради України. — 2001. — №47. — Ст. 251.
14. Закон України « Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. .// відомості Верховної Ради України. — 2005. — №33. — Ст. 430.
15. Закон України « Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р.// відомості Верховної Ради України. — 2001. — №1. — Ст. 2
16. Закон України « Про введення мораторію на примусову реалізацію» від 29.11.2001 р.// .// відомості Верховної Ради України. — 2002. — №10. — Ст. 77
17. Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. // відомості Верховної Ради України. — 2005. — №33. — Ст. 430
18. Закон Российской Федерации «О компенсации за нарушение права на судопроизводство в розумній строк или права на исполнениек судебного акта в розумній срок» от 21.04.2010 г. № 68-ФЗ//[електронний ресурс]- Режим доступу: http//www.duma.gov.ru
19. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної виконавчої служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 р. // офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1479.
20. Положення про Державну виконавчу службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 385 // [електронний ресурс]- Режим доступу: http// www.dvs.gov.ua.
21. Декрет СНК РСФСР «Про суд» №2 от 20.07.1918 р. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1918. — №26. — Ст. 420.
22. Інструкція про виконавче провадження № 22 від 15.11.1985 р.// Сборник «Правовая работа в народном хозяйстве» — 1986. — №26. — Ст. 420.
23. Інструкція про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 р. Наказ Міністерства юстиції № 74/5. // офіційний вісник України – 1999. –№ 51. – Ст. 2563
24. Інструкція з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 р. // офіційний вісник України. — 2012. — № 50. — Ст. 428.
25. Система виконання судових рішень в Україні не відповідає стандартам ЄС: Постатейні матеріали з офіційного сайту Міністерства юстиції України. — Режим доступу https: // www.minjust.gov.ua/
26. Тези виступу Міністра юстиції Лавріновича А.В.на парламентських слуханнях «Про стан правосуддя в Україні» ( Київ, 18 березня 2013р.)//Офіційний сайт Міністерства юстиції України // https:// www.minjust.gov.ua/.
27. Авдєєнко, Н.І., Кабакова, М.Л. Нотаріат в СРСР: Навчальний посібник. -Л., 1984. — с. 374.
28. Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства. 2-е изд.- Москва: Типография А.А. Карцева ,1888 — с. 234.
29. Дмитрієв Ф.М. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от судебника до учреждения о губерниях- Москва: Книга по Требованию,2011. —с. 589.
30. Евреинов Н.Н. История телесных наказаний в России. Том 1. Спб., 1913. —с.215.
31. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран. 2-е изд. - М.: Проспект, 2004. —с.624
32. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР: Історико-правовий нарис. — Київ: Вища школа,1973. —с.216.
33. Заворотько П.П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения.- Москва :Юридическая литература,1974. — с.360.
34. История государства и права СССР .Часть.1//под ред. Г.С. Калинина, А.Ф. Гончарова—Москва: Юридическая литература, 1972. — с.476.
35. История государства и права СССР: Учебник: В 2 ч. —ч.1// Под ред. Ю.П. Титова — Москва: Юридическая литература, 1988. —с.544.
36. Малишев К. Курс гражданского судопроизводства. Т.1. С.-Пб.: Типография Стасюлевича,1876. —с. 454.
37. Пастухов В.П. Законодавство про виконання судових рішень у дореволюційній Росії//Вісник Київського університету. Серія права. —1969. —№10. —с.84-91.
38. Памятники русского права. Памятники права феодально-раздробленной Руси ХII-XVвв. Псковска и Новгородска судни грамоты.//Под ред. С.В. Юшкова — Выпуск. 2. Москва:Гоюриздат,1953. — с. 442.
39. Памятники русского права. Памятники права периода укрепления русского централизованного государства XV-XVII вв.// Под ред. Л.В. Черепенина — Выпуск 4 — Москва: Госюриздат,1956. —с. 632.
40. Права, за якими судиться малоросійський народ// під ред.. Шемшученка Ю.С. —Київ,1997. —с. 547.
41. Полный свод законов Российской империи. Т.16 ч.2 — С.-Пб.: Книгоиздательская фирма Чичинадзе Д.П,1904. —с.1762.
42. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIIIст. — Львів : Вид-цтво Львів. університету ,1967 , —с. 180.
43. Решетникова И.В. Концептуальные подходы к развитию исполнительного производства // Закон. 2007. № 5. —c. 6-7
44. Скомороха Л.В. Державна виконавча служба: історія і сучасність // Право України — 2002. —№8. —с.94-98.
45. Скомороха Л.В. Государственная исполнительная служба: вигляд изнутри. // Юридическая практика. —2000. —№13. —с.1,5.
46. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні : Навчальний посібник. —Київ: Атіка, 2002. — с. 480.
47. Хотинська О.З. Роль державного виконавця у виконавчому провадженні (порівняльна характеристика законодавства України і Росії) // Право України. — 2002. — № 8. — С. 91 — 94.
48. Хотинська О.З. Процесуальне становище сторін виконавчого провадження // Право України. —2004. — № 3. — С. 85 — 87.
49. Хотинська О.З. Преюдиціальність як прояв обов’язковості судових рішень // Вісник Академії адвокатури України. — 2005. — № 4. — С. 37
50. Хотинська О.З. Форми судового контролю за виконанням рішень судів в Україні: критерії та проблеми їх розмежування // Вісник Академії адвокатури України. — 2006. — № 5. — С. 53 — 59.
51. Шемшученко Ю., Авер`янов В. Людина і реформування адміністративного права // Урядовий кур`єр. —2000. —№ 53. —23 березня. — с. 9.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?