Формування особистості в процесі фізичного виховання   (ID роботи: 555)

Вступ
РОЗДІЛ І. Основні поняття розвитку особистості та фізичного виховання
1.1. Процес розвитку, виховання і формування особистості
1.2. Учитель і учні як суб'єкти процесу фізичного виховання
1.3. Основні завдання фізичного виховання
РОЗДІЛ ІІ. Психологічні основи формування особистості
у фізичному вихованні
2.1. Вирішення загальновиховних завдань на уроках фізичної культури
2.2. Специфічні психологічні особливості виховних завдань
на уроках фізичної культури
2.3. Двоплановість виховного впливу вчителя фізичної культури на учня
2.4. Формування моральності школярів у процесі занять
фізичною культурою і спортом
2.5. Етапи формування моральної поведінки
2.6. Самовиховання учнів у процесі занять фізичною культурою
2.7. Завдання вчителя фізичної культури з керівництва
самовихованням школярів
2.8. Виховання учнів із відхиленням від норм поведінки у
процесі занять фізичною культурою і спортом
Висновок
Література

Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному, соціальному напрямах. Анатомо-фізіологічні зміни — збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи. Психічні зміни — передусім розумовий розвиток, формування психічних рис особистості. Набуття соціальних якостей, необхідних для життя в суспільстві — соціальний розвиток особистості.
Поняття «розвиток особистості» та «формування особистості» дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і само формування.
Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні і зовнішні суперечності: процеси збудження і гальмування; в емоційній сфері — задоволення і незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку); між рівнем розвитку особистості й ідеалом: оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдосконалення особистості; між потребами особистості та моральним обов'язком: щоб потреба не вийшла за межі суспільних норм, вона

Як вирішальний чинник розвитку людини, виховання виконує такі функції: організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість; підбирає зміст навчання і виховання, який сприяє розвиткові й формуванню особистості; усуває впливи, які можуть негативно позначитися на розвитку і формуванні особистості; ізолює особистість від несприятливих для її розвитку та формування умов, які неможливо усунути.
Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Звісно, воно не може змінити кольору шкіри чи конституції тіла, успадкованих особистістю, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, загартованою. Виховання не може докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.
Виховання не лише визначає розвиток, а й само залежить від нього, постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Проте головне його завдання — йти попереду розвитку, просувати його й зумовлювати в ньому новоутворення. Таку ідею висунув психолог Л. Виготський, який обґрунтував тезу про провідну роль навчання у розвитку особистості. Суть її в тому, що в розумовому розвитку дитини простежуються два рівні: перший — рівень актуального розвитку як наявний рівень підготовленості учня, що визначається тим, які завдання він може виконати

1. Глазирін І.Д., Глазиріна В.М.,Середенко М.М. Особливості фізичного розвитку студентів / Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та професійної діяльності.-Київ-Черкаси,2001. Матеріали наук.конф.-24 с.
2. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
3. Данилина Л.Н., Плахтиенко В.А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
4. Джамгаров Т.Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
5. Джамгаров Т.Т., Пуни А.Ц. Психология физического воспитания и спорта. - М.: ФиС, 1979.
6. Дойзер Э. Здоровье спортсмена. - М.: ФиС, 1980.
7. Допинговый монстр. - Р.Д. Сейфулла, И.А Анкундинова. - М., 1996.
8. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. - М.: Просвещение,1987.
9. Коломейцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. - М.: ФиС, 1984.
10. Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. - М.: ФиС, 1978.
11. Левків В.І. Шляхи оптимізації фізичного виховання в освітніх закладах / Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської

Оптимальний вік дітей для початку занять біговими видами легкої атлетики

Особливості застосування засобів фізичного виховання з дітьми раннього віку

Травматизм у боксі та профілактика спортивних травм боксерів

Шляхи підвищення ефективності фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня

Система управління процесами втомлення, відновлення, підвищення працездатності та формування реакцій адаптації у процесі підготовки спортсменів в рамках занять із фітнесу