Характеристика особи підсудного при обвинуваченні   (ID роботи: 2840)

1. Вступ
2. Характеристика особи підсудного при обвинуваченні
3. Висновок
4. Список використаної літератури

У разі, якщо у справі бере участь прокурор, судові дебати відкриваються його промовою. Промова державного обвинувача стосується таких питань: громадсько-політична оцінка злочину й особи підсудного; характеристика складу злочину, що, на його думку, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні; вичерпний аналіз зібраних і перевірених на судовому слідстві доказів і обґрунтування ними своєї позиції щодо вини підсудного, кваліфікації його пій та міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтримує пред'явлений ним або цивільним позивачем цивільний позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів та інтересів громадян, що не можуть їх належним чином захистити (ч. 2 ст. 29, ч. 5 ст. 264 КПК), а також висловлює й обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, що належить вирішити суду під час постановлення вироку (ст. 324 КПК).
Характеристика особи підсудного є необхідною складовою обвинувальної промови і повинна відображати дані, які зібрані у справі і розглянуті під час судового слідства. Прокурор, звертаючись до морального

Характеристика особи підсудного в промові прокурора необхідна для обгрунтування висновків про суспільну небезпеку злочину, про покарання, яке слід йому визначити. Крім того, характеристика особи підсудного нерідко сприяє встановленню мотиву злочину, а, значить, і його кваліфікації (наприклад, корисні або хуліганські спонукання, помста, ревнощі та інше). Характеристика підсудного повинна бути заснована на даних, які є у справі. В ній не може бути місця безпідставним переконанням прокурора, його суб'єктивній думці про підсудного. Зовсім неприпустимі при характеристиці підсудного необ'єктивність, ігнорування його позитивних рис.
Характеристика повинна бути обмежена відомостями, які мають значення правильного вирішення справи. Збирати дані, які «ославлюють» підсудного, не мають відношення до справи, неприпустимо і аморально. Небезпідставно нарікають деякі автори: нажаль, останнім часом в нашу судову мораль втілилося — під видом «вивчення особи», «характеристики

1. Михайловская Н.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. — М., 1981. - С.129-172.
2. Молдован В.В. Риторика: загальна та судова: Навч. посіб. — 2-ге вид. — Біблогр.: С. 128 - 131. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 320 с.
3. Молдован В.В. Судова риторика: теорія і практика. Видавництво "Юрінком Інтер", 2009 р.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодек¬су України. - К., 1994. - С. 118-122.
5. Слово адвокату: речи советских адвокатов по гражданским и уголовным делам. - М., 1981. - С. 104-109.
6. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.