Організація банківського нагляду в країнах ЄС   (ID роботи: 2757)

Вступ
І Розділ. Банківський нагляд як інституційно-правова категорія
1.1. Сутність банківського нагляду та його роль у підтримці стабільності банківської системи
1.2. Форми, методи та принципи банківського нагляду
ІІ Розділ. Концептуальні підходи до організації банківського нагляду в країнах ЄС.
2.1. Основні етапи становлення та розвитку банківського нагляду в країнах ЄС
2.2. Організаційно-правові особливості побудови системи банківського нагляду в країнах ЄС
2.3. Аналіз ефективності банківського нагляду в країнах ЄС
ІІІ Розділ. Перспективи використання досвіду країн ЄС з організації банківського нагляду в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Актуальність теми дослідження. На перехідному етапі становлення ринкової економіки виникає проблема існування механізмів для створення безпеки заощаджень та фінансових інвестицій, повернення довіри клієнтів до кредитно-фінансових інституцій.
Враховуючи глобальний характер сучасних фінансових відносин, дослідження закономірностей фінансової й банківської систем та їх еволюції є одним з найважливіших питань фінансів. Фінансові ринки та посередники зв’язані між собою міжнародними телекомунікаційними мережами, що дозволяє здійснювати грошові трансферти та операції відкритого ринку цілодобово. Тому особливого значення набуває гармонізація національного законодавства, що регулює діяльність фінансових і банківських інститутів, й приведення його у відповідність з міжнародними стандартами і практикою Європейського Співтовариства. Водночас розвиток та європейська інтеграція України значною мірою залежить від наукового супроводження, від моніторингу складних міжнародних та національних процесів й правових проблем, пов`язаних з практичною реалізацією її завдань. Банківський нагляд традиційно спрямований на підтримку надійності та ефективної діяльності окремих складових кредитної системи країни, в першу чергу банків, з метою забезпечення стабільного нормального функціонування всієї банківської системи. Досвід багатьох країн свідчить про те, що при правильному управлінні банки можуть існувати навіть і не в сприятливих економічних умовах.
Умови здійснення банківського нагляду закладаються, як правило, в законодавчі акти, що регулюють статус центрального банку. Банківський нагляд найчастіше є складовою ланкою саме центральних банків держави. В зв`язку з тим, що функцією банківського нагляду є створення безпечної та здорової банківської системи і попередження нестабільності фінансової системи в цілому, центральний банк як інститут, що здійснює державне управління грошово-кредитною політикою і виступає кредитором останньої інстанції, є природнім центром банківського нагляду.
Предмет роботи – організайно – правовий механізм банківського нагляду в країнах ЄС.
Об’єкт роботи – система банківського нагляду.
Мета роботи – дослідити особливості банківського нагляду в країнах ЄС.
Відповідно до мети роботи було поставленор наступні завдання:
- Визначити суть, форми, методи та принципи банківського нагляду
- Проаналізувати основні етапи становлення та розвитку банківського нагляду в країнах ЄС
- Дослідити організаційно-правові особливості побудови банківського нагяду в країнах ЄС
- Провести аналіз ефективності банківського нагляду в країнах ЄС
- Розкрити перспективи використання досвіду країн ЄС з організації банківського нагляду в Україні.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та задач дослідження, його об`єкта та предмета.
Методологічною основою дослідження стали такі наукові методи: спеціально-юридичний, логічний, метод порівнянн та синтезу.
Структура роботи. Робота склакдається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. Загальна кількість сторінок – 54, основного тексту – 45.
Iнфopмaцiйнoю бaзoю дocлiджeння є мoнoгpaфiї тa cтaттi зapyбiжниx i вiтчизняниx aвтopiв з питaнь банківського нагляду в країнах ЄС та України, дaнi iнфopмaцiйниx бюлeтнiв, cтaтиcтичниx збipникiв тa звiтiв Дepжкoмcтaтy Укpaїни, Нaцioнaльнoгo бaнкy Укpaїни, Мiнeкoнoмiки Укpaїни.

Банківський нагляд традиційно спрямований на підтримку надійності та ефективної діяльності окремих складових кредитної системи країни, в першу чергу банків, з метою забезпечення стабільного нормального функціонування всієї банківської системи. Досвід багатьох країн свідчить про те, що при правильному управлінні банки можуть існувати навіть і не в сприятливих економічних умовах.
Кожній країні властиві свої особливості побудови банківської системи, відповідно кожна країна має особливості і в побудові системи банківського регулювання та нагляду. В ряді країн, зокрема у Великобританії, акцент ставиться на документарний нагляд. Для більшості країн, в тому числі і України, характерне є поєднання дистанційного контролю за діяльністю банків на підставі аналізу звітних документів з проведенням виїзних перевірок. Крім того, органи нагляду співпрацюють зі службами зовнішнього та внутрішнього аудиту банку.
Організація системи банківського нагляду залежить від рівня незалежності центрального банку, його власності та національних традицій, що склалися при формуванні банківської системи. Є декілька типів організації наглядової діяльності. По-перше, банківський нагляд може здійснюватися в рамках центрального банку (Італія, Великобританія, Греція, Іспанія, Україна). Змішана система банківського нагляду передбачає, що повноваження по здійсненню банківського нагляду розподіляються між центральним банком та компетентним державним органом (Німеччина, Франція). Третій тип побудови системи банківського нагляду взагалі виключає участь центробанку в цьому процесі: органи банківського нагляду відокремлені від центрального банку (Швейцарія, Швеція, Данія, Австрія).
Уповноваженими органами можуть бути спеціалізовані фінансові органи – Монетарний інститут у Люксембурзі; Міністерство фінансів у Норвегії, Фінляндії, Австрії; Банківські і фінансові комісії в Бельгії; Комітет з банківської регламентації, Комітет кредитних установ і Банківська комісія у Франції; Управління фінансового нагляду Швеції; Федеральне відомство нагляду за кредитною справою у ФРН.
Отже, створюються як спеціалізовані органи в сфері фінансової діяльності держави (міністерство фінансів), так і органи, виключною компетенцією яких є проведення саме банківського нагляду (відомство по контролю за банками). У Данії банківський нагляд взагалі здійснює Міністерство промисловості в рамках загальнодержавної компетенції.
Аналізуючи практику організації системи банківського нагляду, можна визначити таку його структурну особливість як розподіл функцій між двома інстанціями. Загальна схема розподілу функцій має такий вигляд:
1) нормативна база здебільшого розробляється у Міністерстві фінансів;
2) контроль здійснюється або безпосередньо центральним банком ( як це практикується у Великобританії, Голландії, Люксембурзі, Ірландії, Італії, Португалії, Греції), або незалежним органом (Німеччина, Швеція, Норвегія, Фінляндія);
3) ліцензія видається або органами, що розробляють нормативну базу (Фінляндія, Норвегія, Іспанія), або контролюючими органами (Німеччина, Бельгія, Греція, Італія, Голландія, Португалія).
Щодо загальних засад побудови взаємовідносин у країнах із розвиненою банківською системою, можна відзначити такі особливості.
Зважаючи на процеси європейської інтеграції, необхідно рухатися в напрямі прийняття системи Базель ІІ.
Найважливішим при цьому стає питання, коли і як необхідно впроваджувати нову систему.
На думку членів Базельського комітету, жодна країна не повинна приймати систему Базель ІІ, якщо відчуває, що вона до цього не готова. Строк прийняття цієї системи має визначатися внутрішніми умовами країни. Органи банківського нагляду повинні приймати її поступово та виходити з інтересів національної політики. На противагу Угоді 1988 р., прийняття якої було відносно простою справою, система Базель ІІ є складнішою та висуває більш високі вимоги до банків та органів банківського нагляду.
Підсумовуючи викладене, можна наступним чином визначити основні цілі банківського нагляду:
– впровадження, підтримка та розвиток широкого кола фінансових послуг в інтересах банківської системи зокрема та економіки держави в цілому;
– забезпечення ефективної та надійної роботи банків та їх спроможність задовольняти потреби, вимоги та претензії своїх клієнтів;
– забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці центробанку, враховуючи той фактор, що регулювання може суперечити їхнім цілям та завданням;
– забезпечення дотримання законів, нормативно-правових актів центрального банку, якими встановлені правила, що передбачають відповідний рівень професіоналізму та компетенції ведення банківської справи.
Для того, щоб банківський нагляд був ефективним, його роль та завдання повинні бути чітко виражені та усвідомлені державними органами. Нагляд над банками не може бути ефективним, якщо вищі урядові кола та уповноважені організації не будуть підтримувати строгий та активний контроль і якщо не буде чітко визначена важлива суспільна роль банківського нагляду. Якщо ці необхідні передумови дотримуються, можливе здійснення заходів, спрямованих на зміцнення інституційних рамок для досягнення ефективного нагляду над банками та забезпечення здорової банківської системи.

1. Конституція України (прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). – Київ: Україна. – 1996.
2. Закон Української РСР „Про економічну самостійність Україн¬ської РСР” від 3 серпня 1990 р. № 142–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990 р. – № 34. – Ст. 499.
3. Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст.168. – з наступними змінами.
4. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст.272.
5. Закон „Про банки і банківську діяльність” від 20 травня 1991 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст.281. – з наступними змінами і доповненнями.
6. Регламент Ради ЄС № 1103/97 від 17 червня 1997 р., що базується на ст. 235 Маастрихтської угоди, а також Регламент Ради ЄС № 1/98 від 20 листопада 1997 р.
7. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-блаш, 2002. – 278 с.
8. Административная юстиция в новых европейских демократиях. – К.,2000. – 687 с.
9. Австрійський уряд йде на зустріч ЄС євро //Галицькі контракти. – № 29. – 15–21 липня 2002 р.
10. Административное право: Учебник /Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
11. Банк Франции: Спец. Издание Банка Франции, 1996 г. – 226 с.
12. Банківське право: українське та європейське. /За ред. П.Д. Біленчука. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 400 с.
13. Банковский надзор и аудит: Учебное пособие /Под общ. ред. И.Д. Мамоновой. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 112 с.
14. Банковское дело / Под ред. Ю. А. Бабичевой. — М.: Экономика, 1994. – 398 с.
15. Банковское дело: Учебник /Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 467 с.
16. Вступ до банківської справи /Під ред. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 343 с.
17. Гальчинський А. Теорія грошей: Навчально-методичний посібник. – К.: Основи, 1998. – 413 с.
18. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – К.: Основи, 1996. – 180 с.
19. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
20. Дзюблик О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512 с.
21. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право. – М.: ИНФРА-М, Форум, 1998. – 264 с.
22. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навчальний посібник. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.
23. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1998.
24. Лютий Т. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. – К.: Атака, 1999. – 240 с.
25. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. – Київ, Основи, 1998. – 963 с.
26. Міжнародні валютно–кредитні відносини: Підручник /За ред. А.С. Філіпенка. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
27. Основы права Европейского Союза: схемы и комментарии: Учебн. Пособие /под ред. проф. С.Ю. Кашкина. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 137 с.
28. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – 244 с.
29. Портер Р.С. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельности: Институт экономического развития. – Вашингтон, 1993.
30. Степаненко А.І. Банківський нагляд в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення //Банківська справа. – 1996. – № 5.
31. Чухно А.А. Грошові реформи у постсоціалістичних країнах: зміст і наслідки //Фінанси України. – 1997. – № 5. – С. 5-14.
32. Шадрик Ф. Огляд елементів нагляду //Вісник НБУ. – 1995. – № 1. – С. 32–34.
33. Шадрик Ф. Цілі і завдання банківського нагляду //Вісник НБУ. – 1995. – № 1. – С. 40.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн

Контрольна робота з дисципліни "Грошово-кредитні системи"

Контрольна робота з дисципліни "Грошово-кредитні системи"

Бюджетний процес Німеччини