Юридична психологія   (ID роботи: 1379)

1. Психологічні властивості особистості
2. Правова психологія
3. Психологічні основи суддів

Список використаних джерел

Потреба використання психологічних знань у різноманітних сферах юридичної практики динамізувала розвиток прикладних галузей психологічної науки, пов`язаних з освітою, медициною, управлінням спортом. Не обминула ця проблема і правової галузі. На стику психології і юриспруденції виникла юридична психологія, головне завдання якої – сприяти вирішенню складних правових проблем, посиленню боротьби з правопорушеннями і злочинами.
Психологічні знання потрібні кожному юристу. Вони дозволяють глибше пізнати психічні властивості особистості, віластивості й специфіку її поведінки, діяльності, спілкування тощо. Знання психологічних закономірностей, застосування в юридичній діяльності психологічних методів і прийомів підвищує ефективність праці юриста, допомагає глибше зрозуміти мотиви вчинків людей, регулювати відносини з ними, виявити неординарні риси індивідуальності особистості. [11].

Діяльність судді, як і будь-яка інша фахова діяльність, має своєрідні риси. Судовий процес характерний своїми цілком специфічними умовами і потребує визначених психологічних особливостей від особистості судді. Всяке слідство і судовий розгляд представляє складку психологічну картину, припускає серйозне напруження мислення, спостережливості. Підвищена навіюваність або самонавіювання, яскраво виражений суб'єктивний тип установки дуже ускладнюють роботу судді і можуть спричинити ряд дефектів. Тому виставлена ще в 30-х роках XX ст. думка відомого психолога А. Лурії про необхідність вивчення особливостей діяльності судді й особливостей психічних функцій, яких вимагає ця робота, є актуальною й донині. [10]
Слід зазначити ще й таке: вплив обстановки суду на діяльність судді. Сучасна перевантаженість суду позначається на роботі суддів, яким доводиться працювати до знемоги. Майбутня судова реформа в Україні повинна торкнутися і цієї сфери - треба створити найсприятливіші умови роботи суддів, за яких можна було б розраховувати на максимальну продуктивність їхньої праці.

Список використаної джерел
1. Агеев А. Реформа строгого режима // Профиль, 2001. - №17. – 361с.
2. Аминов, И. И. Юридическая психология: учеб. пособие / И. И. Аминов, В. В. Мельник ; гл. ред. Д. И. Фельдштейн. – М. : МПСИ, 2006. – 458с.
3. Бедь, В. В. Юридична психологія: навч. посібник для студ. вузів / В. В. Бедь. – К.; Львів : Каравела: Новий світ-2000: Магнолія плюс, 2003. – 376с.
4. Васильев, В. Л. Юридическая психология: учеб. для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по спец. "Юриспруденция" / В. Л. Васильев. – 5-е изд., доп. и перераб. – СПб. : Питер, 2008. – 656с.
5. Грушевой Ю.М. Проблемы формирования суддейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Ш.: Выша шк., 1975. – 128с.
6. Енгалычев, В. Психологическая модель профессиональной компетентности юридического психолога / В. Енгалычев // Прикладная психология и психоанализ. – 2005. – № 3. – 162c.
7. Еникеев, М. И. Юридическая психология : учеб. для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по спец. "Юриспруденция" / М. И. Еникеев. – М. : Норма, 2008. – 512с.
8. Иванов В. Политическая психология. М.: Новый Юрист, 1990. – 72с.
9. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс. - К.: ВД "Ін Юре", 2004. - 424с.
10. Лурия А.Р. Эксперементальная психология в судебно-следственном деле // Сов. право, 1927. - №2 (26). – 260с.
11. Орбан-Лембрик, Л. Е. Юридична психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Л. Е. Орбан-Лембрик, В. В. Кощинець. – Чернівці : Книги - ХХІ, 2007. – 448с.
12. Плеханов Г.В. Избранные философские произведения. М., 1957. Т. 3. С.180. – 352с.
13. Потопейко Д.А. Правосознание как особое общественное явление. М., 1971. – 76с.
14. Ратинов А.Р. Судебная психология как наука // Юридическая психология: Хрестоматия. – М.: Юристь, 2000. – 157с.
15. Чефранов В.А. Правовое сознание как разновидность социального отражения. Киев, 1976. – 102с.
16. Чуфаровский, Ю. В. Юридическая психология : учеб. для вузов / Ю. В. Чуфаровский. – М.: Новый Юрист, 1998. – 448 с.