|
ЦЕНА:
50 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
114 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Шлюбно-сімейне право в Україні княжої доби (ID работы: 2887) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | История государства и права |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 48 |
| Год защиты: | 2011 |
| ВУЗ: | Национальная Академия Внутренних дел Украины (НАВДУ) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Анотація
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЇ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ В УКРАЇНІ
1.1. Історичні аспекти розвитку інституту сім’ї в Україні
1.2 Первісні форми сім`ї та шлюбу за часів родового устрою
1.3. Шлюбно-сімейне право за “Руською Правдою”
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВІ ОСНОВИ ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПРАВА КНЯЖИХ ЧАСІВ
2.1. Загальна характеристика джерел регулювання сімейно-шлюбних відносин на території України за часів за часів
Великого князівства литовського
2.2. Особливості регламентації сімейно-шлюбних відносин литовськими статутами
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЇ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ В УКРАЇНІ
1.1. Історичні аспекти розвитку інституту сім’ї в Україні
1.2 Первісні форми сім`ї та шлюбу за часів родового устрою
1.3. Шлюбно-сімейне право за “Руською Правдою”
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВІ ОСНОВИ ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПРАВА КНЯЖИХ ЧАСІВ
2.1. Загальна характеристика джерел регулювання сімейно-шлюбних відносин на території України за часів за часів
Великого князівства литовського
2.2. Особливості регламентації сімейно-шлюбних відносин литовськими статутами
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Введение
Сімейно-шлюбні відносини в XIII - XV ст. Важко переоцінити значення для збереження і розвитку культури сім’ї та шлюбних відносин, які є основою для її створення. Адже головна функція сім’ї - народження дітей, а також їхнє виховання, отже - передавання наступним поколінням культури, традицій, мови, досвіду попередніх поколінь. Тим самим окреслюється роль сім’ї як визначальної ланки у збереженні етносу. З виховною функцією пов’язана й економічна - виведення дітей в люди вимагає спільного мешкання і спільного ведення родинного господарства малою або (в багатьох випадках) складною сім’єю. У середньовічних суспільствах більшу, ніж пізніше, роль відігравала та функція сім’ї, яка полягала у наданні дітям певного статусу: за кожною законною дитиною визнавалися права, привілеї, зобов’язання, шанси на успіх залежно від місця сім’ї у суспільній структурі.
Середньовічна сім’я була, цілком певно, сім’єю патріархальною. Чоловікові належала вирішальна роль у розв’язанні всіх питань. Натомість порівняно високе суспільне становище жінок-матерів і вдів у середньовіччі деякі дослідники вважають збереженням пережитків матріархату, хоч ця теза і не є остаточно доведеною.
Дуже мало збереглося відомостей про сім’ї XIII - XV ст., порівняно більше - про сім’ї в межах князівського роду і його відгалужень, окремі фрагментарні звістки є про сім’ї бояр і майже нічого про сім’ї селян чи простих містичів. Але можна зробити припущення, що у всіх соціальних сферах вже була поширеною мала сім’я, з нею співіснували складні сім’ї різного типу, зокрема сім’я з трьох поколінь: батько й мати, їхні одружені діти та внуки. Сім’я з трьох поколінь створювала особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми досвіду батьків і дідів, - отже, вона стала суттєвим чинником тяглості традицій. Поширеність малих сімей засвідчує те, що, як видно з розмірів більшості хат, в них могло мешкати по шість-сім осіб.
Об’єкт дослідження – діяльність інституту сім’ї в умовах сучасного суспільства.
Предмет дослідження – шлюбно-сімейне право княжої доби.
Метою цієї роботи є дослідження змін, труднощів та ускладнень у діяльності такого інституту ї, як сім’я.
Згідно з предметом і метою визначено такі завдання дослідження:
• з’ясувати суть поняття “інститут сім’ї”, обґрунтувати його функції.
• дослідити еволюцію інституту сім’ї та поглядів на нього в українській та світовій педагогічній думці;
• визначити основні тенденції у розвитку інституту сім’ї у в Київській Русі.
• Дослідити формування та розвиток шлюбних відносин в Литовських статутах.
Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії наукового пізнання, ідеї про сутність людини, її місце і призначення в світі, ідеали та цінності; світоглядні та загальнометодологічні орієнтири і положення про діалектичну єдність національного та загальнолюдського, про взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про зв’язок історії з сучасністю. Дослідження здійснювалося на принципах науковості, історизму, наступності й системності.
На різних етапах історико-педагогічного дослідження використовувались такі методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Середньовічна сім’я була, цілком певно, сім’єю патріархальною. Чоловікові належала вирішальна роль у розв’язанні всіх питань. Натомість порівняно високе суспільне становище жінок-матерів і вдів у середньовіччі деякі дослідники вважають збереженням пережитків матріархату, хоч ця теза і не є остаточно доведеною.
Дуже мало збереглося відомостей про сім’ї XIII - XV ст., порівняно більше - про сім’ї в межах князівського роду і його відгалужень, окремі фрагментарні звістки є про сім’ї бояр і майже нічого про сім’ї селян чи простих містичів. Але можна зробити припущення, що у всіх соціальних сферах вже була поширеною мала сім’я, з нею співіснували складні сім’ї різного типу, зокрема сім’я з трьох поколінь: батько й мати, їхні одружені діти та внуки. Сім’я з трьох поколінь створювала особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми досвіду батьків і дідів, - отже, вона стала суттєвим чинником тяглості традицій. Поширеність малих сімей засвідчує те, що, як видно з розмірів більшості хат, в них могло мешкати по шість-сім осіб.
Об’єкт дослідження – діяльність інституту сім’ї в умовах сучасного суспільства.
Предмет дослідження – шлюбно-сімейне право княжої доби.
Метою цієї роботи є дослідження змін, труднощів та ускладнень у діяльності такого інституту ї, як сім’я.
Згідно з предметом і метою визначено такі завдання дослідження:
• з’ясувати суть поняття “інститут сім’ї”, обґрунтувати його функції.
• дослідити еволюцію інституту сім’ї та поглядів на нього в українській та світовій педагогічній думці;
• визначити основні тенденції у розвитку інституту сім’ї у в Київській Русі.
• Дослідити формування та розвиток шлюбних відносин в Литовських статутах.
Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії наукового пізнання, ідеї про сутність людини, її місце і призначення в світі, ідеали та цінності; світоглядні та загальнометодологічні орієнтири і положення про діалектичну єдність національного та загальнолюдського, про взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про зв’язок історії з сучасністю. Дослідження здійснювалося на принципах науковості, історизму, наступності й системності.
На різних етапах історико-педагогічного дослідження використовувались такі методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Заключение
Отже, соціальний статус жінки став формуватися ще за княжої доби (ІХ-ХІV ст.). Вже за часів Київської Русі зникли варварські погляди на жінку як на власність, упорядкованість статевих стосунків (моногамія) зміцнила зв'язки з чоловіком, встановилася рівноправність у вихованні дітей. Найдавніший збірник українського законодавства “Руська Правда” закріпив рівноправність жінки й чоловіка. За їхнє вбивство чи якусь іншу кривду призначалась однакова кара. Вона була збережена й у цивільних актах Литовських статутів.
Проведене в даній роботі дослідження показало, що передовсім Київська Русь була розвиненою правовою державою (Ще в „Літописі врем’яних літ” зазначається, що племена, які є нашими предками жили на землі роду свого... за законами батьків своїх..): кодекс законів „Руська правда” Ярослава Мудрого став як синтезом попереднього тривалого державно-політичного й суспільно-економічного розвитку, так і основою державного життя Великого князівства Литовського та пізніших формацій і в Україні , і в суміжних державах.
Причина в характері й змісті правового кодексу: він складений на основі багатовікового звичаєвого права народу, але частина законів було конституйована (вироблена Володимиром і Ярославом); „Руська правда” чітко й принципово регулювала правові норми стосунків між членами сім’ї (батьками і дітьми, чоловіками і дружинами), роду, племені, суспільства, між русичами (в „Правді” - русинами - громадянами південної Русі) й іноземцями, між державцями і підлеглими, до того ж - у всіх сферах життя людей. Пізніше, за Володимира Мономаха, до „Руської Правди” було внесено чимало поправок, але це свідчило про те, що правознавча культура в Київській Русі постійно розвивалася, чутливо реагуючи і на зміни в бутті та свідомості народу, і на розвиток зарубіжного правознавства.
В „Руській Правді” виявилася демократична суть ментальності праукраїнського етносу: прагнення до поєднання волі народу (віче), законоустремлінь боярської думи та виконавчої волі князів; це також документ, що фіксує і традиційну „колективність прав та відповідальності („Аще будить русин (представник Південної Русі), любогридин (князівський дружинник), любокупчина, любоябетник (княжий службовець), любомечник (дружинник), ише ізгой (відпущений раб), любословенин (представник Новгородщини), то (в разі провини, заподіяної шкоди) 40 гривен воложите за неї), і соціальну та індивідуальну диференціацію в суспільстві. Ще „Руською Правдою” передбачався захист прав окремої людини, а водночас - і держави. Це було гарантом всезагальної благодаті. „Руська Правда” регламентувала права і обов’язки всіх без винятку соціальних верств і в усіх сферах життя: державній, родинно-побутовій, виробничій, конфесійній.
Зауважимо: гени такого правового статусу формувалися тисячоліттями, що добре відмінено автором „Велесової книги”. Своє Право русичі узгоджували з волею Богів, а тому й мислили глибоко, гуманістично, патріотично, волелюбне, з позицій найвищої етики (честі, гідності, самосвідомості обов’язку), і в цьому сенсі - універсально. Універсально і в тому, що волю кожного, усього племені, інтереси держави відстоювали віче, бояри, князі, які діяли однодумно та в злагоді і з нормами багатовікових звичаїв, і - новочасних законів.
Значна частина норм звичаєвого права, які існували на території нашої держави, виникла або зародилася саме за часів першої східнослов’янської держави із центром у Києві та значною мірою проіснувала майже без змін або із певними змінами майже до середини ХVІІ - початку ХVІІІ ст., а деякі збереглися навіть і до наших днів, набувши закріплення в нормативно-правових актах, виданих уповноваженими на те органами державної влади.
Виникнення звичаїв, які регулювали право власності, розпочалося на першому, так званому докнязівському етапі, набуло свого розвитку на земсько-князівському етапі, коли значна їх частина була кодифікована в тексті «Руської Правди».
Звичаєве право у сфері власності в Київській Русі виникло і сформувалося на підставі місцевих і племінних звичаїв, що мали локальний характер, діяли лише в межах певних місцевостей або племен (племінних союзів) та могли мати безліч варіацій застосування.
Значний, хоча й не переважний вплив на розвиток звичаю мало існування певної системи заборон (табу).
У звичаєвому праві Київської Русі був відсутній поділ на рухомі та нерухомі речі (майно), хоча звичай і виділяв різноманітні види (групи) існування рухомого майна. Об’єктом права власності, на відміну від сучасних норм права, за звичаєм могла бути також людина.
Звичай встановлював різницю між правом власності та правом володіння, правомірним і неправомірним володінням.
Звичай встановлював такі способи набуття права власності на об’єкти права: займанщина, отримання в наділ (дарунок від князя), захоплення, цивільно-правові угоди, спадщина.
Литовський Статут - головний документ з історії українського права - тлумачив майнове та правове становище жінок на основі звичаїв, які коренями були пов'язані з глибокою старовиною. Більшість норм вели свій початок від норм стародавнього звичаєвого українського, литовського та білоруського права. Становище жінки за Литовським статутом вирізнялося тенденцією зрівняння прав жінок з правами чоловіків. Майнове становище жінки було достатньо міцним. Їх право на майно відбивалося в таких категоріях, як віно, привінок, придане. Всі жінки та дівчата Великого Князівства Литовського, за винятком ремісниць, у разі образи своєї особистості отримували подвійну винагороду. Зберігався звичай подвійного викупу за жінок, що був показником значної ролі жінки в сім'ї.
Спадкове право регулювалося Литовським Статутом. Дочки після смерті батька не одержували спадщини взагалі, проте за відсутністю спадкоємців чоловічої статі (синів) право успадкування переходило до дочок. Характерною особливістю поділу спадщини був порядок успадкування особистого майна матері синами та дочками, яке вони ділили порівну.
Жінка відчувала правову дискримінацію у питаннях укладення та розірвання шлюбу, патріархальному підпорядкуванні волі чоловіка, позбавленні права вільно обирати місце проживання та самостійної діяльності. Порядок спадщини за законом визначав як другорядні права сестер. Положення Литовського статуту 1588 р. ставили жінку в більш вигідне становище за порядком успадкування, ніж основний закон про спадщину.
Проведене в даній роботі дослідження показало, що передовсім Київська Русь була розвиненою правовою державою (Ще в „Літописі врем’яних літ” зазначається, що племена, які є нашими предками жили на землі роду свого... за законами батьків своїх..): кодекс законів „Руська правда” Ярослава Мудрого став як синтезом попереднього тривалого державно-політичного й суспільно-економічного розвитку, так і основою державного життя Великого князівства Литовського та пізніших формацій і в Україні , і в суміжних державах.
Причина в характері й змісті правового кодексу: він складений на основі багатовікового звичаєвого права народу, але частина законів було конституйована (вироблена Володимиром і Ярославом); „Руська правда” чітко й принципово регулювала правові норми стосунків між членами сім’ї (батьками і дітьми, чоловіками і дружинами), роду, племені, суспільства, між русичами (в „Правді” - русинами - громадянами південної Русі) й іноземцями, між державцями і підлеглими, до того ж - у всіх сферах життя людей. Пізніше, за Володимира Мономаха, до „Руської Правди” було внесено чимало поправок, але це свідчило про те, що правознавча культура в Київській Русі постійно розвивалася, чутливо реагуючи і на зміни в бутті та свідомості народу, і на розвиток зарубіжного правознавства.
В „Руській Правді” виявилася демократична суть ментальності праукраїнського етносу: прагнення до поєднання волі народу (віче), законоустремлінь боярської думи та виконавчої волі князів; це також документ, що фіксує і традиційну „колективність прав та відповідальності („Аще будить русин (представник Південної Русі), любогридин (князівський дружинник), любокупчина, любоябетник (княжий службовець), любомечник (дружинник), ише ізгой (відпущений раб), любословенин (представник Новгородщини), то (в разі провини, заподіяної шкоди) 40 гривен воложите за неї), і соціальну та індивідуальну диференціацію в суспільстві. Ще „Руською Правдою” передбачався захист прав окремої людини, а водночас - і держави. Це було гарантом всезагальної благодаті. „Руська Правда” регламентувала права і обов’язки всіх без винятку соціальних верств і в усіх сферах життя: державній, родинно-побутовій, виробничій, конфесійній.
Зауважимо: гени такого правового статусу формувалися тисячоліттями, що добре відмінено автором „Велесової книги”. Своє Право русичі узгоджували з волею Богів, а тому й мислили глибоко, гуманістично, патріотично, волелюбне, з позицій найвищої етики (честі, гідності, самосвідомості обов’язку), і в цьому сенсі - універсально. Універсально і в тому, що волю кожного, усього племені, інтереси держави відстоювали віче, бояри, князі, які діяли однодумно та в злагоді і з нормами багатовікових звичаїв, і - новочасних законів.
Значна частина норм звичаєвого права, які існували на території нашої держави, виникла або зародилася саме за часів першої східнослов’янської держави із центром у Києві та значною мірою проіснувала майже без змін або із певними змінами майже до середини ХVІІ - початку ХVІІІ ст., а деякі збереглися навіть і до наших днів, набувши закріплення в нормативно-правових актах, виданих уповноваженими на те органами державної влади.
Виникнення звичаїв, які регулювали право власності, розпочалося на першому, так званому докнязівському етапі, набуло свого розвитку на земсько-князівському етапі, коли значна їх частина була кодифікована в тексті «Руської Правди».
Звичаєве право у сфері власності в Київській Русі виникло і сформувалося на підставі місцевих і племінних звичаїв, що мали локальний характер, діяли лише в межах певних місцевостей або племен (племінних союзів) та могли мати безліч варіацій застосування.
Значний, хоча й не переважний вплив на розвиток звичаю мало існування певної системи заборон (табу).
У звичаєвому праві Київської Русі був відсутній поділ на рухомі та нерухомі речі (майно), хоча звичай і виділяв різноманітні види (групи) існування рухомого майна. Об’єктом права власності, на відміну від сучасних норм права, за звичаєм могла бути також людина.
Звичай встановлював різницю між правом власності та правом володіння, правомірним і неправомірним володінням.
Звичай встановлював такі способи набуття права власності на об’єкти права: займанщина, отримання в наділ (дарунок від князя), захоплення, цивільно-правові угоди, спадщина.
Литовський Статут - головний документ з історії українського права - тлумачив майнове та правове становище жінок на основі звичаїв, які коренями були пов'язані з глибокою старовиною. Більшість норм вели свій початок від норм стародавнього звичаєвого українського, литовського та білоруського права. Становище жінки за Литовським статутом вирізнялося тенденцією зрівняння прав жінок з правами чоловіків. Майнове становище жінки було достатньо міцним. Їх право на майно відбивалося в таких категоріях, як віно, привінок, придане. Всі жінки та дівчата Великого Князівства Литовського, за винятком ремісниць, у разі образи своєї особистості отримували подвійну винагороду. Зберігався звичай подвійного викупу за жінок, що був показником значної ролі жінки в сім'ї.
Спадкове право регулювалося Литовським Статутом. Дочки після смерті батька не одержували спадщини взагалі, проте за відсутністю спадкоємців чоловічої статі (синів) право успадкування переходило до дочок. Характерною особливістю поділу спадщини був порядок успадкування особистого майна матері синами та дочками, яке вони ділили порівну.
Жінка відчувала правову дискримінацію у питаннях укладення та розірвання шлюбу, патріархальному підпорядкуванні волі чоловіка, позбавленні права вільно обирати місце проживання та самостійної діяльності. Порядок спадщини за законом визначав як другорядні права сестер. Положення Литовського статуту 1588 р. ставили жінку в більш вигідне становище за порядком успадкування, ніж основний закон про спадщину.
Литература
1. Антонович В. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV - XVIII в.: Ч. 2. Руська історична бібліотека. - Львів, 1904. - Т. 24. - С. 356 - 357.
2. Боярська З.І. Історія держави і права України: Навч.-метод.посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - 278с.
3. Василенко Н. П. Матеріали до історії українського права. - Київ, 1929. - Т. 1. - С. 47, 51.
4. Віновний лист 1584 р. // Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582 - 1588 рр.). - Док. № 87. С. 154 - 155.
5. Говорун А.В.. Сімейне виховання у вітчизняній педагогічній журналістиці другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харківський педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2003. — 24 с.
6. Гусєва С. О. Історія держави і права України: Навч. посіб. для студ., які навч. за напрямком "Право". - О.: ЛАТСТАР, 2000. - 224с.
7. Даник А.А. Формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно- побутової праці у процесі родинного виховання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград, 1998. — 16 с.
8. Демченко О.Й. Теорія та практика сімейного виховання у Великій Британії (історико- педагогічний аспект): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ, 2001. — 19 с.
9. Етика та психологія сімейного життя: прогр. навч. курсу та метод. матеріали за кредитно-модульною системою для студ. пед. вузу / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. Кафедра практичної психології / Л.Я. Галушко (уклад.), І.В. Мамчур (уклад.). — Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2007. — 51 с.
10. Жаровцева Т.Г. Сімейна педагогіка: Навч. програма курсу / Південний науковий центр АПН України; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О. : ПНЦ АПН України - СВД М.П.Черкасов, 2005. — 58 с.
11. Законы гражданские // Свод Законов // со включением позднейших узакониней и разъяснений по решением общего собрания и Гражданского кас. департамента Правительственного Сената с 1866 по июль 1900г. / под ред. Гаугера А.Г / . – СПб. , 1902.
12. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. для підгот. до іспиту / МВС України; Юридична академія - Д., 2003. - 160 с.
13. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2003. - 416 с.
14. Інспекторова Т.С. Теорія та методика діяльності сімейного педагога: навч.-метод. посіб.. — Умань : Софія, 2009. — 76 с.
15. Кисельова О. Бідність в Україні // Політична думка. – 2008. – № 3. – С. 3–13.
16. Ковальчук Л.Ю. Педагогічна спадщина А. Макаренка та сімейне виховання дітей: Навч. план і програма занять для організаторів пед. освіти батьків / АПН України; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. — Івано-Франківськ, 2006. — 55 с.
17. Кошлань І.Г. Психологічні особливості емоційності підлітків та стилі сімейного виховання: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського (м.Одеса). — О., 2005. — 20 с.
18. Кравець В. Психолого- педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський держ. педагогічний ун-т. — Тернопіль : Богдан, 2005. — 180 с.
19. Кузьминець О.А., Калиновський В.С., Дігтяр П.А. Історія держави і права України: Навч.посіб. / Я.Ю. Кондратьєв (заг.ред.). - К.: Україна, 2000. - 428с.
20. Лазюк С.С. Сімейний побут в етносоціальному дискурсі: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2006. — 23 с.
21. Лебицкий О. Сговор малолетних, страница из истории бранного права на Украине XVI в. // Киев. старина. - 1906. - № 7. - С. 64 - 72.
22. Лебідь – Вінницька І. Сучасний модерний світ і українська жінка // Жіночий світ - 1981.- Ч.2.- С.3
23. Левицкий О. И. О семейных отношениях в Юго-Западной Руси в XVI - XVII веках // Рус. старина. - Санкт-Петербург, 1880. - Ноябрь. - С. 553.
24. Липа Ю. Українська жінка // Жінка. – 1938 р. – № 7-8.
25. Люстрація Барського староства 1564 р. // АЮЗР. - Ч. 7, т. 2. - С. 261.
26. Макаренко А. С. Книга для родителей. – М. : Педагогика, 1983. – 160 с.
27. Макров В.І. Формування моральних засад сімейного життя в учнівської молоді: Автореф.дис...канд.пед.наук: 13.00.01 / АПН України; Інститут педагогіки. — К., 2006. — 21 с.
28. Мудрик А. В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик. [под ред. В.А.Сластенина]. – М. : Издательский центр "Академия", 2007. – 184 с.
29. Підготовка старшокласників до сімейного життя: Методичні поради до роботи шкільного психолога / Чернігівський обласний ін-т підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти; Чернігівський держ. педагогічний ін-т ім. Т.Г.Шевченка / Г.Г. Сутріна (уклад.). — Чернігів, 2006. — 20 с.
30. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування / Міжнародний фонд "Відродження". — К. : Веселка, 208. — 212 с.
31. Созанський І. З минувщини Бродів (причинки до історії міста в XVII в.) // ЗНТШ. - 1910. - Т. 97. - С. 14-15.
32. Статева соціалізація та підготовка учнівської молоді до сімейного життя у педагогіці та шкільній практиці зарубіжних країн: монографія / АПН України; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. / Володимир Кравець (ред.). — Т. : Астон, 2009. — 206 с.
33. Сутріна Г.Г. Взаємозв'язок української етнопедагогіки і педагогічної науки у підготовці молоді до сімейного життя: Автореф.дис.канд.пед.наук: 13.00.01 / НДІ педагогіки України. — К., 2006. — 22 с.
34. Тарасевський П. Весілє в Борисівці, Валуйського пов., в Вороніжчині // Матеріали Левицкий О. И. Черты семейного быта Юго-Западной Руси в XVI - XVII вв. - Киев, 1909. - С. 62.
35. Фінчук Г.В. Теорія та практика сімейного виховання в зарубіжній педагогіці (теоретико- методологічний аспект): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ, 2001. — 20 с.
36. Чмелик Р, П. Сім’я та сімейний побут // Українське народознавство / За заг. ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів, 1994. - С. 209.
37. Шалімова І.М. Морально- етична підготовка старшокласниць до сімейного життя: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01. / АПН України; Інститут педагогіки. — К., 2004. — 24с.
38. Щербань П.М. Пам'ятай ім'я своє: Заповіді сімейної педагогіки: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл., в яких здійснюється підгот. пед. працівників — К. : Вища школа, 2006. — 191 с.
39. Яворська Л.Г. Підготовка молоді до сімейного життя в США: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. — Т., 2007. — 20 с.
40. Янішевська З.В. Педагогічні засади та практика сімейного виховання в сучасній Іспанії: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2008. — 20 с.
41. Ярошинська О.О. Виникнення першооснов інституту сім’ї // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний часопис. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – С. 317-323.
42. Ярошинська О.О. Розвиток поглядів на інститут сім’ї у працях вітчизняних педагогів (друга половина ХІХ–ХХ століття) // Рідна школа. – 2003. – № 6. – С. 63-66.
43. Ярошинська О.О. Формування засад інституту сім’ї в історії української педагогічної думки ІХ–ХVІІІ століття // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. – Вип. 8. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 225-229.
44. Яценко Л.В. Педагогічні умови підготовки старшокласників до сімейного життя в процесі гендерного виховання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. — К., 2006. — 20 с.
2. Боярська З.І. Історія держави і права України: Навч.-метод.посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - 278с.
3. Василенко Н. П. Матеріали до історії українського права. - Київ, 1929. - Т. 1. - С. 47, 51.
4. Віновний лист 1584 р. // Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582 - 1588 рр.). - Док. № 87. С. 154 - 155.
5. Говорун А.В.. Сімейне виховання у вітчизняній педагогічній журналістиці другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харківський педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2003. — 24 с.
6. Гусєва С. О. Історія держави і права України: Навч. посіб. для студ., які навч. за напрямком "Право". - О.: ЛАТСТАР, 2000. - 224с.
7. Даник А.А. Формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно- побутової праці у процесі родинного виховання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград, 1998. — 16 с.
8. Демченко О.Й. Теорія та практика сімейного виховання у Великій Британії (історико- педагогічний аспект): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ, 2001. — 19 с.
9. Етика та психологія сімейного життя: прогр. навч. курсу та метод. матеріали за кредитно-модульною системою для студ. пед. вузу / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. Кафедра практичної психології / Л.Я. Галушко (уклад.), І.В. Мамчур (уклад.). — Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2007. — 51 с.
10. Жаровцева Т.Г. Сімейна педагогіка: Навч. програма курсу / Південний науковий центр АПН України; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О. : ПНЦ АПН України - СВД М.П.Черкасов, 2005. — 58 с.
11. Законы гражданские // Свод Законов // со включением позднейших узакониней и разъяснений по решением общего собрания и Гражданского кас. департамента Правительственного Сената с 1866 по июль 1900г. / под ред. Гаугера А.Г / . – СПб. , 1902.
12. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. для підгот. до іспиту / МВС України; Юридична академія - Д., 2003. - 160 с.
13. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2003. - 416 с.
14. Інспекторова Т.С. Теорія та методика діяльності сімейного педагога: навч.-метод. посіб.. — Умань : Софія, 2009. — 76 с.
15. Кисельова О. Бідність в Україні // Політична думка. – 2008. – № 3. – С. 3–13.
16. Ковальчук Л.Ю. Педагогічна спадщина А. Макаренка та сімейне виховання дітей: Навч. план і програма занять для організаторів пед. освіти батьків / АПН України; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. — Івано-Франківськ, 2006. — 55 с.
17. Кошлань І.Г. Психологічні особливості емоційності підлітків та стилі сімейного виховання: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського (м.Одеса). — О., 2005. — 20 с.
18. Кравець В. Психолого- педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський держ. педагогічний ун-т. — Тернопіль : Богдан, 2005. — 180 с.
19. Кузьминець О.А., Калиновський В.С., Дігтяр П.А. Історія держави і права України: Навч.посіб. / Я.Ю. Кондратьєв (заг.ред.). - К.: Україна, 2000. - 428с.
20. Лазюк С.С. Сімейний побут в етносоціальному дискурсі: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2006. — 23 с.
21. Лебицкий О. Сговор малолетних, страница из истории бранного права на Украине XVI в. // Киев. старина. - 1906. - № 7. - С. 64 - 72.
22. Лебідь – Вінницька І. Сучасний модерний світ і українська жінка // Жіночий світ - 1981.- Ч.2.- С.3
23. Левицкий О. И. О семейных отношениях в Юго-Западной Руси в XVI - XVII веках // Рус. старина. - Санкт-Петербург, 1880. - Ноябрь. - С. 553.
24. Липа Ю. Українська жінка // Жінка. – 1938 р. – № 7-8.
25. Люстрація Барського староства 1564 р. // АЮЗР. - Ч. 7, т. 2. - С. 261.
26. Макаренко А. С. Книга для родителей. – М. : Педагогика, 1983. – 160 с.
27. Макров В.І. Формування моральних засад сімейного життя в учнівської молоді: Автореф.дис...канд.пед.наук: 13.00.01 / АПН України; Інститут педагогіки. — К., 2006. — 21 с.
28. Мудрик А. В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик. [под ред. В.А.Сластенина]. – М. : Издательский центр "Академия", 2007. – 184 с.
29. Підготовка старшокласників до сімейного життя: Методичні поради до роботи шкільного психолога / Чернігівський обласний ін-т підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти; Чернігівський держ. педагогічний ін-т ім. Т.Г.Шевченка / Г.Г. Сутріна (уклад.). — Чернігів, 2006. — 20 с.
30. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування / Міжнародний фонд "Відродження". — К. : Веселка, 208. — 212 с.
31. Созанський І. З минувщини Бродів (причинки до історії міста в XVII в.) // ЗНТШ. - 1910. - Т. 97. - С. 14-15.
32. Статева соціалізація та підготовка учнівської молоді до сімейного життя у педагогіці та шкільній практиці зарубіжних країн: монографія / АПН України; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. / Володимир Кравець (ред.). — Т. : Астон, 2009. — 206 с.
33. Сутріна Г.Г. Взаємозв'язок української етнопедагогіки і педагогічної науки у підготовці молоді до сімейного життя: Автореф.дис.канд.пед.наук: 13.00.01 / НДІ педагогіки України. — К., 2006. — 22 с.
34. Тарасевський П. Весілє в Борисівці, Валуйського пов., в Вороніжчині // Матеріали Левицкий О. И. Черты семейного быта Юго-Западной Руси в XVI - XVII вв. - Киев, 1909. - С. 62.
35. Фінчук Г.В. Теорія та практика сімейного виховання в зарубіжній педагогіці (теоретико- методологічний аспект): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ, 2001. — 20 с.
36. Чмелик Р, П. Сім’я та сімейний побут // Українське народознавство / За заг. ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів, 1994. - С. 209.
37. Шалімова І.М. Морально- етична підготовка старшокласниць до сімейного життя: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01. / АПН України; Інститут педагогіки. — К., 2004. — 24с.
38. Щербань П.М. Пам'ятай ім'я своє: Заповіді сімейної педагогіки: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл., в яких здійснюється підгот. пед. працівників — К. : Вища школа, 2006. — 191 с.
39. Яворська Л.Г. Підготовка молоді до сімейного життя в США: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. — Т., 2007. — 20 с.
40. Янішевська З.В. Педагогічні засади та практика сімейного виховання в сучасній Іспанії: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2008. — 20 с.
41. Ярошинська О.О. Виникнення першооснов інституту сім’ї // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний часопис. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – С. 317-323.
42. Ярошинська О.О. Розвиток поглядів на інститут сім’ї у працях вітчизняних педагогів (друга половина ХІХ–ХХ століття) // Рідна школа. – 2003. – № 6. – С. 63-66.
43. Ярошинська О.О. Формування засад інституту сім’ї в історії української педагогічної думки ІХ–ХVІІІ століття // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. – Вип. 8. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 225-229.
44. Яценко Л.В. Педагогічні умови підготовки старшокласників до сімейного життя в процесі гендерного виховання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. — К., 2006. — 20 с.
Дополнительная информация
У роботі досліджуються проблемні питання розвитку шлюбно-сімейного права в період Княжої доби. Ав¬тором представлений широкий спектр думок із зазначеної вище проблема¬тики, а також висловлена власна позиція щодо вирішення питання методо¬логічного інструментарію речового права. В умовах первіснообщинного ладу у східних слов’ян існували звичаї, що регулювали поведінку людей. Згадку про такі звичаї до утворення Давньоруської держави можна знайти у літописах і повідомленнях зарубіжних авторів. Так, розповідаючи про східнослов’янські племена, літописець у «Повісті временних літ» зазначав, що ці племена «имяху обычаи свои, и закон отец своих, и преданья, каждо свой нрав».
У міру становлення феодалізму окремі звичаї родового ладу, котрі можна було використовувати в інтересах панівного класу, що формувався, поступово трансформувалися у норми звичаєвого права. На них покладався захист феодальної приватної власності і соціальної нерівності. Феодальний тип права у східних слов’ян став, за своєю суттю, історично першим типом правової організації класового суспільства.
Звичайно, розвиток звичаєвого права був органічно пов’язаний з державою, що формувалася. Право було системою правових норм, що складалися з санкціонованих, тобто визнаних державою, звичаїв. Держава забезпечувала їх дотримання і захищала від порушень. До найдавніших норм звичаєвого права східних слов’ян, зокрема, належали норми, що регулювали порядок здійснення кровної помсти, проведення деяких процесуальних дій (присяга, ордалії, оцінки показань свідків). Все це було відомо слов’янам ще в перехідний період від первіснообщинного ладу до феодального.
Ключові слова: сімейне право, Київська Русі, Литовські статути, княжа доба, інститут сім’ї.
У міру становлення феодалізму окремі звичаї родового ладу, котрі можна було використовувати в інтересах панівного класу, що формувався, поступово трансформувалися у норми звичаєвого права. На них покладався захист феодальної приватної власності і соціальної нерівності. Феодальний тип права у східних слов’ян став, за своєю суттю, історично першим типом правової організації класового суспільства.
Звичайно, розвиток звичаєвого права був органічно пов’язаний з державою, що формувалася. Право було системою правових норм, що складалися з санкціонованих, тобто визнаних державою, звичаїв. Держава забезпечувала їх дотримання і захищала від порушень. До найдавніших норм звичаєвого права східних слов’ян, зокрема, належали норми, що регулювали порядок здійснення кровної помсти, проведення деяких процесуальних дій (присяга, ордалії, оцінки показань свідків). Все це було відомо слов’янам ще в перехідний період від первіснообщинного ладу до феодального.
Ключові слова: сімейне право, Київська Русі, Литовські статути, княжа доба, інститут сім’ї.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?