Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   50 грн.
ЦЕНА:   114 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Наукова лексика слов'янських природних пам'яток   (ID работы: 2782)

Направление: История дисциплин
Предмет: История Украинского языка
Тип работы: Курсовая работа
Число страниц: 39
Год защиты: 2010
ВУЗ: Киевский Национальный Университет им. Шевченко (КНУ им. Шевченко)
Язык: Украинский
Содержание
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти формування слов’янської лексики
Розділ ІІ. Дослідження лексико-семантичних груп категорії наукова лексика слов’янських природних пам’яток
2.1 Медицинська лексика
2.2 Астрономічна лексика
2.3 Ботанічна лексика
2.4 Орнітологічна лексика
Висновки
Список використаної літератури
Введение
Актуальність теми. Сучасний етап у розвитку лінгвославістики характеризується тим, що на передній план у порівняльних студіях слов’янських мов висуваються проблеми, пов’язані з дослідженням лексики. Пріоритетне значення, що його набуває розробка лексичної проблематики, відображає тенденцію до укрупнення та ускладнення тих одиниць, що залучаються до міжмовного зіставлення, стаючи об’єктом компаративного аналізу. Завдання реконструкції праслов'янської мови дедалі більше охоплюють, поряд із кореневими та афіксальними морфемами, також і слово як таке, тобто взяте в єдності його форми та змісту. Встановлення зв'язків відновлюваних праформ у площині формальної та семантичної похідності природним чином веде до того, що об'єктом реконструкції стають уже не окремі слова з їхніми значеннями, а лексикон праслов'янської мови як система. Усі ці зміни дають підстави говорити про реальне існування поліхронічної (В.В.Німчук) лексикології слов’янських мов, одним із завдань якої є вивчення цілісних лексичних систем із максимальним заглибленням у давнину. З іншого боку, у теоретико-методологічному плані дослідження появи та розвитку споріднених мов дедалі більше набуває комплексного характеру, перетворюючись із суто компаративної на компаративно-типологічну дисципліну і збагачуючись за рахунок теоретичного апарату зіставно-типологічного мовознавства, наслідком чого є поглиблення характеристики закономірностей розвитку споріднених мов та застосування типологічних критеріїв для створення й оцінки гіпотетичних побудов, пов’язаних із відновленням не засвідчених мовних одиниць та їхніх угруповань.
Генетичні (етимологічні, історико-етимологічні) гнізда як угруповання слів, об’єднаних походженням від спільного етимона (праслов’янського кореня), становлять евристичну модель, що є спрямованою на саме такий, комплексний компаративно-типологічний підхід до системного аналізу лексики споріднених мов та їхнього прамовного підґрунтя. Гніздовий підхід є порівняно новим різновидом студій, присвячених висвітленню генези, функціонування й розвитку слов’янського слова.
Мета роботи: подати комплексний /лексико-семантичний, словотворчий, етимологічний, лінгвогеографічний/ аналіз наукової лексики слов’янських природних пам’яток.
У роботі передбачається розв'язання таких завдань:
1) з’ясувати склад і семантичну структуру досліджуваної тематичної групи лексики;
2) вивчити процеси номінації у складі медичної термінології;
3) встановити джерела формування астрономічної лексики;
4) проаналізувати ботанічну та орнітологічну лексику.
Предмет роботи - наукової лексики слов’янських природних пам’яток.
Об'єкт роботи – лексико-семантичні групи наукової лексики слов’янських природних пам’яток.
Основними методами є описовий, порівняльно-історичний і зіставний. Широко використовується й лінгвогеографічний метод, який дає просторову характеристику лексичних явищ.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Заключение
Проблема етимології української наукової лексики у слов’янських природних пам’ятках висвітлена порівняно слабо.
Не дивлячись на широке вживання традиційних українських наукових назв, смислове значення багатьох з них, а тим більше їх походження, напівзабуті або повністю втрачені. Ряд назв сильно змінений впливом просторіччя та діалектів. Такі змінені назви, втративши свій справжній сенс, існують сьогодні тільки як коди, поєднання букв, що умовно позначає той або інший вид наукової назви.
Опрацювання зазначених лексикографічних праць дає змогу стверджувати, що семантика досліджуваних лексем нестабільна. З огляду на те, що одна і та сама особа могла бути як астрологом, так і астрономом, деякі староукраїнські лексеми (звіздаръ, звіздозорца) слугували для номінування: і “особи, яка зналася на зорях; астролога”, і “особи, яка вивчала астрономію як науку; астронома”.
На нашу думку, контексти, із яких ексцерповано слова звіздочетецъ, звіздочникъ, свідчать про реалізацію значення ‘астроном’. Лексеми ж астрологъ і астрономъ, як доводить ілюстративний матеріал, мали чітке розмежування.
Назви рослин належать до найбільших і найдавніших пластів лексики української мови. Вони неоднорідні за сферою вживання, зокрема досить чітко виділяються дві основні, тісно взаємопов’язані групи: діалектні і літературні назви рослин. Групу літературних назв утворюють загальновживані й вузькоспеціальні наукові ботанічні номени, що функціонують у мові фахівців-ботаніків.
Фундаментальні дослідження в області української мови, проведені протягом останнього сторіччя приділяють назвам птахів (як, утім, й інших живих організмів) дуже мало уваги, а інформація, що приводиться в цих виданнях, часто вкрай мізерна і заплутана.
Часто це пов'язано з тим, що історично склалося і сформовано в умовах християнства зневажливо-негативне відношення до природи і витікає з цього механістичний підхід у рішенні етимологічних проблем. Часто етимологія назв птахів пояснюється авторами без використання відомостей з біології, що спричиняє за собою нерозуміння й ігнорування важливих семантичних зв'язків і закономірно заводить дослідників в смислову безвихідь.
У той же час рядом орнітологів були прийняті спроби дослідження етимології українських назв птахів. Виходячи з цього, можна з упевненістю говорити про використання переносних слів у лексико-семантичній групі «Назви птахів». На жаль, результати цих досліджень обмежувалися посиланнями на звуконаслідування або взагалі обходили найбільш складні випадки. Сподіваємось, даний напрямок у дослідженні етимології лексико-семантичної групи «Назви птахів» у найближчому майбутньому буде досліджений більш широко.
Литература
1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 336 с.
2. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1969.
3. Беседина-Невзорова В. П. Старославян. язык. X., 1982.
4. Бирнбаум X. Праславян. язык: достижения и проблеми в его реконструкции. М., 1987.
5. Блинова О.И. Явление мотивации слов в лексикографическом аспекте//Теория языка и словари. Кишинев: Штиница, 1988. С.137-142.
6. Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. – Л.: 1976.
7. Ботанический словарь. Спб, 1878;
8. Вайан А. Руководство по старославян. языку. М., 1992.
9. Васильева Э. В. Семантическиая характеристика зоонимов на макро- и микроуровне // В кн.: Семантика слова и его функционирование. – Кемерово, 1981.
10. Вступ до порівн.-істор. вивчення слов'ян, мов. К., 1996.
11. Гачев Г. Национальные образы мира. Космо Психо Логос. М.: Изд. Группа Прогресс: Культура, 1995.
12. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М.: Рус. яз., 1999, т. 1-4;
13. Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. – Львів, 2000. – Т. 8;
14. Історичний словник українського язика / За ред. Є. Тимченка. – Харків-Київ, 1930-1932. – Т. І;
15. Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. М., 1988. С. 141-173.
16. Манучарян Р.С. Проблемы исследования словообразовательных значений и средств их выражения. Ереван, 1975, 48 с.
17. Мейе А. Общеславян. язык. М., 1981.
18. Селищев А. М. Старославян. язык, ч. 1 — 2. М., 1981 — 52.
19. Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. / Ред. кол.: Д. Гринчишин, У. Єдлінська, Я. Закревська. – Львів, 1994. – Вип. 1; 4.
20. Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. / Ред. кол.: Д. Гринчишин, У. Єдлінська, Л. Полюга. – Львів, 2004. – Вип. 11;
21. Станівський М. Ф. Старослов'ян. мова. К., 1983.
22. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV–XVIII ст. / Підгот. до друку В.В. Німчук і Г.І. Лиса. – Київ–Нью-Йорк, 2002. – Т. 1;
23. Толковый словарь русского языка. / Под ред. Д.Н. Ушакова. – М, 1934-1940, т. 1-4;
24. Толстой Н. И. Старославян. язык. — Касаткин Л. Л. Церковнославян. язык. В кн.: Лингв. знциклопед. словарь. М., 1990.
25. Українська радянська енциклопедія / Ред. кол.: М.П. Бажан, О.І. Білецький, І.К. Білодід. – Київ, 1959. – Т. І.
26. Уфимцева А. А. Слово в лексико-семантической системе языка. – М.: Наука, 1968.
27. Филин Ф.П. О лексико-семантических группах слов // Филин Ф.П. Очерки по теории языкознания. М.: Наука, 1982. С.227-239.
28. Цейтлин P. M. Лексика старославян. языка. М., 1977.
29. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. М.: Наука, 1973. 280 с.
30. Юрина Е. А. Образность как категория лексикологии: Автореф. дис. канд. филол. наук. Томск, 1994.