Договірна форма інвестування   (ID работы: 2722)

Вступ
1. Поняття, ознаки та види інвестиційних договорів
2. Функції інвестиційних договорів
3. Порядок укладення, зміни та розірвання інвестиційних договорів
4. Зміст та форма інвестиційного договору
5. Забезпечення належного виконання інвестиційних договорів
Висновок
Список використаної літератури
Додаток

Ефективність соціально-економічного розвитку України, формування ринкових відносин значною мірою обумовлені належним інвестиційним кліматом, станом та перспективами правового регулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності. Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, створення інвестиційного ринку, структурна переорієнтація та інноваційний розвиток економіки, науково-технічний прогрес неможливі без залучення національних та іноземних інвестицій, які є важливим елементом подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та одним із показників ступеня інтеграції країни у світову економіку.
Поряд з існуючою законодавчою базою інвестиційної діяльності, яка формується зі спеціальних нормативно-правових актів та актів загального характеру, регулювання конкретних правовідносин у даній сфері здійснюється на основі різноманітних договорів, що за своєю сутністю і змістом об’єднані в категорію інвестиційних договорів. Їх питома вага і значення як ефективного засобу цивільно-правового регулювання на практиці в сучасних умовах суттєво зростають, що обумовлює необхідність вивчення, аналізу і вироблення пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації цього засобу.
Водночас у законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні спеціальні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, а також

Значна чисельність нормативних актів, що видаються для регулювання інвестиційних відносин, велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створює масив несистематизованих та неупорядкованих актів. В основі цього масиву відсутній системоутворюючий акт, який потрібний для того, щоб: 1) зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; 2) створити стійку і взаємопов’язану ієрархію актів, у якій виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; 3) в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; 4) за рахунок створення загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, в якому принципові положення не потребували б повторення в кожному підрозділі особливої частини інвестиційного законодавства.
Ці проблеми можуть бути вирішені тільки на основі кодифікації інвестиційного законодавства. І саме тому, заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України.
Інвестиційний договір можна визначити як угоду між двома або кількома особами, яка встановлює на певний строк права і обов’язки у відносинах між сторонами щодо вкладання всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в

1. Нагребельний В.П.Банківське та інвестиційне законодавство України: проблеми вдосконалення // Правова держава: Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий. – 2002. – С. 200–204.
2. Вінник О.М.Інвестиційне право. – К.: Атіка, 2001. – 263 с.
3. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
4. Кудрявцева В.До проблеми кодифікації інвестиційного законодавства України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 114–116.
5. Кафарський В.В.Система інвестиційного законодавства // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод

Інноваційне інвестування

Квазі інвестиційні проекти

Інвестиційна діяльність. Інновації

Державне регулювання інвестування та гарантії захисту інвестиції