ЦЕНА:
30 грн.
|
|
|
ЦЕНА:
69 руб.
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
Тема работы: | Біоценози (ID работы: 967) |
Направление: | Екологія |
Предмет: | Экология |
Тип работы: | Реферат |
Число страниц: | 20 |
Год защиты: | 2010 |
Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
1. Біоценоз, як єдність рослинності і тваринного населення
2. Склад і структура біоценозу
3. Зв’язки в біоценозі
4. Динаміка біоценозів
5. Основні закономірності розподілу біоценозів
6. Класифікація біоценозів
Висновки
Список використаної літератури
1. Біоценоз, як єдність рослинності і тваринного населення
2. Склад і структура біоценозу
3. Зв’язки в біоценозі
4. Динаміка біоценозів
5. Основні закономірності розподілу біоценозів
6. Класифікація біоценозів
Висновки
Список використаної літератури
Введение
Термін "біоценоз" походить від грецьких слів bios - життя і koinos - загальний. Термін уперше був використаний німецьким зоологом XIX століття К. Мебіусом, що у книзі "Устриці й устричне господарство" цілий розділ назвав "Устрична банка як біологічне чи співтовариство біоценоз".
Знак рівності між поняттями екосистеми і біоценозу ставлять багато фахівців. Так, по І. А. Шилову: "Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язаних по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їх неорганічним (абіотичним) середовищем". При цьому підкреслюються цілісність і здатність до самоорганізації як принципові характеристики такої системи, стійкі зв'язки між популяціями, але не окремими особинами системи. Такі зв'язки формуються в результаті "тривалого спільного існування в складі співтовариства. У підсумку їхніх
Знак рівності між поняттями екосистеми і біоценозу ставлять багато фахівців. Так, по І. А. Шилову: "Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язаних по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їх неорганічним (абіотичним) середовищем". При цьому підкреслюються цілісність і здатність до самоорганізації як принципові характеристики такої системи, стійкі зв'язки між популяціями, але не окремими особинами системи. Такі зв'язки формуються в результаті "тривалого спільного існування в складі співтовариства. У підсумку їхніх
Заключение
Біоценоз не являє собою випадкового набору організмів, а є для даних географічних умов історично складеним групуванням видів рослин і тварин та мікроорганізмів.
Члени біоценозу, що мають певні схожості у їх вимогах до абіотичних факторів середовища і місця, в яких вони проживають, називають біотопом (місцепроживанням). Положення виду в біоценозі, його зв’язки з іншими видами і вимоги до біотопів визначають екологічну нішу виду.
Біоценози мають свої особливості будови і функції, які відрізняють їх від інших рівнів життя. Це, насамперед, вища форма організації життя в біосфері, що складається з абіотичного і біотичного компонентів. Перший представлений речовинами і умовами неорганічного середовища, другий-автотрофними і гетеротрофними організмами. Автотрофні синтезуючі рослини становлять неодмінну (структурну) основу будь-якого біоценозу і позначаються загальним поняттям — продуценти. Використовуючи сонячну енергію і неорганічні речовини, вони створюють первинну біологічну продукцію у вигляді високомолекулярних органічних речовин з великим запасом потенційної енергії. Отже, продуценти становлять у біоценозі його енергетичну основу.
Гетеротрофні організми як споживачі органічної продукції і запасеної в ній енергії становлять другу структурну одиницю біоценозу, позначену поняттям консументи.
У біоценозі виникають конкурентні взаємовідносини між його членами-рослинами і тваринами. Особливою складністю відзначаються відносини між хижаками і жертвою. Ця проблема одна з найбільш актуальних в екології тварин.
Особливий трофічний зв’язок у біоценозі — паразитизм, при якому
Члени біоценозу, що мають певні схожості у їх вимогах до абіотичних факторів середовища і місця, в яких вони проживають, називають біотопом (місцепроживанням). Положення виду в біоценозі, його зв’язки з іншими видами і вимоги до біотопів визначають екологічну нішу виду.
Біоценози мають свої особливості будови і функції, які відрізняють їх від інших рівнів життя. Це, насамперед, вища форма організації життя в біосфері, що складається з абіотичного і біотичного компонентів. Перший представлений речовинами і умовами неорганічного середовища, другий-автотрофними і гетеротрофними організмами. Автотрофні синтезуючі рослини становлять неодмінну (структурну) основу будь-якого біоценозу і позначаються загальним поняттям — продуценти. Використовуючи сонячну енергію і неорганічні речовини, вони створюють первинну біологічну продукцію у вигляді високомолекулярних органічних речовин з великим запасом потенційної енергії. Отже, продуценти становлять у біоценозі його енергетичну основу.
Гетеротрофні організми як споживачі органічної продукції і запасеної в ній енергії становлять другу структурну одиницю біоценозу, позначену поняттям консументи.
У біоценозі виникають конкурентні взаємовідносини між його членами-рослинами і тваринами. Особливою складністю відзначаються відносини між хижаками і жертвою. Ця проблема одна з найбільш актуальних в екології тварин.
Особливий трофічний зв’язок у біоценозі — паразитизм, при якому
Литература
1. Бедрій Я.Л. та ін. Основи екології та охорона наволишнього природного середовища: Навч. пос. - Львів, 1999. - 238 с.
2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навчальний посібник. –К.: Лібра, 2002.- 352 с.
3. Вільдман І.Л. та інш. Екологія і духовність (Методичний аспект). - К.: КМЦ "Поезія", 2000. - 44 с.
4. Воронков Н.А. Экология общая, специальная, прикладная: Учебник - М.: Агар, 1999. - 424 с.
5. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І. Екологія: Опорний курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. - 68 с.
6. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.
7. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.
8. Корсак К. Основи екології - К.: МАУП, 2000. - 237 с.
9. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000 — 500 с: іл. Бібліогр.: с 480.
10. Лук'янова Л.Б. Основи екології: Навч. посібник - К.: Вища шк., 2000. -327с.
11. Одум Ю. Екологія (в двох томах) –М.: Мир, 1986
12. Чаус І.В. Основи екології: Опорний конспект. - Київ: КДТЕУ, 1998.-78с.
2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навчальний посібник. –К.: Лібра, 2002.- 352 с.
3. Вільдман І.Л. та інш. Екологія і духовність (Методичний аспект). - К.: КМЦ "Поезія", 2000. - 44 с.
4. Воронков Н.А. Экология общая, специальная, прикладная: Учебник - М.: Агар, 1999. - 424 с.
5. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І. Екологія: Опорний курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. - 68 с.
6. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.
7. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.
8. Корсак К. Основи екології - К.: МАУП, 2000. - 237 с.
9. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000 — 500 с: іл. Бібліогр.: с 480.
10. Лук'янова Л.Б. Основи екології: Навч. посібник - К.: Вища шк., 2000. -327с.
11. Одум Ю. Екологія (в двох томах) –М.: Мир, 1986
12. Чаус І.В. Основи екології: Опорний конспект. - Київ: КДТЕУ, 1998.-78с.
Другие работы этого направления