Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
.
.
Цена:   700 грн.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Підстави винекнення права власності на землю в Україні   (ID работы: 7121)

Направление: Право
Предмет: Земельное право
Тип работы: Дипломная работа
Число страниц: 86
Год защиты: 2016
ВУЗ: Университет новейших технологий (УНТ)
Язык: Украинский
Содержание
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ
1.1. Поняття та особливості порядку набуття права на землю в Україні
1.2. Особливості земельного законодавства у системі набуття права власності на землю в Україні
РОЗДІЛ 2. НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ
2.1. Проблеми правового регулювання виникнення права власності на землю
2.2. Набуття права власності на землю шляхом приватизації
2.3. Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами
2.4. Набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Введение
Актуальність теми дослідження. Проведення в Україні земельної реформи призвело до закономірного закріплення в нашій країні права приватної власності на землю, як основної ознаки плюралізму форм земельної власності. Відновлення права приватної власності на законодавчому рівні після тривалої перерви пов’язане з кардинальними змінами в як суспільно-політичному житті країни, так і з вимогами розвитку ринкових відносин.
Конституцією України встановлено, що земля в межах території України є об’єктом права власності Українського народу (ст. 13) і що вона є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14). Це свідчить про те, що право власності на землю є важливим фактором забезпечення приватних інтересів членів суспільства.
Закріплені Основним законом України положення щодо ролі і статусу земельної власності носять загальний характер і потребують конкретизації у законодавчих актах. Це стосується і питання щодо правового забезпечення прозорого і чіткого земельно-правового порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку
Важливим також є той факт, що реалізація земельних прав Українським народом шляхом набуття права приватної власності на земельну ділянку тісно пов’язане з гарантіями цього права. Це обумовлено тим, що виникнення права приватної власності на земельну ділянку у однієї особи водночас є підставою припинення права власності на цю ділянку у іншої особи (попереднього власника). При цьому важливим є забезпечення дотримання встановленого земельно-правового порядку щодо переходу права власності на земельну ділянку.
В роботі використовувалися наукові праць представників української земельно-правової науки: В.І. Андрейцева, Н.О. Багай, М.М. Бахуринської, О.Г. Бондара, Л.В. Бориславського, Д.В. Бусуйок, О.А. Вівчаренка, Ю.О. Вовка, О.М. Вовк, А.П. Гетьмана, О.В. Глотової, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, В.М. Єрмоленка, О.І. Заєць, О.Л. Зайцева, Н.В. Ільницької, І.А. Дмитренка, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, В.В. Книша, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальського, І.О. Костяшкіна, П.Ф. Кулинича, В.І. Курила, К.І. Кучерук, Р.І. Марусенка, І.В. Мироненка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, К.П. Пейчева, О.О.Погрібного, В.І. Семчика, І.О. Середи, В.Д. Сидор, А.М. Статівки, Д.А. Суржан, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоровича, В.П. Цемка, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.П. Яніцького, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших.
Методологічною основою для спеціального (галузевого) дослідження підстав набуття прав на землю в України слугували теоретичні праці представників загальнотеоретичної юридичної науки: С.С. Алєксєєва, О.В. Зайчука, В.В. Копєйчикова, С.Д. Лисенкова, А.В. Мелєхіна, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун.
При підготовці роботи використані також теоретичні праці вчених- цивілістів: А.Ю. Бабаскіна, Д.В. Бобрової, Т.В. Боднар, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, О.А. Підопригори, Є.О. Харитонова, В.В.Луця, Н.О. Саніахметової.
Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти земельного законодавства України, що визначають підстави набуття прав на землю, а також матеріали практики їх застосування.
Метою дослідження роботи є аналіз проблеми та теоретичних підстав винекнення права власності на землю в Україні.
Відповідно до мети завданням дослідження при написанні роботи є:
1) розкриття поняття та особливостей порядку набуття права власності на землю в Україні;
2) проаналізувати земельне законодавство у системі набуттяправа власності на землю в Україні;
3) розкрити проблеми правового регулювання виникнення права власності на землю;
4) висвітлити набуття права власності на землю шляхом приватизації;
5) проаналізувати набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами;
6) дослідити набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання.
Об’єктом дослідження є комплекс відносин у сфері земельно-правововихпідстав набуття права власності на землю. що виникають у разі вчинення неповнолітнім суспільно небезпечного діяння, передбаченого чинним Кримінальним кодексом України як злочин.
Предметом дослідження дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють земельно-правові підстави та порядок набуття права власності на землю, теоретичні наукові праці та інші правові дослідження даної проблеми, практика застосування законодавства щодо механізму набуття права власності на землю в Україні. Проблемні питання земельно-правових підстав набуття права власності на землю розкриваються, виходячи з положень теорії земельного права та сучасної системи нормативно-правових актів України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правовий норм).
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів та 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Заключение
Розглянувши тему підстави виникнення права власності на землю в Україні необхідно зробити наступні висновки.
Право на землю набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, набуття прав на них за давністю користування (набувальною давністю), умови переходу прав на земельну ділянку за переходу прав на будівлі і споруди тощо передбачено в гл. 19 ЗК України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається та реалізується його суб'єктами виключно відповідно до закону.
Отже, суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підстави та порядок виникнення права власності на землю обумовлені формою власності на землю. Тому їх доцільно класифікувати на дві основні групи – підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю і порядок та підстави виникнення права суспільної (публічної) власності на землю.
Отже, особливості набуття права власності на землю залежать від того, чи знаходиться земля у власності громадянина, юридичної особи або державного чи комунального територіального утворення. Дані особливості можуть установлюватися лише законом.
До системи земельного законодавства щодо набуття права власності на землю в Україні відносяться:
1) Конституція України;
2) кодекси (Земельний кодекс України, Цивільнеий кодекс України);
3) Закони України, а саме: Закон України "Про землеустрій"; Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації"; Закон України "Про оцінку земель"; Закон України "Про охорону земель"; Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (праїв)", Закон України "Про Державний земельний кадастр"; Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"; Закон України "Про приватизацію державного майна".
4) інші нормативно-правові акти, а саме: Постанова КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 р. № 1051 (визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.), наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження методики проведення державної експертизи землевпорядної документації» від 03.12.2004 р. № 391 та інші.
Крім того, дані відносини регулюються накази, інструкції, правила, настанови, які приймаються центральними органами виконавчої влади, до яких відносяться міністерства, державні комітети та відомства їхні акти регулюють відносини в системі свого відомства, але вони мають деякі над відомчі, іноді координаційні функції, які й обумовлюють значення відомчих актів не лише для його співробітників, але і для інших громадян.
Отже, необхідно зазначити, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Однією з найбільших проблем права приватної власності на землю в нашій державі залишається мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, що звужує права громадян України та перешкоджає формуванню конкурентоспроможних господарств ринкового типу.
Крім того, до проблем правового регулювання виникнення права власності на землю необхідновіднести наступні проблеми:
 цікавим є питання про те, яке користування - фактичне чи обов´язково правомірне (на підставі права) - є передумовою для застосування спрощеної процедури приватизації земельних ділянок;
 поширеною є ситуація, коли присадибні ділянки надавалися в користування у відповідності із раніше чинним законодавством (зокрема, ст. ст.. 63,77 ЗК УРСР 1970 р.) у розмірах, більших, ніж норми безоплатної приватизації земельних ділянок, встановлені ст. 121 чинного ЗК України. Практика зазвичай йде шляхом приватизації такої земельної ділянки як двох ділянок - присадибної та ділянки для ведення ОСГ. Формально у цьому випадку необхідною є розробка проекту відведення, що автоматично перетворило б процедуру приватизації на повну. За існуючою практикою проект відведення не розробляється, відповідні межі встановлюються в процесі здійснення робіт зі складання державного акту на право власності на землю (іноді трапляються випадки, коли земельна ділянка надається навіть без її фактичного поділу на дві ділянки; у державному акті вказується, що він посвідчує право на дві ділянки, на плані ж зображена одна ділянка). Така практика відповідає здоровому глузду, проте не чинному законодавству;
 актуальною є проблема застосування чи незастосування до спрощеної моделі приватизації ст. 121 ЗК України, яка передбачає норми безоплатної приватизації. Ст. 116 ЗК України розрізняє приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п.«а» ч. 3) і одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (п.«в» ч. 3). Так само, розділяються відповідні процедури у ст. 118 ЗК України. Це свідчить про намір законодавця не поширювати на «спрощену процедуру» норми безоплатної приватизації, принаймні у випадках, коли земельна ділянка була надана свого часу у користування в межах існуючих на той момент норм. Такий підхід дозволяє вирішити й іншу проблему (див. вище) - приватизації таких ділянок дійсно у спрощеному порядку;
 проблемним також є питання визначення розмірів прибудинкових земельних ділянок (ділянок багатоквартирних житлових будинків).
 проблемним є питання щодо того, якою повинна бути доля земельної ділянки, придбаної за договором, коли набувач (наприклад, покупець) земельної ділянки помирає після укладення договору, але до моменту реєстрації державного акту, тобто до моменту виникнення в нього права власності (ст. 125 ЗК України з урахуванням п. 3 розділу II ЗУ від 05.03.2009 № 1066-VI);
 немає однозначного вирішення питання, чи поширюється мораторій на випадки звернення стягнення на земельні ділянки (якщо таке стягнення здійснюється у рамках виконавчого провадження). Так, на думку Т. О. Коваленко, на випадки звернення стягнення на земельні ділянки в рахунок боргів мораторій не поширюється. До даної думки необхідно приєднатися, яка повною мірою відповідає цільовому та системному тлумаченням норм ЗКУ, навіть з урахуванням змін, яких було внесено до п. 15 розділу X ЗК України;
 аналогічно, спірним є питання про те, як співвідноситься мораторій із обов´язком іноземних фізичних та юридичних осіб відчужити земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані ними у спадщину (ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗК України). Необхідно поділяти думку П.Ф. Кулинича, за якою на вказані випадки мораторій не поширюється, виходячи із системного тлумачення кодексу та з урахуванням ступеню пріоритетів, які забезпечуються його окремими нормами.
Отже, сучасний стан нормативно-правового виникнення права на землю в Україні має низку проблем. Законодавче регулювання права приватної власності на землю не можна вважати достатнім. До проблем права приватної власності на землю в Україні можна віднести, зокрема, мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, відсутність механізму реалізації набуття права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, корумпованість органів влади та місцевого самоврядування, недоліки правового регулювання викупу земельних ділянок суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Для вирішення даних проблем необхідно внести зміни до земельного законодавства України. Зокрема, доповнити ст. 119 Земельного кодексу України положеннями щодо порядку реалізації набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування, прийняти Закон України «Про ринок земель».
Механізм реалізації права на землю – це єдиний комплекс взаємопов'язаних елементів правового регулювання земельних відносин, що охоплює узгоджену систему земельного права, взаємозв'язок між нормами, інститутами і підгалузями земельного права, якими встановлюються пра¬вила поведінки фізичних і юридичних осіб у сфері земельних відносин, діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, управління і контролю, правосуддя, земельний процес – процедуру реалізації норм земельного права з метою забезпечення гарантій прав на землю і створення організаційно-правових, економічних і соціальних умов для безперебійного, стабільного, впорядкованого здійснення земельних відносин.
Необхідно розглянути механізм набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх безоплатної приватизації розпочати з дослідження складових елементів відносин з набуття права власності на землю. В цьому контексті слід звернутися до норм Цивільного кодексу України.
Ст. 345 ЦК України вказує, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що перебуває в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Таким чином, однією з наріжних засад дослідження механізму набуття права власності на земельні ділянки фізичними особами – громадянами України шляхом їх безоплатної приватизації є з'ясування поняття самої приватизації.
Приватизація – це відчуження державного або комунального майна на користь недержавних юридичних та фізичних осіб. Таким чином, в результаті приватизації припиняється право державної чи комунальної власності і водночас виникає право приватної власності
Підводячи підсумки, необхідно зазначити, що існуюча процедура приватизації земельних ділянок стимулює корупцію, посилює соціальну нерівність і спрямована на нездоровий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Від такого становища не виграють ні більшість громадян, що лише теоретично мають право на безоплатну приватизацію, ні держава, яка не отримує жодної винагороди за відчужені землі.
Це зумовлює потребу кардинального перегляду існуючого законодавства про приватизацію земель. В майбутньому слід запровадити механізм, за якого основним способом, який дозволить забезпечити рівність громадян у питанні приватизації земель, є встановлення норми безоплатної приватизації у грошовому вираженні.
З метою недопущення зменшення обсягу існуючих прав громадян (ч. 3 ст. 22 Конституції України) грошовий вираз права на приватизацію слід встановити у розмірі, що вочевидь перевищує середню вартість земельних ділянок, що теоретично можуть бути приватизовані одним громадянином відповідно до діючих положень ст. 121 ЗК України.
Слід встановити механізм, за якого право на безоплатну приватизацію може бути реалізоване особою або при придбанні земельних ділянок на конкурентних засадах, або при викупі земельних ділянок, що знаходяться під належним особі нерухомим майном. Із грошових зобов´язань громадянина-покупця в цьому випадку повинно вираховуватися грошове вираження права особи на безоплатну приватизацію земель, причому буде можливою ситуація, за якою земельна ділянка передається особі повністю безоплатно (якщо вартість ділянки менша за грошове вираження права на безоплатну приватизацію).
Закріплення в Земельному кодексі України цивільно-правових договорів як підстави для переходу права власності або користування землею стало підґрунтям для розвитку договірних відносин щодо землі, яка стала об’єктом цивільно-правових відносин. Проте земля не звичайний об’єкт, тому необхідно зупинитися на обмеженнях щодо вільного обігу земельних ділянок унаслідок особливого статусу землі як об’єкта права для збереження й охорони земельного фонду.
Відповідно до чинного законодавства щодо землі можна укладати такі види цивільно-правових угод: договір купівлі-продажу; договір міни; договір дарування; договір ренти; договір довічного утримання; договір оренди; договір концесії; договір застави; договір встановлення сервітуту; договір емфітевзису; договір суперфіцію; заповіт (спадковий договір).
Таким чином, однією з підстав виникнення, зміни або припинення прав на землю є цивільно-правовий договір. Орієнтація економіки нашої країни на ринкові відносини привела до радикальних змін у сфері договірних відносин у земельному праві. Ринок землі є інструментом і гарантією реалізації основних конституційних прав громадян та юридичних осіб права мати землю в приватній власності, права вільно здійснювати володіння, користування й розпорядження землею, якщо це не завдає шкоди довкіллю та не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Договірні відносини в земельному праві – це важливий інструмент земельної реформи й невід’ємна умова та засіб здійснення економічної реформи в цілому.
Отже, в сучасний період відбувається активний розвиток наукової теорії прав на землю громадян України. Істотна увага при цьому в працях вчених приділена з'ясуванню земельно-процесуального порядку набуття прав на землю громадянами України і визначенню напрямів розвитку законодавства в частині забезпечення та захисту їхніх земельних прав.
В результаті кодифікації існуючого земельного законодавства шляхом прийняття Кодексу законів про землі України можна було би найбільш повно врегулювати підстави набуття прав на землю усіма суб'єктами, в тому числі й громадянами України. Адже така форма кодифікованого акта, на відміну від Земельного кодексу, передбачає максимальний рівень концентрації законодавчих приписів, присвячених регулюванню різних видів земельних правовідносин.
Земельна правосуб'єктність громадян України включає земельну правоздатність та земельну дієздатність. Земельна правоздатність громадян України, як різновид галузевої, полягає у здатності громадянина мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, закріплені нормами земельного права. Земельну правоздатність громадян України пропонується розглядати як здатність громадянина України своїми діями набувати земельних прав і самостійно їх здійснювати, створювати для себе земельні обов'язки і самостійно їх виконувати, а також здатність нести земельно-правову відповідальність у разі їх невиконання.
У земельному законодавстві потребує закріплення положення про те, що у випадку набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності, вона одночасно набуває й повну земельну дієздатність. Крім того, необхідно законодавчо визначити можливість надання повної земельної дієздатності до досягнення відповідного віку членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств та особам, що ведуть особисте селянське господарство.
Поняття «набуття прав на землю» переважно передбачає вольову поведінку суб'єктів земельних правовідносин. Воно найбільш повно відображає правовідносини щодо виникнення прав на землю у громадян України, оскільки за змістом є ширшим за термін «придбання» і охоплює випадки виникнення права приватної власності на землю у громадян України за різними, в тому числі й безоплатними, цивільно-правовими договорами (наприклад, за договором дарування земельної ділянки).
Земельним законодавством України повинно чітко визначатися момент виникнення прав на землю щодо кожного суб'єктивного права та з урахуванням підстав набуття права на земельну ділянку. При цьому виправданою видається уніфікація усіх реєстраційних процедур та визначення єдиного моменту виникнення прав на землю.
Литература
1. Конституція України від 26 червня 1996 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – 141 с.
2. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. / В.В. Богатирь – К.: «Центр учбової літератури»., 2015 р. – 800 с.
3. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар. / А.В. Григоренко, Л.С. Григоренко, С.В. Пєтков та ін. – К.: «Центр учбової літератури», 2015 р. – 632 с.
4. Земельне законодавство України: збірник офіційних текстів законів. / Ю.І. Руснак – К.: «Центр учбової літератури»., 2013 р. – 396 с.
5. Земельні відносини. Законодавство, постанови Пленуму, узагальнення судової практики: практичний посібник. /Л.С. Григоренко – К.: «Центр учбової літератури»., 2015 р. – 432 с.
6. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 38. – 314 с.
7. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 36. – 282 с.
8. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 38. – 471 с.
9. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 15. – 229 с.
10. Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 39. – 349 с.
11. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2012 р. – № 8. – 61 с.
12. Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р. – № 1. – 2 с.
13. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. – № 24. – 348 с.
14. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 29. – 232 с.
15. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. – № 7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04.
16. Артеменко В.П. Цивільно-правові угоди щодо землі: брошура / В.П. Артеменко, О.С. Врублевський – К.: ТОВ «ІКЦ «Леста»., 2005 р. – 36 с.
17. Бірюков І.А. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / І.А. Бірюков, Ю.О. Заіка – К.: Алерта., 2014 р. – 510 с.
18. Борисова В.І. Цивільне право України: підручник / В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.Л. Яроцький – Х.: Право, 2014 р. – Т.1 – 655 с.
19. Брусенцова Я. Застосування земельного законодавства в діяльності органів місцевого самоврядування: посібник / Я. Брусенцова – Х.: Фактор, 2016 р. – 104 с.
20. Врублевський О.С. Земельні правовідносини в Україні: практичний посібник / О.С. Врублевський – К.: ТОВ "ІКЦ "Леста", 2007 р. – 252 с.
21. Глотов М. Право власності на землю: набуття, користування, відчуження / М. Глотов, М. Примак, В. Горбенко – Рівне: ФОП Лапсюк В.А., 2012 р. – 92 с.
22. Горбунова Л.М. Право власності на землю. Захист права власності / Л.М. Горбунова, С.В. Богачов, І.Ф. Іванчук, Н.А. Кубар – К.: ТОВ «Поліграф-Експерт», 2006 р. – 60 с.
23. Корнєєв Ю.В. Земельне право: навчальний посібник / Ю.В. Корнєєв – К.: Центр учбової літератури, 2011 р. – 248 с.
24. Корнєєв Ю.В. Земельне право: навчальний посібник / Ю.В. Корнєєв, М.О. Мацелик – К.: Центр учбової літератури, 2009 р. – 240 с.
25. Мачуська І.Б. Земельне право: навчальний посібник / І.Б. Мачуська – К.: КНЕУ, 2007 р. – 280 с.
26. Миркевич М.С. Актуально про земельну реформу та захист прав на землю: посібник / М.С. Миркевич, І.Ф. Томич, Р.Я. Корінець та інші – К.: ПП Пилипенко О.В., 2012 р. – 132 с.
27. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник / А.М. Мірошниченко – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011 р. – 678 с. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник / А.М. Мірошниченко – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011 р. – 678 с.
28. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник / А.М. Мірошниченко – К.: Алерта, 2013 р. – 512 с.
29. Мірошниченко А.М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні / А.М. Мірошниченко – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010 р. – 270 с.
30. Міхно О.І. Конспект лекцій з дисципліни "Земельне право" / О.І. Міхно – Х.: ХНУМГ, 2014 р. – 156 с.
31. Ріпенко А.І. Земельне право України. Загальна частина: навчальний посібник / А.І. Ріпенко, О.М. Пащенко – О.: Центр учбової літератури, 2013 р. – 80 с.
32. Тарасов В.В. Актуальні питання земельного законодавства України: навчально-методичний посібник / В.В. Тарасов – Чернігів: СПД Едієв Т.А., 2014 р. – 36 с.
33. Тетарчук І.В. Земельне право України: навчальний посібник / І.В. Тетарчук, Т.Є. Дяків – К.: Центр учбової літератури, 2013 р. – 238 с.
34. Шеремет А.П. Земельне право України: навчальний посібник / А.П. Шеремет – К.: Центр учбової літератури, 2009 р. – 632 с.
35. Шульга М.В. Земельні право: підручник / М.В. Шульга – Х.: Право, 2013 р. – 520 с.
36. Бондар О.Г. Право державної власності на землю в Україні: актуальні проблеми об’єктивного складу / О.Г. Бондар // Вісник Запорізького національного університету. – 2009 р. – № 2. – с. 115-120.
37. Бондарчук Н.В. Право приватної власності на землю в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / Н.В. Бондарчук // Часопис Київського університету права. – 2012 р. – № 3. – с. 289-291.
38. Бусуок Д.В. Види органів управління земельним фондом / Д.В. Бусуйок // Підприємництво, господарство і право. – 2009 р. – № 5 (161). – с. 92-95.
39. Губарєв С.В. Право власності при спадкуванні земель / С.В. Губарєв // Право і суспільство. – 2015 р. – № 4. – Частина 2. – с. 28-34.
40. Гуща К.О. Підходи до рзуміння права власності на землю у радянському законодавстві та у законах сучасної Української держави / К.О. Гуща // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. – 2010 р. – № 4. – с. 149-151.
41. Дмитренко А.М. Правове регулювання обмежень щодо розпорядження землею іноземними громадянами / А.М. Дмитренко // П'яті юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвяч. пам'яті Є.В. Васьковського: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Одеса: Астропринт, 2015 р. – с. 312-317.
42. Дмитренко І. Сільськогосподарська земля у власності іноземця / І. Дмитренко // Баланс-агро. – 2015 р. – № 28. – с. 16-19.
43. Дремлюга К.О Підстави набуття прав на землю громадянами України: авторефер. Дис.. канд.. юрид. Наук: 12.00.06 / К.О. Дремлюга. – К.: Б. в., 2010 р. – 21 с.
44. Другак В. Основи економічної теорії права власності на землю та перспективи їх розвитку в Україні / В. Другак // Землевпорядний вісник. – 2010 р. – № 9. – с. 30-38.
45. Єрмоленко В.М. Проблемні питання «мораторію» на відчуження земель сільськогосподарського призначення / В.М. Єрмоленко // Українське комерціне право. – 2010 р. – № 10. – с. 11-18.
46. Коваленко Т. Юридичні дефекти у проекті Закону України «Про ринок земель» / Т. Коваленко // Юридична Україна. – 2012 р. – № 4. – с. 60-64.
47. Ковач Д.Л. Деякі аспекти державної реєстрації земельних ділянок та оформлення прав на них / Д.Л. Ковач // Актуальні проблеми держави і права. – 2014 р. – № 4. – с. 438-442.
48. Ковач Д.Л. Сутність підстав і умов виникнення права власності громадян на земельні ділянки. / Д.Л. Ковач // Право і суспільство. – 2014 р. – № 6-1. – Частина 2. – с. 28-34.
49. Когут Н. Сучасни стан правового регулювання приватизації земельних часток (паїв) / Н. Когут // Юридична України. – 2010 р. – № 1. – с. 77-84.
50. Костяшкін І.О. Безоплатна приватизація землі як умова забезпечення соціальної функції права власності на землю в Україні / І.О. Костяшкін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013 р. – № 8. – с. 61-67.
51. Костяшкін І.О. До питання конституційно-правових засад соціальної функції права власності на землю в Україні / І.О. Костяшкін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012 р. – № 5. – с. 67-74.
52. Костяшкін І.О. До питання про зміну форм власності на землю в Україні / І.О. Костяшкін // Університетські наукові записки. – 2006 р. – № 3-4 (19-20). – с. 293-297.
53. Костяшкін І.О. Окремі питання забезпечення соціальної функції права власності на землю в Україні / І.О. Костяшкін // Університетські наукові записки. – 2009 р. – № 4 (32). – с. 135-138.
54. Костяшкін І.О. Соціальна функція права власності на землю в Україні: поняття та істотні ознаки / І.О. Костяшкін // Право України. – 2012 р. – № 6. – с. 61-67.
55. Кругаль Є. До питання врегулювання права власності на землю / Є. Кругаль // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2013 р. – № 9. – с. 5-6.
56. Кулинич П. Право власності Українського народу на землю: чи можна його зареєструвати в Державному реєстрі речових прав? / П. Кулинич // Вісник Укрдержреєстру. – 2014 р. – № 3. – с. 4-11.
57. Кулинич П.Ф. Право власності на землю: нові підходи до визначення змісту / П.Ф. Кулинич // Право України. – 2009 р. – № 9. – с. 22-29.
58. Лісова Т. Актуальні питання державної реєстрації права на землю / Т. Лісова // Публічне управління: теорія та практика: зб. наук. пр. асоціації докторів наук з держ. упр. / Нац. Акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. рег. ін-т держ. упр. – Х., 2013. – № 2. – с. 144–149.
59. Малий В.Ю. Правове регулювання іпотеки землі в Україні: авторефер. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / В.Ю. Малий. – К., 2007 р. – 21 с.
60. Мілімко Л. Особливості земельних відносин за Земельним кодексом України// Право України. – 2007 р. – № 2. – с. 60-62.
61. Мірошниченко А.М. Правова природа та проблеми реалізації правана земельну частку (пай) / А.М. Мірошниченко // Юридичні науки. – 2005 р. – № 63-64. – с. 37-40.
62. Мозальова М.В. Правове дослідження деяких аспектів використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів / М.В. Мозальова // Право та іновації. – 2014 р. – № 1-2 (5-6). – с. 110-118.
63. Настечко К.О. Право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в Україні / К.О. Настечко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Право". – 2010 р. – Вип. 156 – с. 157-166.
64. Настіна О.І. Юридична природа права державної власності на землю / О.І. Настіна // Науковий вісник нац. університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право. – 2011 р. – № 165. – с. 138-144.
65. Новаковський Л. Сучасні проблеми регулювання земельних відносин в Україні / Л. Новаковський // Землевпорядний вісник. – 2013 р. – № 6. – с. 4-8.
66. Носік В. Свобода волевиявлення особи у здійсненні права власності на землю: проблеми реалізації та судового захисту / В. Носік // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007 р. – № 4. – с. 64-69.
67. Носік В.В. Земельне право у системі приватного і публічного права України: проблеми теорії і практики / В.В. Носік // Ученые записки Таврического национального университетаим. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2010 р. – Том 23 (62). – № 2. – с. 150-160.
68. Носік В.В. Правови режим земель державної і комунальної власності: законодавчі новели та проблеми їх реалізації у судові практиці / В.В. Носік // Вісник господарського судочинства. – 2014 р. – № 6. – с. 140-146.
69. Оніка Я.В. Право приватної власності на землі лісогосподарського призначення: цивільно-правовий аспект / Я.В. Оніка // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. – 2015 р. – № 13. – Том 2. – с. 56-59.
70. Петлюк Ю.С. Паювання земель в аграрному секторі економіки / Ю.С. Петлюк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Право". – 2010 р. – Вип. 156. – с. 94-100.
71. Пічкар Л.І. Правовий режим набуття права власності на землю юридичними особами, заснованими іноземними суб’єктами / Л.І. Пічкар // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Географія. Землеустрій. Природокористування. – 2013 р. – Вип. 2. – с. 124-128.
72. Рябець К.А. Колізії вітчизняного земельного законодавства в аспекті права власності на землю / К.А. Рябець // Юридична наука. – 2013 р. – № 5. – с. 40-46.
73. Ряснянська А.М. Власність на землю: теоретичний аспект / А.М. Ряснянська // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015 р. – № 5. – с. 7-10.
74. Самбор М.А. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі набувальної давності: український досвід / М.А. Самбор // Право України. – 2011 р. – № 2. – с. 270-277.
75. Самбор М.А. Специфіка набуття фізичними особами – громадянами України права власності на земельні ділянки шляхом їх безоплатної приватизації / М.А. Самбор // Адвокат. – 2010 р. – № 1 (112). – с. 20-24.
76. Семчик В. До питання про механізм реалізації права на землю громадянами та юридичними особами // Право України. – 2009 р. – № 9. – с. 6-10.
77. Сидор В.Д. Публічна земельна власність / В.Д. Сидор // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Правознавство. – 2013 р. – № 644. – с. 96-100.
78. Терлецька Л.М. Нагальні питання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам органами державної влади / Л.М. Терлецька // Право України. – 2010 р. – № 5. – с. 193-198.
79. Уразовська О.С. Оформлення спадщини на земельну ділянку: особливості та законодавчі новели О.С. Уразовська // Наукови вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. – 2014 р. – № 5. – с. 238-242.
80. Фролова Н.В. Цивільно-правові договори щодо земельних ділянок. / Н.В. Фролова // Актуальні проблеми держави і права. – 2013 р. – Вип. 70. – с. 182-189.
81. Чмихун Ю. Спадкування земель, право власності на які виникло до 2013 року / Ю. Чмихун // Землевпорядний вісник. – 2014 р. – № 8. – с. 48-49.
82. Чуйко Л.А. Майнові права на земельну ділянку у сфері господарювання / Л.А. Чуйко // Право та інновації. – 2014 р. – № 4 (8). – с. 197-206.
83. Шевченко Я. Український народ як суб'єкт права власності на землю / Я. Шевченко // Вісник Академії правових наук України. – 2014 р. – № 3 (46). – с. 274-277.
84. Шульга О. Історія розвитку земельних відносинв Україні / О. Шульга // Вісник КНТЕУ. – 2010 р. – № 4. – с. 123-134.
85. Юдін О. Реєстрація прав власності на землю: новий порядок / О. Юдін // Збірник систематизованого законодавства. – 2013 р. – № 9. – с. 120-123.
Другие работы этого направления
Суб'єкти та об'єкти права власності на землю
ОРГАНІЗАЦІЙНО–ПРАВОВІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
Правове регулювання оренди землі в Україні
Норми земельного права
Державний земельний кадастр
Правове становище державного сільськогосподарського підприємства
ДЕРЖАВНА ЗЕМЕЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: СТАН І СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ
Форми права власності на природні ресурси в Україні
РОЗВИТОК І КОДИФІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.
Історія та функціонування кадастру землі
Правові засади приватизації земель
Загальні та спеціальні засоби набуття суб’єктивних прав фізичними та юридичними особами за чинним законодавством
Муніципальні землі
Конституційні засади розвитку вдосконалення земельного права
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗОН НАДЗВИЧАЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ
1. Поняття, предмет і методи господарського права 2. Задача. Які з наведених нижче ситуацій належать до господарських правовідносин? Обґрунтуйте свою відповідь. 1. Завод «Титан» придбав у санаторію «Свалява» 10 путівок для своїх працівників. 2. Двоє громадян і одна юридична особа уклали установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю для надання транспортних послуг населенню. 3. Індивідуального підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності та порушення правил дорожнього руху. 4. У страховій компанії за рішенням Господарського суду вилучено в дохід бюджету прибуток, отриманий від виробничої діяльності яка законом заборонена для страхових організацій.
Механізм реалізації юридичної відповідальності за земельні правопорушення
Судовий розгляд земельних спорів
Правове становище природно-заповідного фонду України
Міжнародне екологічне право
Земельно-правове регулювання у давньоруській державі княжої до Радянської доби
Правові аспекти реєстрації прав на землю
Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
Правове регулювання державного нагляду (контролю) у сфері земельних відносин в Україні
Право землекористування та його види
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
Нарахування та сплата земельного податку фізичними особам
ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СДЕЛОК С ЗЕМЕЛЬНЫМИ УЧАСТКАМИ В УКРАИНЕ
Припинення права власності на земельну ділянку в порядку її викупу для суспільних потреб
МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАСТВА
Правові засади приватизації земель