Мирний договір з Японією, та його наслідки   (ID работы: 677)

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМИ МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПІСЛЯ ІІ-Ї СВІТОВОЇ ВІЙНИ
1.1 Підписання мирних договір в повоєнні роки після закінчення 2 світової війни
1.2 Передумови проведення та основні засади конфенеції у Сан-Франциско 1951 року
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ ІІ. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ДИПЛОМАТІЇ ЯПОНІЇ ТА США ПІСЛЯ ІІ-Ї СВІТОВОЇ ВІЙНИ
2.1 Проблема мирного врегулювання з Японією після 2-ї світової війни
2.2 Проект мирного договору з Японією
2.3 Суперечності та наслідки підписання мирного договору з Японією
Висновки до 2 розділу
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. У повоєнний період в японській зовнішній політиці відбулися кардинальні зміни, хоча вона й зберегла більшість традиційних стереотипів сприйняття зовнішнього світу. З країни, зруйнованої війною та окупованої військами США, Японія в порівняно невеликий історичний період перетворилася в державу з другим у світі економічним потенціалом. Не буде помилкою стверджувати, що однією з причин успішного розвитку країни був, у цілому, вірно обраний та достатньо гнучкий дипломатичний курс. Основою післявоєнної японської зовнішньої політики став принцип, концептуальний і практичний вплив якого і сьогодні присутній в її дипломатії.
Зовнішня політика країни була повністю підкорена завданню створення економічно міцної держави. Головним зовнішньополітичним засобом реалізації цього завдання стала орієнтація на союз із Сполученими Штатами Америки, який повинен був не тільки повернути Японію в систему міжнародних відносин, але й забезпечити її військову безпеку, а в подальшому – створити передумови для завоювання міцних позицій на ринках світу.
Разом з тим військова залежність від США, поряд із значними перевагами, мала один суттєвий недолік. Знаходячись у тіні Вашингтона, друга економічна держава світу сьогодні виявилася приреченою на роль поважного, але не дуже впливового члена світового співтовариства.
Сан-Франциська конференція скликалася з метою підписання мирної угоди з Японією. В Сан-Франциській конференції (4—8 вересня 1951 р.) взяли участь 52 країни. Серед учасників не було КНР, КНДР, МНР та ДРВ, відмовилися брати участь Індія та Бірма.
В проекті мирної угоди підтверджувалася відмова Японії від Тайваню, островів Рюкю, Бонін і ряду інших територій, але не було сказано про повернення Курил і Південного Сахаліну до складу СРСР, а Тайваню і Пенхулєдао — до складу КНР. Передбачалася згода Японії на опіку ООН (в особі США) над кількома японськими островами. Значна увага в проекті угоди приділялася питанням безпеки Японії.
Радянський Союз знову наполягав на визнанні Японією суверенітету СРСР над Південним Сахаліном та Курильськими островами і КНР — над Маньчжурією, Тайванем та островами Пенхулєдао. Радянська делегація пропонувала вивести всі збройні сили союзних держав не пізніше ніж через 90 днів і заборонити розміщення іноземних військ та військових баз на території Японії. Репараційні питання пропонувалося розглянути на спеціальній конференції заінтересованих держав. Передбачалося суворе обмеження розмірів збройних сил Японії.
Радянські пропозиції й поправки не були поставлені головою конференції на обговорення, бо це не передбачалося процедурою і порядком денним.
Серед праць присвяченій даній темі, слід відзначити працю Шергін С.О. „Азіатсько-Тихоокеанський регіон: історія і сучасність”, в якій докладно проаналізовано як саму конференцію в Сан-Франциско, так я мирний договір з Японією, з точки зору різних точок зору, присутніх там країн. . Особливої уваги заслуговує книга Вербицкого С.І. „Японо-американский военно-политический союз. 1951-1970 гг.”, в якій висвітлені питання врегулювання японо-американського воєнно політичного союзу, також слід зазначити наступні праці, які опосередковано торкаються цієї теми, Дюрозель Ж.-Б. „Історія дипломатії від 1919 року до наших днів”, Кутаков Л.H. „Внешняя политика и дипломатия Японии”, а також Пронь С.В. „Зовнішня політика та дипломатія у повоєнний період (1950-1990 роки)”.
Мета і завдання дослідження.Мета дослідження полягає у з’ясуванні загальних положень мирного договору з Японією, та їх наслідків.
Завдання:
- дослідити проблеми мирного врегулювання після ІІ світової війни;
- визначити передумови проведення та основні засади конфенеції у Сан-Франциско 1951 року;
- проаналізувати Проект митного договору з Японією;
- розкрити Суперечності та наслідки підписання митного договору з Японієнєю.
Об’єкт дослідження: конференція в Сан-Франциско 1951 ркоу та мирний договір з Японією.
Предмет дослідження. Становлення нового етапу міжнародних відносин, зокрема взаємовідносини між учасниками конференції у Сан-Франциско 1951 року.
Методологія та методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета, діалектичний метод , системно-структурний аналіз, догматичний метод та історичний.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні основних засад мирного врегулювання в повоєнні роки, а саме в детальному аналізу засад та наслідків мирного договору з Японією.
Особистий внесок. В роботі було проаналізовано роль та значення мирного договору з Японією, для світової політики.
Практичне значення дослідження – полягає у тому, що основні положення обґрунтовані автором у курсові роботі, що проведені систематизації даних дозволяє сформувати основні особливості та напрями здійснення міжнародних відносин, і можуть бути використанні при викладанні курсів, з світової історію, а особливо в міжнародні відносини та зовнішня політика.
Структура – Структура складається з списку умовних скорочень, вступу, двох розділів, п’яти праграфів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
У радянській науковій літературі наполегливо підкреслювалось, що переговори по укладенню мирного договору з Японією проходили "без участі Радянського Союзу". Прикладом може бути відома монографія російського дослідника Л. Кутакова "Внешняя політика і дипломатия Японии". Ці звинувачення, як здається, не повністю виправдані. По-перше, радянська сторона була проінформована про зміст проекту договору ще на стадії його підготовки (26 жовтня 1950 року). Відомо, що Даллес тричі з жовтня 1950 року до січня 1951 року зустрічався з Я. Маликом, правда, за даними американських джерел, Малик уникав зустрічей з американцями вдень, а намагався проводити їх вечорами, і переважно в резиденції Даллеса в Нью-Йорку. По-друге, радянська сторона уважно стежила за тим, щоб її якимось чином не залучили до американських планів, і разом з тим хотіла бути проінформованою з питань підготовки мирного договору.
Проект мирного договору з Японією розробляли США та Англія. Американський варіант проекту договору було розроблено до 8 січня 1948 року, про що свідчить відповідний аналіз цього проекту спеціальним помічником начальника Управління Далекого Сходу Держдепартаменту Бортоном . Англія закінчила розробку свого проекту мирного договору в середині квітня 1951 року, який, як і американський проект, був надісланий країнам Далекосхідної комісії.
Слід зазначити, що між двома проектами мались суттєві розбіжності. Так, у преамбулі англійського проекту договору згадується Китай як союзна держава, а стаття 10 безпосередньо відносилася до Центрального народного уряду Китаю, тобто Китайської Народної Республіки. Відповідно до 4-ї статті англійського проекту Японія повинна була віддати Формозу і Пескадори Китаю, в той же час в американському проекті мова йшла про те, що Японія втрачає суверенітет над цими островами. Були й інші розбіжності, на що британський уряд неодноразово звертав увагу Держдепартаменту США .
Спільний американсько-англійський проект мирного договору з Японією було передано радянській стороні 6 липня 1951 року в посольстві СРСР у Вашингтоні. 18 липня цього ж року, пропонуючи на затвердження проект ноти уряду СРСР на меморандум США від 6 липня безпосередньо Сталіну, заступник міністра закордонних справ А. Громико підкреслював, що у запропонованому американсько- англійському проекті мова йде лише про те, що Японія відмовляється від прав та претензій на південну частину Сахаліну з належними до неї островами та Курильські острови, і нічого не сказано про передачу їх Радянському Союзу, хоча в американському проекті від 30 березня 1950 року говорилося, що Японія повертає ці території саме Радянському Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вербицкий С.И. Японо-американский военно-политический союз. 1951-1970 гг. – М., 1972. – 450 с.
2. Дипломатический словарь. – Т. 1. – М.: Hаука, 1984. –600 с..
3. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.
4. История международных отношений и внешней политики СССР. – Т. 2. 1945-1970. – М.: Международные отношения, 1987. – 671 с..
5. История международных отношений на Дальнем Востоке 1945-1977. – Хабаровск: Хабаровское книжное издательство, 1978. – 350 с..
6. История Японии (1945-1975). – М.: Hаука, 1978. – 290 с.
7. Кутаков Л.H. Внешняя политика и дипломатия Японии. – М.:Международные отношения, 1964.
8. Международные отношения после Второй мировой войны. – Т. 2. 1950-1955. – М.: Политическая литература, 1963. – 462 с..
9. Международные отношения после Второй мировой войны. –Т. 1. 1945-1949. – М.: Политическая литература, 1962. – 501 с.;
10. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70-ті роки): підручник / В.А. Манжола, М.М. Білоус, Л.Ф. Гайдуков та ін. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.
11. Пронь С.В. Зовнішня політика та дипломатія у повоєнний період (1950-1990 роки). – Миколаїв: Вид-во „Эолис”, 1997. – 452 с..
12. Советская внешняя политика. 1917-1945 гг. Поиски новых подходов. – М., 1992.
13. Шергін С.О. Азіатсько-Тихоокеанський регіон: історія і сучасність. – К.: Вища школа, 1993. – 91 с.

Культ особи Мао Цзедуна та його наслідки для Китаю

Чехословаччина у міжвоєнний період

Перший Тріумвірат

Марк Туллій Цицирон Великий оратор

Етапи розвитку холодної війни

Геополітичні наслідки Першої світової війни.

Роль Бельгії в красі плану Шліфена

Памятки Шумеро-Вавилонської культури

Антична Греція. Мистецтва давньої Греції

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА У ВАВИЛОНІ

Зовнішня політика Словацької Республіки:особливості формування та пріоритетні напрями розвитку 1993-2009 рр.