|
ЦЕНА:
240 грн.
|
|
|
|
ЦЕНА:
552 руб.
|
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Религиозное право (ID работы: 6588) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Теория государства и права |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 33 |
| Год защиты: | 2011 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
Розділ 1. Характерні риси та джерела релігійного права
Розділ 2. Історія винекнення та розвиток релегійного права
Розділ 3. Особливості релегійного права
3.1 Індуське право
3.2 Мусульманське право
Висновок
Використана література
Розділ 1. Характерні риси та джерела релігійного права
Розділ 2. Історія винекнення та розвиток релегійного права
Розділ 3. Особливості релегійного права
3.1 Індуське право
3.2 Мусульманське право
Висновок
Використана література
Введение
Тема курсової роботи вибрана тому, що право і держава нерозривно взаємопов'язані один з одним, але кожна країна будує правову систему, беручи до уваги свої індивідуальні особливості історичного розвитку.
Тому правові системи різних держав відрізняються одна від одної і мають свої характерні риси. Ця відмінність буває дуже значним. Але також слід зауважити, що окремі країни чинять на інші держави безпосередній вплив, що має як політичний, ідеологічний, так і економічний характер. У результаті цього усередині права однієї держави співіснують різні правові системи.
Серед існуючих правових систем необхідно назвати релігійно-общинні або невіддиференційовані правові системи — це системи регулювання, в яких юридичні елементи не отримали значного відособленого функціонування. Ці системи мають характер догматизованих, традиційних і в масовій правосвідомості сприймаються, як такі, де основна регулятивна сила — догма віри, релігійне вчення. Правові системи даної групи доволі різноманітні. Проте, для всіх них характерна застійність, глибокий консерватизм, це, по суті, перенесена у сьогодення передісторія права — системи соціального регулювання, — які, в силу особливих економічних, політичних, морально-етичних умов, отримали однобокий, негармонійний розвиток з однозначним пріоритетом таких регулятивних форм, як релігія. Одним з видів такої системи є система мусульманського, або ісламського права. Будучи правом теократичних політичних режимів, ісламське право є невід'ємною частиною ісламської релігії. Коран — священна книга мусульман — є також і фундаментом мусульманського права, основним джерелом права. Ісламське право — це особливість, переважно, теократичних суспільств, де держава відіграє підпорядковану щодо релігії роль. Внаслідок цього, ісламське право кардинально відрізняється від всіх інших правових систем як в аспекті джерел, так і з точки зору його структури і основних ідей. Оскільки це право виникло у VIII ст., а утвердилося в X ст., то воно має дещо архаїчний характер щодо цілого ряду інститутів, а також відрізняється казуїстикою в методах юридичних суджень і несистемним підходом до юридичної техніки. У той же час, старе і непорушне, але, при цьому, гнучке і повне ресурсів ісламське право виявилося здатним до застосування в багатьох суспільствах і нині прагне пристосуватися до моральної еволюції і технічного прогресу.
Головною метою цієї роботи є вивчення особливостей релігійного права, закономірності їх становлення і розвитку. В даний час ця тема дуже актуальна, тому що дозволяє поліпшити правові системи, збагатити кожну з них. Так як правові системи відображають соціально-економічний, політичний розвиток і рівень культури народу, то їх вивчення дозволяє відновити поняття про суспільні відносини, зрозуміти механізм суспільства виходячи з прав і обов'язків.
Теоретичною основою цого дослідження стали праці радянських правознавців: М.Г. Александрова, А.І. Денисова, С.Л. Зівса, С.Ф. Кечекьяна, М.М. Разумовіча, І. Сабо, Л.Р. Сюкияйнена, В.Є. Чіркіна, А.Ф. Шебанова та ін.; праці сучасних дослідників-правознавців: М.Ю. Варьяса, А.Б. Венгерова, О.Ф. Скакун, А.Ю. Калініна, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, С.А. Комарова, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, М.І. Матузова, П. Музиченко, Г.І. Муромцева, Ю.М. Оборотова, М.П. Орзіха, П.М. Рабіновича, Ю.В. Тихонравова, В.М. Хропанюка та ін., а також доробок відомих дореволюційних учених-юристів: Б. Кістяківського, Н.М. Коркунова, Л.І. Петражицького, М. Рененкампфа, В.І. Сергієвича, Є.М. Трубєцкого, В.М. Хвостова, Г.Ф. Шершенєвіча та ін. Важливе значення для написання дослідження мали праці відомих учених-каноністів: С.С. Бобчева, М.І. Горчакова, М. Заозерського, М. Красножена, О. Лотоцького, А. Мірлєса, єп. Никодима (Мілаша), М. Остоумова, А.С. Павлова, А.І. Покровського, І. Попова, Р. Поптодорова, М. Суворова, М. Фіолетова, В. Ципіна та ін.
Тому правові системи різних держав відрізняються одна від одної і мають свої характерні риси. Ця відмінність буває дуже значним. Але також слід зауважити, що окремі країни чинять на інші держави безпосередній вплив, що має як політичний, ідеологічний, так і економічний характер. У результаті цього усередині права однієї держави співіснують різні правові системи.
Серед існуючих правових систем необхідно назвати релігійно-общинні або невіддиференційовані правові системи — це системи регулювання, в яких юридичні елементи не отримали значного відособленого функціонування. Ці системи мають характер догматизованих, традиційних і в масовій правосвідомості сприймаються, як такі, де основна регулятивна сила — догма віри, релігійне вчення. Правові системи даної групи доволі різноманітні. Проте, для всіх них характерна застійність, глибокий консерватизм, це, по суті, перенесена у сьогодення передісторія права — системи соціального регулювання, — які, в силу особливих економічних, політичних, морально-етичних умов, отримали однобокий, негармонійний розвиток з однозначним пріоритетом таких регулятивних форм, як релігія. Одним з видів такої системи є система мусульманського, або ісламського права. Будучи правом теократичних політичних режимів, ісламське право є невід'ємною частиною ісламської релігії. Коран — священна книга мусульман — є також і фундаментом мусульманського права, основним джерелом права. Ісламське право — це особливість, переважно, теократичних суспільств, де держава відіграє підпорядковану щодо релігії роль. Внаслідок цього, ісламське право кардинально відрізняється від всіх інших правових систем як в аспекті джерел, так і з точки зору його структури і основних ідей. Оскільки це право виникло у VIII ст., а утвердилося в X ст., то воно має дещо архаїчний характер щодо цілого ряду інститутів, а також відрізняється казуїстикою в методах юридичних суджень і несистемним підходом до юридичної техніки. У той же час, старе і непорушне, але, при цьому, гнучке і повне ресурсів ісламське право виявилося здатним до застосування в багатьох суспільствах і нині прагне пристосуватися до моральної еволюції і технічного прогресу.
Головною метою цієї роботи є вивчення особливостей релігійного права, закономірності їх становлення і розвитку. В даний час ця тема дуже актуальна, тому що дозволяє поліпшити правові системи, збагатити кожну з них. Так як правові системи відображають соціально-економічний, політичний розвиток і рівень культури народу, то їх вивчення дозволяє відновити поняття про суспільні відносини, зрозуміти механізм суспільства виходячи з прав і обов'язків.
Теоретичною основою цого дослідження стали праці радянських правознавців: М.Г. Александрова, А.І. Денисова, С.Л. Зівса, С.Ф. Кечекьяна, М.М. Разумовіча, І. Сабо, Л.Р. Сюкияйнена, В.Є. Чіркіна, А.Ф. Шебанова та ін.; праці сучасних дослідників-правознавців: М.Ю. Варьяса, А.Б. Венгерова, О.Ф. Скакун, А.Ю. Калініна, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, С.А. Комарова, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, М.І. Матузова, П. Музиченко, Г.І. Муромцева, Ю.М. Оборотова, М.П. Орзіха, П.М. Рабіновича, Ю.В. Тихонравова, В.М. Хропанюка та ін., а також доробок відомих дореволюційних учених-юристів: Б. Кістяківського, Н.М. Коркунова, Л.І. Петражицького, М. Рененкампфа, В.І. Сергієвича, Є.М. Трубєцкого, В.М. Хвостова, Г.Ф. Шершенєвіча та ін. Важливе значення для написання дослідження мали праці відомих учених-каноністів: С.С. Бобчева, М.І. Горчакова, М. Заозерського, М. Красножена, О. Лотоцького, А. Мірлєса, єп. Никодима (Мілаша), М. Остоумова, А.С. Павлова, А.І. Покровського, І. Попова, Р. Поптодорова, М. Суворова, М. Фіолетова, В. Ципіна та ін.
Заключение
Серед існуючих правових систем необхідно назвати релігійно-общинні або невіддиференційовані правові системи — це системи регулювання, в яких юридичні елементи не отримали значного відособленого функціонування. Ці системи мають характер догматизованих, традиційних і в масовій правосвідомості сприймаються, як такі, де основна регулятивна сила — догма віри, релігійне вчення. Правові системи даної групи доволі різноманітні. Проте, для всіх них характерна застійність, глибокий консерватизм, це, по суті, перенесена у сьогодення передісторія права — системи соціального регулювання, — які, в силу особливих економічних, політичних, морально-етичних умов, отримали однобокий, негармонійний розвиток з однозначним пріоритетом таких регулятивних форм, як релігія. Одним з видів такої системи є система мусульманського, або ісламського права. Будучи правом теократичних політичних режимів, ісламське право є невід'ємною частиною ісламської релігії. Коран — священна книга мусульман — є також і фундаментом мусульманського права, основним джерелом права. Ісламське право — це особливість, переважно, теократичних суспільств, де держава відіграє підпорядковану щодо релігії роль.
Наявність взаємозв'язку між релігією і політикою очевидно. Релігія ніколи не зводилася лише до віри в Бога і в потойбічне життя, до скоєння релігійних обрядів. Саме соціальні вчення дозволяли монотеїстичних релігій опановувати масами і тим самим впливати на розстановку сил у суспільстві. Релігія по-своєму пояснює реально існуючий світ і регулює не мнимі, а реальні відносини між людьми. Без релігійної інтерпретації чисто земних відносин між людьми релігія не змогла б виконувати складні соціальні функції, в тому числі і інтегруючу, втратила б свою привабливість, перестала б існувати. Самі причини виникнення нових релігійних рухів, як правило, носили соціально-політичний характер. Такі руху з'являлися у відповідь на назрілі Потреби суспільного життя. Фактично кожна знову виникла релігійна секта X виступає як соціально-політичний осередок, а система її поглядів - це нова соціально-політична доктрина, що з'являється в релігійній формі. Така в сутності історія виникнення християнства, ісламу, буддизму, інших релігій.
Якісно новим етапом у посиленні суспільно-політичної ролі релігії стало виникнення церкви - релігійної організації, що виступає в якості засобів упорядкування відносин всередині релігійного об'єднання і його зв'язків зі світськими спільнотами та організаціями. Зауважимо, що церква як організація характеризується всіма основними атрибутами, притаманними соціального інституту. Її елементами є: загальне віровчення (ідеологія), релігійна діяльність (культова і внекультовая), церковна структура (система управління життям, діяльністю, поведінкою віруючих). У церкві діє певна система регулятивних норм і правил (релігійна мораль, кононіческое право та ін).
Релігійно-канонічні тексти — це норми певних релігій, які закріплюються у відповідних канонічних текстах та книгах, які регулюють правові відносини суб'єктів правовідносин, незалежно від їхньої приналежності чи неприналежності до даної релігійної конфесії. Це джерело права притаманне для релігійно-общинної правової системи або для релігійних систем права, найбільш поширеним видом яких є система ісламського права. В Україні це джерело права практично не застосовується.
Також кожна праовая система має свої характерні ознаки, за якими можна охарактеризувати ту чи іншу правову систему
Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі риси:
- Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).
- Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.
- Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).
- Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.
- Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.
Наявність взаємозв'язку між релігією і політикою очевидно. Релігія ніколи не зводилася лише до віри в Бога і в потойбічне життя, до скоєння релігійних обрядів. Саме соціальні вчення дозволяли монотеїстичних релігій опановувати масами і тим самим впливати на розстановку сил у суспільстві. Релігія по-своєму пояснює реально існуючий світ і регулює не мнимі, а реальні відносини між людьми. Без релігійної інтерпретації чисто земних відносин між людьми релігія не змогла б виконувати складні соціальні функції, в тому числі і інтегруючу, втратила б свою привабливість, перестала б існувати. Самі причини виникнення нових релігійних рухів, як правило, носили соціально-політичний характер. Такі руху з'являлися у відповідь на назрілі Потреби суспільного життя. Фактично кожна знову виникла релігійна секта X виступає як соціально-політичний осередок, а система її поглядів - це нова соціально-політична доктрина, що з'являється в релігійній формі. Така в сутності історія виникнення християнства, ісламу, буддизму, інших релігій.
Якісно новим етапом у посиленні суспільно-політичної ролі релігії стало виникнення церкви - релігійної організації, що виступає в якості засобів упорядкування відносин всередині релігійного об'єднання і його зв'язків зі світськими спільнотами та організаціями. Зауважимо, що церква як організація характеризується всіма основними атрибутами, притаманними соціального інституту. Її елементами є: загальне віровчення (ідеологія), релігійна діяльність (культова і внекультовая), церковна структура (система управління життям, діяльністю, поведінкою віруючих). У церкві діє певна система регулятивних норм і правил (релігійна мораль, кононіческое право та ін).
Релігійно-канонічні тексти — це норми певних релігій, які закріплюються у відповідних канонічних текстах та книгах, які регулюють правові відносини суб'єктів правовідносин, незалежно від їхньої приналежності чи неприналежності до даної релігійної конфесії. Це джерело права притаманне для релігійно-общинної правової системи або для релігійних систем права, найбільш поширеним видом яких є система ісламського права. В Україні це джерело права практично не застосовується.
Також кожна праовая система має свої характерні ознаки, за якими можна охарактеризувати ту чи іншу правову систему
Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі риси:
- Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).
- Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.
- Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).
- Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.
- Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.
Литература
1. Місевич С.В. Українські джерела канонічного права // Теоретичні та практичні проблеми становлення правової держави в Україні. – Вип. 2. Матеріали доповідей і тези виступів наукової конференції викладачів, аспірантів та студентів юридичного факультету Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (4-5 травня 1995 р.). – Чернівці, 1995. – С. 611.
2. Місевич С.В. Специфіка джерел канонічного права православної церкви як теоретико-правова проблема // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 55: Правознавство. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 12-15.
3. Місевич С.В. Біблія як джерело канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 75: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 27-31.
4. Місевич С.В. Особливості систематизації норм канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 91: Правознавство. Чернівці: Рута, 2000. – С. 5-9.
5. Місевич С.В. Біблія як фундаментальне джерело канонічного права православної церкви // Біблія і культура. Зб. наук. статей. – Вип. 2. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 204-208.
6. Місевич С.В. Канонічне право як окрема специфічна система права // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Україна: поступ у майбутнє (спецвипуск). – К., 2000. – С. 267-270.
7. Місевич С.В. Матеріальні джерела канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 147: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 23-27.
8. Місевич С.В. Юридична доктрина (тлумачення визначних каноністів) як джерело канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць . – Вип. 154: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 37-40.
9. Місевич С.В. Поняття джерел канонічного права // Ерліхівський збірник юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. – Вип. 3. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 117-120.
10. Місевич С.В. Правовий звичай як джерело канонічного права східної християнської церкви // Наукові записки. Серія „Право”. – Вип. 5. – Острог, 2004. – С. 261-267.
11. Правила Православной Церкви с толкованиями Никодима, епископа Далматинско-Истрийского: пер. с сербс. –СПб., 1911. – Т. 1. – С. 93–94.
12. Бальжик І.А. Відносини держави і церкви: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 /І.А. Бальжик. – Одеса, 2007. – 135 с.
13. Місевич С.В. Джерела канонічного права / С.В. Місевич. – Одеса, 2005. –19с.
14. Федоренко Т.М. Вплив християнства наформування правової системи Київської Русі / Т.М. Федоренко. – К., 2001. –300 с.
15. Цыпин В. Каноны и церковная жизнь /В. Цыпин // Православная беседа. 2000. – № 1. – 8 с.
16. Павлов А.С. Курс церковного права /А.С. Павлов. – СПб. : Лань, 2002. –384с.
17.Вельгаузен. Магомет. Сто великих людей мира. Зороастр.Будда. Конфуций.Магомет. — М., 1991.
18.Давид Рене. Основнны правовы системи сучасності. — М., 1988.
19.Кнапп В. Крупнне системи права в современном мире. Мусульманское право. Структура й основнне понятия. — М., 1984. Коран. — М., 1990.
20.Саидов А.Х. Сравнительное правоведение й юридическая география мира. — М., 1993.
21.Соловьев В. Магомет. Его жизнь й религиозное учение. — СПб„ 1992.
22.Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. — М., 1986.
2. Місевич С.В. Специфіка джерел канонічного права православної церкви як теоретико-правова проблема // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 55: Правознавство. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 12-15.
3. Місевич С.В. Біблія як джерело канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 75: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 27-31.
4. Місевич С.В. Особливості систематизації норм канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 91: Правознавство. Чернівці: Рута, 2000. – С. 5-9.
5. Місевич С.В. Біблія як фундаментальне джерело канонічного права православної церкви // Біблія і культура. Зб. наук. статей. – Вип. 2. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 204-208.
6. Місевич С.В. Канонічне право як окрема специфічна система права // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Україна: поступ у майбутнє (спецвипуск). – К., 2000. – С. 267-270.
7. Місевич С.В. Матеріальні джерела канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 147: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 23-27.
8. Місевич С.В. Юридична доктрина (тлумачення визначних каноністів) як джерело канонічного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць . – Вип. 154: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 37-40.
9. Місевич С.В. Поняття джерел канонічного права // Ерліхівський збірник юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. – Вип. 3. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 117-120.
10. Місевич С.В. Правовий звичай як джерело канонічного права східної християнської церкви // Наукові записки. Серія „Право”. – Вип. 5. – Острог, 2004. – С. 261-267.
11. Правила Православной Церкви с толкованиями Никодима, епископа Далматинско-Истрийского: пер. с сербс. –СПб., 1911. – Т. 1. – С. 93–94.
12. Бальжик І.А. Відносини держави і церкви: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 /І.А. Бальжик. – Одеса, 2007. – 135 с.
13. Місевич С.В. Джерела канонічного права / С.В. Місевич. – Одеса, 2005. –19с.
14. Федоренко Т.М. Вплив християнства наформування правової системи Київської Русі / Т.М. Федоренко. – К., 2001. –300 с.
15. Цыпин В. Каноны и церковная жизнь /В. Цыпин // Православная беседа. 2000. – № 1. – 8 с.
16. Павлов А.С. Курс церковного права /А.С. Павлов. – СПб. : Лань, 2002. –384с.
17.Вельгаузен. Магомет. Сто великих людей мира. Зороастр.Будда. Конфуций.Магомет. — М., 1991.
18.Давид Рене. Основнны правовы системи сучасності. — М., 1988.
19.Кнапп В. Крупнне системи права в современном мире. Мусульманское право. Структура й основнне понятия. — М., 1984. Коран. — М., 1990.
20.Саидов А.Х. Сравнительное правоведение й юридическая география мира. — М., 1993.
21.Соловьев В. Магомет. Его жизнь й религиозное учение. — СПб„ 1992.
22.Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. — М., 1986.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?