Парламент США   (ID работы: 392)

Вступ
1. Палата представників
2. Сенат
3. Загальні обов’язки сенату та палати представників
Висновок
Список літератури

Актуальність теми. Вся законодавча влада, належить Конгресу Сполучених Штатів, який має складатися з Сенату і Палати представників.
Сенат, де представлено штати, виступає у ролі “одного з рівноправних законодавців” — адже вона і формально, й реально має таке саме право законодавчої ініціативи, як і нижня палата. Якщо Палата представників веде перед у фінансових питаннях (від цієї палати повинні йти всі законопроекти, що стосуються надходжень до державного бюджету), то Сенат має виключне право на ратифікацію міжнародних угод і затвердження посадових осіб, призначених президентом. Усі інші законопроекти можуть бути запропоновані будь-якою з палат, і якщо під час розгляду виникає розбіжність позицій, то думка жодної з палат не є вирішальною — у такому випадку з членів обох палат створюється узгоджувальний комітет. Він розробляє компромісний варіант законопроекту, який обидві палати мають схвалити в однаковому вигляді. обидві американські палати одержують владу від народу — адже їхні члени обираються шляхом проведення прямих виборів. Хоча обсяг

Двопалатний законодавчий орган складається з Сенату та Палати представників. У січні 2006-го минає рік, як розпочав роботу Конгрес 109-го скликання.
Сенат. Кожен штат представлено двома сенаторами, тож у верхній палаті парламенту – 100 осіб. Кожен сенатор обирається у своєму штаті на шість років. Термін починається в січні наступного після виборів року. Через кожні два роки переобирають третину сенаторів. Вважається, що це забезпечує стабільність складу вищої палати та послідовність її роботи. Відповідно до

1. Георгіца А.3. Структура і органи зарубіжних парламентів (порівняльно-правовий аналіз) // Ерліхівський збірник. Вип.2.-Чернівці, 1996.-С. 60-71.
2. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці: Рута, 1998. – 483 с.
3. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003. – С.302-349.
4. Журавський В.С. Принцип формування та термін повноважень палат двопалатного парламенту // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту Держави та права ім. В.М. Корецького ПАНУ. - К, 2001,-Вип. 12.-С.175-185.
5. Журавський В.С. Організація парламентів: питання порівняльного аналізу: Навч. посібник.- Х.: НУВС, 2001.- 136 с.
6. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О.Ріяка (керівник авт.кол.). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 127-140.
7. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для ВУЗов / под ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина.- М.: Норма, 2004. С.235-265.
8. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – 10-е изд. – М.: Юстицинформ, 2003. – С.218-239.
9. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. – 3-е изд., М.: Юрист, 2003. – С.261-295.
10. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Курс лекций. Минск: Харвест, 1998. – С.437-525.
11. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К.: "Програма Л", 1995. - 136 с.
12. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К.: Основа, 1993. – 143 с.

Конституционно-правовые принципы экономической деятельности в зарубежных странах

Право народного вето, право народної законодавчої ініціативи і право народного розпуску представницького органу в конституційному праві зарубіжних країн : поняття та практика застосування

Здійснення конституційного контролю в США

Конституційне право як галузь права в зарубіжних країнах

Система конституційного права зарубіжних країн

Особливості статусу монарха і президента

Референдуми інших країн

Правові та неправові способи охорони конституцій зарубіжних країн

Судова Влада США та Великобританії

Основи конституційного законодавства Великобританії

Конституційне право зарубіжних країн Контрольна