|
ЦЕНА:
100 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
229 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Поняття і суть тоталітарного режиму (ID работы: 3658) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Теория государства и права |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 40 |
| Год защиты: | 2013 |
| ВУЗ: | Киевский Национальный Университет им. Шевченко (КНУ им. Шевченко) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти політичного режиму
1.1 Поняття, сутність, істотні ознаки політичних режимів
1.2 Основні підходи до їх типологізації
1.3 Характеристика автократичних о видів політичних режимів
Розділ ІІ. Особливості функціонування тоталітарного режиму
2.1Поняття тоталітаризму як політичного режиму
2.2 Основні ознаки, риси тоталітарної політичної системи
2.3 Порівняльний аналіз демократичного та тоталітарного режиму
Висновки
Список використаної літератури
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти політичного режиму
1.1 Поняття, сутність, істотні ознаки політичних режимів
1.2 Основні підходи до їх типологізації
1.3 Характеристика автократичних о видів політичних режимів
Розділ ІІ. Особливості функціонування тоталітарного режиму
2.1Поняття тоталітаризму як політичного режиму
2.2 Основні ознаки, риси тоталітарної політичної системи
2.3 Порівняльний аналіз демократичного та тоталітарного режиму
Висновки
Список використаної літератури
Введение
Починаючи з 50-х років ХХ ст.. в політичній науці широко розповсюджується поняття політична система. Сама поява терміну відображає серйозні зміни, що сталися в політичній сфері, політичних відносинах, політичних явищах. В політичні відносини включено багато суб’єктів.
Суб’єкти політики є індивідуальні та колективні, інституційно, організаційно оформлені і неінституційні, але всі взаємозв’язані і створюють стійку, цілісну сукупність відносин – політичну систему. Отже, політична система є сукупність відносин з приводу участі в політичній владі, в реалізації проблем політичної влади.
Політична система – складна, розгалужена сукупність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада, регулюються взаємовідносини соціальних спільностей, класів, верств, націй, держав і забезпечується існування суспільства в умовах певного соціального порядку, стабільності. Введення поняття політична система в соціально-політичний обіг і широке розповсюдження у другій половині ХХ ст. стало реакцією на емпіризм і неспівставленність політичної картини світу.
Тоталітаризм - певний тип політичної системи, специфічний політичний і суспільний устрій, політичне і соціальне явище XX століття. Термін "тоталітаризм" походить від позднелатинских слів "totalitas" - повнота, цілісність і "totalis" - весь, цілий, повний, що стосовно політичного режиму означає повне (тотальне) підпорядкування громадян державі, тобто одержавлення (этатизация – від фр. Etat - держава).
Вперше в політичній лексиці поняття тоталітаризму введене в 1925 р. італійським лідером социал-национализма Беніто Муссоліні. Але його істотні принципи мають глибоке історичне коріння від ідеальної держави Платона до ідеї повного підпорядкування населення країни, індивіда державі, а також повній керованості суспільством в працях утопістів Т. Мора і Т. Кампанелли, Грагха Бабефа і ін. Однією з яскравих відмінних рис тоталітаризму є вимога загальної рівності. Так, Гракх Бабеф закликав назавжди відняти в кожного надію стати багатшим, впливовішим, перевершуючим своїми знаннями кого-небудь зі своїх співгромадян. Саме у XIX в для багатьох французьких соціалістів та і німецьких філософів, що сповідають ідеї соціалізму, основним стало прагнення до насильницького перетворення суспільства на основі комуністичних ідей. Сповна природним вважав Сіна-Симон покарання громадян, планових структур, що не підкоряються вказівкам.
Значно збагатив і осучаснив ідеї повного підпорядкування громадян державі і поголовній керованості суспільством французький філософ Же-ж Руссо, що виходив з "батьківського бажання" вивести народ на світлу дорогу щасливого життя, з необхідності глибокого перетворення суспільства на початках розуму, рівності, свободи, соціальної справедливості. Створення держави, вважає Руссо, означає поява з окремих незавершених людей "морального колективного цілого", політичного організму або "політичного тіла", в якому як би розчиняється окрема людська особа. Держава ж виступає носієм безпосередньо виразимої громадянами загальної волі, якеволодіє абсолютною владою і неділимим суверенітетом Якщо ж виникає непокора, непокірність окремих громадян, то держава застосовує силу, примус, заставляє "бути вільними", тому що свобода виявляється відповідно до загальної волі.
Ідеї тоталітаризму знайшли віддзеркалення і в працях Іоганна Готліба Фіхте, Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше, і ін.. Визначаючи джерела тоталітаризму, політолог Фрідріх Хайек, філософ Карл Ясперс роблять особливий упор на регулювання, вказуючи, що за допомогою економічного і соціального планерування реалізуються всі колективні цілі. Ради досягнення великої мети, загального блага дозволено використовувати будь-які засоби. Ідеальні образи досконалих гармонійних буд, утопії, відзначає В'ячеслав Ліпінський, грають величезну роль в історії, і вони в більшості своїй осуществимы за обов'язкової умови їх спотворення. Філософ Микола Бердяєв підкреслює, що "цілісність є головна ознака утопії. Утопія завжди тоталітарна, ворожа свободі".
Предмет роботи – тоталітарний політичний режим.
Об’єкт роботи – основні засади полтології та категорії політична система.
Мета роботи – дослідити становлення та розвиток тоталітарного режиму.
Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:
- Визначити поняття та суть політичного режимк
- Вивчити типологізацію політичних режимів та систем
- Дослідити поняття та ознаки тоталітарного режиму.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Суб’єкти політики є індивідуальні та колективні, інституційно, організаційно оформлені і неінституційні, але всі взаємозв’язані і створюють стійку, цілісну сукупність відносин – політичну систему. Отже, політична система є сукупність відносин з приводу участі в політичній владі, в реалізації проблем політичної влади.
Політична система – складна, розгалужена сукупність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада, регулюються взаємовідносини соціальних спільностей, класів, верств, націй, держав і забезпечується існування суспільства в умовах певного соціального порядку, стабільності. Введення поняття політична система в соціально-політичний обіг і широке розповсюдження у другій половині ХХ ст. стало реакцією на емпіризм і неспівставленність політичної картини світу.
Тоталітаризм - певний тип політичної системи, специфічний політичний і суспільний устрій, політичне і соціальне явище XX століття. Термін "тоталітаризм" походить від позднелатинских слів "totalitas" - повнота, цілісність і "totalis" - весь, цілий, повний, що стосовно політичного режиму означає повне (тотальне) підпорядкування громадян державі, тобто одержавлення (этатизация – від фр. Etat - держава).
Вперше в політичній лексиці поняття тоталітаризму введене в 1925 р. італійським лідером социал-национализма Беніто Муссоліні. Але його істотні принципи мають глибоке історичне коріння від ідеальної держави Платона до ідеї повного підпорядкування населення країни, індивіда державі, а також повній керованості суспільством в працях утопістів Т. Мора і Т. Кампанелли, Грагха Бабефа і ін. Однією з яскравих відмінних рис тоталітаризму є вимога загальної рівності. Так, Гракх Бабеф закликав назавжди відняти в кожного надію стати багатшим, впливовішим, перевершуючим своїми знаннями кого-небудь зі своїх співгромадян. Саме у XIX в для багатьох французьких соціалістів та і німецьких філософів, що сповідають ідеї соціалізму, основним стало прагнення до насильницького перетворення суспільства на основі комуністичних ідей. Сповна природним вважав Сіна-Симон покарання громадян, планових структур, що не підкоряються вказівкам.
Значно збагатив і осучаснив ідеї повного підпорядкування громадян державі і поголовній керованості суспільством французький філософ Же-ж Руссо, що виходив з "батьківського бажання" вивести народ на світлу дорогу щасливого життя, з необхідності глибокого перетворення суспільства на початках розуму, рівності, свободи, соціальної справедливості. Створення держави, вважає Руссо, означає поява з окремих незавершених людей "морального колективного цілого", політичного організму або "політичного тіла", в якому як би розчиняється окрема людська особа. Держава ж виступає носієм безпосередньо виразимої громадянами загальної волі, якеволодіє абсолютною владою і неділимим суверенітетом Якщо ж виникає непокора, непокірність окремих громадян, то держава застосовує силу, примус, заставляє "бути вільними", тому що свобода виявляється відповідно до загальної волі.
Ідеї тоталітаризму знайшли віддзеркалення і в працях Іоганна Готліба Фіхте, Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше, і ін.. Визначаючи джерела тоталітаризму, політолог Фрідріх Хайек, філософ Карл Ясперс роблять особливий упор на регулювання, вказуючи, що за допомогою економічного і соціального планерування реалізуються всі колективні цілі. Ради досягнення великої мети, загального блага дозволено використовувати будь-які засоби. Ідеальні образи досконалих гармонійних буд, утопії, відзначає В'ячеслав Ліпінський, грають величезну роль в історії, і вони в більшості своїй осуществимы за обов'язкової умови їх спотворення. Філософ Микола Бердяєв підкреслює, що "цілісність є головна ознака утопії. Утопія завжди тоталітарна, ворожа свободі".
Предмет роботи – тоталітарний політичний режим.
Об’єкт роботи – основні засади полтології та категорії політична система.
Мета роботи – дослідити становлення та розвиток тоталітарного режиму.
Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:
- Визначити поняття та суть політичного режимк
- Вивчити типологізацію політичних режимів та систем
- Дослідити поняття та ознаки тоталітарного режиму.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Заключение
Якщо поняття "політична система" передає характер і специфіку функцій політичних інститутів стосовно інших суспільних систем у їх статичному вигляді, то поняття "політичний режим" розкриває способи й механізми формування та розподілу політичної влади у політичній системі, форми взаємозв'язків суб'єктів політичного процесу. Отже, поняття "політичний режим" стосується динамічного, або процесуального, аспекту політичної системи.
Поняття "політична система" охоплює всю специфіку політичного процесу на різних структурних рівнях, не виділяючи окремо владних відносин. Його зміст розкривається через такі системні ознаки, як: специфіка політичного процесу у тому чи іншому типі суспільства (за різними методологіями типологізації); обсяг і характер впливу політики на суспільний розвиток; ментально-поведінкові аспекти суб'єктів політичного процесу (політична культура); способи й механізми розподілу влади в політичному просторі (політичний режим).
Поняття "політичний режим" розкриває не весь, а лише політико-владний зміст поняття "політична система". Наприклад, вимоги студентів до органів державної влади як політичне явище можна включити у зміст поняття "політична система". Однак, якщо аналізується характер відносин між студентами і державою з погляду суспільних впливів на владу, то за змістом вживається поняття "політичний режим".
Отже, поняття "політичний режим" висвітлює процесуальні аспекти інститутів політичної системи, взаємодію суб'єктів політичного процесу у структурі політичної системи; способи й механізми розподілу влади у політичному просторі; характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб'єктами, а також між політичними і неполітичними інститутами.
У вітчизняних правових і політологічних джерелах прийнято розглядати політичний режим як елемент форми держави поряд з іншими елементами — формами державного правління та державного устрою. Однак такий підхід алогічний, тому що, по-перше, поняття "політичний" ширше, ніж поняття "державний"; по-друге, у відкритому суспільстві політична влада охоплює не тільки державні інститути; по-третє, поняття "політичний режим" стосується процесу всіх структурних елементів політичної системи на інституціональному, груповому, інтеракціоністському рівнях.
Політичний режим розкриває характер відносин між державою і громадянами, вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами), державою та органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах — між державою і суб'єктами федерації, державою і партіями; правлячими елітними групами й опозицією, виборчою системою і формою державного правління, партіями і групами тиску, ідеологічними та неідеологічними формами політичного процесу.
Поняття "політична система" охоплює всю специфіку політичного процесу на різних структурних рівнях, не виділяючи окремо владних відносин. Його зміст розкривається через такі системні ознаки, як: специфіка політичного процесу у тому чи іншому типі суспільства (за різними методологіями типологізації); обсяг і характер впливу політики на суспільний розвиток; ментально-поведінкові аспекти суб'єктів політичного процесу (політична культура); способи й механізми розподілу влади в політичному просторі (політичний режим).
Поняття "політичний режим" розкриває не весь, а лише політико-владний зміст поняття "політична система". Наприклад, вимоги студентів до органів державної влади як політичне явище можна включити у зміст поняття "політична система". Однак, якщо аналізується характер відносин між студентами і державою з погляду суспільних впливів на владу, то за змістом вживається поняття "політичний режим".
Отже, поняття "політичний режим" висвітлює процесуальні аспекти інститутів політичної системи, взаємодію суб'єктів політичного процесу у структурі політичної системи; способи й механізми розподілу влади у політичному просторі; характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб'єктами, а також між політичними і неполітичними інститутами.
У вітчизняних правових і політологічних джерелах прийнято розглядати політичний режим як елемент форми держави поряд з іншими елементами — формами державного правління та державного устрою. Однак такий підхід алогічний, тому що, по-перше, поняття "політичний" ширше, ніж поняття "державний"; по-друге, у відкритому суспільстві політична влада охоплює не тільки державні інститути; по-третє, поняття "політичний режим" стосується процесу всіх структурних елементів політичної системи на інституціональному, груповому, інтеракціоністському рівнях.
Політичний режим розкриває характер відносин між державою і громадянами, вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами), державою та органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах — між державою і суб'єктами федерації, державою і партіями; правлячими елітними групами й опозицією, виборчою системою і формою державного правління, партіями і групами тиску, ідеологічними та неідеологічними формами політичного процесу.
Литература
1. Алексеева Т.А. Современные политические теории. – М.: РОССПЭН, 2000. – 344 с.
2. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие./Сокр. пер. с англ. Богдановского А.С., Галкиной Л.А.; Под ред. Ильина М.В. Мельвиля А.Ю. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 537 с.
3. Введение в политологию. Учеб. пособие. Под ред. Н.И.Горлач. - Ч.2. - Харьков, 1993.
4. Кремень В.Г., Горлач М.І. Політологія: наука про політику. – «Єдінорог», Київ-Харків., 2002 р. – 640 с.
5. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996. – 192 с.
6. Политология: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. Н.И. Сазонова. – Харьков: Фолио, 2001. – 831 с.
7. Политология: Учебник для студентов вузов. / Под ред. М.В. Василика. – М.: Юрист, 2000. – 592 с.
8. Політологічний енциклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю.С. Шемчушенка. – К.: Ґенеза, 2004. – 735 с
9. Політологія./За ред. Колодій А. – К.: Ельга-М, Ника-Центр, 2000. – 584 с.
10. Політологія: Підручник / За ред. А. Колодій. – К.: Ельга-Н, Ніка-Центр, 2002. – 584 с.
11. Політологія: Підручник / За ред. О.І. Семківа. – Львів.: Світ, 1998. – 576 с.
12. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної., В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 528 с.
13. Політологія: Підручник. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – 528 с.
14. Рудик А. Політична карта СНД. – К.: Українська перспектива, 1996. – 44 с.
15. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки), К. – «Либідь»., 2002 р. – 573 с.
2. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие./Сокр. пер. с англ. Богдановского А.С., Галкиной Л.А.; Под ред. Ильина М.В. Мельвиля А.Ю. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 537 с.
3. Введение в политологию. Учеб. пособие. Под ред. Н.И.Горлач. - Ч.2. - Харьков, 1993.
4. Кремень В.Г., Горлач М.І. Політологія: наука про політику. – «Єдінорог», Київ-Харків., 2002 р. – 640 с.
5. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996. – 192 с.
6. Политология: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. Н.И. Сазонова. – Харьков: Фолио, 2001. – 831 с.
7. Политология: Учебник для студентов вузов. / Под ред. М.В. Василика. – М.: Юрист, 2000. – 592 с.
8. Політологічний енциклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю.С. Шемчушенка. – К.: Ґенеза, 2004. – 735 с
9. Політологія./За ред. Колодій А. – К.: Ельга-М, Ника-Центр, 2000. – 584 с.
10. Політологія: Підручник / За ред. А. Колодій. – К.: Ельга-Н, Ніка-Центр, 2002. – 584 с.
11. Політологія: Підручник / За ред. О.І. Семківа. – Львів.: Світ, 1998. – 576 с.
12. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної., В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 528 с.
13. Політологія: Підручник. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – 528 с.
14. Рудик А. Політична карта СНД. – К.: Українська перспектива, 1996. – 44 с.
15. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки), К. – «Либідь»., 2002 р. – 573 с.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?