Нормування праці у закладах ресторанного господарства на прикладi ресторану першого класу   (ID работы: 2903)

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕСТОРАНУ «МАНДАРИН»
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В РЕСТОРАНІ «МАНДАРИН»
РОЗДІЛ ІV. РЕЗЕРВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ РЕСТОРАНУ «МАНДАРИН»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Ефективність роботи будь якого підприємства потребує оптимізації витрат живої та уречевленої праці. Процеси ефективної оптимізації праці є необхідними для покращення показників ефективності підприємства.
Одним з найважливіших напрямків в оптимізації витрат живої та уречевленої праці збільшення продуктивності праці є її організація та нормування.
Нормування праці являє собою процес установлення міри праці на виготовлення одиниці продукції або обсягу робіт, який повинен бути виконаний за визначений період, тобто нормування дає змогу обґрунтувати норми витрат робочого часу на виконання різних робіт та послуг.
Нормуванню праці повинен передувати процес наукового обґрунтування міри праці. На підприємствах необхідно впроваджувати поглиблений аналіз і розрахунки та будувати систему обґрунтованих нормативів праці.
Вивчення, аналіз та впровадження раціональних витрат робочого часу одна з складових процесу що передує нормуванню праці.
Максимальною межею раціонального використання робочого часу є повне використання всього фонду робочого часу при досягнутому на підприємстві максимальному рівні продуктивності праці.
Аналіз показників повноти використання робочого часу, стану нормування на підприємствах України свідчить про незадовільний стан з використанням робочого часу на багатьох підприємствах, де нормуванню праці не надається належна увага.
Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продук¬ції) як окремими працівниками, так і колективами працівни¬ків (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.
Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці й засобом забез¬печення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.
Світовий досвід засвідчує, то ефективна робота підпри¬ємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не тільки не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовують¬ся методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.
Мета курсової роботи – обґрунтування сучасних підходів у сфері організацій і нормування праці.
Відповідно до поставленої мети виникла необхідність сформулювати та вирішити такі завдання:
- проаналізувати дані наукової літератури з питань організацій і нормування праці;
- дати характеристику та розкрити сутність нормування праці в ресторані;
- показати роль організації та нормування праці на виробництві на прикладі конкретного підприємства;
- визначити основні шляхи вдосконалення нормування праці на підприємстві. .
Об’єктом дослідження – виступає процес організації та нормування праці на виробництві.
Предмет дослідження – науково-практичні аспекти та сучасні підходи у сфері організацій і нормування праці.

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР, із наступними змінами та доповненнями.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями)
3. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник: Київ: Центр навчальної літератури – 2003 – 212 с.
4. Білоконенко В. І. Ефективність використання трудових ресурсів // Ринкова трансформація економіки. - Х., 2003. - Вип. 7. - с. 100–109.
5. Богина Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2000.
6. Буряк П. Ю. та ін. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. посіб. для студ. вузів. - К.: Центр навч. л-ри, 2008. - 438 с.
7. Васильченко В.С., Василенко П.М. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика. – К., 2000.
8. Герасимчук В.Г., Розенплентера А.Е. Економіка та організація виробництва: Підручник - К.: Знання, 2007. - 678 с.
9. Горбатова Н. Л. Основні напрямки забезпечення ефективності використання трудових ресурсів - К., 2003. - Вип. 16: Технічна серія. Економічна серія. - с. 267–269.
10. Городецька Л. О.. Економіка праці: Модуль I: Курс лекцій / Нац. авіац. ун-т. — К., 2009. — 114 с.
11. Грішнова О. А.. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 535 с.
12. Дзюба С. Г. Формування ефективної організаційної структури управління нормуванням праці // Прометей. - Донецьк, 2009. - Вип.2 (17). - с. 74–77
13. Дзюба С. Г. Напрямки використання міжнародного досвіду організації нормування і оплати праці в контексті глобалізації економіки // Наук. пр. - Донецьк, 2008. - Вип.87: Сер.: Економічна. - с. 159–165
14. Доманчук Д. П. та ін. Економіка праці: Навч. посіб. / Д.П.Доманчук, С.Д.Лучик, А.Д.Чикуркова. - Кам’янець-Подільський: Абетка, 2008. - 331 с.
15. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Конспект лекцій / Є.П.Кожанова, О.О.Титар, В.І.Білоконенко та ін.; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2008. — 282 с.
16. Житинський Ю. В. Суть і принципи організації нормування праці в системі виробничих відносин // Вісник. - Х., 2008. - Вип.8. - с. 281–285
17. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. / Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2003. — 298 с.
18. Махсма М.Б.. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. / Європ. ун-т. - 2-е вид.. - К., 2008. – 186 с.
19. Мохемма М.Б.Економіка праці та соціально-трудові відносини. – К.: Атака, 2009 – 364 с.
20. Німко В. Актуальні проблеми використання трудових ресурсів та формування ринку робочої сили // Наукові записки. — Тернопіль, 2003. - Вип. 15. - с. 17–19
21. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А. Економіка праці: Навч. посіб. / Пилипенко С.М., Пилипенко А.А.; Харк. держ. екон. ун-т. - Х., 2001. - 226 с.
22. Райковська Г. О. Стан та тенденції розвитку нормування праці в організації // Наукові праці. - Кіровоград, 2008. - Вип.5, ч.2. - с. 409–413.
23. Сандуленко М. Ю. Основні напрямки відтворення наукових методів нормування праці // Економіка: проблеми теорії та практики. - Д., 2008. - Вип.194, т.2. - с. 373–379

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв'язок. Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.
Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.
Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.
Сутність нормування праці полягає у встановленні необхідних витрат живої праці на виконання конкретної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.
Норми важкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівників і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, компенсацій за несприятливі умови праці і т. ін.
З класифікацією норм праці тісно пов’язана класифікація нормативних матеріалів з праці, які служать для встановлення норм і виражають залежності між необхідними витратами праці і факторами, що впливають на витрати. На загал розрізняють два види нормативних матеріалів: нормативи, єдині (типові) норми.
Вибір найкращого варіанту норм праці здійснюється на основі критерію оптимальності з врахуванням системи обмежень. За критерій оптимальності приймають показник, який за результатами конкретного вирішення може приймати найбільше (найменше) значення. Система обмежень - це область допустимих значень норм праці, в межах якої має бути відповідність особливостям і обсягам продукції, що випускається і продається підприємством, параметрам застосовуваних предметів і засобів праці, психофізіологічним особливостям працюючого індивіда, та соціальним особливостям трудового процесу.
В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи. Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів. Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.
Необхідність перегляду норм обумовлена наступними факторами: змінами організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва; ростом кваліфікації робочих; наявністю помилок в нормах, що були розроблені свого часу.
До показників, що характеризують стан нормування праці на підприємстві відносяться: середній коефіцієнт (процент) виконання норм працівниками та їх розподіл за цим показником; частка працівників, праця яких нормується; загальна кількість застосовуваних норм; питома вага технічно (науково) обґрунтованих норм в застосовуваних нормах; частка норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими нормативами; частота перегляду норм; економія від зниження трудомісткості продукції як результату удосконалення нормування праці.
Подальший розвиток нормування праці можливий за наступними напрямками: індивідуалізація норм; нормування інтенсивності праці та ступеню використання робочого часу; комп'ютеризація розрахунків норм і нормативів; організаційно-економічні передумови якості норм.

Принципи формування конкурентної стратегії в соціальній сфері

Проект комплексного закладу у м. Івано-Франківськ, до складу якого входить кафе молодіжне і дискобаром, де реалізується кулінарна продукція збагачена йодом

УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА «КАМЕЛОТ»

Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства з кавовою концепцією на прикладі будь-якого закладу Житомира

“ Франчайзинг – сучасна форма ведення туристичного бізнесу “ (на матеріалах ТОВ “Екоплант” ЛТД мережі агентств “Горящие путівки” м. Київ)