Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   50 грн.
ЦЕНА:   0 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Конституційне і міжнародне право: проблеми співвідношення   (ID работы: 2889)

Направление: Право
Предмет: Конституционное право
Тип работы: Курсовая работа
Число страниц: 50
Год защиты: 2011
ВУЗ: Киевский Институт Международных Отношений (КИМО)
Курс: 2
Язык: Украинский
Содержание
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖНАРОДНОГО І КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
1.1 Теоретичні підходи до визначення поняття, методів та норм конституційного та міжнародного права
1.2 Основні теорії співвідношення та форми взаємодії конституційного та міжнародного права
1.3 Історія форм співвідношення конституційного і міжнародного права
РОЗДІЛ ІІ. СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
2.1 Міжнародно-правові договори як основа національного законодавства України
2.2 Міжнародно-правові приписи, що набувають юридично обов’язкової сили щодо конституційних норм
2.3 Вплив міжнародно-правових договорів на Основний Закон та нормативні акти національного законодавства України
2.4 Реалізація та практика застосування норм міжнародного права на національному рівні
РОЗДІЛ ІІІ. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
3.1 Проблематика співвідношення конституційного та міжнародного права
3.2 Посилення взаємозв’язку, урегулювання колізій і невідповідностей конституційного та міжнародного права
3.3 Венеціанська комісія як експерт відповідності норм міжнародного права національному законодавству
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Введение
Актуальність теми дослідження. Складність та масштабність проблеми аналізу особливостей системи правового регулювання суспільних відносин і визначення тенденцій її розвитку детермінує неоднозначність підходів до їх оцінки та характеристики. Нова епоха, котру сучасні дослідники часто іменують постмодерном, змушує оригінально та незаангажовано аналізувати ситуацію нестабільності правової сфери людського буття, диференційовано підходити до сформованої правової спадщини та можливості її паралелізування, взаємопроникнення тощо із відповідною міжнародною традицією. Фундаментальний аспект міжнародної традиції права - ідея, теорія та інститут прав людини упродовж достатньо тривалого періоду визначав феноменологічну основу самого праворозуміння. Йдеться про розгляд права, правової системи, правового регулювання і т.д. виключно крізь призму насамперед прав та свобод людини як складової статусу особи й громадянина.
Такий підхід не може вважатися прийнятним, хоча в цілому є зрозумілим. Річ у тім, що реальний розвиток правової культури XX століття у різних державах відбувався багато в чому завдяки міжнародній (європейській) правовій спадщині, нормативно-правовому оформленню та поширенню прав людини як у міжнародному, так і у внутрішньодержавному конституційному праві.
Однак, все більше проявляється парадокс сучасного способу життя, котрий виражається у плюралістичності існуючих національних правових культур та нормативності прав людини в силу їхньої обов’язковості для кожної культури. Права людини виступають як вираження того факту, що держава обмежує себе за допомогою конституційних засобів (поділ влади) і міжнародного визнання законності основних прав людини, регламентованого, зокрема Деклараціями Організації Об’єднаних Націй.
Різні підходи щодо потенціалу та конкретно-державних особливостей використання правової спадщини свідчать про суттєву трансформацію поглядів у розумінні тенденцій розвитку правових систем сучасності. Як стверджує С.С. Алексєєв, на разі має місце їхній поділ на два різновиди: віддиференційовані та невіддиференційовані. У віддиференційованих правових системах право існує, як стверджує Ю.М.Оборотов, у формі відособленого, відносно самостійного явища стосовно релігії, моралі, звичаїв, політики. І навпаки, у невіддиференційованих правових системах право нерозривне пов’язане з іншими регуляторами та цінностями. Віддиференційовані правові системи утворюють дві правові сім’ї: сім’ю романо-германського (континентального) права і сім’ю загального (прецедентного) права. У складі невіддиференційованих правових систем розвиваються релігійна правова сім’я; традиційна (традиційно-правова); євразійська (ідеологізована) та далекосхідна правова сім’я.
Багатоманіття правових систем, їхній правовий колорит та якісна оригінальність проявів детермінують проблему взаємної трансформації національних правових систем в ту чи іншу правову сім’ю. Іншими словами, на скільки масштабним є співвідношення конституційного (внутрішньодержавного) та міжнародного права.
Метою курсової роботи є характеристика загальних особливостей співвідношення міжнародного та конституційного права у теорії права та в практиці сучасного нормативно-правового регулювання суспільних відносин. Досягнення цієї мети, як видається, можливе на основі вирішення наступних пізнавальних завдань:
- загальнотеоретичної характеристики співвідношення міжнародного і конституційного права;
- дослідження та аналіз дуалістичних та моністичних теорій співвідношення конституційного і міжнародного права;
- виокремлення природи та особливостей нормативного регламентування співвідношення міжнародного та конституційного права у зарубіжних країнах та в Україні.
Об’єктом даної курсової роботи є взаємодія конституційного внутрішньодержавного права та міжнародного права.
Предметом роботи є теоретико-методологічні засади дослідження проблематики співвідношення конституційного внутрішньодержавного права та міжнародного права, а також практичні аспекти їхнього взаємовпливу.
З огляду на вказані об’єкт, предмет, мета й завдання роботи, у її структурі виокремлено вступ, два розділи, висновки та список використаних літературних джерел.
Заключение
На основі проведеної характеристики співвідношення міжнародного та конституційного права, потрібно зазначити, що право за своєю формою повинне бути належним чином організовано, внутрішньо погоджено, щоб не спростовувати себе в силу внутрішніх протиріч, тобто мати властивість системності. Більшість вітчизняних учених говорять про міжнародне право як про систему юридичних норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права, створюваних шляхом узгодження позицій учасників міжнародних відносин і забезпечуваних у разі потреби індивідуальним чи колективним примушенням.
Складність та масштабність проблеми аналізу особливостей системи правового регулювання суспільних відносин і визначення тенденцій її розвитку детермінує неоднозначність підходів до їх оцінки та характеристики. Нова епоха, котру сучасні дослідники часто іменують постмодерном, змушує оригінально та незаангажовано аналізувати ситуацію нестабільності правової сфери людського буття, диференційовано підходити до сформованої правової спадщини та можливості її паралелізування, взаємопроникнення тощо із відповідною міжнародною традицією. Фундаментальний аспект міжнародної традиції права - ідея, теорія та інститут прав людини упродовж достатньо тривалого періоду визначав феноменологічну основу самого праворозуміння. Йдеться про розгляд права, правової системи, правового регулювання і т.д. виключно крізь призму насамперед прав та свобод людини як складової статусу особи й громадянина.
Такий підхід не може вважатися прийнятним, хоча в цілому є зрозумілим. Річ у тім, що реальний розвиток правової культури XX століття у різних державах відбувався багато в чому завдяки міжнародній (європейській) правовій спадщині, нормативно-правовому оформленню та поширенню прав людини як у міжнародному, так і у внутрішньодержавному конституційному праві.
Однак, все більше проявляється парадокс сучасного способу життя, котрий виражається у плюралістичності існуючих національних правових культур та нормативності регулювання суспільних відносин. Особливо чітко це проявляється у випадку аналізу співвідношення міжнародного та конституційного (національного або “внутрішньодержавного”) права.
З огляду на вищезазначене можна виокремити наступні риси проблематики співвідношення конституційного та міжнародного права.
На разі у світі існують два типи правових систем - міжнародне право і внутрішнє право держав.
Будучи однопорядковими юридичними явищами та існуючи незалежно один від одного, міжнародне право й національне право окремих держав мають спільні риси, властиві їм як самостійним системам права.
По-перше, вони являють собою сукупність юридичних принципів і норм (обов’язкових для суб’єктів правового регулювання), виконання яких може бути забезпечене примусово.
По-друге, міжнародне право і внутрішньодержавне право мають подібну структуру: у цих правових системах функціонують основні принципи, які пронизують весь їхній правовий простір; вони поділяються на галузі, підгалузі, інститути; і, нарешті, “первинним елементом” обох систем є правові норми.
По-третє, і міжнародне право, і внутрішньодержавне право використовують практично ті самі юридичні конструкції і терміни. Однак оскільки кожна правова система має свою специфіку, міжнародно-правові поняття і категорії не завжди ідентичні наявним в національному праві.
В той же час міжнародне і внутрішньодержавне (конституційне) право являють собою самостійні системи права. Окрім загальних рис існують якісні відмінності, ознаки, характерні для кожної правової системи. До них належать: відмінності у предметі регулювання, способі створення і забезпечення правових норм, джерелах, суб’єктах права тощо.
1) За предметом регулювання.
Як відомо, конституційне право покликане насамперед регулювати відносини між суб'єктами національного права окремих держав. Ці відносини, як правило, обмежуються межами державної території і рамками внутрішньої компетенції.
Міжнародне право, навпаки, регламентує головним чином взаємини суб’єктів міжнародного права (держав, народів, міжнародних організацій, державоподібних інституцій). Правда, в окремих випадках міжнародне право регулює відносини за участю фізичних і юридичних осіб, наприклад, правовідносини, які виникають при міжнародній купівлі-продажу, перевезенні пасажирів і вантажів і т.д. Однак основний предмет регулювання міжнародного права лежить за межами внутрішньої компетенції держав.
2) За способом створення правових норм.
Норми конституційного права створюються найчастіше в результаті однобічної державно-владної діяльності; основний напрямок правового регулювання - “вертикальний”, “зверху-вниз”. Адресати норм конституційного внутрішньодержавного права в більшості випадків у їхньому створенні участі не беруть (окрім випадків референдуму).
Норми міжнародного права, навпаки, створюються “горизонтально” його суб’єктами на основі вільного волевиявлення учасників міжнародного спілкування.
3) За джерелами права.
Будь-які правові норми зафіксовані в різних юридичних формах. Конституційні (внутрішньодержавні) норми сформульовані у вигляді нормативних актів, нормативних договорів, звичаїв і т.д.
Міжнародно-правові норми виражені у формі міжнародних договорів, актів міжнародних конференцій і нарад, у документах міжнародних організацій.
Необхідно відзначити, що і в пострадянській правовій традиції останнім часом використовувалися джерела, подібні за формою з міжнародно-правовими. Мова йде про угоди між органами влади Російської Федерації і суб’єктів РФ, а також договорах суб’єктів Федерації між собою, про конституційний договір між Президентом та Верховною Радою в Україні (1994 р.)
4) За суб’єктами права.
Суб’єктами внутрішньодержавного (конституційного) права є: держава, державні органи і посадові особи, суб’єкти федерації, органи місцевого самоврядування, юридичні і фізичні особи і т.д.
Коло суб’єктів міжнародного права відрізняється від суб’єктів внутрішньодержавного права. Специфіка міжнародного права як особливої системи права виражається, зокрема, в тому, що його суб’єкти виступають не лише адресатами міжнародно-правових норм, але і їх творцями. В окремих випадках міжнародно-правові норми регулюють діяльність суб’єктів національного права. Однак правосуб’єктність цих осіб похідна від волі основних суб’єктів міжнародного права, які прийняли відповідні міжнародно-правові норми, тому вони не є суб’єктами права міжнародних договорів і не можуть розглядатися як суб’єкти міжнародного права.
5) За способом забезпечення виконання норм.
Норми внутрішньодержавного права забезпечуються примусовою силою держави. У міжнародних відносинах відсутній інститут, який стоїть над усіма суб’єктами міжнародного права, “наддержава”, тому забезпечення виконання міжнародно-правових норм провадиться самими суб’єктами міжнародного права ( індивідуально чи колективно). Тут варто зауважувати на тому, що така системи до певної міри порушена у зв’язку з розвитком системи права ЄС, органи якого Єврокомісія та Європарламент все більше перебирають рис “наддержавного” утворення.
На закінчення необхідно відзначити, що, незважаючи на труднощі, які виникають при безпосередній дії міжнародно-правових норм у внутрішньодержавній сфері, надання їм статусу джерел національного права практично у всіх країнах свідчить про широке визнання міжнародного права і його визначальний вплив на національну нормотворчість.
Литература
1. Абдулаев М.И. Согласование внутригосударственного права с международным (теоретические аспекты) // Правоведение. – 1993. - № 2. – С. 22 – 28.
2. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия. - М.: Статут. - 2000. - 689 c.
3. Баархон Берт. Соотношение международного и внутреннего права в Нидерландах // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1996. - № 1.- С. 9.
4. Баглай М.В., Гуреева Н.П., Даниленко В.Н., Карлов Ю.Н., Кашкин С.Ю. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ. - М.: Норма, 1999. - 586 с.
5. Байтин М.И., Григорьев Ф.А., Зайцев И.М., Демидов А.И., Карташов В.Н. Теория государства и права: Курс лекций / Н.И. Матузов (ред.), А.В. Малько (ред.). - М.: Юристъ, 1997. - 612 с.
6. Блищенко И.П. Международное и внутригосударственное право. – М.: Юрид.литер., 1960. - 377 с.
7. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. К.: Вища школа, 1981. – 213 с.
8. Восканов С.Г. Историко-правовой аспект проблемы соотношения международного и национального права // Право: Теория и Практика, - 2001. - № 3. - С. 9-16
9. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / Київський ун-т права; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка / Ю.С. Шемшученко (відп.ред.), Л.В. Губерський (відп.ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 638с.
10. Кутафин Олег Емельянович, Фадеев Владимир Иванович. Муниципальное право Российской Федерации: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Юриспруденция" / Московская гос. юридическая академия. - 2.изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2000, - 536 с.
11. Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. М.: Наука. 1974.- 472 с.
12. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной правовой системе. М., 1997. – 432 с.
13. Международное право: Учебник / Под ред. Г.В. Игнатенко. М.: Инфра-М, 1995, - 644 с.
14. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. М.: МГИМО. – 1982. – 179 с.
15. Павлова Л. Международное право в правовой системе государств // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1999. - № 3. - С.10-16
16. Решетов Ю.А. Оговорки к Международной конвенции о ликвидации всех форм расовой дискриминации и поддержание международного правопорядка в области прав человека // Московский журнал международного права. - 1995. - № 3. – С. 19 – 23.
17. Современные зарубежные конституции / Сост. В. В. Маклаков. М.: МГУ, - 1992. - 396 с.
18. Стрекозов В.Г., Казанчев Ю.Д. Конституционное право России: Учебник. - М.: Новый Юрист, - 1997. - 534 с.
19. Тункин Г.И. Идеологическая борьба и международное право, - М.: б/в. – 1967. – 127 с.
20. Усенко Е.Т.Соотношение и взаимодействие международного и национального права и Российская Конституция Московский журнал международного права. 1995. №2. С.17.
21. Ушакова Н.А Международное право: Учебник. – М: Юрист, 2000. – 304 с.
22. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. Том 1: Современные теоретические проблемы. – М.: Изд. «НИМП», 1999. С.151
23. Чиркин В.Е. Современный федерализм: сравнительный анализ / РАН; Институт научной информации по общественным наукам. - М., 1995, 402 c.
24. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. - К.: Артек, 1997. - 264 с.
Другие работы этого направления
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНСТИТУТУ ОМБУДСМАНА: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ
Конституційне право громадянина в Україні на вуличні походи, мітинги та демонстрації
Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади. Ознаки(основні риси)судової влади.Суд як орган судової влади. Основні ознаки судів,як державних органів влади.
Відмінність державної зради від шпигунства
КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина
Право людини на життя і повау до її гідності
Конституція України 1996 р.
Теоретичні проблеми Регламенту Верховної Ради України
Джерела конституційного права
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Магдебурське право
Правовий статус Секретаріату Президента України
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
ПРАВОВА ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Суб'єкти конституційного права України
Уряд: порядок формування, компетенція
МУНИЦИПАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ В США И В СОЕДИНЕННОМ КОРОЛЕВСТВЕ ВЕЛИКОБРИТАНИИ И СЕВЕРНОЙ ИРЛАНДИИ: СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ПРАВА ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ В УКРАЇНІ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)
Джерела конституційного права
Задача конституційне право
Виборчий процес в Україні
Англія
Контрольна работа Конституційне право
КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ ВЕТО – УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ
КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА ЗВЕРНЕННЯ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ І СВОБОД ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Суды общей юрисдикции в Украине
ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЯК ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Конституційні засади медіації
Право громадян України на працю і відпочинок
Правовий статус Конституційного Суду України
Конституційно-правові норми: поняття, ознаки і класифікація
ПРАВОВІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
Конституционный суд Украины
КОНСТИТУЦІЙНІ ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
Верховна Рада України як орган законодавчої влади представницьких органів
Конституція як центр сучасної правової системи
КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Структура та принципи конституції України
Конституційне право України як галузь соціального права
Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
Конституційно-правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики
Інститут президентства в Україні і США (порівняльно – правовий аспект)