|
ЦЕНА:
100 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
229 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Складні безсполучникові речення на матеріалі художніх творів (сучасного автора) (ID работы: 2807) |
| Направление: | Язык/Литература |
| Предмет: | Украинский язык |
| Тип работы: | Дипломная работа |
| Число страниц: | 73 |
| Год защиты: | 2011 |
| ВУЗ: | Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки (ВНУ им. Леси Украинки) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
Розділ 1 Безсполучникове речення як синтаксична одиниця
1.1 Проблема статусу складних безсполучникових речень
1.2 Проблема класифікації безсполучникових складних речень
1.3 Класифікація безсполучникових складних речень
Розділ 2 Характеристика безсполучникових складних речень в творах І. Драча
2.1 Речення з однофункціональними предикативними частинами
2.1.1 Речення перелічувальної семантики
2.1.2 Речення перелічувальної семантики із значенням одночасності дій, фактів, явищ
2.1.3 Речення близькі до безсполучникових складних конструкцій у творах
2.2 Речення з різнофункціональними предикативними частинами
2.2.1 Речення зіставно-протиставного значення
2.2.2 Безсполучникові складні речення зіставного різновиду
2.2.3 Безсполучникові складні речення протиставного різновиду
2.2.4 Безсполучникові складні речення з пояснювальним значенням
2.2.5 Речення з розгортальною частиною
2.2.6 Речення з уточнювальною частиною
2.2.7 Речення з коментувальною частиною
2.2.8 Речення з доповнювальною частиною
2.2.9 БСР з відношенням детермінації, одна з частин яких має часове значення
2.2.10 БСР з відношенням детермінації, умовно-наслідкові
2.2.11 Причиново-наслідкові речення
2.1.12 Речення, постпозитивна частина яких виражає обґрунтування з відтінком причини
2.2.13 БСР, друга частина яких функціонує із значенням мети
2.2.14 БСР, одна з частин яких передає допустовість
Розділ 3 Синтаксист і стилістика
3.1 Розподілові знаки в складному безсполучниковому реченні
3.2 Стилістична багатозначність складних безсполучникових конструкцій у поетичному мовленні
3.3 Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування в науковому стилі
Висновок
Список використаної літератури:
Розділ 1 Безсполучникове речення як синтаксична одиниця
1.1 Проблема статусу складних безсполучникових речень
1.2 Проблема класифікації безсполучникових складних речень
1.3 Класифікація безсполучникових складних речень
Розділ 2 Характеристика безсполучникових складних речень в творах І. Драча
2.1 Речення з однофункціональними предикативними частинами
2.1.1 Речення перелічувальної семантики
2.1.2 Речення перелічувальної семантики із значенням одночасності дій, фактів, явищ
2.1.3 Речення близькі до безсполучникових складних конструкцій у творах
2.2 Речення з різнофункціональними предикативними частинами
2.2.1 Речення зіставно-протиставного значення
2.2.2 Безсполучникові складні речення зіставного різновиду
2.2.3 Безсполучникові складні речення протиставного різновиду
2.2.4 Безсполучникові складні речення з пояснювальним значенням
2.2.5 Речення з розгортальною частиною
2.2.6 Речення з уточнювальною частиною
2.2.7 Речення з коментувальною частиною
2.2.8 Речення з доповнювальною частиною
2.2.9 БСР з відношенням детермінації, одна з частин яких має часове значення
2.2.10 БСР з відношенням детермінації, умовно-наслідкові
2.2.11 Причиново-наслідкові речення
2.1.12 Речення, постпозитивна частина яких виражає обґрунтування з відтінком причини
2.2.13 БСР, друга частина яких функціонує із значенням мети
2.2.14 БСР, одна з частин яких передає допустовість
Розділ 3 Синтаксист і стилістика
3.1 Розподілові знаки в складному безсполучниковому реченні
3.2 Стилістична багатозначність складних безсполучникових конструкцій у поетичному мовленні
3.3 Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування в науковому стилі
Висновок
Список використаної літератури:
Введение
Існування складніших, ніж речення, побудов підтверджується їхньою логіко-змістовою єдністю, відокремленістю в тексті, наявністю синтаксичних зв’язків, що цементують об’єднання окремих речень (фраз), виявом деяких відношень, властивих структурі цілого. Розкриття природи складних синтаксичних побудов дає змогу наблизитися до розуміння закономірностей будови тексту.
Відмінність функцій речення і фрази передбачає також відмінності в їхньому змісті й формі. До розряду композиційно-мовленнєвих одиниць належить також абзац, і відомо немало фактів його синтаксичної неоднорідності. Все це свідчить про необхідність уточненого розгляду меж речення в тексті для того, щоб за всіх випадків виявлення зв’язків, відношень між реченнями ми могли бути впевненими, що йдеться саме про речення, про одиниці одного плану, одного рівня.
Варто зазначити, що в кожному реченні повідомляється якийсь один мислений зміст: або це одне окреме повідомлення про вияв чого-небудь, або таке ж окреме повідомлення про чиюсь характеристику, або повідомлення про чий - не будь учинок, заняття, чи повідомлення оцінки кого, чого-небудь і т.д.
Розділові паузи, що обрамовують речення, мають багатозначний характер, їх диференційований аналіз у зв’язку з описом різних одиниць потребує спеціального інструментального дослідження.
Характерною особливістю складних безсполучникових речень є відсутність сполучників, подовжена пауза між предикативними частинами і відповідна інтонація.
Завдяки цьому безсполучникові конструкції набувають семантичної своєрідності, тобто здатності одного речення передавати декілька значень, що робить конструкції «значеннєво місткими, такими, що охоплюють різні ознаки виразу думки» [1, 26].
Слід зауважити, що поєднання складових частин інтонацією (без сполучників або сполучних засобів) надає безсполучниковим реченням динамічності, експресивності у викладі певних думок, повідомлень, стислості і виразності у вираженні відповідних значень та оформленні думок, що не притаманне сполучниковим структурам.
Проблема вивчення безсполучникових складних речень в українській мові є однією з найактуальніших. Пояснюється це тим, що в сучасному синтаксисі й українського, і російського мовознавства по-різному оцінюється статус складних конструкцій безсполучникового типу. Поряд із визнанням їх одиницями реченнєвого характеру (цього погляду дотримуються російські й українські синтаксисти: В.А. Бєлошапкова, С.І. Дорошенко, А.П Загнітко, Д.І. Ізаренков, С.Г. Ільєнко, М.С. Поспєлов, Є.М. Ширяєв) існує погляд, за яким вони вважаються текстовими утвореннями, що відбито в назві "безсполучникові поєднання речень" (І.М. Кручиніна), або міжрівневими безсполучниковими комунікатами чи дериватами (І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська).
Така невизначеність в оцінці граматичного статусу безсполучникових складних утворень зумовлює актуальність обраної теми. У зв'язку з цим принципово важливим стає аналіз їх функцій у всіх сферах мовленнєвої діяльності з урахуванням нових тенденцій у використанні складних структур цього типу, що має вплинути на доведення граматичного статусу розглядуваних утворень.
Питання про кваліфікацію так званих складних неелементарних, або ускладнених, речень є досить актуальним і вимагає особливої уваги, оскільки складні речення, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв'язків між предикативними частинами, надзвичайно поширені в усному га писемному мовленні. До вивчення цієї проблеми звертаються у своїх працях такі мовознавці, як І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко, К.Ф. Шульжук, М.В Мірченко, Н.В. Гуйванюк, О. В. Кульбабська та ін.
Об′єкт дослідження дипломної роботи становлять стильові й стилістичні особливості безсполучникових складних речень як одного з типів складних речень.
Предметом дослідження є складні безсполучникові речення.
Мета дослідження полягає в характеристиці вживання складних безсполучникових речень. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати функціонування безсполучникових складних речень у всіх функціональних стилях сучасної української мови: офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, конфесійному, художньому, розмовно-побутовому;
2. Розглянути поширеність однофункціональних і різнофункціональних безсполучникових складних речень у кожному зі стилів української мови для оцінки розглядуваних структур як стильових і стилістичних засобів;
3. Охарактеризувати співвідношення речення та тексту в контексті лексико-стилістичного дослідження;
4. Дати характеристику поняття про складне безсполучникове речення на прикладі поезії І.Драча;
5. Проаналізувати автономність частин у безсполучникових конструкціях;
6. Обґрунтувати стильові особливості кожного з розглядуваних функціональних різновидів у можливості використання в їхніх текстах безсполучникових складних структур з експресивним забарвленням;
7. Описати функції безсполучникових складних речень як художнього засобу;
8. Встановити в кожному з функціональних різновидів динамічні процеси, зумовлені історичними процесами в становленні стилів і їх розвитку в сучасній українській мові.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Відмінність функцій речення і фрази передбачає також відмінності в їхньому змісті й формі. До розряду композиційно-мовленнєвих одиниць належить також абзац, і відомо немало фактів його синтаксичної неоднорідності. Все це свідчить про необхідність уточненого розгляду меж речення в тексті для того, щоб за всіх випадків виявлення зв’язків, відношень між реченнями ми могли бути впевненими, що йдеться саме про речення, про одиниці одного плану, одного рівня.
Варто зазначити, що в кожному реченні повідомляється якийсь один мислений зміст: або це одне окреме повідомлення про вияв чого-небудь, або таке ж окреме повідомлення про чиюсь характеристику, або повідомлення про чий - не будь учинок, заняття, чи повідомлення оцінки кого, чого-небудь і т.д.
Розділові паузи, що обрамовують речення, мають багатозначний характер, їх диференційований аналіз у зв’язку з описом різних одиниць потребує спеціального інструментального дослідження.
Характерною особливістю складних безсполучникових речень є відсутність сполучників, подовжена пауза між предикативними частинами і відповідна інтонація.
Завдяки цьому безсполучникові конструкції набувають семантичної своєрідності, тобто здатності одного речення передавати декілька значень, що робить конструкції «значеннєво місткими, такими, що охоплюють різні ознаки виразу думки» [1, 26].
Слід зауважити, що поєднання складових частин інтонацією (без сполучників або сполучних засобів) надає безсполучниковим реченням динамічності, експресивності у викладі певних думок, повідомлень, стислості і виразності у вираженні відповідних значень та оформленні думок, що не притаманне сполучниковим структурам.
Проблема вивчення безсполучникових складних речень в українській мові є однією з найактуальніших. Пояснюється це тим, що в сучасному синтаксисі й українського, і російського мовознавства по-різному оцінюється статус складних конструкцій безсполучникового типу. Поряд із визнанням їх одиницями реченнєвого характеру (цього погляду дотримуються російські й українські синтаксисти: В.А. Бєлошапкова, С.І. Дорошенко, А.П Загнітко, Д.І. Ізаренков, С.Г. Ільєнко, М.С. Поспєлов, Є.М. Ширяєв) існує погляд, за яким вони вважаються текстовими утвореннями, що відбито в назві "безсполучникові поєднання речень" (І.М. Кручиніна), або міжрівневими безсполучниковими комунікатами чи дериватами (І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська).
Така невизначеність в оцінці граматичного статусу безсполучникових складних утворень зумовлює актуальність обраної теми. У зв'язку з цим принципово важливим стає аналіз їх функцій у всіх сферах мовленнєвої діяльності з урахуванням нових тенденцій у використанні складних структур цього типу, що має вплинути на доведення граматичного статусу розглядуваних утворень.
Питання про кваліфікацію так званих складних неелементарних, або ускладнених, речень є досить актуальним і вимагає особливої уваги, оскільки складні речення, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв'язків між предикативними частинами, надзвичайно поширені в усному га писемному мовленні. До вивчення цієї проблеми звертаються у своїх працях такі мовознавці, як І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко, К.Ф. Шульжук, М.В Мірченко, Н.В. Гуйванюк, О. В. Кульбабська та ін.
Об′єкт дослідження дипломної роботи становлять стильові й стилістичні особливості безсполучникових складних речень як одного з типів складних речень.
Предметом дослідження є складні безсполучникові речення.
Мета дослідження полягає в характеристиці вживання складних безсполучникових речень. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати функціонування безсполучникових складних речень у всіх функціональних стилях сучасної української мови: офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, конфесійному, художньому, розмовно-побутовому;
2. Розглянути поширеність однофункціональних і різнофункціональних безсполучникових складних речень у кожному зі стилів української мови для оцінки розглядуваних структур як стильових і стилістичних засобів;
3. Охарактеризувати співвідношення речення та тексту в контексті лексико-стилістичного дослідження;
4. Дати характеристику поняття про складне безсполучникове речення на прикладі поезії І.Драча;
5. Проаналізувати автономність частин у безсполучникових конструкціях;
6. Обґрунтувати стильові особливості кожного з розглядуваних функціональних різновидів у можливості використання в їхніх текстах безсполучникових складних структур з експресивним забарвленням;
7. Описати функції безсполучникових складних речень як художнього засобу;
8. Встановити в кожному з функціональних різновидів динамічні процеси, зумовлені історичними процесами в становленні стилів і їх розвитку в сучасній українській мові.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Заключение
Безсполучникові складні речення – такі речення, частини яких об'єднуються в одне ціле без сполучників і сполучних слів, а лише інтонацією та співвідношенням форм присудків. Отже, відсутність сполучного елемента у складному реченні – важлива його структурна ознака. Безсполучникові складні речення поєднують у собі риси системності, властивої складним структурам взагалі, з граматичною, значеннєвою і стилістичною самобутністю.
Дослідження засвідчило, що складні конструкції безсполучникового типу виявилися активно вживаними, продуктивними структурами із затребуваною використовуваністю в усіх функціональних різновидах сучасної української мови, що дає підстави кваліфікувати їх як загальностильовий засіб. Це є уточненням висловлених у літературі тверджень про те, що безсполучникові складні речення властиві, крім розмовно-побутового, тільки художньому, публіцистичному й науковому стилям. Використання розглядуваного типу складних речень в офіційно-діловому, конфесійному стилях вказує на те, що наявні в сучасній українській мові функціональні різновиди мають загальномовну граматичну будову з усією різноманітністю складних речень.
Вони становлять окремий структурно-семантичний тип складних речень, Врахування семантичної ролі предикативних компонентів послужило основою поділу всіх безсполучникових утворень на речення з однофункціональними і з різнофункціональними предикативними частинами. До перших належать лише конструкції з перелічувальною семантикою. Предикативні компоненти цих речень семантично рівноцінні, незалежні. Складні речення безсполучникового типу функціонують у різних стилях мови як необхідні і важливі структурні одиниці. Їх уведення в мову художніх творів становить живий мовний процес. І як одиниці такого живого процесу, вони потребують подальшого вивчення як з погляду семантичного їх наповнення, так і з погляду структурно-граматичного вираження.
Розглядувані складні безсполучникові конструкції належать до речень із різнофункціональними предикативними частинами з відношенням детермінації. Їхня найважливіша структурно-граматична ознака — порядок розміщення предикативних частин за формулою “факт (подія) — його (її) обґрунтування”, що дозволяє аналізовані структури вважати необерненими з огляду на логічну неможливість у безсполучниковому вияві поставити обґрунтування перед констатацією факту (чи події). Саме таке розміщення предикативних частин визначило структурно-семантичну специфіку цього виду безсполучникових речень, за якою друга частина виконує обґрунтовуючу функцію, а саме функцію вираження аргументу, підстави, мотиву, причини того, про що йдеться у першому компоненті.
Різноманітність семантичного наповнення обґрунтовуючої предикативної частини не дозволяє сприймати її компонентом, що виражає тільки причину сформульованої у першому складнику дії. Тому правомірно конструкції розглядуваного виду називати безсполучниковими складними реченнями з відношенням обґрунтування, а не реченнями причиново-наслідковими (з оберненим відношенням причини і наслідку) чи тим більше не наслідково-причиновими, що до того ж суперечить логіці відношень причини і наслідку.
Визнання специфіки будови аналізованих безсполучникових складних речень і своєрідного семантичного наповнення відношень частин робить можливим кваліфікувати їх як окремий вид складних безсполучникових структур. Їх окремішність визначається порядком розташування предикативних частин, негнучкістю (необерненістю) структури, вираженням семантичного відношення факту (події) та його (її) обґрунтування. Запропонована в роботі класифікація безсполучникових складних конструкцій розглядуваного виду ґрунтується на врахуванні, по-перше, семантико-граматичного оформлення першої частини, яка називає факт, подію, явище, і, по-друге, смислового наповнення всієї єдності.
За ознакою семантико-граматичного вираження препозиційного складника виділено різновиди за наявністю у ньому: а) заперечення, б) волевиявлення, в) ствердження.
Урахування смислового наповнення розглядуваних одиниць дало змогу поділити їх на об’єктивно-пізнавальні й особистісні конструкції обґрунтування.
Разом із цим констатовано, що безсполучникові складні конструкції обґрунтування засвідчуються в усіх відомих в українській мові формах речень за метою висловлення.
Здійснений аналіз дозволяє стверджувати, що аналізовані структури є не чим іншим, як реченнєвими одиницями з виразно визначеним відношенням предикативних частин, інтонаційним малюнком, властивим складним структурам. Вони поширені в усно-розмовному й більшості книжних стилів сучасної української мови, крім офіційно-ділового. Як мовні одиниці вони представлені не тільки в елементарному двокомпонентному вияві, а й у складі багатокомпонентних речень.
Визнання розглядуваних конструкцій як реченнєвих, а не текстових утворень чи синтаксичних дериватів не стоїть на перешкоді знаходження точок перетину речень аналізованого виду і конструювання тексту з одиниць, що виражають відношення обґрунтування. Безсполучникові складні речення із відношенням обґрунтування і текстові утворення співвідносяться як різнорівневі синтаксичні одиниці.
Визнання загальностильового характеру безсполучникових складних речень не суперечить тому, що вони неоднаково представлені в кожному зі стилів. Усі їх види і підвиди представлені в розмовно-побутовому, публіцистичному і художньому функціональних різновидах мови. У таких книжних стилях, як офіційно-діловий, науковий і конфесійний, наявні лише деякі безсполучникові структури, зокрема речення з перелічувальною семантикою, з відношенням зіставності й протиставності, уточнення, обґрунтування, наслідку. Для них чужими виявилися безсполучникові складні утворення зі значенням часу, мети, умови, допустовості.
Аналіз особливостей функціонування безсполучникових складних речень у різних стилях доводить, що розглядувані структури як елементи синтаксичної системи української мови зазнають змін відповідно до екстралінгвальних вимог використання мовних одиниць.
Складні речення безсполучникового типу беруть активну участь у взаємопроникненні стилів. У функціонуванні безсполучникових складних речень помічено посилений вплив офіційно-ділового і наукового стилів на усне розмовне мовлення, в якому набули поширеності висловлення з уточнювальним відношенням, конститутивним компонентом яких стають терміни нормативно-правового вживання, фінансових й економічних відносин. Подібне засвідчується і в публіцистичному стилі: повідомлення і вплив на читача в газетному викладі будується на поняттях, що відповідають життєвим потребам суспільства. Водночас помітна тенденція до залучення окремих розмовних безсполучникових утворень до науково-популярного викладу, газетних публікацій.
Дослідження засвідчило, що складні конструкції безсполучникового типу виявилися активно вживаними, продуктивними структурами із затребуваною використовуваністю в усіх функціональних різновидах сучасної української мови, що дає підстави кваліфікувати їх як загальностильовий засіб. Це є уточненням висловлених у літературі тверджень про те, що безсполучникові складні речення властиві, крім розмовно-побутового, тільки художньому, публіцистичному й науковому стилям. Використання розглядуваного типу складних речень в офіційно-діловому, конфесійному стилях вказує на те, що наявні в сучасній українській мові функціональні різновиди мають загальномовну граматичну будову з усією різноманітністю складних речень.
Вони становлять окремий структурно-семантичний тип складних речень, Врахування семантичної ролі предикативних компонентів послужило основою поділу всіх безсполучникових утворень на речення з однофункціональними і з різнофункціональними предикативними частинами. До перших належать лише конструкції з перелічувальною семантикою. Предикативні компоненти цих речень семантично рівноцінні, незалежні. Складні речення безсполучникового типу функціонують у різних стилях мови як необхідні і важливі структурні одиниці. Їх уведення в мову художніх творів становить живий мовний процес. І як одиниці такого живого процесу, вони потребують подальшого вивчення як з погляду семантичного їх наповнення, так і з погляду структурно-граматичного вираження.
Розглядувані складні безсполучникові конструкції належать до речень із різнофункціональними предикативними частинами з відношенням детермінації. Їхня найважливіша структурно-граматична ознака — порядок розміщення предикативних частин за формулою “факт (подія) — його (її) обґрунтування”, що дозволяє аналізовані структури вважати необерненими з огляду на логічну неможливість у безсполучниковому вияві поставити обґрунтування перед констатацією факту (чи події). Саме таке розміщення предикативних частин визначило структурно-семантичну специфіку цього виду безсполучникових речень, за якою друга частина виконує обґрунтовуючу функцію, а саме функцію вираження аргументу, підстави, мотиву, причини того, про що йдеться у першому компоненті.
Різноманітність семантичного наповнення обґрунтовуючої предикативної частини не дозволяє сприймати її компонентом, що виражає тільки причину сформульованої у першому складнику дії. Тому правомірно конструкції розглядуваного виду називати безсполучниковими складними реченнями з відношенням обґрунтування, а не реченнями причиново-наслідковими (з оберненим відношенням причини і наслідку) чи тим більше не наслідково-причиновими, що до того ж суперечить логіці відношень причини і наслідку.
Визнання специфіки будови аналізованих безсполучникових складних речень і своєрідного семантичного наповнення відношень частин робить можливим кваліфікувати їх як окремий вид складних безсполучникових структур. Їх окремішність визначається порядком розташування предикативних частин, негнучкістю (необерненістю) структури, вираженням семантичного відношення факту (події) та його (її) обґрунтування. Запропонована в роботі класифікація безсполучникових складних конструкцій розглядуваного виду ґрунтується на врахуванні, по-перше, семантико-граматичного оформлення першої частини, яка називає факт, подію, явище, і, по-друге, смислового наповнення всієї єдності.
За ознакою семантико-граматичного вираження препозиційного складника виділено різновиди за наявністю у ньому: а) заперечення, б) волевиявлення, в) ствердження.
Урахування смислового наповнення розглядуваних одиниць дало змогу поділити їх на об’єктивно-пізнавальні й особистісні конструкції обґрунтування.
Разом із цим констатовано, що безсполучникові складні конструкції обґрунтування засвідчуються в усіх відомих в українській мові формах речень за метою висловлення.
Здійснений аналіз дозволяє стверджувати, що аналізовані структури є не чим іншим, як реченнєвими одиницями з виразно визначеним відношенням предикативних частин, інтонаційним малюнком, властивим складним структурам. Вони поширені в усно-розмовному й більшості книжних стилів сучасної української мови, крім офіційно-ділового. Як мовні одиниці вони представлені не тільки в елементарному двокомпонентному вияві, а й у складі багатокомпонентних речень.
Визнання розглядуваних конструкцій як реченнєвих, а не текстових утворень чи синтаксичних дериватів не стоїть на перешкоді знаходження точок перетину речень аналізованого виду і конструювання тексту з одиниць, що виражають відношення обґрунтування. Безсполучникові складні речення із відношенням обґрунтування і текстові утворення співвідносяться як різнорівневі синтаксичні одиниці.
Визнання загальностильового характеру безсполучникових складних речень не суперечить тому, що вони неоднаково представлені в кожному зі стилів. Усі їх види і підвиди представлені в розмовно-побутовому, публіцистичному і художньому функціональних різновидах мови. У таких книжних стилях, як офіційно-діловий, науковий і конфесійний, наявні лише деякі безсполучникові структури, зокрема речення з перелічувальною семантикою, з відношенням зіставності й протиставності, уточнення, обґрунтування, наслідку. Для них чужими виявилися безсполучникові складні утворення зі значенням часу, мети, умови, допустовості.
Аналіз особливостей функціонування безсполучникових складних речень у різних стилях доводить, що розглядувані структури як елементи синтаксичної системи української мови зазнають змін відповідно до екстралінгвальних вимог використання мовних одиниць.
Складні речення безсполучникового типу беруть активну участь у взаємопроникненні стилів. У функціонуванні безсполучникових складних речень помічено посилений вплив офіційно-ділового і наукового стилів на усне розмовне мовлення, в якому набули поширеності висловлення з уточнювальним відношенням, конститутивним компонентом яких стають терміни нормативно-правового вживання, фінансових й економічних відносин. Подібне засвідчується і в публіцистичному стилі: повідомлення і вплив на читача в газетному викладі будується на поняттях, що відповідають життєвим потребам суспільства. Водночас помітна тенденція до залучення окремих розмовних безсполучникових утворень до науково-популярного викладу, газетних публікацій.
Литература
Монографія Багмут A. M. Семантика і інтонація в українській мові / А.М.Багмут - К.: Наук, думка, 1991. - С. 165
Безпояско О.Х., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика Української Мови. Морфологія / О.Х.Безпояско – К., 1993
Бевзенко С.П. Структура складого речення в українській мові/ С.П.Бевзенко – К., 1987.
Булаховський Л.А. Питання Походження Української Мови/ Л.А.Булаховський. – К., 1956.
Один, два, три автори Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис:підручник / І.Р.Вихованець - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156.
Вихованець І.Р. та ін. Вивчаємо Українську Мову. Розширений Курс. Самовчитель: Навчальний Посібник / І.Р.Вихованець та інші – К., 1993.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення/ І.Р.ихованець – К.: Наукова думка, 1983. – 220 с.
Волох О.Т. Сучасна Українська Літературна Мова / О.Т.Волох – К., 1986.
Горпинич В.О. Українська Морфологія: Навчальний Посібник / В.О.Горпинич – Дніпропетровськ, 2002.
Горпинич В.О. Українська Словотвірна Дериватологія: Навчальний Посібник / В.О. Горпинич - Дніпропетровськ, 1998.
Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я. та ін. Сучасна Українська Літературна Мова / А.П. Грищенка – К., 1997.
Драч І. Ф. Вибрані твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1986. – Т 2: Вірші та драматичні поеми. – 326 с.
Драч І. Ф. Крила: Поезії. – Х.: Фоліо, 2001. – 75 с.
Драч І. Ф. Сонце і слово: Поезії. – К.: Дніпро, 1978. – 367 с.
Історія української мови: Синтаксис / Г.П. Арполенко, А.П. Грищенко, В.В. Німчук та ін. – К. : Наук. думка, 1983. – 504 с.
Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С.Я.Єрмоленко – К.: Довіра, 1999. – 431 с.
Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика/ С.Я.Єрмоленко – К.: Наукова думка, 1982. – 210 с.
Клименко Н.Ф. Основи Морфеміки Сучасної Української Мови: Навчальний Посібник / Н.Ф. Клименко – К., 1998.
Козачук Г.О. Українська Мова для абітурієнтів: Навчальний Посібник / Г.О.Козарчук – К., 1993.
Кононенко П.П. та ін. Українська Мова: Посібник для вступників до вузів/ П.П.Кононенко. – К., 1990.
Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: [підручник] / Б.М. Кулик. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. шк., 1965. – Ч. 2 : Синтаксис. – 283 с.
Курс сучасної української літературної мови : У 2 т. / [за ред. Л.А. Булаховського]. – К.: Рад. шк., 1951. – Т. 2 : Синтаксис. – 408 с.
Леонова М.В. Сучасна Українська Літературна Мова / М.В.Леонова. – К., 1983.
Ладоня І.О. Українська Мова: Навчальний Посібник / І.О.Ладоня – К., 1993.
Онуфрієнко Г.С. Та Ін. Складні Випадки Українського Правопису: Навчальний Посібник /Г.С. Онуфрієнко – Запоріжжя, 1998.
Олійник О. Б. Українська мова: Підруч. для 9 кл. середньої школи / О.Б.Олійник – К. : Вікторія, 2003. –384 с.
Олійник О. Б. Українська мова: Підруч. для 10–11 кл. середньої школи / О.Б.Олійник – К.: Вікторія, 2004. – 448 с.
Основні правила українського правопису: Навч. посібник. / Я. В. Януш — К.: КНЕУ, 2000. — 68 с.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: [навч. посіб.]/ І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.В. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с.
Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська Мова: Культура Мовлення: Навчальний Посібник./ О.М.Пазяк – К., 1995.
Пентилюк М.І. Культура Мови І Стилістика./ М.І.Пентилюк – К., 1994.
Плющ М.Я. Та Ін. Сучасна Українська Літературна Мова: Збірник Вправ: Навч. Посібник / М.Я.Плющ – К., 1995.
Русанівський В.М. Історія Української Літературної Мови / В.М.Русанівська - К., 2001.
Семчинський С.В. Загальне Мовознавство./ С.В.Семчинський – К., 1996., с.86
Сучасна Українська Мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко Та Ін. – К., 2001, с.92
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс. Навч. посібник / Н.Г.Шкуратяна – К: Вища школа, 2007. – С.753-757.
Формановская Н.И. Стилистика сложного предложения / Изд. второе, стереотипное/ Н.И.Формановская – М.: КомКнига, 2007. – 240 с.
Франко І. Зібр. тв. : У 50 т. – К. : Наук. думка, 1986.- c. 250
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К.Ф. Шульжук. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 408 с.
Ющук І.П. Українська Мова./ І.П.Ющук – К., 1984.,с. 94
Януш Я. В. Основні правила українського правопису: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 68 с.
Збірники праць Марцин С.О. Безсполучникові складні речення в структурі нормативно-правових актів української мови // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць Донецького національного університету. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Випуск 13. – С. 190-193.
Марцин С.О. Функціонування безсполучникових складних речень у публіцистичному стилі української мови // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Харків: Харківський національний педагогічний університет, 2005. – Випуск 17. – С. 99-103.
Тєлєжкіна О. О. Безсполучникові складні речення в поезії Олександра Олеся // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр.— Вип. 1.— Харків, 1998. — С. 57—62.
Тєлєжкіна О. О. Наслідкові речення і речення обґрунтування в системі безсполучникових складних структур // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Вип. 1.— Ч. 1.— К., 2000.— С. 256—262.
Тєлєжкіна О. О. Відповідність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. — Вип. 8.— Харків, 2002.— С. 131—136.
Тєлєжкіна О. О. Безсполучникові складні речення як стилістичний засіб (на прикладі збірки О. Олеся “З журбою радість обнялася”) // Олександр Олесь: творча спадщина і сучасність: Зб. наук. пр. — Суми, 1999.— С. 248—253.
Перекладні видання Откупщикова М.И. Синтаксис связного текста / М.И.Откупщикова. – Л., 1982
Стаття із журналу Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови / С.І.Дорошенко – К.: Радянська школа, 1985. – 200 с.
Дорошенко С.І. Безсполучникові складні речення / С.І.Дорошенко //УМЛШ. – 1980. - №5
Дорошенко С.І. Складні безсполучникові речення як окремий тип складних конструкцій/ С.І.Дорошенко // Мовознавство. – 1987. – №1.
Автореферати дисертацій Загревський Є.І. Безсполучникові складні речення з пояснювальним компонентом у сучасній українській мові. Автореф. дис.канд. філол. н./ Загревський Євгений Іванович; Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди –Харків, 1999. – 20 с.
Коржак З.З. Вираження експресивності номінативних речень (на матеріалі сучасних українських художніх текстів). Автореф. дис. канд. філол. н. – Івано-Франківськ, 2007. – 20 с.
Марцин С.О. Нові явища у функціонально-стильовій диференціації безсполучникових складних речень в українській мові. Автореф. дис. канд. філол. н./ Марцин Сергій Олександрович; Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди – Харків, 2007. – 20 с.
Тєлєжкіна О.О. Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування. Автореф. дис. канд. філол. н. – Харків, 2002. – 18 с.
Труш О.М. Синтаксис наукового мовлення Івана Франка (складне речення) : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка / О.М. Труш. – Львів, 2008. – 18 с.
Електронні ресурси www.poetryclub.com.ua
www.lib.proza.com.ua
www.krytyka.kiev.ua
газети Тєлєжкіна О. О. Речення обґрунтування як вид безсполучникових складних речень // Філологічні студії.— Луцьк, 2000. — № 1. — С. 204—208.
Тєлєжкіна О. О. Структурна співвіднесеність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Вісник Харківського університету. Серія Філологія.— Вип. 34.— Харків, 2002. — № 557.— С. 155—160.
Дидактичний матеріал Сидоренко В.С. Дидактичний матеріал до теми «Безсполучникові складні речення»/ В.С.Сидоренко //УМЛШ. – 1983. – №7.
журнал Тоцька Н.І. Сучасна Українська Літературна Мова: Фонетика, Орфоепія, Графіка, Орфографія. – К., 1981.
Труш О. Складносурядні речення в науковому мовленні Івана Франка / О. Труш // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна. – Львів : Вид. центр Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2003. – Вип. 30. – С. 293-303.
Безпояско О.Х., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика Української Мови. Морфологія / О.Х.Безпояско – К., 1993
Бевзенко С.П. Структура складого речення в українській мові/ С.П.Бевзенко – К., 1987.
Булаховський Л.А. Питання Походження Української Мови/ Л.А.Булаховський. – К., 1956.
Один, два, три автори Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис:підручник / І.Р.Вихованець - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156.
Вихованець І.Р. та ін. Вивчаємо Українську Мову. Розширений Курс. Самовчитель: Навчальний Посібник / І.Р.Вихованець та інші – К., 1993.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення/ І.Р.ихованець – К.: Наукова думка, 1983. – 220 с.
Волох О.Т. Сучасна Українська Літературна Мова / О.Т.Волох – К., 1986.
Горпинич В.О. Українська Морфологія: Навчальний Посібник / В.О.Горпинич – Дніпропетровськ, 2002.
Горпинич В.О. Українська Словотвірна Дериватологія: Навчальний Посібник / В.О. Горпинич - Дніпропетровськ, 1998.
Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я. та ін. Сучасна Українська Літературна Мова / А.П. Грищенка – К., 1997.
Драч І. Ф. Вибрані твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1986. – Т 2: Вірші та драматичні поеми. – 326 с.
Драч І. Ф. Крила: Поезії. – Х.: Фоліо, 2001. – 75 с.
Драч І. Ф. Сонце і слово: Поезії. – К.: Дніпро, 1978. – 367 с.
Історія української мови: Синтаксис / Г.П. Арполенко, А.П. Грищенко, В.В. Німчук та ін. – К. : Наук. думка, 1983. – 504 с.
Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С.Я.Єрмоленко – К.: Довіра, 1999. – 431 с.
Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика/ С.Я.Єрмоленко – К.: Наукова думка, 1982. – 210 с.
Клименко Н.Ф. Основи Морфеміки Сучасної Української Мови: Навчальний Посібник / Н.Ф. Клименко – К., 1998.
Козачук Г.О. Українська Мова для абітурієнтів: Навчальний Посібник / Г.О.Козарчук – К., 1993.
Кононенко П.П. та ін. Українська Мова: Посібник для вступників до вузів/ П.П.Кононенко. – К., 1990.
Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: [підручник] / Б.М. Кулик. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. шк., 1965. – Ч. 2 : Синтаксис. – 283 с.
Курс сучасної української літературної мови : У 2 т. / [за ред. Л.А. Булаховського]. – К.: Рад. шк., 1951. – Т. 2 : Синтаксис. – 408 с.
Леонова М.В. Сучасна Українська Літературна Мова / М.В.Леонова. – К., 1983.
Ладоня І.О. Українська Мова: Навчальний Посібник / І.О.Ладоня – К., 1993.
Онуфрієнко Г.С. Та Ін. Складні Випадки Українського Правопису: Навчальний Посібник /Г.С. Онуфрієнко – Запоріжжя, 1998.
Олійник О. Б. Українська мова: Підруч. для 9 кл. середньої школи / О.Б.Олійник – К. : Вікторія, 2003. –384 с.
Олійник О. Б. Українська мова: Підруч. для 10–11 кл. середньої школи / О.Б.Олійник – К.: Вікторія, 2004. – 448 с.
Основні правила українського правопису: Навч. посібник. / Я. В. Януш — К.: КНЕУ, 2000. — 68 с.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: [навч. посіб.]/ І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.В. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с.
Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська Мова: Культура Мовлення: Навчальний Посібник./ О.М.Пазяк – К., 1995.
Пентилюк М.І. Культура Мови І Стилістика./ М.І.Пентилюк – К., 1994.
Плющ М.Я. Та Ін. Сучасна Українська Літературна Мова: Збірник Вправ: Навч. Посібник / М.Я.Плющ – К., 1995.
Русанівський В.М. Історія Української Літературної Мови / В.М.Русанівська - К., 2001.
Семчинський С.В. Загальне Мовознавство./ С.В.Семчинський – К., 1996., с.86
Сучасна Українська Мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко Та Ін. – К., 2001, с.92
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс. Навч. посібник / Н.Г.Шкуратяна – К: Вища школа, 2007. – С.753-757.
Формановская Н.И. Стилистика сложного предложения / Изд. второе, стереотипное/ Н.И.Формановская – М.: КомКнига, 2007. – 240 с.
Франко І. Зібр. тв. : У 50 т. – К. : Наук. думка, 1986.- c. 250
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К.Ф. Шульжук. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 408 с.
Ющук І.П. Українська Мова./ І.П.Ющук – К., 1984.,с. 94
Януш Я. В. Основні правила українського правопису: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 68 с.
Збірники праць Марцин С.О. Безсполучникові складні речення в структурі нормативно-правових актів української мови // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць Донецького національного університету. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Випуск 13. – С. 190-193.
Марцин С.О. Функціонування безсполучникових складних речень у публіцистичному стилі української мови // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. – Харків: Харківський національний педагогічний університет, 2005. – Випуск 17. – С. 99-103.
Тєлєжкіна О. О. Безсполучникові складні речення в поезії Олександра Олеся // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр.— Вип. 1.— Харків, 1998. — С. 57—62.
Тєлєжкіна О. О. Наслідкові речення і речення обґрунтування в системі безсполучникових складних структур // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Вип. 1.— Ч. 1.— К., 2000.— С. 256—262.
Тєлєжкіна О. О. Відповідність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. — Вип. 8.— Харків, 2002.— С. 131—136.
Тєлєжкіна О. О. Безсполучникові складні речення як стилістичний засіб (на прикладі збірки О. Олеся “З журбою радість обнялася”) // Олександр Олесь: творча спадщина і сучасність: Зб. наук. пр. — Суми, 1999.— С. 248—253.
Перекладні видання Откупщикова М.И. Синтаксис связного текста / М.И.Откупщикова. – Л., 1982
Стаття із журналу Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови / С.І.Дорошенко – К.: Радянська школа, 1985. – 200 с.
Дорошенко С.І. Безсполучникові складні речення / С.І.Дорошенко //УМЛШ. – 1980. - №5
Дорошенко С.І. Складні безсполучникові речення як окремий тип складних конструкцій/ С.І.Дорошенко // Мовознавство. – 1987. – №1.
Автореферати дисертацій Загревський Є.І. Безсполучникові складні речення з пояснювальним компонентом у сучасній українській мові. Автореф. дис.канд. філол. н./ Загревський Євгений Іванович; Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди –Харків, 1999. – 20 с.
Коржак З.З. Вираження експресивності номінативних речень (на матеріалі сучасних українських художніх текстів). Автореф. дис. канд. філол. н. – Івано-Франківськ, 2007. – 20 с.
Марцин С.О. Нові явища у функціонально-стильовій диференціації безсполучникових складних речень в українській мові. Автореф. дис. канд. філол. н./ Марцин Сергій Олександрович; Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди – Харків, 2007. – 20 с.
Тєлєжкіна О.О. Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування. Автореф. дис. канд. філол. н. – Харків, 2002. – 18 с.
Труш О.М. Синтаксис наукового мовлення Івана Франка (складне речення) : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка / О.М. Труш. – Львів, 2008. – 18 с.
Електронні ресурси www.poetryclub.com.ua
www.lib.proza.com.ua
www.krytyka.kiev.ua
газети Тєлєжкіна О. О. Речення обґрунтування як вид безсполучникових складних речень // Філологічні студії.— Луцьк, 2000. — № 1. — С. 204—208.
Тєлєжкіна О. О. Структурна співвіднесеність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Вісник Харківського університету. Серія Філологія.— Вип. 34.— Харків, 2002. — № 557.— С. 155—160.
Дидактичний матеріал Сидоренко В.С. Дидактичний матеріал до теми «Безсполучникові складні речення»/ В.С.Сидоренко //УМЛШ. – 1983. – №7.
журнал Тоцька Н.І. Сучасна Українська Літературна Мова: Фонетика, Орфоепія, Графіка, Орфографія. – К., 1981.
Труш О. Складносурядні речення в науковому мовленні Івана Франка / О. Труш // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна. – Львів : Вид. центр Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2003. – Вип. 30. – С. 293-303.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?