Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   50 грн.
ЦЕНА:   114 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Основні права та свободи людини (поняття, види, принципи, міжнародні права та державний захист)   (ID работы: 2778)

Направление: Право
Предмет: Теория государства и права
Тип работы: Курсовая работа
Число страниц: 51
Год защиты: 2010
Язык: Украинский
Содержание
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика прав індивіда
1.1 Поняття, ознаки, зміст, особливості прав і свобод людини і громадянина
1.2 Система конституційних прав і свобод людини і громадянина, їх співвідношення з міжнародними стандартами
Розділ ІІ. Участь держави у забезпечення прав індивіда
2.1 Особливості захисту прав індивіда
2.2 . Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній і правовій державі
Розділ ІІІ. Роль міжнародних організацій у захисті особистих прав і свобод людини і громадянина
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Введение
Історію становлення та розвитку державності неможливо відокремити від пошуку оптимальних взаємовідносин між людиною та владою. Ці відносини завжди були ключовими, визначальними в державах будь-якої формації. Людина завжди вважалася, у правовій державі, невід’ємним елементом самої держави і, звичайно, захист з боку країни мав би бути їй забезпечений.
У статті 1 Конституції України сказано, що Україна є суверенна і незалежна , демократична, соціальна, правова держава, тому захист особистих прав і свобод, або ще як їх називають, громадянських, мають бути на найвищому рівні. У світовій практиці саме за цим критерієм визначається на скільки дійсно країна є правовою.
Звичайно, на початкових етапах розвитку державності переважна більшість людей об’єктивно займала одну з двох правових позицій – або вони, тим, чи іншим чином впливали на владу, або були цілком безправними. Таке становище було обумовлене соціально-класовою боротьбою людини і в останньому випадку свідчило про відсутність реальної демократії, обмеженість свободи, нерозвинутість інститутів державності.
Встановлення формальної правової рівності громадян держави було важливим історичним кроком на шляху до визнання свободи людини, її правового статусу, встановленню правової держави.
Встановлення державності та побудова нової правової моделі держави, у якій би всі люди мали права та знали обов’язки і були абсолютно захищені від протиправних посягань, стало об’єктом дослідження і створення не лише сьогодні. Ще Еврипід, сприймаючи ідею прав людини, як головну у житті міста-держави зазначав, що у міста не має гіршого ворога, ніж деспот, який відміняє спільні закони, а править сам, тримаючи у руках закон. У вільній державі, за ствердження Перікла, править закон, а не правитель і закон заслуговує на повагу громадянина навіть попри те, що в окремому випадку закон карає його. Свобода і верховенство закону – ось два взаємодіючі аспекти доброчинного державного управління. Ось та таємниця міста-держави, що як гадали греки, є тільки прерогативою з поміж усіх народів світу.
Слід зазначити, що висловлювалися й інші точки зору, в яких поступово, але по суті розкривався зміст правової держави. На протязі всієї історії людства, можна спостерігати, як поступово у визначеннях цієї ідеї все більше і більше починають займати ведуче місце положення, пов’язані із забезпеченням прав і свобод людини.
Ідеї правової Держави включає в себе ті прогресивні уявлення про дійсно цивілізовану державу, яка несумісна з свавіллям та насильством. Ці уявлення почали формуватися ще задовго до сучасного типу держави, ще в античному світі, в державах-полісах, які досягли високого ступеню політичного та культурного розвитку у V-IV сторіччях до нашої ери.
Щоб підтвердити свою думку можу навести цитату В.С.Нерсесянца, який на мою думку вірно стверджував: “В змістовній сутності ряд ідей правової державності з’явився вже в античному світі але теоретично розвинуті концепції та доктрини правової держави були сформульовані в умовах переходу від феодалізму до капіталізму та виникнення нового соціально-політичного устрою.”
Що ж до України, то у цій країні процес становлення реальної правової держави почався з листопада 1991 року. Саме тоді складений робочою групою Конституційної комісії перший офіційний проект нової Конституції України. І внаш час Конституція є основним законом, нормативно-правовим актом держави. Вона проголошує: “Україна є правовою державою з поділом влади, визнається ідеологічний, політичний та економічний плюралізм, пріорітет загальнолюдських цінностей, закріплювався принцип верховенства права. ”Важливим було і те, що проголошувався пріорітет громадянського суспільства над державою, а основною функцією держави встановлювалося створення і забезпечення оптимальних умов для функціонування громадянського суспільства і захист прав людини.
Звичайно, розвиток такої думки щодо доктрини та ідеї правової державності неможливо відокремити від становлення нових уявлень про саме право, коли ми говоримо право, то неможливо не сказати про права людини, які є тією центральною ланкою, навколо якої і навіть заради якої принципи правової держави зміцнювалися та розвивалися у демократичних країнах світу. Тут я б хотіла наголосити на тому, що виключно важливе значення в цьому процесі демократичного вдосконалення держави мали становлення та розвиток дійсно демократичного та гуманного підходу до визначення самого права, яке з чисто формальної категорії загальних правил поведінки, встановлених державою, все більш широко стало сприйматися в теорії і на практиці, як загальна міра свободи, рівності та справедливості у суспільстві. Проте досягти усе вище згадане можна лише за умови створення дійсно демократичного, гуманного суспільства. Як наслідок, існують повні підстави для ствердження, що одним з найважливіших критеріїв розвиненості теорії правової державності є місце, яке займають в цій концепції положення пов’язані зі статусом прав та свобод людини.
Як писала О. А. Лукашеві: ”права людини, засновані на формальній рівності, стали одним з головних ціннісних орієнтирів суспільного розвитку.“ Вони здійснили великий вплив на характер держави, зробили граничним її всевладдя сприяли встановленню демократичної взаємодії між державною владою і індивідом, звільнивши останнього від надмірної опіки та пригнічення його волі та інтересів з боку владних структур. Формування правової держави були б неможливим без утвердження у суспільній свідомості та на практиці прав людини.
Дуже цікавим, на мою думку є те, що вже в англійській конституційній теорії XVII століття питання про права людини знайшли своє визнання у співвідношенні прав народу з правами монарха, яке аналізував у своєму “Есе” відомий англійський філософ Френсіс Бекон. Його ідеалом політичного життя був могутній і войовничий народ, не обтяжений державними податками, вільний від того, щоб у державі було велике скупчення багатства в окремих руках, а також вільний від влади потужного, вельможного панства.
Цікавим, з точки зору визначення прав людини, були й думки висловлені в той час головним суддею Англії сером Едвардом Куком, який вважав основою прав людини звичаєве право, яке “повинно вважатися Конституцією, основною структурою державного врядування і водночас основними правами підданих.”
Тому, права людини, як бачимо, розвивалися і вдосконалювалися на протязі всього періоду їх існування й були прямо пов’язані з процесом демократизації державного ладу, форми правління, політичного режиму, суспільства в цілому. Все це впливало на права людини, сприяло їх прийняттю, зміні.
Предмет даної курсової роботи складають права, свободи та обов’язки людини та громадянина.
Об’єкт роботи – норми конституційного права.
Отже, метою моєї курсової роботи є дослідити, прослідкувати та проаналізувати громадянські або особисті права людини і громадянина. Дізнатись про рівень їх захисту на міжнародному рівні.
Відповідно домети роботи, було поставлено наступні завдання:
1. Визначити основні права, свободи та обов’язки людини та громадянина
2. Дослідити міжнародно-правові гарантії забезпечення прав та свобод людини та громадянина
3. Проаналізувати систему конституційних прав та обов’язків людини та громадянина, та їх зв’язок з міжнародними актами
4.Використавши та проаналізувавши відповідні джерела зробити висновки і спробувати висунути ідею удосконалення цих прав в Україні.
Заключение
В даній роботі було розглянуто права і свободи людини і громадянина, які надаються усім від природи і забезпечуються державою.
Права індивіда невіддільні від соціальної діяльності людей. Вони є нормативною основою взаємовідносин людей, упорядкування їхніх зв’язків, координації їхніх вчинків, а також діяльності, спрямованої на розв’язання суперечностей і конфліктів. Права визначають умови і способи життєдіяльності людей, об’єктивно необхідних для нормального функціонування суспільства, держави. Такі права, як право на життя, недоторканість особи, свобода совісті, думок, переконань, автономії особистого життя, право на участь у політичних процесах та інші, є необхідною умовою життя людини в цивілізованому суспільстві. Ось чому вони повинні бути безумовно визнані і гарантовані державою.
На основі вищевикладеного матеріалу можна сформулювати визначення основних прав і свобод людини. Отже, права і свободи людини – це її соціальні можливості, які визначаються економічними і культурними умовами життя суспільства і законодавчо закріплюються державою. В них виражена та міра свободи, яка об’єктивно можлива для індивіда на конкретному етапі розвитку суспільства. В межах цієї формально закріпленої свободи здійснюється самовизначення особи, встановлюються умови реального використання соціальних благ у різних сферах особистого, політичного, економічного, соціального і культурного життя.
Окрім того, права і свободи людини захищаються на світовому рівні. Міжнародна спільнота має багату правову основу для забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Це міжнародні і національні правові акти, які визначають складний комплекс проблем прав людини: природу, суть, а також роль і місце у налагоджені взаємовідносин між індивідом, суспільством, державою. Саме ці документи визначають той мінімум основних прав і свобод людини і громадянина, які гарантує своїм членам правова держава і громадянське суспільство.
Практична цінність прав і свобод людини та громадянина полягає у їхній реальності, під якою розуміють можливість здійснення повноважень, що випливають зі змісту того чи іншого конкретного суб’єктивного права. Реальність прав людини забезпечується низкою гарантій, тобто засобів, способів і умов, використовуючи, які, суб’єкт досягає повного і безперечного здійснення своїх прав. Ці гарантії залежать від рівня демократії, розвитку економіки, правової культури, суспільства, від ступеня незалежності судової влади, від співмірності встановлених законом обмежень.
Усі вищезгадані гарантії формують контрольний механізм, мета якого полягає не в застосуванні санкцій до держави за невиконання взятих ними зобов’язань, а лише контролювання ними втілення у життя положень міжнародних угод. Одне з головних завдань органів контролю – сприяти і допомагати державам у виконанні ними міжнародних зобов’язань шляхом прийняття відповідних рішень і рекомендацій. Погоджуючись на міжнародно-правове регулювання основних прав і свобод людини, держави беруть на себе відповідні зобов’язання. Об’єкти таких зобов’язань – права людини – втілюють у життя самі держави. Але їх здійснення підлягає контролю з боку міжнародного співтовариства. У цьому полягає одна з принципових специфічних рис міжнародно-правового регулювання прав людини. Імплементація прав людини здійснюється законодавчими, адміністративними та іншими засобами кожної держави, а міжнародні органи лише контролюють цей процес.
Поряд із системою міжнародного співробітництва держав у сфері прав людини така діяльність здійснюється і на основі регіональних угод. Регіональне співробітництво покликане доповнювати і конкретизувати форми міжнародного співробітництва, а в деяких випадках ефективніше забезпечувати основні права і свободи людини.
Чинна Конституція України проголосили права і свободи людини найвищою цінністю. Це зобов’язує державу виконувати функції головного гаранта їх дотримання і захисту.
Отже, за короткий час Україна створила чітку, більш-менш ефективну систему захисту й забезпечення прав і свобод людини та громадянина, правова основа якої – це передусім чинна Конституція, нормативно-правові акти національного законодавства, а також міжнародні угоди укладені Україною. Органи законодавчої і виконавчої влади мають конкретно визначені функції і повноваження щодо забезпечення і захисту прав людини і громадянина. Новим явищем для України стало запровадження інституту омбудсмена.
Права і свободи людини є найбільшою цінністю людської цивілізації. Як певні норми структурованої властивості буття вони є невід’ємним і необхідним способом та умовою життя, особистості, її взаємовідносин з суспільством, державою, іншими індивідами. Сучасний світ неможливо уявити без прав і свобод людини, які ґрунтуються на принципах свободи, рівності, справедливості і мають універсальний характер. Становлення й розвиток прав людини розкриває тип цивілізації, оскільки відносини людини і держави – найважливіша ознака, що характеризує природу тієї чи іншої цивілізації, а державу – як правову або не правову.
Права людини – це ціннісний орієнтир, який дає змогу застосувати “людський вимір” не лише до держави, права, закону, законності, правового порядку, а й до громадянського суспільства, оскільки ступінь його зрілості значною мірою залежить від стану справ з правами людини, від їхнього обсягу і реалізації. Права людини дистанціюють її від держави, завдяки їм людина самовизначається у сфері приватного життя, виборі переконань, ставлення до релігії, власності.
Поглинання громадянського суспільства державою, одержавлення усіх сфер життя відбувається там, де права людини відсутні або мають декларативний характер. Ступінь демократичності будь-якого суспільства визначається не декларуванням, а насамперед, повнотою забезпечення прав і свобод людини, функціонуванням ефективного механізму їх захисту. Україна, як і всі посттоталітарні держави, робить спрбу практично забезпечити увесь спектр прав і свобод людини, проголошених Конституцією і законодавством.
Литература
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996.
2. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України” від 23 грудня 1997р.//Відомості Верховної Ради. – 1998. – №20 – ст.99
3. Закон України “Про громадянство” від 18 січня 2001 р.// Вісник Верховної Ради України. – 2001р. – №4. – ст.65.
4. Закон України ”Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року //Відомості Верховної Ради. – 1994. – №23. – ст. 162
5. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992р.// Вісник Верховної Ради України. – 1992. – №48. – с.650
6. Закон України ”Про міліцію” від 20 грудня 1990року //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №4. – с.56-59
7. Буткевич В. Г. Теоретические основы взаимодействия международного и внутригосударственного права: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – К., 1989р. – 30 с.
8. Буроменський М.В. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому порядку України// Вісник Академії правових наук України. – 1999. - №1 (16). – с.86-94.
9. Галкин Б.А. Советский уголовно-процесуальный закон. – М. 1989р. – 289 с.
10. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право в галузі прав людини: Джерела і практика застосування: - Київ, 1997. – с.368-405
11. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини// Український часопис прав людини. – 1999. - №1. – с.27
12. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – Київ, 2002. – 207 с.
13. Куц Г.Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецидентної практики Європейського Суду з прав людини судами України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №2. – С. 18-24.
14. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб. – Київ,1999. – 290 с.
15. Основи конституційного права україни: Підручник, 2-ге док. вид./ За ред. В.В. Копейчикова. – Київ, 1998р. – 670 с.
16. Общая теорія прав человека. Рук. авт. кол-ва// отв. ред. Е. А. Лукашеві. – Москва, 1996 р. – 230 с.
17. Права человека. Ученик для вузов/ Отв. ред. Е. А. Лукашеві. – М., 1999. – 309 с.
18. Лутковська В. “захист прав людини і громадянина” // право України, №8, 2004 р. – с.18-38
19. Захист прав людини і громадянина// Право України. – 2004. - №8 – с.56-65
20. Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М.,1999. – 1004 с.
21. Конституція України, Коментар В. Ф. Опришко. – Київ, 1998 р. – 332 с.
22. Паліюк В. П. Рішення Європейського Суду з прав людини і практикам цивільних справ судами України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №2. – С.53-56.
23. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – Київ, 2000. – 569 с.
24. Рабинович П., Раданович Н. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними нац. законодавства // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - №1 (16). – с.80-86.
25. Рабинович П. М. Проблеми юридичного забезпечення прав людини // Український часопис прав людини. – 1995 р. - №2 – с.18-40
26. Раданович Н. Міжнародно-судові засоби імплементації Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод // Право України. – 1999. - №12 – с.67-81
27. Саад З. Имплементация международных соглашений по правам человека в арабском мире. – К., 1994. – с.45-48
28. О. Савченко “Права міліції і ОВС” // Право України №8, 2004 р. – с.79-95
29. Цись Н. І. Імплементація норм міжнародного права у національне кримінальне законодавство України. – К., 1994. – 490 с.
30. Шевчук С. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського право розуміння // Практика Європейського суду з прав людини: Рішення. Коментарі. – 1999. - №2 – с.90-189
Другие работы этого направления
Норми права та стаття правового акту
Тлумачення норм права та їх значення
ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
Возникновение права
СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ АНГЛІЇ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)
МІСЦЕВИЙ ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ І СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861 р. В УКРАЇНІ (ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Соціальні та технічні норми
Правова поведінка
Поняття і суть тоталітарного режиму
ПРАВОВА РЕФОРМА В ЧЕХІЇ І СЛОВАЧЧИНІ В УМОВАХ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
1. Сформулюйте визначення методу теорії держави і права. 2. Визначте відмінності між правами людини і громадянина. 3. Охарактеризуйте ознаки юридичної особи.
ЗАКОНЫ В СИСТЕМЕ ИСТОЧНИКОВ (ФОРМ) ПРАВА И ИХ КЛАССИФИКАЦИЯ
Президент України - голова держави
Ідеї співвідношення держави, права та моралі
ДЖЕРЕЛА КАНОНІЧНОГО ПРАВА (теоретико-правовий аналіз)
Громадське суспільство: становлення та розвиток
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА
КОДИФІКАЦІЙНІ АКТИ В СИСТЕМІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Формування системи гарантій законності та правопорядку в процесі становлення незалежної України.
Нормативно - правові акти
Теорія держави і права як фундаментальна наука
ДЕРЖАВА І ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ (ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ)
Організація і діяльність комерційних судів Російської імперії:історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного суду (1808-1917)
Поняття механізму держави та його суть
ПРАВОСВІДОМІСТЬ УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Юридичні факти
Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000)
Законодавча ініціатива
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ЯК СОЦІАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ
Форми і методи здійснення державної влади, її легітимність і легальність
Парламентарні й президентські республіки. Державна влада
Верховенство права и верховенство закона
Правова держава
Правова поведінка
Юридичні факти
Военные реформы Гая Мария
Форми (джерела) права
Првопорядок як складова суспільного порядку
ПРИНЦИП ЗАКОННОСТИ ПРАВОПРИМЕНИТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБОВЦЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ
Порядок формування органів державної влади
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ
ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ВЛАДИ В БРИТАНСЬКИХ КОЛОНІЯХ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ (XVII-XVIII століття
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
Правова система як ознака Держави. Сучасний стан і перспективи розвитку форми Державного устрою України
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО НА БУКОВИНІ В 1774–1918 РР.
Поведінка особи у правовій сфері
Религиозное право