Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   100 грн.
ЦЕНА:   0 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Демонологічна лексика української мови   (ID работы: 2768)

Направление: Язык/Литература
Предмет: Украинский язык
Тип работы: Дипломная работа
Число страниц: 100
Год защиты: 2010
ВУЗ: Национальный Педагогический Университет им. Драгоманова (НПУ им. Драгоманова)
Язык: Украинский
Содержание
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Демонологічна система української культури
1.1.Історія вивчення демонології
1.2.Система образів та персонажів української демонології
Висновок до 1 розділу
РОЗДІЛ ІІ. Сфера функціонування демонологічної лексики
2.1.Демонологічна лексика як різновид спеціалізованої лексики
2.2.Структурно-тематична організація демонологічної лексики
Висновок до 2 розділу
РОЗДІЛ ІІІ. Середовище функціонування демонологічної лексики
3.1. Тематичні групи демонологічних персонажів
у творчості О. Стороженка
3.2. Семантико-стилістичних особливостей демононазв
у „Лісової пісні” Лесі Українки
Висновок до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Введение
Актуальність дослідження. Лексика української мови – складне й багатогранне явище: у її лексичному складі поряд зі словами загальновживаними функціонують лексичні одиниці, використання яких обмежене й спеціалізоване. Різновидом таких спеціалізованих лексичних одиниць є демонологічна лексика, яка пройшла тривалий шлях збирання, впорядкування і дослідження і незважаючи на зусилля багатьох етнографів, літературознавців, мовознавців і зараз залишається малодослідженою складовою української мови. Навіть зважаючи на те, що дана тематична група є відтворенням духовної культури українського народу. В демонологічній лексиці акумульований досвід суспільства, відтворені його вірування, забезпечується зв'язок між поколіннями та зберігається багатовікова пам’ять народу.
Незважаючи на давність виникнення перших лексем на позначення демонологічної лексики, вона змінюється в просторі й часі, реагуючи на всі зрушення в соціумі й мовній свідомості її носіїв. Найбільш чутливим до модифікацій є лексико-семантичний рівень, на якому позначається дія змін у житті народу. Демонологічна лексика відзначається постійним і безперервним розвитком лексичного складу мови, в ній відбуваються кількісні та якісні зміни (актуалізація й пасивізація, поява й зникнення слів та окремих значень). Отже, актуальність магістерської роботи зумовлена необхідністю дослідження структури і семантичних особливостей демонологічної лексики в українській мові.
Стан дослідження проблеми. Проблеми семантики демонологічної лексики в різний час розглядали такі лінгвісти, як О. Потебня, Афанасьєв, Б.Кобилянський, Т. Лукінова, А.Василенко. В українському мовознавстві дослідженню лексичного значення, історичних змін у словниковому складі, семантичних зв’язків між словами присвятили свої праці Й. Дзендзелівський, Н. Тяпкіна, Н. Хобзей.
Останнім часом дослідження проблем функціонування різних груп лексики посідає чільне місце в українському мовознавстві. Помітно зростає кількість публікацій із лексичної семантики загалом і демонологічної лексики, зокрема. Вивчається демонологічна лексика як складова словникового складу української мови (Н. Тяпкіна), продовжується пошук зі збирання діалектних варіантів демонологічних лексем (Й. Дзендзелівський), аналізується сфера функціонування демонологічної лексики (А. Василенко, Л.Виноградова, Н. Тяпкіна, Н. Хобзей), досліджуються номінації різних міфонімів та сфери їх функціонування (В. Вересаєв, Т. Нікульшина, Н.Тяпкіна, Н. Хобзей), аналізується світ демонів карпатського ареалу (Н.Хобзей), з’ясовуються особливості функціонування демонологічної лексики в художній літературі (Г. Вишневська, Т. Вільчінська, Т. Лукінова).
Демонологічній лексиці присвячено окремі статті тлумачних, діалектних та етимологічних словників української мови. «Системний опис демонолексики є необхідним для виявлення тенденцій семантичного розвитку окремих номінацій (розширення, звуження значень, десемантизація тощо) та з’ясування особливостей функціонування демономенів у різножанрових і різностильових текстах» [88, с.3].
Т. Нікульшина у статті «Структура лексико-семантичного мікро поля «нечисть» досліджує на матеріалі англійської та української мов особливості структури лексико-семантичного мікрополя “нечисть” на матеріалі англійської й української мов. Виявлено диференційні ознаки лексичних одиниць, що формують аналізоване мікрополе, залежно від їхніх структурних, семантичних особливостей.
Значну увагу у статтях дослідники присвячують вивченню демономенів в українській мові. Н. Тяпкіна розглядає функціональні особливості та лексико-семантичну характеристику номінацій хатніх демонів та номінації міфоніму «мрець» в українській мові. Г.Вишневська аналізує основні смисли концепту русалка у творчості Лесі Українки.
К. Климова у дисертації розглядає «Новогрецьку міфологічну лексику у зіставленні з балканослов'янською», що дає систематизоване уявлення про особливості грецької лексики та її порівняльний аналіз із балканослов'янською.
Т. Вільчинська у статті «Демонологічна лексика української мови» на матеріалі «Лісової пісні» Лесі Українки аналізує семантико-стилістичні особливості демононазв. Наступна її стаття буде присвячена дослідженню демононазв у творчості Лесі Українки та поемі І. Франка.
В. Мойсієнко у статті «Звідки родом дядько Лев?» розглядаються назви локального характеру, які вживає Леся Українка у драмі-феєрії «Лісова пісня».
О. Богданишина та Ю. Клименко у статті «Образ відьми в українській літературі другої половини ХІХ – початку ХХ століття» проаналізоване місце демономену відьма у традиційних демонологічних віруваннях українського народу.
Проте, незважаючи на актуальність цієї проблеми, і дотепер відсутні наукові праці, які б повно висвітлювали ці процеси, а предметом вивчення стали не окремі групи слів, або окремі демономени, а українська демонологічна лексика загалом.
Мета магістерського дослідження полягає в комплексному вивченні демонологічної лексики сучасної української мови на семантичному й лексичному рівнях, а також виявленні особливостей її функціонування в україномовному просторі.
Досягнення поставленої мети реалізується шляхом вирішення таких основних завдань:
• з’ясувати зміст поняття демонологічна лексика;
• уточнити зміст поняття демонологія;
• класифікувати демонологічну лексику та визначити її функціональні параметри;
• описати лексико-семантичні групи демонологічної лексики;
• проаналізувати семантичну структуру демонологічної лексики і встановити особливості лексичних одиниць;
• встановити мовні й позамовні чинники, які впливають на мовну еволюцію демонологічної лексики
• проаналізувати особливості функціонування демонологічної лексики у творах О. Сторженка та Лесі Українки;
• синтезувати наслідки дослідження у висновках.
Предмет дослідження – лексико-семантичні та функціональні особливості лексики на позначення антропоморфних, антропозооморфних та зооморфних демонологічних персонажів.
Об’єктом дослідження стала демонологічна лексика сучасної української мови.
Джерела дослідження. Основою дослідження стали фольклорні тексти (легенди, перекази, прислів’я та приказки), етнографічні розвідки (О.Воропай, В.Гнатюк, В.Милорадович, І.Нечуй-Левицький, І.Огієнко, П.Чубинський та ін.), твори українських письменників ХІХ століття (О.Стороженко та Лесі Українки), де найповніше представлено демонологічну лексику.
Матеріалом для дослідження слугують словникові статті, дібрані з лексикографічних джерел; лексеми, отримані шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970 – 1980) та інших словників української мови, що виходили друком упродовж ХХ – початку ХХІ століття.
Наукова новизна. Магістерська робота комплексно аналізує українську демонологічну лексику з позицій семантичних особливостей, походження, функціонування в мові. Систематизовано демономени у творі «Марко Проклятий» О.Стороженка та «Лісовій пісні» Лесі Українки в контексті їхньої лексико-семантичної та функційно-стилістичної значущості.
Практичне значення. Матеріали роботи можуть бути використані у навчальному процесі на спецсемінарах та спецкурсах, а також у науково-пошуковій роботі студентів.
Структура магістерської роботи обумовлена внутрішньою логікою розкриття теми дослідження, характером предмета, а також поставленою метою та основними завданнями роботи.
Дослідження складається зі вступу, розділу І. «демонологічна система української культури», розділу ІІ. «сфера функціонування демонологічної лексики», розділу ІІІ. «середовище функціонування демонологічної лексики», поділених на підрозділи, висновків та списку використаної літератури, який становить 110 найменувань. Загальний обсяг магістерської роботи – 100 сторінок, з них 93 сторінки основного тексту.
Заключение
Демонологічна лексика, що є складовою частиною лексичної системи сучасної української мови вживається для позначення реалій демонології, що є органічною частиною міфології, яка з давніх часів була важливим складником суспільного життя українського народу. Українська демонологія сформувалась в період язичництва, але кардинально змінилась під діями екстралінгвальних факторів – впливом християнства.
Проведений аналіз літератури, що присвячена вивченню демонології та демонологічної лексики української мови засвідчив: під впливом значного національного і культурного піднесення в Україні відбулось підвищення наукового інтересу до світу вірувань та повір’їв. Такий сплеск припав на середину ХІХ – початок ХХ ст. – час романтизму та новоромантизму.
У цей період відбувається активне збирання зразків народної демонології, тлумачення, систематизування набутої інформації, завдяки фольклорним та мовним експедиціям. Посилення уваги до демонологічної лексики відбувалось завдяки працям В. Гнатюка, П. Чубинського, В.Милорадовича, І. Нечуя-Левицького та художній літературі, а саме творам О. Стороженка, М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Коцюбинського, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся.
Демонологія відображала частину картини світу українців і була побудована на їх уявленнях про оточуючу дійсність і процеси, які в ній відбуваються. На формування уявлень українців мала вплив релігія та суспільний уклад, що формували певну картину світу. В українців протягом історичного розвитку демонології відбулась кардинальна зміна семантичного наповнення багатьох лексем, а також існування частини з них. Така ситуація склалась завдяки переходу українців з язичницького на християнське вірування.
Язичницька релігія і уявлення про світ, які були їй притаманні, робили людину ближчою до навколишнього світу, завдяки цьому в міфології природа часто олюднювалась. Християнська релігія і культура, з одного боку, збагатили демонологічну лексику завдяки появі нових лексем, а з іншого боку – стали причиною зникнення або кардинальної зміни у лексичному значенні понять.
Демонологічна лексика – це спеціальна лексика, що вживається для позначення слів певного семантичного забарвлення, які обслуговують демонологію.
Українська демонологічна лексика поділяється на три групи: антропоморфна, зооморфна та антропо-зооморфна лексика, кожна з них має свої лексико-семантичні групи, що становлять розгалужену і незамкнену мікросистему.
Незважаючи на тривалий процес формування, демонологічна лексика не є консервативною, а розвивається, набуваючи якісних ознак як у словотворенні, так і в семантиці. Розширення семного складу лексичного значення назв спричинене відображенням у ньому елементів різних картин світу: язичницької (відьмочка, домовичок, мавочка, русалочка, чортяточко), що характеризується шанобливим ставленням до духів природи, та християнської (диявол, сатана) з різко негативною оцінкою демонів зла.
Демонологічна лексика має вихід у різні сфери функціонування мови. Як загальновживані одиниці демономени притаманні більшості стилів мови, проте в межах кожного з них вони зазнають певних семантичних модифікацій. У публіцистичному стилі ресурси демонологічної лексики використовуються на позначення понять суспільно-політичної ситуації в Україні. Розмовно-побутовий стиль послуговується демономенами для позначення людей за різними ознаками.
У сучасному світі найбільш активним місцем вживання демономенів є художня література, яка характеризуються залученням демонологічної лексики, образної системи для відтворення народних вірувань і уявлень.
Демонологічна лексика є важливим компонентом у формуванні сучасної української літературної мови, яка постійно розвивається, збагачуючи художні засоби літературно-мистецьких жанрів. Більшість загальновживаних демономенів зафіксовано в етнографічних та фольклорних джерелах, художній літературі. Засвідчено широке функціонування демонологічних назв у художніх текстах ХІХ ст. (Т.Шевченко, Леся Українка, М.Коцюбинський, Б.Грінченко та ін.) і в сучасних літературних творах (Л.Костенко, В. Шевчук, О.Забужко, Є.Кононенко, брати Капранови та ін.). Письменники ХІХ ст. використовують демономени з метою відображення християнсько-релігійного світогляду українця з яскравими елементами язичництва.
За походженням демонологічна лексика є неоднорідною, бо слова, що вживаються на позначення українських демонологічних назв включають праслов’янські утворення (бала, біс, відьма, волхв, дідько, чорт, яга та ін.), запозичення (астролог, василіск, екстрасенс, маг, полтергейст, сатана, шаман) та питомі українські слова (вовкун, дияволка, русалонька, чортисько, чортяточко та ін.), які кількісно переважають.
Незважаючи на відсутність передумов до активного поповнення демонологічної лексики, еволюція аналізованої лексико-семантичної мікросистеми відбувається і простежується на рівні якісних і кількісних характеристик складників. Первинним механізмом її розвитку є формування значень на базі існуючих понять (відьма – жінка, яка багато знає та жінка, яка займається чаклуванням; русалка – дівчина-утоплениця або дівчина-риба), словотворення (відьмище, вовкун, дракончик, непрості, упирятко), запозичення (василіск, гідра, полтергейст, сукуб).
Лексико-семантичні зміни в межах груп стали можливі завдяки впливу мовних (лінгвальних) та позамовних (екстралінгвльних) факторів. До позамовних факторів, які вплинули, на думку Н. Тяпкіної, на розширення складу демонологічної лексики, належать переоцінка носіями мови назв за полярністю добро/зло у зв’язку з прийняттям християнства, а також оберегові заборони на вживання демономенів, що спричинило появу евфемізмів.
На території України заборона на вживання демонологічної лексики є нерівномірною залежно від регіону, тобто визначена територіально, це пов’язано з особливостями культурного та релігійного виховання. На території південно-західної України заборона на вживання демонологічної лексики є найчастіше вживаною і принципово пов’язана з релігійними віруваннями українців, в усіх інших регіонах вона значно менша. Власне мовні фактори розвитку системи демонологічних назв змінили якісні показники демономенів (утворилися фонетичні, словотвірні варіанти).
Н. Тяпкіна закономірно зазначає, що у зв’язку з постійним розвитком і трансформації мовної картини світу, необхідно говорити про наявність демонолексем, що входять одночасно до кількох лексико-семантичних груп, що відбулось завдяки змішуванню понять: водяна відьма, лісова мавка).
Демонологічна лексика відзначаються маркованістю, що визначає особливості її сприйняття та функціонування. Демономени переважно вживаються у прямому значенні і не тільки називають предмети уявної дійсності, а й виконують оцінно-експресивну функцію, що дозволяє зрозуміти негативне чи позитивне ставлення до названих предметів з боку мовця.
Традиційно, на думку Л.Виноградової, демонологічна лексика позначає суб’єкти, поведінка яких є відхиленням від моральних, соціальних норм, а зовнішність відзначається потворністю. Така особливість впливає на негативну оцінність більшості демонологічних назв.
Рідко лексеми на позначення демонологічних персонажів мають зменшено-пестливу або пестливу форму: відьмочка, упирятко, чортяточко. Відповідно до стилістичної функції демонологічної лексики демономени можуть бути марковані або немарковані, в сучасній українській літературній мові переважна більшість з них є маркованими. На характеристику демономенів впливають світоглядні знання людей, їх культурно-історичний досвід.
В художній літературі демонологічні назви функціонують у міфологічних, сатирично-гумористичних та символічних текстах, що вказує на стилістичне забарвлення демонологічної лексики у відповідному контексті. Оказіональні утворення є характерною ознакою мови художньої літератури.
Загалом проведене дослідження засвідчило, що поділ демонологічної лексики на тематичні та лексико-семантичні групи є умовним.
Литература
1. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу: В трёх томах. – М.: Современный писатель, 1995. – Т. 1 – 3. – 179 с.
2. Балушок В. Архаїчні витоки образу Марка Проклятого // Слово і час. – 1996. – № 11 – 12. – С. 73 – 76.
3. Білодід І., Франко З., Горецький П. Українська літературна мова другої половини ХІХ - початку ХХ століття. – К.: Радянська школа, 1957. – 256 с.
4. Білоусенко В. Із спостережень за творенням евфемізмів в демонологічних найменуваннях // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку. Збірник наук праць, присв. пам’яті проф. С.П.Самійленка. Част 2. – Запоріжжя: ЗДУ. 1996. – С. 17-19.
5. Білоусенко В. Назви відьом в українській мові // Вісник ЗДУ. – 1998. – №1. – С.21-23.
6. Болебрух А. Світосприйняття давньоруських людей // Київська старовина. – 2002. – №6. – С. 56-79.
7. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 414 с.
8. Бурячок А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. – 1985. – №4. – С.41-47.
9. Василенко А. Міфологічні номінації: лексико-семантичний аспект // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Філологічна науки. – Ніжин, 2001. – С. 60-64.
10. Василенко А. Українська міфологічна лексика в художній літературі ХІХ ст.: Автореф. дис…канд. філол. наук: 10.02.01. – К, 2003. – 19 с.
11. Ващенко В. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1979. – 127 с.
12. Веденская Л., Колесников Н. Этимология: Учебное пособие. – СПБ.: Питер, 2004. – 221 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / ред.. В. Бусел. – К.: Перун, 2001. – 1440 с.
14. Вересаєв В. Номінації міфічних об’єктів російського фольклору. Автореф. Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. – Одеса, 1993. – 16 с.
15. Веселовский А. Легенда о Вечном Жиде и об императоре Траяне // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1880. – Ч. 210, № 7 – 8. – С. 85 – 97.
16. Виноградова Л. Народная демонология и мифоритуальная традиция славян. – М.: Индрик, 2000. – 431 с.
17. Виноградова Л. Славянская народная демонология: проблемы сравнительного изучения // http://www.ruthenia.ru/folklore/vinogradova1.htm
18. Вільчинська Т. Демонологічна лексика української мови (на матеріалі „Лісової пісні” Лесі Українки) // Леся Українка і сучасність. Збірник наукових праць. – 2008. – Т. 4. – Кн. 2. – С. 240 – 251.
19. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 336 с.
20. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
21. Воропай О. Звичаї нашого народу (Етнографічний нарис). – К.: Оберіг, 1991. – Т.1. – 455с.
22. Геник В. Упирі: анатомія міфу // Людина і світ. – 1997. – № 5-6. – С. 43-46.
23. Глинка Г. Древняя религия славян // Кайсаров А., Глинка Г. Рыбаков Б. Мифы древних славян. Велесова книга. / Сост. А. Баженова. – Саратов: Надежда, 1993. – С. 85-140.
24. Головацький Я. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991. – 91 с.
25. Горленко В., Наулко В. Народні знання, світоглядні уявлення, вірування, мораль // Культура і побут населення України: навч. Посібник. – К.: Либідь, 1993. – С.233-244.
26. Гриценко П. До проблеми лінгвістичного опису українського демонімікону: вступна стаття. // Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолігвістичний словник. – Львів, 2002. – С. 3-18.
27. Гуторов В. Міфологема чорт в експресивно-зниженому узусі української, російської, польської та англійської мов. Автореферат. дис. канд. філол. наук: 10.02.15. – Харків, 1996. – 19 с.
28. Давидюк В. Українська міфологічна легенда. – Львів: Світ, 1992. – 176 с.
29. Давидюк В. Кроковеє колесо. Нариси з історичної семантики українського фольклору. – К.: Наукова думка, 2002. – 187 с.
30. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Вежа, 1997. – 295 с.
31. Дзендзелівський Й. Лексика демонології у драмі-феєрії Лесі Українки Лісова пісня // Леся Українка: Публікації. Статті. Дослідження. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 155-177.
32. Демоністичні вірування // Академічне релігієзнавство. – К.: Світ знань, 2000. – С. 333-335.
33. Дунаевская Л. Поэтика украинской народной сказки: Автореферат диссертации. – К., 1982. – 24 с.
34. Етимологічний словник української мови / За ред. О. Мельничука: У 7 т. – К.: Наукова думка, 1982-1989. – Т.1-3.
35. Жайворонок В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. – 1999. – № 6. – С. 32-46.
36. Івченко Я. Візуальна характеристика чорта в польській та українській фразеології та параміології // Лінгвістика. Зб. наук. праць. – №1(4). – 2005. – С.131-136.
37. Іларіон Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги, 1994. – 424 с.
38. Кияк Т. Мотивованість лексичних одиниць (кількісні і якісні характеристики). – Львів: Вища школа, 1988. – 161 с.
39. Кобилянський Б. Східнокарпатські міфоніми // Мовознавство. – 1980. – № 1. – С. 41-49.
40. Колесса Ф. Демонологічні постаті в українській усній словесності // Енциклопедія українознавства. – Мюнхен, 1949. – Т.1. – С. 249-250.
41. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.
42. Кочерган М. Лексична сполучуваність і семна структура слова // Мовознавство. – 1984. – №1. – С. 28-30.
43. Курочкін О. Відьма в українській міфологічній традиції // Народна творчість та етнографія. – 1990. – №3-4. – С.23-29.
44. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.
45. Леся Українка. Твори в чотирьох томах. – Т.3. – К.: Наукова думка, 1981. – 470 с.
46. Леся Українка Зібрання творів у 12 т. – К.: Наукова думка, 1975-1979.
47. Леся Українка. Вибрані твори / Вступ. ст. Л.І.Міщенко. – Ужгород: Карпати, 1988. – 246 с.
48. Лингвистический энциклопедический словар / гл. ред. В. Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 685 с.
49. Лисиченко Л. Лексико-семантична система української мови. – Харків: Вид-во ХДПУ, 1997. – 1137 с.
50. Лозко Г. Українське язичництво. – К.: Український центр духовної культури, 1994. – 94 с.
51. Лукінова Т. Давньоруські вірування в дзеркалі лексики словянських мов // Мовознавство. – 1981. – № 6. – С. 56-68.
52. Лукінова Т. Етимологічні коментарі до назв міфічних істот у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» // Мовознавство. – 1992. – № 3. – С. 15-23.
53. Лукінова Т. Мовна архаїка слов’янських замовлянь // Мовознавство. – 1998. – № 2-3. – С. 47-61.
54. Любицька О. Евфемістичні та табуїстичні назви із значенням чорт в українській мові // Вісник харківського університету. Серія Філологія: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості – Харків, 1999. – № 448. – С.77-81.
55. Манакін В. Фактори семантичних перетворень слів у мовленні // Мовознавство. – 1998. – № 6. – С. 11-18.
56. Милорадович В. Українська відьма: Нариси з української демонології. – К.: Веселка, 1993. – 72 с.
57. Мифологический словарь / Гл. ред. Е. Мелетинский. – М.: Сов. Эциклопедия, 1991. – 736 с.
58. Мойсієнко В. Лексика народної медицини та лікувальної магії у “Лісовій пісні” Лесі Українки // Твоєму йменню вічно пломеніти. – Новоград-Волинський, 1997. – С. 61-63.
59. Мусій В. Про національно-консолідуючу функцію міфу в творах О. Стороженка (“Матусине Благословення” та “Марко Проклятий”) // Історико-літературний журнал. – Одеса, 2004. – № 10. – С. 65 – 73.
60. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). – К.: Обереги, 1993. – 85 с.
61. Німчук В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. – К.: Наукова думка, 1982. – 412 с.
62. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.2. – К.: Аконіт, 1999. – 911 с.
63. Паламарчук Л. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. – 1982. – № 4. – С. 3-8.
64. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Український письменник, 1993. – 63 с.
65. Поліщук Н. Міфологема Вічного Мандрівника в українській літературі ХІХ – ХХ ст. // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів: Світ, 1999. – Ч. 1. – С. 682 – 688.
66. Померанцева Э. Мифологические персонажи в русском фольклоре. - М.: Наука, 1975.
67. Порицька О. Українська народна демонологія у загальнослов’янському контексті (ХІХ – поч. ХХ ст.) Автореф. дис. канд. істор. наук. – Київ, 1998. – 19 с.
68. Потапенко О., Дмитренко М., Потапенко Г. Словник символів. – К.: редакція часопису „Народознавство”, 1997. – 156 с.
69. Потебня А. Мысль и язык. – К.: СИНТО, 1993. – 192 с.
70. Потебня А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий // Потебня А. Символ и миф в народной культуре. – М.: Лабирнинт, 2000. – С. 92-328.
71. Потебня А. О некоторых символах в славянской народной поэзии // Потебня А. Символ и миф в народной культуре. – М.: Лабирнинт, 2000. – С. 5 – 91.
72. Потебня А. Слово и миф. – М.: Правда, 1989. – 623 с.
73. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1988. – 783 с.
74. Рыбаков Б. Язычество древних словян. – М.: Наука, 1994. – 607 с.
75. Русанівський В. Структура лексичної і граматичної семантики. – К.: Наук. думка, 1988. – 23 с.
76. Сімонович О. Семантична характеристика традиційних слів-символів в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. – Львів, 199. – 21 с.
77. Славянская мифология: словарь-справочник / Л. Вагурина. – М.: Линор, 1998. – 320 с.
78. Славянская мифология: энциклопедический словарь. – М.: Эллис Лак, 1995. – 415 с.
79. Сліпушко О. Давньоруський бестіарій. – К.: Дніпро, 2001. – 144 с.
80. Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – Т.1-11.
81. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень / Упоряд Л. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
82. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — 448 с.
83. Стороженко Твори: У 2 т. – К.: Худ. летератури, 1957. – Т. 1. – 438 с.
84. Стороженко О. Марко Проклятий: Повість. Оповідання / Упоряд. П. Хропка. – К.: Дніпро, 1989. – 623 с.
85. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. І. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – 439 с.
86. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. Грищенка. – К.: Вища школа, 2002. – 439 с.
87. Томенко О. Мова як сегмент культури // Українська мова і література, 2003 – № 24. – С.14-15.
88. Тяпкіна Н. Демонологічна лексика української мови. Автореферат дисертації к. філол. н. – Запоріжжя, 2006. – 20 с.
89. Тяпкіна-Тимошенко Н. Лексема “чорт” у говірках Нижньої Наддніпрянщини // Фольклор і говори Наддніпрянщини: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1997. – С. 86-90.
90. Тяпкіна Н. Міфоніми “мавка” і “русалка” в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття // Література й історія: Матеріали міжнар. наук. конф. – Запоріжжя: ЗДУ, 1998. – С. 120-122.
91. Тяпкіна Н. Із спостережень над лексемою “відьма” // Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва: Матеріали регіон. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – Т.1. – С. 75 - 78.
92. Тяпкіна Н. Історія дослідження демонології // Бористен. – 1999. – Червень, №6 (96). – С. 12-13.
93. Тяпкіна Н. Номінації міфоніма “мрець” в українській мові // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. пр. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – №1. – С. 145 - 148.
94. Тяпкіна Н. Лексема “ворожбит” в українській мові // Південний архів: Зб. наук. пр. (Філологічні науки).– Херсон: ХДПУ, 2001. – Вип. ІХ. – С. 158 - 160.
95. Тяпкіна Н. Середовище функціонування демонологічної лексики // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. пр. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2003. – № 2. – С. 162-166.
96. Тяпкіна Н. Тематична група “Перевертень” у системі демонологічної лексики // Лінгвістика: Зб. наук. пр. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – №1 (4). – С. 39-45.
97. Тяпкіна Н. Номени на позначення людей, які магічними діями лікують // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Вип. 13. – С. 276-279.
98. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. – Київ: Либідь, 1993. – 256 с.
99. Українська мова. Енциклопедія / В. Русанівський. – К.: Вид-во Укп. Енциклопедія ім.. М. Бажана, 2000. – 750 с.
100. Українські міфи, демонологія, легенди / Упорядник М. Дмитренко. – К.: Муз. Україна, 1992. – 142 с.
101. Хобзей Н. Міфоніми на позначення назви чорт у гуцвульському говорі // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 124-127.
102. Хобзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. – Львів: НАН Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2002. – 215 с.
103. Хобзей Н. Міфологічна лексика Гуцульщини // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні. Матеріали наукової конференції Першого світового конгресу гуцулів в Івано-Франківську 17–18 серпня 1993 р. – Івано-Франківськ, 1994. – 175 с.
104. Українське народознавство: Навчальний посібник / За ред. С.Павлюка, Г.Горинь, Р.Кирчіва. – Львів: Фенікс, 1994. – 608 с.
105. Чабатенко В. Стилістика експресивних засобів української мови. – Запоріжжя: ЗДУ, 202. – 351 с.
106. Чубинський П. Мудріть віків / Українознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: У 2 кн, кн. 1. – К.: Мистецтво, 1995. – 224 с.
107. Шабад А. Агасфер // Литературная энциклопедия. – М.: Изд. коммунист. Академии, 1930. – Т. 1.
108. Шелли П. О дьяволе и дьяволах // Шелли П. Письма. Статьи. Фрагменты (пер. З. Александровой). – М.: Наука, 1972. – С. 401 – 410.
109. Яворницький Д. З української старовини. – К.: Мистецтво, 1991. – 316 с.
110. Moszyсski K. Kultura ludowa Sіowian. - W., 1967 – 210 с.
Другие работы этого направления
Функціонування родового відмінку в українській мові
КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Українська мова»
1 розділ Мовна картина світу поетичної творчості Ліни Костенко
"Система образів у поезії Катерини Калитко (за збіркою "Ніхто нас тут не знає і ми нікого")
Мовно-стильові домінанти публіцистичних текстів Лесі Українки
Діалектні перетворення в протоукраїнських землях
Перехід інших частин мови у прикметник. Дієприкметник як віддієслівний прикметник.
Складні безсполучникові речення на матеріалі художніх творів (сучасного автора)
Особливості складання бібліографічного опису літературних джерел
Демонологічна лексика української романтичної літератури початку 20-го століття
Святкування Різдва на Бойківщині: традиції і сучасність
Календарно-обрядові пісні рідного краю: Різдво і щедрий вечір
Ідейно-естетичний та жанровий аналіз збірки "Тринадцять алогій" І.Калинця
Контрольна робота з української мови