ЦЕНА:
96 грн.
|
|
|
ЦЕНА:
221 руб.
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
Тема работы: | Правозастосування як стадія реалізації цивільного законодавства України.Поняття та види судових прецедентів (ID работы: 1759) |
Направление: | Право |
Предмет: | Судебная практика |
Тип работы: | Реферат |
Число страниц: | 23 |
Год защиты: | 2010 |
Язык: | Украинский |
Содержание
1.Правозастосування як стадія реалізації цивільного законодавства України
2.Поняття та види судових прецедентів
3.Особливості судової практики в справах про визнання
втратившим право на користування жилим приміщенням
Висновки та пропозиції
Список літератури
2.Поняття та види судових прецедентів
3.Особливості судової практики в справах про визнання
втратившим право на користування жилим приміщенням
Висновки та пропозиції
Список літератури
Заключение
В роботі було розглянуто особливості судової практики в справах про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням.
Судова практика узагальнюється таким чином, що наявність рішення про визнання громадянина таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю без поважних причин понад передбачений ст. 71 ЖК строк не є обов'язковим документом вирішення спору про право на приватизацію.
Якщо громадянин втратив право на проживання у встановленому чинним законодавством порядку, а члени його сім'ї, що залишилися проживати у квартирі, приватизували її відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", вони мають право відповідно до ст. 12 цього закону розпорядитися квартирою на свій розсуд, в тому числі і продати її згідно з положеннями цивільного законодавства.
Стаття 41 Конституції України надає право кожному володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності як сукупність правових норм, що закріплюють право людини володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном та іншими матеріальними благами, і набувається в порядку, визначеному Законом України "Про власність" та Цивільним кодексом України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Для забезпечення вирішення цієї проблеми 3 березня 2000 р. Верховна Рада України у Законі "Про внесення змін до статті 71 Житлового кодексу Української РСР" змінила терміни збереження жилих приміщень за тимчасово відсутніми членами сім'ї.
З часу набрання вказаним законом чинності діє правило, що громадянин повинен повернутися на місце свого проживання протягом 6 місяців після закінчення встановлених у законі строків у таких випадках:
1) призов на військову службу – до 3 років, залежно від строку служби. Строк (повернення на місце свого проживання) відраховується з моменту закінчення служби, визначеного законом і наказом про звільнення.
Для інших категорій військовослужбовців (прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби) строк служби визначений до 5 років і цей строк спливає автоматично;
2) навчання, лікування, виховання, перебування у виховному закладі – строк визначається часом перебування у такому закладі і відраховується з моменту отримання диплому, виписки або досягнення певного (15 чи 18-річного) віку;
3) взяття під варту або засудження до позбавлення волі. Строк спливає з моменту звільнення засудженого з-під варти або до відбуття ним покарання.
Проект Житлового кодексу поширив правила щодо збереження житла також на орендарів, членів їх сімей, а також визначив додаткову умову, за якою зберігається право на житло (за всіма особами, що зникли без вісті) протягом шести місяців, а саме: зникнення особи — до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина безвісти відсутнім або померлим.
Право на користування житлом зберігається за відсутньою особою протягом наступних шести місяців з дня закінчення строків, зазначених вище.
Строк зберігання житла за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, орендодавцем.
Судова практика узагальнюється таким чином, що наявність рішення про визнання громадянина таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю без поважних причин понад передбачений ст. 71 ЖК строк не є обов'язковим документом вирішення спору про право на приватизацію.
Якщо громадянин втратив право на проживання у встановленому чинним законодавством порядку, а члени його сім'ї, що залишилися проживати у квартирі, приватизували її відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", вони мають право відповідно до ст. 12 цього закону розпорядитися квартирою на свій розсуд, в тому числі і продати її згідно з положеннями цивільного законодавства.
Стаття 41 Конституції України надає право кожному володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності як сукупність правових норм, що закріплюють право людини володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном та іншими матеріальними благами, і набувається в порядку, визначеному Законом України "Про власність" та Цивільним кодексом України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Для забезпечення вирішення цієї проблеми 3 березня 2000 р. Верховна Рада України у Законі "Про внесення змін до статті 71 Житлового кодексу Української РСР" змінила терміни збереження жилих приміщень за тимчасово відсутніми членами сім'ї.
З часу набрання вказаним законом чинності діє правило, що громадянин повинен повернутися на місце свого проживання протягом 6 місяців після закінчення встановлених у законі строків у таких випадках:
1) призов на військову службу – до 3 років, залежно від строку служби. Строк (повернення на місце свого проживання) відраховується з моменту закінчення служби, визначеного законом і наказом про звільнення.
Для інших категорій військовослужбовців (прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби) строк служби визначений до 5 років і цей строк спливає автоматично;
2) навчання, лікування, виховання, перебування у виховному закладі – строк визначається часом перебування у такому закладі і відраховується з моменту отримання диплому, виписки або досягнення певного (15 чи 18-річного) віку;
3) взяття під варту або засудження до позбавлення волі. Строк спливає з моменту звільнення засудженого з-під варти або до відбуття ним покарання.
Проект Житлового кодексу поширив правила щодо збереження житла також на орендарів, членів їх сімей, а також визначив додаткову умову, за якою зберігається право на житло (за всіма особами, що зникли без вісті) протягом шести місяців, а саме: зникнення особи — до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина безвісти відсутнім або померлим.
Право на користування житлом зберігається за відсутньою особою протягом наступних шести місяців з дня закінчення строків, зазначених вище.
Строк зберігання житла за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, орендодавцем.
Литература
1. Житловий Кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1983, Додаток до № 28, ст. 573, зі змінами
2. Житлове право України: Навч. посіб. / М. К Галянтич, Г. І. Коваленко. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 480 с.
3. Луць Л. А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л. А. Луць // Вісник Центру суддівських студій. - 2006. - № 6. - С. 10-15.
4. Пошва Б. М. Судовий прецедент: проблеми запровадження в Україні / Б. М. Пошва // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 9. - С. 16-22
5. Офіційний сайт Дніпровського районного суду м. Києва: http://dneprovskiy-sud.jurportal.org/ua
2. Житлове право України: Навч. посіб. / М. К Галянтич, Г. І. Коваленко. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 480 с.
3. Луць Л. А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л. А. Луць // Вісник Центру суддівських студій. - 2006. - № 6. - С. 10-15.
4. Пошва Б. М. Судовий прецедент: проблеми запровадження в Україні / Б. М. Пошва // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 9. - С. 16-22
5. Офіційний сайт Дніпровського районного суду м. Києва: http://dneprovskiy-sud.jurportal.org/ua
Другие работы этого направления