Вчення Канта про державу і право   (ID работы: 1169)

1. Вчення І.Канта про право
2. Вчення І.Канта про державу

Література

Родоначальник німецької класичної філософії Іммануїл Кант (1724-1804) в систематизованій формі обгрунтував політичну доктрину лібералізму. Кант рахував лібералізм ученням, єдино відповідним розуму, і підвів під нього філософський-етичну основу.
Канта по праву називають філософом свободи. Квінтесенцією етики мислителя є вчення про те, що людина - істота не тільки природне, але і вільне. «Кант прокладає нові початки розвитку і визначає напрям юридико-політичній думці XIX века».
Вчення про право Кант в основному виклав в роботах: «Основи метафізики моральності» (1785); «Критика практичного розуму» (1788); «До вічного світу» (1795) і «Метафізика вдач в двох частинах» (1797), де він з позицій «практичного розуму» дає раціоналістичне обгрунтування вчення про право і державу.
Філософські основи політико-правового учення Канта містяться в роботі «Критика практичного розуму», де він розрізняє «речі в собі» (суть речі) і явища. По Канту, «річ в собі» непізнавана для теоретичного розуму. Не можна пізнати суть Бога, свободи, безсмертя душі. Але те, що недоступно для теоретичного розуму, знаходить пізнання в моральній свідомості. Коли ми намагаємося пізнати суть речей, ми стикаємося з нерозв’язними суперечностями (антиноміями). За допомогою теоретичного розуму можна довести, що Бог, свобода, безсмертя душі є і що їх немає.
Коли теоретичний розум впадає в агностицизм, тоді на допомогу приходять моральна свідомість, «практичний розум», які вселяють віру в ці непізнавані речі.
В душі кожної людини живе етичний закон - закон належного, який називається у Канта категоричним імперативом. Це - постулат моральної свідомості, він ніяк і нізвідки не виводиться.

Індивід, за І.Кантом, є істота, в принципі здатна стати “господарем самому собі” і тому не потребуючому зовнішньої опіки при здійсненні того чи іншого цілісного і нормативного вибору. Проблема в тому, що фактично не всякий використовує індивідуальну свободу тільки для реалізації “категоричного імперативу”; всюди вона перетворюється в безчинство. Сукупність умов, які обмежують безчинство одного по відношенню до других за допомогою об’єктивного загального закону свободи і, скажімо, виключаючи юридичні конфлікти в суспільстві, І.Кант називає правом. З такого розуміння права ясно, що воно покликано регулювати зовнішню форму поведінки людей, вчинки, які виявляються у людині із зовні. Суб’єктивні мотиви, устрій думок і переживання його зовсім не цікавлять: ними займається мораль. В цьому зв’язку І.Кант підкреслює наступне: “Я можу бути примушений іншими здійснювати ті чи інші вчинки, які спрямовані як засоби для досягнення конкретної мети, але не можу бути примушений іншими до того, щоб мати ту чи іншу мету”. Інакше кажучи, ніхто не має права наказувати людині, за для чого вона повинна жити, в чому йому треба бачити своє особисте благополуччя і щастя. Тим більше не можна добиватися від неї погрозами, силою виконання цих вказівок. Справжнє покликання права - надійно гарантувати моральності той соціальний простір, в якому вона могла б нормально проявити себе, в якому б змогла безперешкодно реалізуватися свободу індивіда. В цьому суть кантівської ідеї моральної обгрунтованності права.
Здійснення права потребує того, щоб воно було загальнообов’язковим. Але якими методами досягається ця всезагальна обов’язковість права? Через надання йому примусової сили. Інакше не можна заставити людей дотримуватися правових норм, не можна стати на заваді їх порушенню відновити порушене. Якщо право не забезпечити примусовою силою, то воно опиниться не в змозі виконувати визначену йому у суспільстві роль. Але це означає також, що в категоричний імператив в якості всезагального закону права позбудуться своєї безумовності. Ось чому всяке право повинно виступати як право примусове. Подати праву таку необхідну йому особливість може лише держава - першочерговий носій примусу. За І.Кантом, виявляється, що державність викликають до життя і її буття виправдовують в решті решт вимоги категоричного імператива. Так в кантівському вченні перекидається один із головних мостів від етики і права до держав

1. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Статус, 1999. - 709с.
2. Баскин Ю.Я. Кант. - М:. Юрид. лит.,1984. - 88 с.
3. Гулыга А.В. Кант. 2-е изд. - М.: Мол. гвардия, 1981. - 303с.
4. Гринишин Д.М., Корнилов С.В. Иммануил Кант: ученый, философ, гуманист. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. - 150 с.
5. История политических и правовых учений XIX в. - Под ред. Нерсесянца В.С. — М.: Имфра-М. - 1995. – 340с.
5. История политических и правовых учений. Хрестомития для юрид. вузов . — Х.: Факт, 1999. – 1079с.
7. Історія філософії права; Філософія права; Філософськй щоденник. – Вид. друге. – К.: Ред.. журн. «Український світ», 2000. – 756с.
8. Кант И. Трактаты и письма. Вступит. ст. А.В.Гулыги. - М.: Наука, 1980. 709 с.
9. К вопросу о философских основаниях права. Семенов В.А., Шаповалов В.Н., Шульженко Ф.Ф. — К., 1995. – 221с.
10. Тихонравов Ю. В. Основы философии права: Учеб. пособие. - М .: Вест-ник, 1997. - 604 с.

Цінність як об'єкт філософського розуміння

Філософська концепція людини

Контрольна робота з філософії

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ СОКРАТА

Вчення І. Канта про пізнання та мораль. І. Кант “Критика чистого розуму”

Філософія науки : теорія, як форма наукового пізнання Філософія освіти: криза класичної парадигми освіти

Філософські проблеми біології

Соціодинаміка культурного життя

Раціоналізм

Космоцентризм як світоглядний принцип античної філософії

Виникнення філософії. Філософський спосіб освоєння дійсності

Філософське вчення Платона

Структура свідомості, її рівні

Наука і глобальні проблеми сучасності

Філософська думка стародавньої Індії

Християнство в контексті культури українського народу

Давньоіндійська філософія і сучасність

Історичні типи та структура світогляду

Натуралісти та філософи XVIII-XIX ст. про місце людини в природі

Історичні форми діалектики та метафізики як методів пізнання

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ В. ШИНКАРУКА

Філософія освіти і науки

Специфіка філософського знання

Ведення дискусу. Майєвтика

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЛЮДВІГА ФЕЙЄРБАХА

Життя та філософська діяльність Сократа

Значення філософії Л. Вітгенштайна для становлення сучасної практичної філософії