|
ЦЕНА:
200 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
459 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Місце та значення оффшорного бізнесу у світовій економіці (ID работы: 1083) |
| Направление: | Экономика |
| Предмет: | Основы внешнеэкономической деятельности |
| Тип работы: | Дипломная работа |
| Число страниц: | 103 |
| Год защиты: | 2009 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСНУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОФШОРНИХ ЗОН
1.1 Класифікації офшорних утворень
1.2 Нормативно-правові основи діяльності офшорних зон і компаній різних типів
1.3 Типові схеми діяльності офшорних зон і компаній
РОЗДІЛ 2 СВІТОВИЙ ДОСВІД ФОPМУВАННЯ ОФФШОPНИХ ЗОН
2.1 Загальносвітові тенденції pуху капіталу, товаpів та pозвиток оффшоpного бізнесу
2.2 Зарубіжний досвід та основні тенденції розвитку оффшорного бізнесу в світі
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ОФФШОРНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
3.1. Економічні передумови створення оффшорних зон в Україні
3.2. Проблеми функціонування оффшоних зон в Україні
3.3. Шляхи удосконалення утворення офшорних зон в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСНУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОФШОРНИХ ЗОН
1.1 Класифікації офшорних утворень
1.2 Нормативно-правові основи діяльності офшорних зон і компаній різних типів
1.3 Типові схеми діяльності офшорних зон і компаній
РОЗДІЛ 2 СВІТОВИЙ ДОСВІД ФОPМУВАННЯ ОФФШОPНИХ ЗОН
2.1 Загальносвітові тенденції pуху капіталу, товаpів та pозвиток оффшоpного бізнесу
2.2 Зарубіжний досвід та основні тенденції розвитку оффшорного бізнесу в світі
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ОФФШОРНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
3.1. Економічні передумови створення оффшорних зон в Україні
3.2. Проблеми функціонування оффшоних зон в Україні
3.3. Шляхи удосконалення утворення офшорних зон в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Введение
ВСТУП
Найбільш суттєвою pисою сучасного pозвитку світової економіки є глобалізація, яка пpоявляється у зростанні економічної залежності між окpемими кpаїнами. Зовнішньою ознакою цього явища стали постійно значні обсяги зустpічних потоків товаpів, послуг, капіталів, наукових pозpобок. В pезультаті сучасний світ пеpетвоpюється у складну ієpаpхічну систему, що постійно тpансфоpмується в напpямку: національне - інтеpнаціональне - тpанснаціональне - глобальне, складові елементи якої фоpмують взаємозв’язану світову економіку. У середині XX ст. в міжнародній господарській практиці почалося активне застосування такого фінансового інструменту, як міжнародне податкове планування. Передумовою для його здійснення стало утворення у різних куточках земної кулі офшорних зон.
Їх бурхливий розвиток наприкінці минулого століття, обумовлений дедалі більшим взаємопроникненням і взаємозалежністю національних господарських систем, став як додатковим фактором пожвавлення процесу міжнародного обміну товарами, послугами й капіталом та підвищення ефективності підприємницької діяльності в усьому світі, так і причиною значних утрат національних економік із традиційними системами оподаткування, відпливу капіталу до безподаткових територій та недонадходження платежів до державних бюджетів. За оцінками фахівців, до трьох чвертей світового обороту капіталу на різних його етапах проходить через офшорні фінансові установи, де не підлягає майже ніякому офіційному контролю.
Не обминула офшорна проблема і українську економіку. З початком лібералізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств наприкінці 80-х років XX ст., з її поглибленням після здобуття незалежності багато українських підприємств звернулися до офшорного підприємництва як ефективного важеля підвищення прибутковості господарських операцій. У результаті значні суми капіталу, накопиченого в Україні, було вивезено (в основному нелегально) до офшорних зон, і зараз цей капітал повертається на батьківщину у вигляді іноземних інвестицій. За даними офіційної статистики, нині близько половини закордонних вкладень у національну економіку здійснено з безподаткових юрисдикцій. Безперечно, виконується й основна функція офшорного бізнесу - він активно використовується для зменшення податкових зобов'язань українських підприємств.
Широке застосування в бізнесі офшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища. Рішення можуть бути різними: від обмеження практики зарубіжних офшорних зон – до заборони національним підприємцям користуватись офшорними схемами або – до створення офшорного центру на власній території.
Негативні прояви офшорного підприємництва стимулювали науковців різних країн, фахівців-практиків міжнародних організацій - таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), Форум фінансової стабільності (FSF), Група по боротьбі з відмиванням грошей при ОЕСР (FАТF), до поглибленого вивчення питань походження інституту офшорного бізнесу, механізму його здійснення, наслідків функціонування для розвитку міжнародних економічних відносин та вироблення ефективних засобів протидії названим вище негативним явищам.
На пострадянському просторі тематика досліджень механізму офшорного бізнесу викликала донедавна інтерес лише в питанні створення схем з уникнення сплати податків і не торкалася проблем комплексного аналізу економічних наслідків безподаткового підприємництва. Зокрема, більшість з українських наукових досліджень розглядають механізм офшорного бізнесу у контексті загальних проблем функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.
Тим часом фахівці з податкового планування, співробітники державних органів оперують значними масивами даних про функціонування офшорного бізнесу у світі й участь у ньому українських підприємств. Утім можна стверджувати, що проблему комплексного аналізу економічної ролі офшорних зон, визначення загальних підходів до державного регулювання механізму участі українських підприємств в офшорному підприємництві (відповідно до стандартів розвинутих держав) в Україні й досі належним чином не вивчено.
Необхідність наукового опрацювання цих даних є очевидною, позаяк лише такий підхід до вирішення названих проблем може гарантувати отримання найвищого економічного ефекту (в масштабах усієї національної економіки) від заходів державного регулювання офшорного бізнесу, а також від продуманого використання його механізму українськими підприємствами.
Слід зазначити, що сьогодні вивченням комплексу проблем, пов’язаних зі створенням та діяльністю офшорних зон займаються вчені багатьох країн. Зокрема, слід особливо відмітити науковий вклад Горбунова О., Грязнова Л., Данько Т., Дмитриаді Д., Зимелева О., Кузнецової Н., Мещерякової О., Окрут З., Островського В., Пеппера Дж., Піляєва Б., Стеченка Д., Тепермана В., Хейнсоо Е., Чінчікєєва В., Шеховцова А. та інших. В роботах цих авторів розглядаються переважно загальні проблеми функціонування офшорних компаній, їх правового статусу, використовуваних економічних (фіскальних) пільг, специфіки розташування, практичні схеми вибору найбільш прийнятної офшорної юрисдикції, а також розглядається досвід окремих країн щодо застосування офшорних зон для власного соціально-економічного розвитку. Але слід також звернути увагу на те, що в більшості доступних нам російських, українських, американських та інших фахових праць з цього питання не приділяється достатньої уваги розробці понятійного апарату, класифікації, узагальненню соціально-економічних, фінансових та інших наслідків запровадження офшорних утворень, хоча і робляться спроби систематизувати типові елементи механізму та спеціального режиму офшорних зон.
Метою дослідження є вивчення науково-теоретичних основ формування і розвитку офшорних зон, їх місця у сучасній світовій економіці. Виходячи з цього були поставлені наступні завдання:
- визначити теоретичні основи заснування та функціонування офшорних зон;
- уточнити понятійний апарат та розглянути схему класифікації офшорних утворень;
- проаналізувати зарубіжний досвід та виявити основні тенденції розвитку офшорного бізнесу в світі;
- визначити особливості впливу офшорних зон на економіку України.
Об’єкт дослідження – офшорні зони як категорія світової економіки.
Предметом дослідження обрано місце та значення офшорного бізнесу в сучасній світовій економіці.
Основою дослідження є базові положення економічної теорії із проблем світової економіки, роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань створення й функціонування офшорних зон. Специфіка досліджуваної проблематики визначила вибір і використання автором монографій, довідкових видань, законодавчих актів, видань ООН та інших інформаційних матеріалів.
Як науковий інструментарій використані методи порівняльного й системного аналізу, статистичні й графічні методи. Теоретичні побудови ґрунтувалися на вивченні тенденцій розвитку світогосподарських зв‘язків і систем управління фінансово-комерційною діяльністю компаній у сучасних умовах.
Найбільш суттєвою pисою сучасного pозвитку світової економіки є глобалізація, яка пpоявляється у зростанні економічної залежності між окpемими кpаїнами. Зовнішньою ознакою цього явища стали постійно значні обсяги зустpічних потоків товаpів, послуг, капіталів, наукових pозpобок. В pезультаті сучасний світ пеpетвоpюється у складну ієpаpхічну систему, що постійно тpансфоpмується в напpямку: національне - інтеpнаціональне - тpанснаціональне - глобальне, складові елементи якої фоpмують взаємозв’язану світову економіку. У середині XX ст. в міжнародній господарській практиці почалося активне застосування такого фінансового інструменту, як міжнародне податкове планування. Передумовою для його здійснення стало утворення у різних куточках земної кулі офшорних зон.
Їх бурхливий розвиток наприкінці минулого століття, обумовлений дедалі більшим взаємопроникненням і взаємозалежністю національних господарських систем, став як додатковим фактором пожвавлення процесу міжнародного обміну товарами, послугами й капіталом та підвищення ефективності підприємницької діяльності в усьому світі, так і причиною значних утрат національних економік із традиційними системами оподаткування, відпливу капіталу до безподаткових територій та недонадходження платежів до державних бюджетів. За оцінками фахівців, до трьох чвертей світового обороту капіталу на різних його етапах проходить через офшорні фінансові установи, де не підлягає майже ніякому офіційному контролю.
Не обминула офшорна проблема і українську економіку. З початком лібералізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств наприкінці 80-х років XX ст., з її поглибленням після здобуття незалежності багато українських підприємств звернулися до офшорного підприємництва як ефективного важеля підвищення прибутковості господарських операцій. У результаті значні суми капіталу, накопиченого в Україні, було вивезено (в основному нелегально) до офшорних зон, і зараз цей капітал повертається на батьківщину у вигляді іноземних інвестицій. За даними офіційної статистики, нині близько половини закордонних вкладень у національну економіку здійснено з безподаткових юрисдикцій. Безперечно, виконується й основна функція офшорного бізнесу - він активно використовується для зменшення податкових зобов'язань українських підприємств.
Широке застосування в бізнесі офшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища. Рішення можуть бути різними: від обмеження практики зарубіжних офшорних зон – до заборони національним підприємцям користуватись офшорними схемами або – до створення офшорного центру на власній території.
Негативні прояви офшорного підприємництва стимулювали науковців різних країн, фахівців-практиків міжнародних організацій - таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), Форум фінансової стабільності (FSF), Група по боротьбі з відмиванням грошей при ОЕСР (FАТF), до поглибленого вивчення питань походження інституту офшорного бізнесу, механізму його здійснення, наслідків функціонування для розвитку міжнародних економічних відносин та вироблення ефективних засобів протидії названим вище негативним явищам.
На пострадянському просторі тематика досліджень механізму офшорного бізнесу викликала донедавна інтерес лише в питанні створення схем з уникнення сплати податків і не торкалася проблем комплексного аналізу економічних наслідків безподаткового підприємництва. Зокрема, більшість з українських наукових досліджень розглядають механізм офшорного бізнесу у контексті загальних проблем функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.
Тим часом фахівці з податкового планування, співробітники державних органів оперують значними масивами даних про функціонування офшорного бізнесу у світі й участь у ньому українських підприємств. Утім можна стверджувати, що проблему комплексного аналізу економічної ролі офшорних зон, визначення загальних підходів до державного регулювання механізму участі українських підприємств в офшорному підприємництві (відповідно до стандартів розвинутих держав) в Україні й досі належним чином не вивчено.
Необхідність наукового опрацювання цих даних є очевидною, позаяк лише такий підхід до вирішення названих проблем може гарантувати отримання найвищого економічного ефекту (в масштабах усієї національної економіки) від заходів державного регулювання офшорного бізнесу, а також від продуманого використання його механізму українськими підприємствами.
Слід зазначити, що сьогодні вивченням комплексу проблем, пов’язаних зі створенням та діяльністю офшорних зон займаються вчені багатьох країн. Зокрема, слід особливо відмітити науковий вклад Горбунова О., Грязнова Л., Данько Т., Дмитриаді Д., Зимелева О., Кузнецової Н., Мещерякової О., Окрут З., Островського В., Пеппера Дж., Піляєва Б., Стеченка Д., Тепермана В., Хейнсоо Е., Чінчікєєва В., Шеховцова А. та інших. В роботах цих авторів розглядаються переважно загальні проблеми функціонування офшорних компаній, їх правового статусу, використовуваних економічних (фіскальних) пільг, специфіки розташування, практичні схеми вибору найбільш прийнятної офшорної юрисдикції, а також розглядається досвід окремих країн щодо застосування офшорних зон для власного соціально-економічного розвитку. Але слід також звернути увагу на те, що в більшості доступних нам російських, українських, американських та інших фахових праць з цього питання не приділяється достатньої уваги розробці понятійного апарату, класифікації, узагальненню соціально-економічних, фінансових та інших наслідків запровадження офшорних утворень, хоча і робляться спроби систематизувати типові елементи механізму та спеціального режиму офшорних зон.
Метою дослідження є вивчення науково-теоретичних основ формування і розвитку офшорних зон, їх місця у сучасній світовій економіці. Виходячи з цього були поставлені наступні завдання:
- визначити теоретичні основи заснування та функціонування офшорних зон;
- уточнити понятійний апарат та розглянути схему класифікації офшорних утворень;
- проаналізувати зарубіжний досвід та виявити основні тенденції розвитку офшорного бізнесу в світі;
- визначити особливості впливу офшорних зон на економіку України.
Об’єкт дослідження – офшорні зони як категорія світової економіки.
Предметом дослідження обрано місце та значення офшорного бізнесу в сучасній світовій економіці.
Основою дослідження є базові положення економічної теорії із проблем світової економіки, роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань створення й функціонування офшорних зон. Специфіка досліджуваної проблематики визначила вибір і використання автором монографій, довідкових видань, законодавчих актів, видань ООН та інших інформаційних матеріалів.
Як науковий інструментарій використані методи порівняльного й системного аналізу, статистичні й графічні методи. Теоретичні побудови ґрунтувалися на вивченні тенденцій розвитку світогосподарських зв‘язків і систем управління фінансово-комерційною діяльністю компаній у сучасних умовах.
Заключение
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи дослідження ролі офшорних зон в світовій економіці, проведене в магістерській роботі сформулюємо такі висновки.
Офшорні зони (або податкові гавані) є специфічним інструментом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних територій, економічний ефект якого ґрунтується на явищі зростання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (використанню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовнішньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового навантаження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до половини обсягу державних бюджетів.
Виникнення податкових гаваней обумовлене дією низки факторів:
- зацікавленістю розвинутих держав в існуванні офшорних центрів як перевалкових баз для інвестицій з фінансово нестабільних регіонів,
- потребою в залученні додаткових фінансових ресурсів урядами малих держав, що розвиваються,
- наявністю протиріч у правових системах різних країн щодо принципів оподаткування закордонних доходів своїх підприємств тощо.
Дослідження наочно засвідчило, що офшорне підприємництво є ефективним засобом підвищення прибутковості міжнародних господарських операцій, оскільки дозволяє економити значні суми на сплаті податків. Саме це, а також майже повна відсутність у податкових гаванях державного контролю за діяльністю підприємств із офшорним статусом, обумовили їх поширення у бізнесовій практиці підприємців усіх країн світу.
Можемо констатувати, що на сучасному етапі розвитку світової економіки, відбувається «міграція» цілих галузей до податкових гаваней (наприклад, комерційного флоту, інтернет-провайдерів, компаній з розроблення програмного забезпечення, ліцензійних і патентних бюро). Відповідно, серед офшорних зон спостерігається певна спеціалізація режимів, сприятливих для підприємств тих чи тих галузей господарства (банківські, страхові, торговельні, судновласницькі тощо).
Міжнародна фінансова статистика засвідчила той факт, що сьогодні на офшорний сектор у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, до 7% світової торгівлі товарами й послугами, тоді як безподаткові території населяє близько 0,4% людства, господарство офшорних зон дає лише 0,7% світового ВВП. Створено індустрію офшорних фінансових установ, яка щорічно обслуговує до трьох чвертей фінансових потоків світу. Деякі з цих фінансових центрів конкурують за обсягами закумульованих активів з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо.
Простота систем регулювання підприємницької діяльності у безподаткових територіях обумовлює незначну вартість і високу ефективність схем податкового планування з використанням офшорних компаній. Розробкою цих схем та організацією їх здійснення займається галузь офшорного сервісу, представлена міжнародними консалтинговими, аудиторськими, секретерськими фірмами та адвокатськими конторами.
Важливим сприятливим фактором для спрощення процедури управління офшорними компаніями є також інтенсивний розвиток процесу глобалізації та вдосконалення засобів комунікацій.
Але слід зауважити, що «податковий демпінг» і «згубна податкова конкуренція», низькі контрольні стандарти в податкових гаванях підривають економіки інших держав. Відмивання грошей, уникнення сплати податків, незаконний вивіз капіталу - ось негативні прояви існування офшорних зон і здійснення офшорного бізнесу.
Відповідно, виникає необхідність у застосуванні іншими державами, зі звичайними податковими системами, контрзаходів, таких доповнень до механізму офшорного бізнесу, які ліквідували б основний ефект економії на податках для вітчизняних підприємців і перешкодили виникненню інші негативні наслідки застосування офшорних схем. Їх можна визначити у такий спосіб:
- безпосередній фінансово-банківський нагляд за здійснюваними між вітчизняними та офшорними компаніями угодами, основною метою якого є припинення вже на початковому етапі економічно явно недоцільних операцій;
- дія спеціальних правил оподаткування доходів, розподілених між вітчизняним підприємством та його офшорним підрозділом, а також контроль за виправданістю застосовуваного ними методу трансфертного ціноутворення;
- налагодження ефективної системи обміну інформацією між податковими органами різних країн;
- передбачення в угодах про уникнення подвійного оподаткування, що укладаються між різними країнами, таких умов оподаткування міждержавного руху доходів, які не допускали би зменшення податкових надходжень до бюджету будь-якої з держав.
До того ж останні ініціативи міжнародних організацій, таких як МВФ, OECP, FATF з урегулювання проблемних моментів механізму офшорного бізнесу часто сприяють повній ліквідації безподаткових режимів. Однак ці процеси, загрожуючи самому існуванню малих держав, що розвиваються, викликають закономірний спротив з боку їхніх урядів. У результаті офшорне підприємництво у світі не ліквідується як економічне явище, а скорше набуває нових, більш розвинених форм, стає більш відкритим і регульованим.
Україна також відчуває на собі негативні наслідки участі вітчизняних підприємств в офшорному бізнесі. За оцінками експертів, більше половини незаконно вивезених із держави у 1991-2006 pp. коштів - до 30 млрд. доларів США - переховується у податкових гаванях. Тому актуальним є створення ефективних бар'єрів відпливу капіталу до офшорних зон, а віднедавна - і сприяння його поверненню, забезпечення економічних механізмів протидії несплаті податків під час реалізації офшорних схем.
Існуюче правове поле та зусилля центральних органів влади уже зараз забезпечують досить високий рівень контролю за проведенням офшорних операцій за участю українських підприємств. І все ж, деякі стандарти, прийняті як базові для протидії ухиленню від сплати податків у розвинутих державах (контроль за трансфертним ціноутворенням, доходами відокремлених підрозділів українських підприємств за кордоном), в Україні поки що не застосовуються. Тому пропонується перейняти досвід інших держав у цій сфері і якнайшвидше створити необхідні для його використання в Україні умови.
Принциповим питанням є повернення в Україну нелегально вивезених із неї коштів. Найдієвішим засобом для цього є проведення податкової амністії (або амністії капіталу). Однак цей захід, на наш погляд, матиме успіх тільки після зниження загального рівня і спрощення адміністрування оподаткування у державі, подолання численних проявів корупції та свавілля контрольних органів. Лише в цьому випадку вивезений капітал матиме безпосередні економічні стимули для повернення в Україну.
Доцільно було б також під час проведення приватизації державних підприємств не забороняти участь у ній офшорних підприємств (як це робиться зараз), а поставити вимогу про розкриття інформації щодо джерел походження інвестованих коштів. У разі ж добровільного зізнання інвестора в тому, що ці гроші були свого часу незаконно вивезені з України, до них слід було б застосувати правила амністії капіталу (без установлення часових рамок її проведення).
Пільговий режим офшорних зон може бути сприятливим для стимулювання експортних поставок з України, а тому невиправданим є створення спеціальних правил обмеження експортних операцій за звичайними цінами, що здійснюються між українськими та офшорними компаніями.
Важливим напрямком роботи є також налагодження інтенсивного обміну інформацією між контрольними органами України та інших держав, підвищення рівня аналітичних досліджень, які мають здійснюватися на постійній основі, перегляд положень низки угод про уникнення подвійного оподаткування, в яких бере участь Україна.
Загалом, основними засадами державної політики у сфері регулювання офшорного бізнесу за участю вітчизняних підприємств мають бути:
- обмеження операцій, що сприяють відпливу капіталу за кордон та уникненню оподаткування в Україні;
- лібералізація податкового режиму - щоби гроші «почувалися комфортно» у вітчизняній економіці;
- сприяння поверненню вивезених за кордон коштів проведенням разової чи безстрокової («інвестиційної») амністії капіталів.
Саме такий комплексний підхід до питання регулювання офшорних операцій уможливить ефективну протидію їх негативним наслідкам для національної економіки, зміцнить вітчизняну фінансову систему.
Узагальнюючи дослідження ролі офшорних зон в світовій економіці, проведене в магістерській роботі сформулюємо такі висновки.
Офшорні зони (або податкові гавані) є специфічним інструментом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних територій, економічний ефект якого ґрунтується на явищі зростання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (використанню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовнішньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового навантаження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до половини обсягу державних бюджетів.
Виникнення податкових гаваней обумовлене дією низки факторів:
- зацікавленістю розвинутих держав в існуванні офшорних центрів як перевалкових баз для інвестицій з фінансово нестабільних регіонів,
- потребою в залученні додаткових фінансових ресурсів урядами малих держав, що розвиваються,
- наявністю протиріч у правових системах різних країн щодо принципів оподаткування закордонних доходів своїх підприємств тощо.
Дослідження наочно засвідчило, що офшорне підприємництво є ефективним засобом підвищення прибутковості міжнародних господарських операцій, оскільки дозволяє економити значні суми на сплаті податків. Саме це, а також майже повна відсутність у податкових гаванях державного контролю за діяльністю підприємств із офшорним статусом, обумовили їх поширення у бізнесовій практиці підприємців усіх країн світу.
Можемо констатувати, що на сучасному етапі розвитку світової економіки, відбувається «міграція» цілих галузей до податкових гаваней (наприклад, комерційного флоту, інтернет-провайдерів, компаній з розроблення програмного забезпечення, ліцензійних і патентних бюро). Відповідно, серед офшорних зон спостерігається певна спеціалізація режимів, сприятливих для підприємств тих чи тих галузей господарства (банківські, страхові, торговельні, судновласницькі тощо).
Міжнародна фінансова статистика засвідчила той факт, що сьогодні на офшорний сектор у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, до 7% світової торгівлі товарами й послугами, тоді як безподаткові території населяє близько 0,4% людства, господарство офшорних зон дає лише 0,7% світового ВВП. Створено індустрію офшорних фінансових установ, яка щорічно обслуговує до трьох чвертей фінансових потоків світу. Деякі з цих фінансових центрів конкурують за обсягами закумульованих активів з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо.
Простота систем регулювання підприємницької діяльності у безподаткових територіях обумовлює незначну вартість і високу ефективність схем податкового планування з використанням офшорних компаній. Розробкою цих схем та організацією їх здійснення займається галузь офшорного сервісу, представлена міжнародними консалтинговими, аудиторськими, секретерськими фірмами та адвокатськими конторами.
Важливим сприятливим фактором для спрощення процедури управління офшорними компаніями є також інтенсивний розвиток процесу глобалізації та вдосконалення засобів комунікацій.
Але слід зауважити, що «податковий демпінг» і «згубна податкова конкуренція», низькі контрольні стандарти в податкових гаванях підривають економіки інших держав. Відмивання грошей, уникнення сплати податків, незаконний вивіз капіталу - ось негативні прояви існування офшорних зон і здійснення офшорного бізнесу.
Відповідно, виникає необхідність у застосуванні іншими державами, зі звичайними податковими системами, контрзаходів, таких доповнень до механізму офшорного бізнесу, які ліквідували б основний ефект економії на податках для вітчизняних підприємців і перешкодили виникненню інші негативні наслідки застосування офшорних схем. Їх можна визначити у такий спосіб:
- безпосередній фінансово-банківський нагляд за здійснюваними між вітчизняними та офшорними компаніями угодами, основною метою якого є припинення вже на початковому етапі економічно явно недоцільних операцій;
- дія спеціальних правил оподаткування доходів, розподілених між вітчизняним підприємством та його офшорним підрозділом, а також контроль за виправданістю застосовуваного ними методу трансфертного ціноутворення;
- налагодження ефективної системи обміну інформацією між податковими органами різних країн;
- передбачення в угодах про уникнення подвійного оподаткування, що укладаються між різними країнами, таких умов оподаткування міждержавного руху доходів, які не допускали би зменшення податкових надходжень до бюджету будь-якої з держав.
До того ж останні ініціативи міжнародних організацій, таких як МВФ, OECP, FATF з урегулювання проблемних моментів механізму офшорного бізнесу часто сприяють повній ліквідації безподаткових режимів. Однак ці процеси, загрожуючи самому існуванню малих держав, що розвиваються, викликають закономірний спротив з боку їхніх урядів. У результаті офшорне підприємництво у світі не ліквідується як економічне явище, а скорше набуває нових, більш розвинених форм, стає більш відкритим і регульованим.
Україна також відчуває на собі негативні наслідки участі вітчизняних підприємств в офшорному бізнесі. За оцінками експертів, більше половини незаконно вивезених із держави у 1991-2006 pp. коштів - до 30 млрд. доларів США - переховується у податкових гаванях. Тому актуальним є створення ефективних бар'єрів відпливу капіталу до офшорних зон, а віднедавна - і сприяння його поверненню, забезпечення економічних механізмів протидії несплаті податків під час реалізації офшорних схем.
Існуюче правове поле та зусилля центральних органів влади уже зараз забезпечують досить високий рівень контролю за проведенням офшорних операцій за участю українських підприємств. І все ж, деякі стандарти, прийняті як базові для протидії ухиленню від сплати податків у розвинутих державах (контроль за трансфертним ціноутворенням, доходами відокремлених підрозділів українських підприємств за кордоном), в Україні поки що не застосовуються. Тому пропонується перейняти досвід інших держав у цій сфері і якнайшвидше створити необхідні для його використання в Україні умови.
Принциповим питанням є повернення в Україну нелегально вивезених із неї коштів. Найдієвішим засобом для цього є проведення податкової амністії (або амністії капіталу). Однак цей захід, на наш погляд, матиме успіх тільки після зниження загального рівня і спрощення адміністрування оподаткування у державі, подолання численних проявів корупції та свавілля контрольних органів. Лише в цьому випадку вивезений капітал матиме безпосередні економічні стимули для повернення в Україну.
Доцільно було б також під час проведення приватизації державних підприємств не забороняти участь у ній офшорних підприємств (як це робиться зараз), а поставити вимогу про розкриття інформації щодо джерел походження інвестованих коштів. У разі ж добровільного зізнання інвестора в тому, що ці гроші були свого часу незаконно вивезені з України, до них слід було б застосувати правила амністії капіталу (без установлення часових рамок її проведення).
Пільговий режим офшорних зон може бути сприятливим для стимулювання експортних поставок з України, а тому невиправданим є створення спеціальних правил обмеження експортних операцій за звичайними цінами, що здійснюються між українськими та офшорними компаніями.
Важливим напрямком роботи є також налагодження інтенсивного обміну інформацією між контрольними органами України та інших держав, підвищення рівня аналітичних досліджень, які мають здійснюватися на постійній основі, перегляд положень низки угод про уникнення подвійного оподаткування, в яких бере участь Україна.
Загалом, основними засадами державної політики у сфері регулювання офшорного бізнесу за участю вітчизняних підприємств мають бути:
- обмеження операцій, що сприяють відпливу капіталу за кордон та уникненню оподаткування в Україні;
- лібералізація податкового режиму - щоби гроші «почувалися комфортно» у вітчизняній економіці;
- сприяння поверненню вивезених за кордон коштів проведенням разової чи безстрокової («інвестиційної») амністії капіталів.
Саме такий комплексний підхід до питання регулювання офшорних операцій уможливить ефективну протидію їх негативним наслідкам для національної економіки, зміцнить вітчизняну фінансову систему.
Литература
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996. - № 30.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1997- № 27- Ст. 181.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14 березня 1994 р. №167
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон» від 24.02.2003 р. № 77-р (Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями КМ N 82-р ( 82-2005-р ) від 01.04.2005 та N 44-р ( 44-2006-р ) від 01.02.2006)
5. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Изд.-книг. центр «Маркетинг».- 6-е изд., перераб. и доп.. - М., 2001.- 339 с.
6. Андрющенко Ю. П. Теневая экономика и оффшорный бизнес // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. — Донецк, 2002. — C.83–86.
7. Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України. — Д. : Наука і освіта, 2002. — 180 с.
8. Бутинець Ю. Ф. Особливості формування статутного капіталу в офшорних компаніях // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ, 2002. — Вип.127. — С.76–82.
9. Васенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку. — Суми : Довкілля, 2004. — 347 с.
10. Васильченко З. М. Офшор-бізнес та його економічна сутність // Вісник. — К., 2000. — Вип.46. — С.8–10.
11. Вердан Д. А. Офшорні юрисдикції та «брудні» гроші: обумовленість або закономірність? // Вісник соціально-економічних досліджень. — Одеса, 2002. — Вип.11. — С.127–130.
12. Гайдуков В. О. Державно-правове регулювання застосування офшорних схем в Україні // Проблеми розвитку фінансової системи України. — К., 2002. — С.56–63.
13. Гайдуков В. О. Практика застосування офшорних схем в Україні // Проблеми розвитку державних і місцевих фінансів. — К., 2003. — С.52–56.
14. Гайдуцький П.І., Баліцька В.В., Суярко С.М., Черванчук С.А., Трифонов С.В. Іноземні інвестиції в Україні / Павло Іванович Гайдуцький (ред.). — К. : Редакційно-видавниче відділення УкрІНТЕІ, 2004. — 248 с.
15. Галкін І. Трансформація у законодавстві України переліку офшорних зон // Науковий вісник. — Ірпінь, 2002. — Вип.4 (18). — С.149–151.
16. Гарасюк О.А. Передумови та економічна доцільність формування оффшорних зон в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.10.01 / Н.-д. екон. ін-т. — К., 2001. — 19 с.
17. Гарасюк О. Правові основи діяльності оффшорів в окремих країнах світу //Регіональні перспективи.- 2000.-№ 1 (8).- С.66-69
18. Гарасюк О.Фактори розміщення та передумови створення оффшорних зон // Регіональна економіка.-2000.-№ 4 (18).- С.181 - 185
19. Гарасюк О. Теоретичні та юридичні засади діяльності оффшорів і перспективи їх використання в Україні. - Київ. н.-д. екон. ін-т. - Київ, 2000.- 101 с.
20. Гарасюк О., Пила В. Зовнішньоекономічні зв’язки та оффшорний бізнес //Доповіді міжнародної науково-практичної конференції “Україна в ХХІ сторіччі”. - Львів, 2005. - С.458-460
21. Гладков, И. С. Мировая экономика и международные экономические отношения. Учеб. пособие по курсам "Мировая экономика", "Междунар. экон. отношения" / И.С.Гладков. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2003. - 295 с.
22. Гомольська Н. І. Офшорний бізнес — важливий фактор підвищення ефективності ЗЕД національного виробника // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. — Львів, 2002. — Вип.6 (37): Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. — С.175–181.
23. Гончаров А.А. Организационно-правовые формы предпринимательской деятельности в оффшорных зонах: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. 12.00.03 / Белорус. гос. экон. ун-т. — Минск, 2003. — 20 с.
24. Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом / [Под ред. Р.Т.Юлдашева]. — 5-е изд., перераб. и доп.. — М.: АНКИЛ: ИНФРА-М, 2006. — 241 с.
25. Грузенкин В.В. Практические рекомендации по законному использованию оффшорных компаний в Российской Федерации. — Белгород : Крестьянское дело, 2005. — 319 с.
26. Єрмоленко Ю. Ю. Деякі проблеми відпливу капіталу з України в офшорні зони в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності // Збірник наукових праць. — Кам’янець-Подільський, 2001. — Вип.9. — С.385–390.
27. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні / Державна податкова адміністрація України; Національна академія ДПС України / В.Г. Федоренко (ред.). — Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. — 398 с.
28. Загоруйко В. В. Оффшорные зоны — способ привлечения иностранных инвестиций в страны-члены ЧЭС или опасное налоговое соревнование // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. — Донецк и др., 2003. — С.312–319.
29. Захарін С.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування / Інститут економіки НАН України. — К., 2003. — 162 с.
30. Збирко С. М. Деталі організаційної структури та реєстрації оффшорних фірм // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2001. — Вип.29, ч.2. — С.42–45.
31. Збирко С. М. Організаційно-правові форми організації підприємницької діяльності в оффшорних зонах // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2002. — Вип.33, ч.1. — С.101–106.
32. Зорина О. И. Некоторые вопросы применения оффшорного бизнеса в интересах государства // Держава і право. — К., 2004. — Вип.24: Юридичні і політичні науки. — С.403–407.
33. Зорина О.И. Оффшорная деятельность как институт налогового права / [Ред. Ю.Р.Недоступ]. — Одеса: Латстар, 2002. — 82 с.
34. Иванищева А. В. Развитие региона через оффшорные зоны // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. — Одеса, 2004. — Т.7, вип.8: Формування ринкової структури у трансформаційній економіці України. — С.402–407.
35. Ізотов В. А. Офшорний банк: правові аспекти оперативності і конфіденційності в управлінні фінансовими коштами // Наук. вісн. — К., 2003. — Вип.8: Зовнішня політика та дипломатія: витоки, традиції, новації. — С.327–333.
36. Кабир Л.С. Организация офшорного бизнеса. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 141 с.
37. Квасов С. А. Роль офшорних зон у формуванні звільнених від оподаткування доходів // Формування ринкових відносин в Україні. — К., 2002. — Вип.17. — С.133–135.
38. Кибенко Е. Р. Офшорные компании: особенности правового статуса // Проблеми законності. — Х., 2000. — Вип.42. — С.141–150.
39. Климовец О.В. Международный офшорный бизнес: [Учеб. пособие для студентов, обучающихся по спец. 06.06.00]. — Ростов н / Д: Феникс, 2004. — 314 с.
40. Корнеева Е.И. Офшорный мир: Взгляд изнутри: Справочник. — М.: Экономика, 2001. — 317 с.
41. Локатарева Е.В. Международное налогообложение и оффшорные центры / Ю.Г. Козак (ред.). — О. : АстроПринт, 2003. — 148 с.
42. Локатарьова О. В. Офшорні інструменти в міжнародному податковому плануванні (МПП) // Вісник соціально-економічних досліджень. — Одеса, 2005. — Вип.20. — С.180–184.
43. Лушкін В.А. Вільні економічні зони у національній економіці та перспективи їх розвитку. — Житомир : Житомир, 2001. — 228 с.
44. Макогон Ю.В., Ляшенко В.И., Кравченко В.А. Региональные экономические связи и свободные экономические зоны: Учебник для студ. вузов / International Economics Departament; Donetsk National University. — 2.изд., перераб. и доп. — Донецк : Альфа-пресс, 2004. — 544 с.
45. Марков В. В. Анализ организационно-правовых аспектов оффшорных зон Европы // Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем. — Одеса, 2003. — Вип.5. — С.199–208.
46. Марущак А. И. Противоправное использование резидентами Украины «оффшорных схем» (научный обзор) // Збірник наукових праць. — Х., 2004. — Вип.9. — С.155–175.
47. Марущак А. І. Використання резидентами України офшорних схем: актуальні аспекти правового регулювання // Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю. — Донецьк, 2003. — С.147–154.
48. Международные экономические отношения: [Учеб. для студентов, обучающихся по спец. «Мировая экономика»] /Под ред. Б.М.Смитиенко. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 510 с.
49. Международные экономические отношения: Учебник / [И.П.Фаминский, Л.В.Сабельников, В.Ю.Пресняков и др.]; Под ред. И.П.Фаминского. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Экономист, 2004. — 878 с.
50. Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття: Матеріали міжнар. наук. симпозіуму "Механізм введення та оптимального функціонування зони вільної торгівлі між державами-учасницями СНД" (15-16 серпня 2003 р., м. Ялта) / Адміністрація Президента України ; Кабінет Міністрів України ; Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав ; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим ; НАН України / Микола Янович... Азаров (ред.). — К. : Знання України, 2004. — 299 с.
51. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. / В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко. — 5-е вид., стер.. — К.: Знання, 2004. — 405 с.
52. Мировая экономика: [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экон. спец.] / [Клочков В.В., Павлова И.П., Ефимов В.Г. и др.]; Под ред. И.П.Николаевой. — 3-е изд., перераб. и доп.. — М.: ЮНИТИ, 2005. — 509 с.
53. Мировая экономика и международный бизнес: [Учеб. для студентов вузов] / [В.В.Поляков, Р.К.Щенин, Ю.Л.Адио и др.]; Под общ. ред. В.В.Полякова, Р.К.Щенина; Гос. ун-т упр.. — М.: Кнорус, 2005. — 645 с.
54. Мусієнко О. Роль офшорних зон в сучасних МЕВ // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2004. — Вип.6, ч.1. — С.110–111.
55. Оффшорные компании: Обзоры. Комментарии. Рекомендации / [Сост. А.Троценко, Е.Кармановой]. — М.: НПК-ВЕСТА, 2004. — 507 c.
56. Оффшорные фирмы в международном бизнесе: Принципы. Схемы. Методы / [Горбунов А.Р., Сорокин Д.Б., Чанов А.В. и др.]. — М.: ДС ЭКСПРЕСС, ИНК: ТОО «Люкс-арт», 2003. — 261 с.
57. Оффшорный бизнес за рубежом и в России; Налоги. Финансы. Инвестиции: Учеб. пособие для менеджеров / Сост. и ред. В.В.Балашов. — Никосия: Practic; Хельсинки: Honeycomb, 2005. — 260 с.
58. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002.- 472 с.
59. Пешко А.В. Офшорний бізнес як складова світової економіки// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 3. - С.233-236.
60. Пила В.І., Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. — К., 1998. — 328 с.
61. Пила В. І. Зовнішньоекономічні зв’язки та офшорний бізнес в Україні // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. — Львів, 2000. — Ч.2. — С.458–460.
62. Попова, Л. И. Офшорный бизнес. Учеб. пособие / Л. И. Попова. - Тюмень: Изд-во Тюмен. гос. ун-та, 2006. - 206 с.
63. Робинсон Дж. Всемирная прачечная: Террор, преступления и грязные деньги в офшорном мире / А. Шматов (пер.с англ.). — М. : Альпина Бизнес Букс, 2004. — 539 с.
64. Романюк Л. Оффшоры по-украинськи: Основные аргументы "за" и "против"// Інвестиції: практика та досвід. - 2003. - № 9. - С.24- 27
65. Савельєв Є. В. Формування в Україні міжнародних фінансових центрів та офшорного бізнесу // Вісник. — Львів, 2005. — Вип.18, ч.2: Сер. економічна. — С.92–103.
66. Свірідова Н.Д. Прямі іноземні інвестиції: світовий досвід та стратегія залучення в економіку України / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2004. — 164 с.
67. Світова економіка: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навчаються за спец. «Міжнар. економіка» / [Філіпенко А.С., Будкін В.С., Веклич О.О. та ін.]; [Гол. ред. Головко С.В.]. — 2-е вид., стер.. — К.: Либідь, 2001. — 581 с.
68. Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. Вільні економічні зони: Навч. посібник / Одеський держ. економічний ун- т; НАН України; Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. — К. : Дакор; Алерта, 2002. — 476 с.
69. Сулік Н. Офшорний фінансовий сектор: тенденції розвитку та вплив міжнародного співтовариства// Вісн. НБУ. - 2005. - № 5. - С.56-61.
70. Теория и практика современного мирового хозяйства. Монография / Ростов.гос.ун-т ; Отв.ред.А.Б.Архипов. - Ростов н/Д, 2006. - 247 с.
71. Теплицький Г.М. Інтеграція України у світову економіку через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2005. — 18 с.
72. Терещенко М. Налогообложение офшорных зон // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 10. - С.29 - 35.
73. Уманців Ю.М., Швед Ю.А. Офшорне підприємництво у сучасній економіці / Ю.М.Уманців, Ю.А.Швед; [Голов. ред. Гайдук Н.М.]. - К.: Атіка, 2004. - 143 с.
74. Ушаков Д.Л. Офшорные зоны в практике российских налогоплательщиков. — М.: Юристъ, 2001. — 494 с.
75. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2004. — 272 с.
76. Федорчук Д. Э. Оффшорное инвестирование: хозяйственно-правовые средства предупреждения правонарушений // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. — Донецк, 2002. — C.79–83.
77. Федюрко В. Оффшорний бизнес в практике украинских предприятий /В. Федюрко, И. Жукова. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №8. - С.3-6.
78. Чернявский, С. П. Международный офшорный бизнес и банки. Монография / С.П.Чернявский. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 143 с.
79. Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку (науково-методичні аспекти) / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України. — К. : НДЕІ Міністерства економіки України, 2001. — 274 с.
80. Ширай, В. И. Мировая экономика и международные экономические отношения. Учеб.пособие / В.И.Ширай. - М.: Издат.-торговая корпорация "Дашков и К ", 2003. - 525 с.
81. Шойко М. Банківсько-страхові (офшорні) зони в міжнародному та українському бізнесі: необхідність існування // Вісник. — Львів, 2003. — Вип.10. — С.177–183.
82. Энциклопедия офшорного бизнеса / [Сост. А.Троценко, Н.Дьякова; Лит. ред. З.Терентьева]. — М.: НПК-ВЕСТА, 2000. — 702 с.
83. Barber. H. Tax havens today : the benefits and pitfalls of banking and investing offshore . - Hoboken, NJ : Wiley, 2006. – 204 р.
84. Brittain-Catlin W. Offshore: The Dark Side of the Global Economy. – New York : Farrar, Straus and Giroux, 2006. - 272 p.
85. Dynamics of offshore structures / James F. Wilson, editor. - 3nd ed. - Hoboken, N.J. : J. Wiley, 2006. – 352 р.
86. Financial services regulators in offshore financial centres. New ed. - Richmond Law & Tax, 2006. – 250 р.
87. Guo B. Offshore pipelines. - Amsterdam ; Boston : GPP, 2005. - 281 p.
88. Hunter R. C. Offshore planning : a primer for the affluent. - Durham, NC : Carolina Academic Press, 2004. – 167 р.
89. McCann. H. Offshore finance. - Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2006. - 540 p.
90. Money laundering, financing terrorism, and suspicious activities / Benton E. Gup (editor). - New York : Nova Science Publishers, 2006. – 119 р.
91. Offshore financial centers: parasites or symbionts? / Andrew K. Rose and Mark M. Spiegel. - San Francisco: Federal Reserve Bank of San Francisco, 2005. – 311 р.
92. Palan R. The offshore world : sovereign markets, virtual places, and nomad millionaires. - Ithaca [N.Y.] : Cornell University Press, 2006. – 87 р.
93. The offshore nation : the rise of services globalization / Atul Vashistha, Avinash Vashistha. - New York : Tata McGraw-Hill Pub. Co. Ltd., 2005. – 296 р.
94. Tunnicliffe R. Offshore trusts : tax rules & trust concepts. - Toronto, ON : CCH Canadian, 2006. – 269 р.
1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996. - № 30.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1997- № 27- Ст. 181.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14 березня 1994 р. №167
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон» від 24.02.2003 р. № 77-р (Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями КМ N 82-р ( 82-2005-р ) від 01.04.2005 та N 44-р ( 44-2006-р ) від 01.02.2006)
5. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Изд.-книг. центр «Маркетинг».- 6-е изд., перераб. и доп.. - М., 2001.- 339 с.
6. Андрющенко Ю. П. Теневая экономика и оффшорный бизнес // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. — Донецк, 2002. — C.83–86.
7. Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України. — Д. : Наука і освіта, 2002. — 180 с.
8. Бутинець Ю. Ф. Особливості формування статутного капіталу в офшорних компаніях // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ, 2002. — Вип.127. — С.76–82.
9. Васенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку. — Суми : Довкілля, 2004. — 347 с.
10. Васильченко З. М. Офшор-бізнес та його економічна сутність // Вісник. — К., 2000. — Вип.46. — С.8–10.
11. Вердан Д. А. Офшорні юрисдикції та «брудні» гроші: обумовленість або закономірність? // Вісник соціально-економічних досліджень. — Одеса, 2002. — Вип.11. — С.127–130.
12. Гайдуков В. О. Державно-правове регулювання застосування офшорних схем в Україні // Проблеми розвитку фінансової системи України. — К., 2002. — С.56–63.
13. Гайдуков В. О. Практика застосування офшорних схем в Україні // Проблеми розвитку державних і місцевих фінансів. — К., 2003. — С.52–56.
14. Гайдуцький П.І., Баліцька В.В., Суярко С.М., Черванчук С.А., Трифонов С.В. Іноземні інвестиції в Україні / Павло Іванович Гайдуцький (ред.). — К. : Редакційно-видавниче відділення УкрІНТЕІ, 2004. — 248 с.
15. Галкін І. Трансформація у законодавстві України переліку офшорних зон // Науковий вісник. — Ірпінь, 2002. — Вип.4 (18). — С.149–151.
16. Гарасюк О.А. Передумови та економічна доцільність формування оффшорних зон в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.10.01 / Н.-д. екон. ін-т. — К., 2001. — 19 с.
17. Гарасюк О. Правові основи діяльності оффшорів в окремих країнах світу //Регіональні перспективи.- 2000.-№ 1 (8).- С.66-69
18. Гарасюк О.Фактори розміщення та передумови створення оффшорних зон // Регіональна економіка.-2000.-№ 4 (18).- С.181 - 185
19. Гарасюк О. Теоретичні та юридичні засади діяльності оффшорів і перспективи їх використання в Україні. - Київ. н.-д. екон. ін-т. - Київ, 2000.- 101 с.
20. Гарасюк О., Пила В. Зовнішньоекономічні зв’язки та оффшорний бізнес //Доповіді міжнародної науково-практичної конференції “Україна в ХХІ сторіччі”. - Львів, 2005. - С.458-460
21. Гладков, И. С. Мировая экономика и международные экономические отношения. Учеб. пособие по курсам "Мировая экономика", "Междунар. экон. отношения" / И.С.Гладков. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2003. - 295 с.
22. Гомольська Н. І. Офшорний бізнес — важливий фактор підвищення ефективності ЗЕД національного виробника // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. — Львів, 2002. — Вип.6 (37): Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. — С.175–181.
23. Гончаров А.А. Организационно-правовые формы предпринимательской деятельности в оффшорных зонах: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. 12.00.03 / Белорус. гос. экон. ун-т. — Минск, 2003. — 20 с.
24. Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом / [Под ред. Р.Т.Юлдашева]. — 5-е изд., перераб. и доп.. — М.: АНКИЛ: ИНФРА-М, 2006. — 241 с.
25. Грузенкин В.В. Практические рекомендации по законному использованию оффшорных компаний в Российской Федерации. — Белгород : Крестьянское дело, 2005. — 319 с.
26. Єрмоленко Ю. Ю. Деякі проблеми відпливу капіталу з України в офшорні зони в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності // Збірник наукових праць. — Кам’янець-Подільський, 2001. — Вип.9. — С.385–390.
27. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні / Державна податкова адміністрація України; Національна академія ДПС України / В.Г. Федоренко (ред.). — Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. — 398 с.
28. Загоруйко В. В. Оффшорные зоны — способ привлечения иностранных инвестиций в страны-члены ЧЭС или опасное налоговое соревнование // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. — Донецк и др., 2003. — С.312–319.
29. Захарін С.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування / Інститут економіки НАН України. — К., 2003. — 162 с.
30. Збирко С. М. Деталі організаційної структури та реєстрації оффшорних фірм // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2001. — Вип.29, ч.2. — С.42–45.
31. Збирко С. М. Організаційно-правові форми організації підприємницької діяльності в оффшорних зонах // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2002. — Вип.33, ч.1. — С.101–106.
32. Зорина О. И. Некоторые вопросы применения оффшорного бизнеса в интересах государства // Держава і право. — К., 2004. — Вип.24: Юридичні і політичні науки. — С.403–407.
33. Зорина О.И. Оффшорная деятельность как институт налогового права / [Ред. Ю.Р.Недоступ]. — Одеса: Латстар, 2002. — 82 с.
34. Иванищева А. В. Развитие региона через оффшорные зоны // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. — Одеса, 2004. — Т.7, вип.8: Формування ринкової структури у трансформаційній економіці України. — С.402–407.
35. Ізотов В. А. Офшорний банк: правові аспекти оперативності і конфіденційності в управлінні фінансовими коштами // Наук. вісн. — К., 2003. — Вип.8: Зовнішня політика та дипломатія: витоки, традиції, новації. — С.327–333.
36. Кабир Л.С. Организация офшорного бизнеса. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 141 с.
37. Квасов С. А. Роль офшорних зон у формуванні звільнених від оподаткування доходів // Формування ринкових відносин в Україні. — К., 2002. — Вип.17. — С.133–135.
38. Кибенко Е. Р. Офшорные компании: особенности правового статуса // Проблеми законності. — Х., 2000. — Вип.42. — С.141–150.
39. Климовец О.В. Международный офшорный бизнес: [Учеб. пособие для студентов, обучающихся по спец. 06.06.00]. — Ростов н / Д: Феникс, 2004. — 314 с.
40. Корнеева Е.И. Офшорный мир: Взгляд изнутри: Справочник. — М.: Экономика, 2001. — 317 с.
41. Локатарева Е.В. Международное налогообложение и оффшорные центры / Ю.Г. Козак (ред.). — О. : АстроПринт, 2003. — 148 с.
42. Локатарьова О. В. Офшорні інструменти в міжнародному податковому плануванні (МПП) // Вісник соціально-економічних досліджень. — Одеса, 2005. — Вип.20. — С.180–184.
43. Лушкін В.А. Вільні економічні зони у національній економіці та перспективи їх розвитку. — Житомир : Житомир, 2001. — 228 с.
44. Макогон Ю.В., Ляшенко В.И., Кравченко В.А. Региональные экономические связи и свободные экономические зоны: Учебник для студ. вузов / International Economics Departament; Donetsk National University. — 2.изд., перераб. и доп. — Донецк : Альфа-пресс, 2004. — 544 с.
45. Марков В. В. Анализ организационно-правовых аспектов оффшорных зон Европы // Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем. — Одеса, 2003. — Вип.5. — С.199–208.
46. Марущак А. И. Противоправное использование резидентами Украины «оффшорных схем» (научный обзор) // Збірник наукових праць. — Х., 2004. — Вип.9. — С.155–175.
47. Марущак А. І. Використання резидентами України офшорних схем: актуальні аспекти правового регулювання // Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю. — Донецьк, 2003. — С.147–154.
48. Международные экономические отношения: [Учеб. для студентов, обучающихся по спец. «Мировая экономика»] /Под ред. Б.М.Смитиенко. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 510 с.
49. Международные экономические отношения: Учебник / [И.П.Фаминский, Л.В.Сабельников, В.Ю.Пресняков и др.]; Под ред. И.П.Фаминского. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Экономист, 2004. — 878 с.
50. Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття: Матеріали міжнар. наук. симпозіуму "Механізм введення та оптимального функціонування зони вільної торгівлі між державами-учасницями СНД" (15-16 серпня 2003 р., м. Ялта) / Адміністрація Президента України ; Кабінет Міністрів України ; Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав ; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим ; НАН України / Микола Янович... Азаров (ред.). — К. : Знання України, 2004. — 299 с.
51. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. / В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко. — 5-е вид., стер.. — К.: Знання, 2004. — 405 с.
52. Мировая экономика: [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экон. спец.] / [Клочков В.В., Павлова И.П., Ефимов В.Г. и др.]; Под ред. И.П.Николаевой. — 3-е изд., перераб. и доп.. — М.: ЮНИТИ, 2005. — 509 с.
53. Мировая экономика и международный бизнес: [Учеб. для студентов вузов] / [В.В.Поляков, Р.К.Щенин, Ю.Л.Адио и др.]; Под общ. ред. В.В.Полякова, Р.К.Щенина; Гос. ун-т упр.. — М.: Кнорус, 2005. — 645 с.
54. Мусієнко О. Роль офшорних зон в сучасних МЕВ // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2004. — Вип.6, ч.1. — С.110–111.
55. Оффшорные компании: Обзоры. Комментарии. Рекомендации / [Сост. А.Троценко, Е.Кармановой]. — М.: НПК-ВЕСТА, 2004. — 507 c.
56. Оффшорные фирмы в международном бизнесе: Принципы. Схемы. Методы / [Горбунов А.Р., Сорокин Д.Б., Чанов А.В. и др.]. — М.: ДС ЭКСПРЕСС, ИНК: ТОО «Люкс-арт», 2003. — 261 с.
57. Оффшорный бизнес за рубежом и в России; Налоги. Финансы. Инвестиции: Учеб. пособие для менеджеров / Сост. и ред. В.В.Балашов. — Никосия: Practic; Хельсинки: Honeycomb, 2005. — 260 с.
58. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002.- 472 с.
59. Пешко А.В. Офшорний бізнес як складова світової економіки// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 3. - С.233-236.
60. Пила В.І., Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. — К., 1998. — 328 с.
61. Пила В. І. Зовнішньоекономічні зв’язки та офшорний бізнес в Україні // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. — Львів, 2000. — Ч.2. — С.458–460.
62. Попова, Л. И. Офшорный бизнес. Учеб. пособие / Л. И. Попова. - Тюмень: Изд-во Тюмен. гос. ун-та, 2006. - 206 с.
63. Робинсон Дж. Всемирная прачечная: Террор, преступления и грязные деньги в офшорном мире / А. Шматов (пер.с англ.). — М. : Альпина Бизнес Букс, 2004. — 539 с.
64. Романюк Л. Оффшоры по-украинськи: Основные аргументы "за" и "против"// Інвестиції: практика та досвід. - 2003. - № 9. - С.24- 27
65. Савельєв Є. В. Формування в Україні міжнародних фінансових центрів та офшорного бізнесу // Вісник. — Львів, 2005. — Вип.18, ч.2: Сер. економічна. — С.92–103.
66. Свірідова Н.Д. Прямі іноземні інвестиції: світовий досвід та стратегія залучення в економіку України / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2004. — 164 с.
67. Світова економіка: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навчаються за спец. «Міжнар. економіка» / [Філіпенко А.С., Будкін В.С., Веклич О.О. та ін.]; [Гол. ред. Головко С.В.]. — 2-е вид., стер.. — К.: Либідь, 2001. — 581 с.
68. Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. Вільні економічні зони: Навч. посібник / Одеський держ. економічний ун- т; НАН України; Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. — К. : Дакор; Алерта, 2002. — 476 с.
69. Сулік Н. Офшорний фінансовий сектор: тенденції розвитку та вплив міжнародного співтовариства// Вісн. НБУ. - 2005. - № 5. - С.56-61.
70. Теория и практика современного мирового хозяйства. Монография / Ростов.гос.ун-т ; Отв.ред.А.Б.Архипов. - Ростов н/Д, 2006. - 247 с.
71. Теплицький Г.М. Інтеграція України у світову економіку через функціонування територій зі спеціальним інвестиційним режимом: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2005. — 18 с.
72. Терещенко М. Налогообложение офшорных зон // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 10. - С.29 - 35.
73. Уманців Ю.М., Швед Ю.А. Офшорне підприємництво у сучасній економіці / Ю.М.Уманців, Ю.А.Швед; [Голов. ред. Гайдук Н.М.]. - К.: Атіка, 2004. - 143 с.
74. Ушаков Д.Л. Офшорные зоны в практике российских налогоплательщиков. — М.: Юристъ, 2001. — 494 с.
75. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2004. — 272 с.
76. Федорчук Д. Э. Оффшорное инвестирование: хозяйственно-правовые средства предупреждения правонарушений // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. — Донецк, 2002. — C.79–83.
77. Федюрко В. Оффшорний бизнес в практике украинских предприятий /В. Федюрко, И. Жукова. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №8. - С.3-6.
78. Чернявский, С. П. Международный офшорный бизнес и банки. Монография / С.П.Чернявский. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 143 с.
79. Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку (науково-методичні аспекти) / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України. — К. : НДЕІ Міністерства економіки України, 2001. — 274 с.
80. Ширай, В. И. Мировая экономика и международные экономические отношения. Учеб.пособие / В.И.Ширай. - М.: Издат.-торговая корпорация "Дашков и К ", 2003. - 525 с.
81. Шойко М. Банківсько-страхові (офшорні) зони в міжнародному та українському бізнесі: необхідність існування // Вісник. — Львів, 2003. — Вип.10. — С.177–183.
82. Энциклопедия офшорного бизнеса / [Сост. А.Троценко, Н.Дьякова; Лит. ред. З.Терентьева]. — М.: НПК-ВЕСТА, 2000. — 702 с.
83. Barber. H. Tax havens today : the benefits and pitfalls of banking and investing offshore . - Hoboken, NJ : Wiley, 2006. – 204 р.
84. Brittain-Catlin W. Offshore: The Dark Side of the Global Economy. – New York : Farrar, Straus and Giroux, 2006. - 272 p.
85. Dynamics of offshore structures / James F. Wilson, editor. - 3nd ed. - Hoboken, N.J. : J. Wiley, 2006. – 352 р.
86. Financial services regulators in offshore financial centres. New ed. - Richmond Law & Tax, 2006. – 250 р.
87. Guo B. Offshore pipelines. - Amsterdam ; Boston : GPP, 2005. - 281 p.
88. Hunter R. C. Offshore planning : a primer for the affluent. - Durham, NC : Carolina Academic Press, 2004. – 167 р.
89. McCann. H. Offshore finance. - Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2006. - 540 p.
90. Money laundering, financing terrorism, and suspicious activities / Benton E. Gup (editor). - New York : Nova Science Publishers, 2006. – 119 р.
91. Offshore financial centers: parasites or symbionts? / Andrew K. Rose and Mark M. Spiegel. - San Francisco: Federal Reserve Bank of San Francisco, 2005. – 311 р.
92. Palan R. The offshore world : sovereign markets, virtual places, and nomad millionaires. - Ithaca [N.Y.] : Cornell University Press, 2006. – 87 р.
93. The offshore nation : the rise of services globalization / Atul Vashistha, Avinash Vashistha. - New York : Tata McGraw-Hill Pub. Co. Ltd., 2005. – 296 р.
94. Tunnicliffe R. Offshore trusts : tax rules & trust concepts. - Toronto, ON : CCH Canadian, 2006. – 269 р.
Дополнительная информация
РЕЦЕНЗІЯ, ДОПОВІДЬ, ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?