Автоматизоване редагування в Україні   (ID работы: 1050)

ПЛАН
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти автоматизації редагування
1.1 Історія створення перших систем автоматизації редагування
1.2 Огляд основних систем автоматизації редагування
Розділ ІІ. Характеристика основних програм автоматизації редагування в Україні
2.1 Автоматизація редагування у комп’ютерних системах
2.2 Програма InDesign Server
2.3 Програміна продукти WoodWing та Scoop для автоматизації редагування газетних та журнальних видань
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку автоматизованих систем редагування в Україні
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Актуальність теми. Сучасне видавництво періодики є складним механізмом з великою кількістю внутрішніх, часто суперечливих взаємозв'язків і сталих правил. Створення періодичного видання є колективним процесом, тому якість кінцевого продукту залежить в основному від злагодженості спільних зусиль, а не від індивідуальних здібностей кожного. На відміну від інших підприємств галузі, редакції мають ряд характерних особливостей, які серйозно ускладнюють отримання успішного результату.
Редагування - важливий етап праці над підготовкою рукопису до друку, взагалі підготовка тексту й нетекстового матеріалу до друку. Але й не тільки ця діяльність. Упродовж останнього часу сформовано різні підходи до предмета, змісту поняття наукової й навчальної дисципліни, курсу "Редагування". У радянські часи цей курс уперто називали "Літературне редагування", оскільки навчальні плани й програми надсилали з Москви, а там не могли дозволити, щоб до його складу входили теми, що порушують інші, крім літературного, аспекти редагування. Є три аспекти редагу-вання: політичний, науковий і літературний. Найчастіше дехто з науковців абсолютизує саме останній, визначаючи предмет редагування в ЗМІ як мовностилістичне вдосконалення тексту, не беручи до уваги політичний і науковий аспекти.
Скажімо, як вважає Н.В.Зелінська, зміст літературного редагування полягає в тому, що при "підготовці до друку матеріалів масової і спеці-альної інформації чимала роль належить їх літературному опрацюван-ню, тобто приведенню до належної літературної форми". Тут же вона пише про "прагнення до удосконалення мовностилістичної зображально-виражальної тканини творів", про "втручання в текст з метою поліпшення його форми". М.П.Сенкевич і М.Д.Феллер вважають, що літературне редагування - це "редагування мови і стилю твору".
Сучасна медіаіндустрія відрізняється величезними об'ємами інформації, що переробляється, високими вимогами до якості змісту, точності позиціонування контенту для певній аудиторії. На думку багатьох аналітиків, наша країна володіє дуже великим нереалізованим потенціалом розвитку медіаринку, що особливо притягає вітчизняних і західних інвесторів. А це, у свою чергу, тягне за собою подальше зростання конкуренція на ринку. По мірі розвитку комп'ютерних і Інтернет­технологій з'являються нові можливості для якісного редагування текстів. Різні канали поширення інформації - друкарське видання, Інтернет і ін. - вимагають спеціалізованих рішень по її обробці.
Предмет роботи – автоматизація редагування.
Об’єкт роботи – автоматизовані системи.
Мета роботи – дослідити існуючі програми автоматизації редагування.
Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:
- Вивчити історія автоматизації редагування в Україні
- Дослідити провідні програми та системи автоматизованого редагування
- Проаналізувати шляхи покращення автоматизації редагування.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

Висновки
Видавничо-поліграфічний комплекс України зазвичай висвітлюється у суто виробничому аспекті, а саме робочому процесі друкарень. Не менш важливим є редакторський етап, на якому відбувається первинне оброблення видавничої продукції, і саме цей досить значний процес формування параметрів майбутніх видань який відповідає за якість усього видавничого процесу.
Робота редакцій і видавництв з їх повторювальним циклом підготування до друку періодичних видань, дуже схожа на роботу промислового виробництва. Актуально стоїть питання на предмет ефективного керування роботою підприємства і контролем за процесом створення продукції.
Видавничі системи (ВС) підготовки видань призначені для підвищення динаміки виробництва друкованої продукції на стадії до друкарської підготовки. На цій стадії видавничі системи мають певні переваги:
- істотне скорочення часу на підготовку публікації до друку;
- здійснення контролю над матеріалами на всіх етапах їх оброблення;
- розширення спектра видань без збільшення кількості працівників;
- покращення системи покажчиків та прискорення пошуку необхідних матеріалів;
- зберігання та захист інформації;
- надання можливості віддаленої роботи із системою;
- підтримка програмних забезпечень декількох різнорідних видань.
Для організації такої автоматизованої системи виробництва використовується багато різноманітних програм. Всю існуючу програмну продукцію умовно можна поділити на дві великі групи: спеціалізовані для газетної та журнальної продукції. Редакційний цикл газет та журналів відрізняється, і саме специфічні риси кожного визначають схеми розвитку та впровадження сучасних видавничих.
Програмні продукти WoodWing та Scoop розраховані на газетне виробництво, а Baseview надає можливість конфігурувати як газетні, так і журнальні видання. Стосовно розробок для видавничих систем, то з точки зору перспективності, необхідно виділити компанію «Adobe».

Список використаної літератури
1. Видавнича справа та редагування на Україні: постаті і джерела (ХІХ - перша третина ХХ ст.): Навч. посіб. / За ред. Н. Зелінської. - Львів; Світ, 2003. - 612 с.
2. Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. - Львів: Вища школа, 1974. - 223 с.
3. Издательства в процессе перемен: Сборник. М.: Логос, 1999.
4. Інформаційні технології у радіожурналістиці / Бутко Л.В., Петренко Н.В.// Нові технології. -2005. -№ 3 (9). - С 190.
5. Інформаційні технології у ЗМІ; / Бутко Л.В., Петренко Н.В.// Нові технології. -2007. -№ 4 (8). – С. 120
6. Книга і друкарство на Україні / О. Дей, Я. Ісаєвич, Г. Коляда; За заг. ред. члена-кореспондента АН УРСР, проф. П. Попова, 1964. - 314 с.
7. Коровянська Н. Особливості роботи редактора з автоматизованими системами обробки інформації // Друкарство. 2000. № 4. С. 28-31.
8. Крайнікова Т. Коректура. К.: Наша культура і наука, 2005.
9. Миллионщиков М.Б. Наука и книга // Правда. - 1966. - 15 декабря.
10. Партико 3.В. Загальне редагування. Л.: Афіша, 2001.
11. Партико З. В. Нормативний аспект і автоматизація редагування. — К.: Видавн. центр Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. — 266 с.
12. Пикок Д. Издательское дело: Пер с англ. 2-е изд. М.: Книга, 1985.
13. Порадник користувача. ПроЛінг офіс для Windows . Тернопіль: Підручники і посібники, 1999.
14. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Под ред. С. Г. Антоновой. - М.: МГУ, 2002. - 468 с.
15. Різун В. Літературне редагування. К.: Либідь, 1996.
16. Тюлюкин В. Текстовьіе и издательские системьі: Учеб. пособ. Екатеринбург, 2000.
17. Черняк А.Я. История технической книги. - изд. 2-е, пере раб. - М.: Книга, 1981. - С. 35
18. Шевченко В. Лексика комп'ютерних редакційно-видавничих систем: Англо-україн-ський словник. К.: ВПЦ "Київський університет", 2000.
19. Derricourt Robin. An author's guide to scholary publishing. Princeton: Princeton university press, 1996.