Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   50 грн.
ЦЕНА:   0 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Етична тематика Григорія Сковороди   (ID работы: 1045)

Направление: Гуманитарные предметы
Предмет: Этика
Тип работы: Реферат
Число страниц: 20
Год защиты: 2009
ВУЗ: Национальный Педагогический Университет им. Драгоманова (НПУ им. Драгоманова)
Язык: Украинский
Содержание
Зміст:

Вступ
1. Основи вчення Г. Сковороди
2. Етичні засади у творчості Г.Сковороди
3. Концепція „внутрішньої” людини в містичній антропології Г. Сковороди
Висновки
Список використаної літератури
Додаток А
Введение
Вступ

Актуальність теми. Ідейна спадщина Григорія Сковороди належить до визначних надбань вітчизняної прогресивної культури XVIII ст. Ім’я Сковороди посідає поважне місце в ряду тих видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу нашої країни. Він виступив як виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засуджуючи хижацькі інтереси панівних класів феодально-кріпосницького ладу: їх злочинність і аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість. Водночас його вчення є виразом протесту проти ранніх буржуазних відносин, споживацьких приватних інтересів та влади матеріальних речей над людиною.
Сковорода на кожному кроці бачив навколо себе жорстоких поміщиків, пройнятих жадобою збагачення та домаганням рівняння в правах з російським дворянством. Щоб зміцнити своє соціальне становище, українська старшина вживає ряд економічних та політичних заходів, які виражаються в перебудові маєтків, розведенні англійської худоби, в орієнтації на зразки побуту російських дворян тощо. Панівна верства, що вже встигла позбутися ідеалів і звичаїв періоду визвольної війни, переживає процес переродження в «новоспечених» дворян. Якщо їй і властиві певні ідеали, то це насамперед виявляється у виборюванні однакових прав з дворянством російським. Це, за окремими винятками, тупі неуки, у яких вищі духовні інтереси витіснені модою — модою збагачення, колекціонування коштовностей, творів мистецтва тощо з метою політичного самоствердження.
Мета контрольної роботи полягає у вивченні всіх аспектів теми, а саме етична тематика Г. Сковороди.
Заключение
Висновки

Григорій Сковорода (1722—1794) — найвидатніша постать у культурному житті України XVIII ст. Філософ і поет, педагог і музикант, знавець латини, старогрецької, староєврейської, польської, німецької, російської мов, він розвинув комплекс ідей, актуальних для свого часу, став не лише ідейним предтечею нової української літератури, а й творцем найзначнішого вчення в історії української філософської думки. Пройшовши складний шлях боротьби із зовнішнім «світом», який, попри всі зусилля, так і «не впіймав» його, Сковорода дійшов висновку, що «коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне — то й усе світле, щасливе, бажане. Оце є філософія». Саме таку філософію — філософію життя і прагнув створити «український Сократ», гармонійно поєднуючи основоположні принципи своєї філософської творчості та власний спосіб життя.
Необхідною передумовою на шляху людини до щастя, є дотримання нею принципу «спорідненої» («сродної») праці — її відповідності тому вищому, розумному і справедливому началу, що визначає сенс людського буття. У діалозі «Алфавіт, або буквар світу» Сковорода стверджує, що кожна людина має свою природу, свій особливий нахил до «сродної» собі справи, який неможливо змінити, оскільки вони є виявом у людині вічної, невидимої натури. Людина здатна лише пізнати її, а пізнавши, обрати собі заняття і життєвий шлях, споріднені з «Іскрою Божою». За таких обставин вона уникне рабства видимої «сліпої натури» з її неодмінними похідними — жадобою багатства, влади, слави, іншими згубними пристрастями, які несуть не щастя, а лише його привид, сіючи сум, нудьгу, непевність, незадоволення, страх тощо. Натомість «споріднена» праця дає людині впевненість, відчуття повноти свого буття, душевний спокій, веселість духу тощо. Будучи легко здійсненною, «споріднена» праця приносить людині насолоду не стільки своїми наслідками, винагородою чи славою, як самим своїм процесом. Вона не лише забезпечує людське матеріальне благополуччя, а й є важливим засобом духовного самоутвердження, самовдосконалення людини, здоров'я її душі, а отже, і щастя. Саме щастя вбачав філософ у чистоті сердечній, у рівновазі духовній, утверджуючи це своїм власним життям.
В особі Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала миритися з тиранією несправедливої, ворожої людині соціальної дійсності. Як гуманіст він обстоює єдність людини і природи і з цих позицій розвиває ідею рівного права людей на щастя та ідею спорідненої праці як умови його досягнення.
Незважаючи на те, що зміст вчення, спосіб мислення і стиль творчості Сковороди багато в чому були залежні від застарілих традицій тогочасної епохи і тому несуть на собі риси історичної обмеженості, це не перешкодило мислителю й поету реалізувати свою особливість у творчості, котра виражає прогресивні ідеали його доби.
Захист інтересів трудового поневоленого люду, боротьба за звільнення праці від сил соціального відчуження, звеличення її як основи справжнього людського щастя роблять близькою ідейну спадщину Сковороди радянським людям, які будують комуністичне суспільство — світле майбутнє людства.
Литература
Список використаної літератури:

1. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). – М.: Междунар. отношения, 1990. – 336с.
2. Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода. – Львів: Логос, 2002. – 152с.
3. Зубалій О., Рященко Д. Григорій Савич Сковорода – національний мандрівний університет // "Історія України". – 2001. - березень №11 (219).
4. Костенко Ліна. Навчальний посібник-хрестоматія. – Кіровоград: Степова Еллада, 1999. – 320с.
5. Овчаренко И.Е. Творчество Г.С.Сковороды и православное мировоззрение//Ноосфера. Збірник філософських праць. Вип.2 Донецьк, 2002. – С.75 – 79.
6. Огородник І., Русин М. Українська філософія в іменах. - К.: "Либідь", 1997. – 326 с.
7. Петров В.П. Г.С.Сковорода. Спроба характеристики//Київська старовина. – 2001. - №6. – С.109 – 120.
8. Петров В. Личность Сковороды//Философская и социологическая мысль. – 1995. - №1 – 2. – С.191 – 211.
9. Петров В. Личность Сковороды//Философская и социологическая мысль. – 1995. - №3 – 4. – С.169 – 188.
10. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
11. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. – К.: Здоров'я, 2004. – 776 с.
12. Попович М. Нариси історії культури України. - К.: "АртЕк", 2001.- 727 с.
13. Сковорода Г.С Діалог. Назва його – Потоп зміїний.//Сковорода Г.С. Твори у двох томах. – Т.2. – К.: Обереги, 1994.
14. Сковорода Г.С. Пізнай в собі людину. – Львів: Світ, 1995. – 528с.
15. Сковорода Г. Повне зібрання творів у двох томах. - Київ, 1973. – т. 1.- 530 с.
16. Сковорода Г.С. De Libertate//Шляхи сподівань: Українська література кінця XVIII – поч.XVIIIст.. – К., 2003. – 512с.
17. Тарасенко Ф., Русин Ю. Історія філософії України. К.: "Либідь", 1994.- 413с.
18. Філософія: Навч. посіб. — 3-тє вид., стер. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. — К.: Вікар, 2003. — 457 с.
19. Эрн В. Борьба за логос. Г.Сковорода. Жизнь и учение. – Мн. Харвест, М.: АСТ, 2000 – 592с.
20. Юркевич П.Д. Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого // Памфіл Юркевич. Вибране. К.:Абрис, 1993. – С.73 – 114.
21. http://www.vuzlib.net – Сайт економіко-правової бібліотеки.
22. http://www.litopys.kiev.ua – сайт «Ізборник» історичної літератури.
23. http://ua.wikipedia.org – сайт енциклопедії «Вікіпедія».
Другие работы этого направления